Статистичний аналіз виробництва цукрового буряку в господарствах Вовчанського району Харківської області

Вітчизняний і зарубіжній досвід свідчить, що завжди центральну й координуючу роль відіграє держава, особливо при відродженні не тільки галузі, а й сільського господарства в цілому. У зв’язку з цим в Інституті цукрових буряків УААН розроблено і обґрунтовано проект програми розвитку цукробурякового виробництва України до 2012 року.¹ Загальні положення, які покладено в основу комплексної програми, зводяться до:

• Визнання на державному, галузевому та регіональному рівнях необхідності цукробурякового виробництва й усвідомлення того, що воно неможливе без докорінного організаційно-економічного та техніко-технологічного реформування.
• Визнання помилковою і шкідливою концепцію щодо орієнтації України на виробництво цукру лише для самозабезпечення (на рівні 1,8-2,0 млн. т.), що вже призвело до дефіциту продукту й імпорту цукру-сирцю. Крім того, скорочення посівних площ призвело до дисбалансу в буряково-зернових сівозмінах, зменшення обсягів кормовиробництва, росту безробіття і зубожіння значної чисельності населення в сільських районах.
• Прийняття для України оптимального обсягу виробництва цукру на рівні 3,5 млн. т на рік, з яких 2,0—2,2 млн. т — для споживання населення, 0,6 млн. т — для харчової промисловості, 0,6 млн. т для експорту з подальшим нарощуванням його обсягу.
• Максимального використання існуючих потенційних можливостей (навіть в умовах кризи) для стабілізації виробництва і призупинення його подальшого спаду. Удосконалення розміщення виробництва по території, перепрофілювання збиткових підприємств, концентрація ресурсів на перспективних, хоч і обмежених, ділянка.
• Першочергового (3—5 роки) пожвавлення створення сировинної бази цукрової промисловості з наступним реінвестуванням прибутків у реструктуризацію перспективних цукрових заводів, перегляд і перерозподіл сировинних зон.
• Прискорення інвестиційної діяльності — залучення інвестицій (як вітчизняних так і іноземних) для здійснення перспективних науково-технічних проектів і програм. Створення державного фонду довгострокового кредитування таких проектів і програм, джерелом яких можуть стати кошти від приватизації об'єктів АПК. Введення в дію механізму надання підприємствам інвестиційних кредитів, дотацій і бюджетних субсидій.
• Державного регулювання виробництва і реалізації за допомогою економічних важелів за умови виключення адміністрування та будь-якого виду монополізму державного, галузевого, адміністративно-регіонального, повна ліквідація відповідних монопольних і псевдоринкових структур. Створення й розвиток низових і регіональних ринкових правових структур — акціонерних товариств, корпорацій, холдингів, агропромислово-фінансових компаній або груп.
• Удосконалення Закону України "Про державне регулювання виробництва реалізації цукру" в напрямі врегулювання майнових відносин у галузі, конкретизованого ряду положень, звільнення Закону від двозначних тлумачень і лазівок. [1]
• Створення державного фонду регулювання ринку цукру, який би нагромаджував запаси продукту, здійснював регулювання цін на організованому ринку у випадках демпінгу чи необґрунтованого зростання цін з боку олігопольних структур.
• Глибокого вивчення загальноекономічної кон'юнктури, пошуку нових ринків збуту, розширення експорту цукру до країн Східної Європи, Африки, Близького Сходу, Середньої Азії, відновлення торговельних відносин з Росією, створення відповідної маркетингової служби та інформаційних центрів, представництв за кордоном.
• Повної ліквідації бартерних операцій та перехід на розрахунки через банки. Надання державних кредитів для покриття різниці між пільговими і діючими процентними ставками по кредитах, які надаються виробникам, та гарантування їх повернення, активніше залучення банків до виробництва; поширення на підприємствах права щодо створення холдингових компаній.
• Вивчення і впровадження вітчизняного й зарубіжного досвіду розвитку інтеграції в цукробуряковому виробництві, удосконалення системи договорів, кооперування виробництва, консолідації акцій, в т. ч. державних.

 

Вважаємо за необхідне підкреслити, що цукробуряковий підкомплекс в майбутньому розвиватиметься шляхом впровадження сучасних технологій на вирощуванні цукрових буряків, створення кооперативних та інтегрованих систем.[14]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки і  пропозиції

Рослинництво – одна з основних галузей сільського господарства, що пов’язана з обробітком ґрунту і вирощуванням сільськогосподарських рослин. Воно забезпечує населення продуктами харчування, тваринництво – кормами, легку, харчову і переробну промисловість – сировиною.

В успішному розвитку рослинництва важливу роль відіграє статистика. Завдання статистики рослинництва наступні:

1. Визначення розмірів земельного фонду і розподілу його по землевласниках і видах угідь.
2. Порівняльна оцінка якості земель.
3. Облік розмірів посівних площ сільськогосподарських культур і їх сортового складу.
4. Визначення площ, валових зборів, урожайності культур та оцінка процесу відтворення багаторічних насаджень.
5. Встановлення обсягів, якості і економічної ефективності впровадження агротехнічних заходів.
6. Своєчасний і точний облік розмірів урожаю та урожайності сільськогосподарських культур.
7. Визначення втрат при збиранні і реалізації урожаю та можливостей їх усунення.

