Юридична відповідальність суб'єктів муніципально-правових відносин

Слід відзначити єдину  природу конституційно-правової та муніципально-правової відповідальності, що проявляється у тотожності і взаємопов'язаності не тільки лежать в їх основі положень Конституції РФ і законодавства, але і суб'єктів, санкцій,  підстав і порядку настання зазначених видів юридичної відповідальності . Особливістю відносин, регульованих інститутом муніципальної-правової відповідальності, є те, що вони виникають в області місцевого самоврядування, яке згідно Конституція РФ визначається не тільки як область громадянської ініціативи та громадськості активності населення, але і як самостійний рівень організації муніципальної влади, яка створюється для вирішення питань місцевого значення.

Таким чином, під відповідальністю органів та посадових осіб місцевого  самоврядування слід розуміти сукупність закріплених в нормах муніципального права несприятливих правових наслідків, які можуть наступати за протиправні рішення або неналежне здійснення ними повноважень (прав) з вирішення питань місцевого значення та реалізації окремих державних повноважень.

Істотне розвиток місцеве самоврядування в Європі отримало тільки після закінчення Другої світової війни. В останні десятиліття на тлі процесу загальноєвропейської інтеграції практично у всіх європейських державах проявилася тенденція до ще більшого збільшення ролі місцевого самоврядування. Як федеративні, так і унітарні держави все активніше використовують місцеві органи влади в процесі державного управління. Така політика була обумовлена ​​застосуванням нового принципу інституційної організації держави і суспільства - принципу субсидіарності.  Саме цей принцип закладено в основу Європейського союзу. У преамбулі Маастрихтського договору йдеться: «Цей договір знаменує новий етап у процесі створення ще більштісного союзу між народами Європи, в якому рішення приймаються на максимально близькому до громадян рівні». В якості такого рівня і розглядається місцеве самоврядування.

5 жовтня 1985 європейськими державами був схвалений міжнародний пакт, який іменується «Європейська хартія місцевого самоврядування». Європейська хартія місцевого самоврядування, будучи базовим елементом правової основи місцевого самоврядування в різних країнах, встановлює не тільки основні принципи і положення правового регулювання місцевого самоврядування, але і мінімально необхідні рамки за складом та змістом інших елементів правової основи: Конституції, законів з питань місцевого самоврядування тощо

Особливо важливе значення має Хартія для незалежної України, де інститут місцевого самоврядування був на 70 років заборонений і тепер його відновлення відбувається з величезними зусиллями і проблемами. 15 липня 1997 Верховна Рада України ратифікувала Хартію, яка таким чином стала частиною національного законодавства.

На жаль, з часу ратифікації  Україною Хартії законодавство про  місцеве самоврядування, так і  не приведено у відповідність  з рядом її базових положень. Певні надії покладалися після введення Дня місцевого самоврядування в Україні, який був визначений Указом Президента від 25.11.2000 № 1250/2000. 

Розширення повноважень  органів місцевого управління (по суті, приведення системи місцевого самоврядування у відповідність з нормами Європейської хартії) було передбачено другим етапом політреформи. Проте за шість років жодного значущого кроку в цьому напрямку зроблено не було. Більше того, восени 2010 був скасований і перший етап - Конституційний суд визнав закон «чотири двійки» не відповідають Основному закону. І тепер доля реформи місцевого самоврядування стала ще більш туманною: ні політреформи-2004 - зрозуміло, немає і політичних зобов'язань з реалізації другого її етапу.

Сьогодні місцеве самоврядування в Україні можна порівняти  з стоячою осторонь від основної будівлі флігелем, тоді як воно повинно лежати в фундаменті цієї будівлі. І до тих пір, поки місцеве самоврядування не забере цього, покладеного йому, місця, вся будівля, позбавлене фундаменту, буде хитатися, скільки не намагайся облаштувати «дах».

Розділ 3

Питання, пов’язані з юридичною відповідальністю суб’єктів муниціпально-правових відносин розглядаються судовою практикою.

Справи про юридичну відповідальність підсудні судам різних категорій. Так, розглядались наступні справи.

1. Постанова 854079 29.01.2007 Адміністративне судочинство 3-165/2007р..

Суддя Врадіївського  району Миколаївської області Тихоненко  МІ., з участю прокурора: Мочалко С.П. розглянувши матеріали які надійшли з прокуратури Врадіївського району Миколаївської області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , освіта середня - спеціальна, пенсіонерка, раніше не судимої , до адміністративної відповідальності не притягувалася, депутат Врадіївської селищної ради 5 скликання, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

  За ст.. 5 ч. 1 п." Г „ Закону України ,Про боротьбу з корупцією" Постановив:

ОСОБА_1 визнати  винною у скоєнні адміністративного  правопорушення за ст. 5 ч.І п. „Г" Закону України „ Про боротьбу з корупцією,, і призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.

2. Постанова 1832901 25.04.2007 Адміністративне судочинство 13/2007     

розглянувши у  відкритому судовому засіданні у  приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до міського голови м. Корюківка ОСОБА_3 про порушення закону, дії та бездіяльність по розгляду звернення депутата, - постановив:

Відмовити повністю в задоволенні адміністративного  позову ОСОБА_1 до міського голови м. Корюківка ОСОБА_3 про порушення закону, дії та бездіяльність по розгляду звернення депутата - у зв'язку з безпідставністю заявлених позовних вимог.

