Сутність соціальної політики та її структура

Здійснювана в  Україні соціальна політика, базується  передусім на тому, що вона має бути, по-перше, адекватною стану економіки, по-друге, сприяти виходу з кризи  і, по-третє, забезпечувати задоволення  мінімально необхідних стандартів життєвого рівня населення.

Одним із визначальних напрямків соціальної політики є  створення необхідних умов для підвищення кожним трудівником свого добробуту  за рахунок особистого трудового  внеску, підприємництва та ділової  активності. З цією метою будуть скасовані існуючі нині штучні обмеження фонду споживання, проводитиметься політика не стримування, а стимулювання ефективного платоспроможного попиту населення. Базовим елементом для вирішення цього завдання стане поетапне здійснення в країні глибокої структурної реформи заробітної плати, що матиме за мету забезпечення переходу від діючої системи, що орієнтована на низьку ціну робочої сили і високу частку безкоштовних соціальних послуг, до нової моделі, яка передбачає високу ціну робочої сили та платне надання відповідних послуг. Проведення такої реформи дасть змогу не лише суттєво збільшити частку заробітної плати в структурі суспільного доходу, підняти її обсяги до наявного рівня цін, а й істотно зменшити тиск соціальних витрат на бюджет держави. Суттєве зростання ціни робочої сили матиме винятково важливе значення і з погляду її захисту в процесі входження України в світовий економічний простір.

У процесі реформування системи оплати праці будуть здійснені  заходи для впорядкування регулюючої функції мінімальної заробітної плати. Мінімальна заробітна плата не повинна бути нижчою за офіційно встановлену межу малозабезпеченості. В період між черговим введенням нового розміру мінімальної заробітної плати повинен діяти механізм її індексації. Рівень такої індексації визначатиметься відповідно до конкретної економічної ситуації.

Важливим напрямком  соціальної політики в Україні є  створення всеохоплюючої системи  соціального захисту громадян. Ця система являє собою науково  обґрунтовану низку заходів з  відповідними виконавцями, завдання яких полягає в тому, щоб захищати різні верстви населення, будь-якого громадянина від економічної та соціальної деградації внаслідок втрати або різкого зниження доходу, виробничої травми або професійного захворювання, хвороби, інвалідності, безробіття, втрати годувальника, народження дитини. Система соціального захисту має гарантувати працездатним громадянам однакові умови для підвищення добробуту за рахунок власної праці та ініціативи.

Кардинальним  напрямком соціальної політики в  умовах переходу економіки України на нові форми, методи, принципи господарювання як на мікро-, так і на макрорівні виступає вдосконалення характеру праці. Головні способи вирішення цієї проблемі підказують історичний досвід і світова практика: подолання відчуження працівника від засобів виробництва, від результатів своєї праці, вдосконалення умов праці робітників. Важливим кроком у цьому напрямку є процеси роздержавлення й приватизації, забезпечення на цій основі формування широкого прошарку акціонерів, їх широкої участі у розподілі прибутків. У перспективі буде створена система державного страхування депозитних вкладів населення, поточної індексації заощаджень в ощадних банках, поетапної компенсації втрат минулих заощаджень шляхом їхньої конверсії у майнові активи.

Основна увага  щодо захисту соціально захищеного населення зосереджуватиметься  на проведенні глибокої пенсійної реформи, забезпеченні справедливої системи  пенсійних виплат з урахуванням  трудового внеску особи, ефективної реалізації принципу адресності допомоги. Така допомога здійснюватиметься на диференційній основі у грошові і та натуральній формах, а також у  вигляді необхідної  медичної допомоги, різного роду комунальних та побутових послуг, фінансових пільг.

Сьогодні одним  із найважливіших напрямків соціальної політики виступає оздоровлення відносин між суспільством і природою, які в останній час набули драматичного характеру.

Аналіз проблем  соціальної політики в Україні, як і  в інших країнах СНД, показує, що здійснені соціальні заходи були вкрай недостатніми для поліпшення життя більшості населення. Протягом п‘яти років відбувається поглиблення кризи в усіх сферах життя суспільства небезпечне загострення соціально-політичного напруження. Ось чому головним напрямком оздоровлення соціального життя і підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві може бути тільки відновлення виробництва та стабільний і ефективний розвиток економіки держави.

Висновки

Із вищесказаного  стало відомо, що соціальна політика здійснюється кожною із держав в світі. Проте завдання, мета і цілі у них різні. На перший погляд вирішення соціальних проблем справа проста, але її коріння входять в економічну основу. Розвинені держави мають змогу краще і в більш широкому асортименті вирішувати ці завдання. Особливістю сучасної політики є її глобалізація із одночасною соціалізацією глобальної політики. Особливої уваги потребують практично всі незахищені, або слабо захищені верстви населення. Насамперед це молодь, пенсіонери, інваліди. Ми мали змогу ознайомитись із основними напрямами і особливостями формування і реалізації соціальної політики України.

Використана література

1. Бодуен Ж. Вступ до політології. - К., 2005.
2. Брегеда А.Ю. Політологія : Навч.-метод, посібник для самостійного вивчення дисципліни - К., 1999.
3. Гаєвський Б. Філософія політики. -К., 2003.
4. Гелей С., Рутар С. Основи політології. - Львів, 1996.