Ліцензування певних видів господарської діяльності

Аналіз поняття та сутності ліцензування дозволяє, на нашу думку, вирізнити ознаки ліцензування, серед яких слід зазначити :

1.Публічний (державний)  характер ліцензування. Ліцензування слугує забезпеченню  суспільного (публічного) інтересу тому, що направлене на узгодження інтересів суб’єктів господарювання і суспільства в цілому. Метою ліцензування є встановлення особливого державного контролю за здійсненням таких видів діяльності, які мають певні особливості, що пов’язані з реалізацією найбільш важливих публічних інтересів. Держава через ліцензування виконує функцію представника суспільства, що покликаний забезпечувати умови його життєдіяльності.  

Ліцензування здійснюють органи державної виконавчої влади  – органи ліцензування залежно від виду господарської діяльності. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2000 року №1698 “Про затвердження Переліку органів ліцензування”   затверджено перелік органів ліцензування, які вирішують питання ліцензування господарської діяльності [58]. Органи ліцензування щодо тих видів діяльності, які зазначені в ст.2 Закону про ліцензування зазначаються в окремих законах.

2.Процесуальний характер  ліцензування. Ліцензування господарської діяльності – це регламентована законодавчими актами процедура надання, переоформлення і анулювання ліцензій. Процедура надання та переоформлення ліцензій складається з декількох етапів:

Звернення суб’єкта господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, до органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії. Форма заяви та перелік документів встановлені в ч. 1 і ч. 2 ст. 10 Закону про ліцензування. Перелік документів, зазначений цим Законом, дещо різниться, в залежності від того, хто є заявником – юридична особа або фізична особа.

Прийняття документів органом  ліцензування і оцінювання їх з точки зору формальних вимог для вирішення питання, чи не підлягають вони залишенню без розгляду у встановлених Законом про ліцензування випадках і порядку, що зазначені в ч.8 ст.10 цього Закону.  

Оцінювання документів заявника органом ліцензування по суті для вирішення питання про відмову у видачі ліцензії або про видачу ліцензії. Порядок прийняття рішення про видачу ліцензії, строки, а також підстави відмови видачі ліцензії регулюються ст.11 Закону про ліцензування. Порядок прийняття рішення про видачу ліцензії за результатами проведення конкурсу регулюється ст.12 Закону про ліцензування.

Повідомлення заявника про прийняття рішення про видачу або про відмову у видачі ліцензії здійснюється у порядку передбаченому ч.2 ст.11 Закону про ліцензування.

Оформлення і видача ліцензії здійснюється на умовах, у порядку та у строки зазначені в статтях 14 та 15 Закону про ліцензування та в інших нормативно-правових актах, що регулюють відносини в сфері ліцензування. Постановою Кабінету Міністрів від 20 листопада 2000 р. № 1719 „Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності” запроваджено ліцензію єдиного зразка для видів діяльності щодо яких здійснюється ліцензування [59]. Порядок заповнення бланка ліцензії регулюється Інструкцією про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, яка затверджена наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 4 грудня 2000 р. №67. Терміни дії ліцензій та розміри плати за їх видачу встановлюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2000 р. № 1755 „Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри та порядок зарахування плати за її видачу”.

Орган ліцензування здійснює контроль та нагляд за змінами, які відбуваються у ліцензіата і які є підставами для переоформлення ліцензії та видачі дубліката ліцензії, що зазначені в статтях 16, 17, та 18 Закону про ліцензування. 

Здійснення контролю органом ліцензування та  спеціальним уповноваженим органом ліцензування за додержанням ліцензіатом ліцензійних умов при провадженні господарської діяльності передбачено ст.20 Закону про ліцензування.

Анулювання ліцензії здійснюється за рішенням органу ліцензування у порядку та за умов, зазначених ст. 21 зазначеного Закону. Таке рішення може бути оскаржено в судовому порядку.

Отримання суб’єктом  господарювання нової ліцензії на право провадження ліцензованого виду господарської діяльності після анулювання попередньої ліцензії  здійснюється в порядку передбаченому ч.7ст.21 Закону про ліцензування. 

3. Єдність ліцензування. Процес ліцензування регламентується законодавчими актами і є єдиним на всій території держави. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування не вправі змінювати цей порядок.