Важливим завданням статистики рослинництва також є контроль за раціональним збереженням і використанням земельних ресурсів, дослідження впливу природних і економічних факторів на результати виробництва, виявлення невикористаних резервів, вивчення передового досвіду.

На основі проведеного статистичного  аналізу виробництва цукрових буряків  у Вовчанському районі Харківської області можна зробити узагальнюючий висновок.

За 2007-2008 рр. загальна земельна площа залишилась незмінною – 188,9 га. У загальній земельній площі району питома вага сільськогосподарських угідь також не змінилась і становить 138,4, що складає 73,3%. Найбільшу земельну площу відведено ріллі. В 2007-2008рр. вона становила 108,6 га (57,5%).

Аналізуючи динаміку посівних площ, можна сказати, що за досліджувані роки частка зернових і  зернобобових культур у загальній посівній площі зменшилась з 42,1% до 38,5%. Частка питомої ваги соняшника збільшилась з 11,4% до 12,3%, а цукрових буряків зменшилася з 2,3% до 1,4%, так як і частка картоплі з 12,0% до 9,8%. Частка овочів збільшилась з 32,2% до 38,0%.

Посівна площа цукрових буряків  в господарствах Вовчанського району Харківської області у 2008 році зменшилась на 21,6% по відношенню до посівної площі у 2007 року.

Урожайність цукрових буряків  в господарствах Вовчанського району Харківської області за період 1999-2008 рр. коливалась в межах з 118,0 ц/га у 1999 році до 309,0 ц/га в 2008 ц/га.

Під час аналізу валового збору цукрових буряків можна  побачити, що валовий збір цукрових буряків у звітному році зріс на 52,2%, у тому числі за рахунок  зростання  урожайності – на 31,6% і збільшення посівної площі під цукровими буряками – на 15,6%.

Урожайність цукрових буряків  деякою мірою залежить від прямих затрат праці на 1 га, і від навантаження ріллі на 1 робітника.

З проведеного аналізу  видно, що в сільському господарстві можливе підвищення урожайності цукрових буряків, а значить і підвищення виробництва продукції цукрових буряків інтенсивним шляхом, який не потребує розширення посівних площ.

Таким чином, щоб підвищити  валовий збір цукрових буряків і  не допустити подальшого зниження їх урожайності, слід використовувати більш досконалу агротехніку, інтенсифікувати виробництво за рахунок оновлення і вдосконалення структури основних виробничих фондів і вдосконалення економічного стимулювання робітників рослинництва.

 

 

 

Список  використаної літератури:

 

1. www.google.ru.
2. Богуцький О. А., Опря О. Т. та ін. Сільськогосподарська статистика з основами економічної статистики. – К.: Вища школа, 1984. –

294 с.

3. Горкавий В. К. Статистика: Підручник. – К.: Вища школа, 1994.
4. Горкавий В. К. Статистика: Підручник. – К.: Вища школа, 1995. – 415 с.
5. Добрынин В. А. Статистика и экономика сельского хозяйства. – М.: Агропромиздат, 1990.
6. Єріна А. М., Кальян З. О. Теорія статистики: Практикум. – К.: Знання, 1997. – 323 с.
7. Імас Є. В. Стратегічні завдання відновлення цукробурякового під комплексу в Україні // Економіка АПК. – 1999. - №7. – с. 8-14.
8. Кулинич Л. І. Економічна статистика: Навчальний посібник. – Хмельницький: Поділля, 2000. – 286 с.
9. Мацибора В. І. Економіка сільського господарства. – К.: Вища школа, 1994.
10. Проект програми розвитку цукробурякового виробництва України до 2012 року. – К., Інститут цукрових буряків УААН, 2002. – С.17-19.
11. Рослинництво: Підручник / О. І. Зінченко, В. Н. Солотенко, М. А. Булоножко; за ред. Зінченка – К.: Аграрна освіта, 2001.
12. Статистика: Підручник / За ред. А. В. Головача, А. М. Єріної, О. В. Козирєва – К.: Вища школа, 1993.
13. Статистика: Підручник / С. С. Герасименко, А. В. Головач,

А. М. Єріна та ін. / КНЕУ. – К., 2000. – 467 с.

14. Фурса А. В. Цукробуряковий під комплекс України: стан і перспективи розвитку // Економіка АПК. – 2005. - №2. – с. 20-25.

15. Харківська область  у 2003 році. Статистичний щорічник. – Х., 2004.

16. Чекотовський Є.  В. Основи статистики сільського  господарства: Навчальний посібник. КНЕУ. – К., 2001.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    

¹ Проект програми розвитку цукробурякового виробництва України до 2012 року. – К., Інститут цукрових буряків УААН, 2002. – С.17-19.