4. Обов’язок ліцензування. Без ліцензії не можна здійснювати ті види господарської діяльності, що відповідно до законодавства підлягають обмеженню. До суб’єктів господарювання за провадження господарської діяльності без ліцензії застосовуються санкції, передбачені Господарським кодексом України та іншими законодавчими актами.           

Вважаємо за необхідне  зробити висновок, що важлива для  суспільства господарська діяльність потребує не тільки чіткої правової регламентації, а й охорони як для забезпечення умов її здійснення та розвитку, так і для охорони від протидії певній діяльності. Тому і набув поширення такий засіб державного регулювання як ліцензування, який знайшов відображення в різних формах, таких як нормативне регулювання ліцензування, управління процесом ліцензування, контроль за дотриманням ліцензійних умов та інших вимог законодавства про ліцензування.

Аналіз діючого законодавства  у сфері ліцензування дозволяє визначити  функції, які виконує ліцензування:

1.Дозвільну – держава в особі органу, що здійснює ліцензування конкретного виду діяльності, дає дозвіл на заняття конкретним видом господарської діяльності, чим засвічує, що суб’єкт господарювання відповідає всім організаційним і економічним вимогам законодавства, щодо здійснення цього виду діяльності, тобто має необхідну матеріальну базу, відповідає технічним та технологічним вимогам, має належний кваліфікаційний рівень працівників;

2.Облікову – шляхом ведення обліку ліцензійний орган формує і веде ліцензійний реєстр з певного виду господарської діяльності. Спеціально уповноважений орган з питань  ліцензування веде Єдиний ліцензійний реєстр, який містить відомості ліцензійних реєстрів органів ліцензування, що забезпечує єдиний облік усіх суб’єктів господарської діяльності, які отримали дозвіл на зайняття певним видом діяльності. Порядок формування, ведення та користування відомостями ліцензійного реєстру та подання їх до Єдиного ліцензійного реєстру затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р..

3. Інформаційну - орган ліцензування формує і зберігає ліцензійну  справу щодо кожного суб’єкта, від якого надійшла заява про видачу ліцензії. В цій справі зберігаються документи щодо видачі та переоформлення ліцензії, видачі дублікатів ліцензії, а також копії рішень органу ліцензування про видачу, переоформлення та анулювання ліцензії, про видачу дублікатів ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

Інформація, яка міститься в Єдиному ліцензійному реєстрі та ліцензійних реєстрах, є відкритою, і може бути надана іншим державним органом та зацікавленим особам. Можна також у встановленому законом порядку отримати інформацію про суб’єкта підприємницької діяльності, що отримав ліцензію у встановленому порядку, безпосередньо з реєстру; 

  4.Контролюючу – спеціально уповноважений орган з питань ліцензування та орган ліцензування здійснюють проведення планових та позапланових перевірок господарюючих суб’єктів, які здійснюють ліцензований вид діяльності. Цими органами перевіряється додержання законодавства у сфері ліцензування, контроль за наявністю ліцензії у суб’єктів господарювання та додержанням ліцензійних умов;

5. Статистичну – за даними ліцензійних реєстрів та Єдиного реєстру можна відстежувати динаміку господарської діяльності, досліджувати ринкове середовище, здійснювати прогнозування та узагальнення  розвитку підприємництва в державі у сферах ліцензованої господарської діяльності;

6. Охоронну – ліцензування є засобом охорони як прав та інтересів суб’єктів господарювання, так і інтересів інших учасників суспільних відносин від наслідків потенційно небезпечного господарювання.

Таким чином, можна дійти висновку, що саме ліцензування певним чином  дозволяє державі забезпечувати одночасне дотримання публічних і приватних інтересів, не вводячи державну монополію на здійснення окремих видів діяльності, однак обмежуючи свободу діяльності суб’єктів господарювання, але не виключаючи можливості самої діяльності.

З урахуванням всього вищевикладеного доцільно повернутися до визначення терміну «ліцензування» у Законі України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності”. На наш погляд, у цьому визначенні ліцензування описується не як засіб державного регулювання господарської діяльності, а як процедура реалізації цього засобу.

Господарські договори, укладені суб’єктами господарювання, які не мають ліцензії на здійснення відповідної діяльності, можуть бути визнані судом недійсними  з наслідками передбаченими ч. 1 ст. 216 ЦК України. Крім того, у цьому випадку до суб’єктів господарювання можливо застосування санкцій, передбачених ст.240  ГК України, за умови, що перелік порушень та порядок їх застосування буде зазначено в Законі про ліцензування.

1.3 Основні  категорії ліцензування господарської діяльності

Поняттями, що характеризують ліцензування як правову категорію  є: ліцензія, ліцензування, ліцензіат, орган ліцензування, ліцензійний  реєстр, ліцензійні умови та інші.

Ч.3 ст.14 ГК України визначає ліцензію як документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання - ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку за умови виконання ліцензійних умов.

Тотожне визначення ліцензії містить  Закон про ліцензування. Постановою Кабінету України від 20 листопада 2000 № 1719 “Про запровадження ліцензії єдиного зразка для певних видів господарської діяльності” затверджено бланк ліцензії єдиного зразка, який є документом суворої звітності [59, Cт.151]. Порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка регулюється Інструкцією про порядок заповнення бланка ліцензії єдиного зразка, яку затверджено наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 4 грудня 2000 року №67.

На бланку зазначається: серія і номер ліцензії; найменування органу ліцензування, що видав ліцензію; вид господарської діяльності на право проведення якого видається  ліцензія, найменування суб’єкта підприємницької  діяльності, місцезнаходження або місце проживання суб’єкта підприємництва, дата прийняття та номер рішення про видачу ліцензії; строк дії ліцензії, дата видачі ліцензії. Ліцензія засвідчується підписом відповідальною за видачу ліцензії посадовою особою і печаткою органу, що видав її.

Відповідно до ч.13 ст.14 Закону про ліцензування ліцензіат не може передавати ліцензію або її копію іншій юридичній особі чи фізичній особі для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст.15 Закону про ліцензування за видачу ліцензії  справляється  плата,  розмір  та  порядок зарахування  якої  до  Державного  бюджету  України встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Плата за видачу ліцензії вноситься  після  прийняття  рішення  про видачу ліцензії. Установити розмір плати за ліцензію  на  провадження  діяльності  з організації і проведення азартних ігор (крім випуску та проведення лотерей) вартістю 30 000 євро за кожний рік користування такою ліцензією: на кожну особу,  що провадить діяльність  з організації та проведення азартних ігор на гральних автоматах; на кожний  пункт тоталізатора - при провадженні букмекерської діяльності; на кожний електронний сервер - при провадженні  діяльності  з організації   та   проведення   азартних   ігор   в   електронному (віртуальному) казино; на кожний  гральний  зал -  при провадженні діяльності  з організації та проведення азартних ігор у казино та інших азартних ігор.

Ліцензія   на   провадження   діяльності   з  організації  та проведення  азартних  ігор  (крім  випуску  та проведення лотерей) видається  на п'ять років.

Також терміни дії  ліцензій на провадження певних видів  господарської діяльності визначаються постановою Кабінету Міністрів України  від 29 листопада 2000 р. № 1755 “Про термін дії ліцензії на провадження певних видів господарської діяльності, розміри і порядок зарахування плати за її видачу” і становить п’ять років.

Положеннями п.3 зазначеної постанови встановлюють, що термін дії ліцензій на провадження діяльності з випуску та проведення лотерей, які видаються Міністерством  фінансів становить дванадцять років. Відповідно до п.4 постанови термін дії ліцензії на виготовлення парфумерно-косметичної продукції з використанням спирту етилового становить три роки.

Відповідно до ч.4 ст.14 термін дії ліцензії на провадження  інших видів господарської діяльності,  передбачений Законом про ліцензування,  не може бути меншим ніж  три роки.

У разі, якщо ліцензіат  має намір здійснювати вказаний у ліцензії вид господарської  діяльності після закінчення терміну  її дії, він повинен отримати нову ліцензію, яка видається органом ліцензування не раніше чим в останній робочий день дії виданої раніше ліцензії.

Якщо ліцензія видана центральним органом виконавчої влади, то ліцензована діяльність може здійснюватися на всій території  України, якщо ж ліцензія видана місцевим органом виконавчої влади, то діяльність здійснюється на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.