3. Постанова 854079 29.01.2007 Адміністративне 3-165/2007р.

Суддя Врадіївського  району Миколаївської області Тихоненко  МІ., з участю прокурора: Мочалко С.П. розглянувши матеріали які надійшли з прокуратури Врадіївського району Миколаївської області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження , освіта середня - спеціальна, пенсіонерка, раніше не судимої , до адміністративної відповідальності не притягувалася, депутат Врадіївської селищної ради 5 скликання, уродженки та жительки АДРЕСА_1,

За ст.. 5 ч. 1 п." Г „ Закону України ,Про боротьбу з корупцією"

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати  винною у скоєнні адміністративного  правопорушення за ст. 5 ч.І п. „Г" Закону України „ Про боротьбу з корупцією,, і призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 255 (двісті п'ятдесят п'ять) грн.

 

Висновки

Для того щоб існував  ефективний механізм відносин відповідальності, необхідно створити та розумно виконувати певні умови:

- постійно і активно вдосконалювати організацію і функціонування системи місцевого самоврядування, особливо форми, методи, способи реалізації форм безпосередньої діяльності територіальних громад як первинних суб'єктів місцевого самоврядування;

- покращити нормативне регулювання різноманітних управлінських взаємозв'язків усередині місцевої спільноти;

- використовувати у відповідних відносинах таких громадських інститутів впливу на свідомість, поведінку і діяльність людей як моральні норми, традиції та звичаї, громадську думку, засоби масової інформації тощо. Лише поєднання правових вимог з вимогами моралі, традиції та звичаїв, підтримка цих вимог в їх реалізації з боку громадської думки, широке висвітлення даних вимог і практики їх реалізації у засобах масової інформації, на радіо та телебаченні — усе це сприяє розвитку мотивів і установок відповідальності, дозволяє комплексно реагувати на відхилення;

- використовувати систему стимулювання, яка традиційно недооцінюється як умова формування відносин відповідальності. Якщо примусова, санкціонована, каральна сторони важливі для підтримання відносин відповідальності, то не менше значення в цій справі можуть відігравати і стимули;

 мати у наявності ефективний механізм державної підтримки та гарантування місцевого самоврядування тощо.

Вчені стоять на позиції, що до загальних  характеристик дослідження відповідальності в місцевому самоврядуванні слід віднести такі положення:

По-перше, її слід розглядати як самостійний вид соціально-політичної та конституційної відповідальності — муніципальної.

По-друге, відповідальність у місцевому самоврядуванні має  досліджуватися з використанням моделі правовідносин (зокрема, муніципально-правових), що дозволить повніше розкрити багатогранність її впливу на поведінку суб'єктів.

По-третє, вивчення відносин, які регулюються інститутом відповідальності у місцевому самоврядуванні, потребує системного підходу, що передбачає поелементний, структурний, функціональний, процесуальний аналіз даного явища.

Подібний розгляд її у системно-теоретичному аспекті  дозволяє стверджувати, що відповідальність зазначених суб'єктів має певні ознаки та якості, яких немає в інших видів відповідальності, рівно як і не відтворює усіх характеристик, властивих ним. Тому її не слід уявляти як механічне об'єднання галузевих видів юридичної відповідальності. Це зовсім не сумарне утворення, як це не рідко тлумачиться у літературі. Через це, можна поставити питання про доцільність виділення відповідальності суб'єктів муніципально-правових відносин як галузевого виду відповідальності однойменної галузі права та введення у науковий обіг поняття "муніципально-правова відповідальність

Список використаної літератури:

 

1. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. // ВВР.-1997.-№24.
2. Європейська хартія про місцеве самоврядування // Віче. - 2000. — №3.
3. Всесвітня декларація місцевого самоврядування, ратифікована Україною 15 липня 1997
4. Федеральний закон "Про загальні принципи організації місцевого самоврядування в Російській Федерації" від 6 жовтня 2003 року N 131-ФЗ
5. Делія Ю. Юридична відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування // Право України 2003 № 4
6. Андресюк Б. П. Місцеве самоврядування в сучасній Україні: проблеми і перспективи. – К., 1997
7. Баймуратов М. Законодавство про місцеве самоврядування в Україні: актуальні питання самореалізації\\ 36. наук, праць Академії державного управління при Президентові України . – К. Вид-во УАДУ, 1999- Вип. 1
8. Баймуратов М. А. Європейські стандарти локальної демократії та місцеве самоврядування в Україні. – Х.: Одисей, 2000
9. Травін Роман. До питання про місцеве і регіональне самоврядування в Україні\\ Молодіжний політичний журнал. К.: - 2011 №5
10. Батанов О.В. Територіальна громада — основа місцевого самоврядування. — К., 2001. - 260 с.
11. Комунальне право України: Навч. посіб. / В. Д. Волков, А. Г. Бобкова, Н. А. Захарченко тощо - Донецьк, 2000. - 304 с.
12. Муніципальне право України: Підруч. / В.Ф. Погорілко, О.Ф. Фрицький, М.О. Бай-муратов та ін.; За ред. В.Ф. Погорілка, О.Ф. Фрицького. — К., 2001. — 352 с.
13. Долженков О., МучникО. Відповідальність муніципальних службовців як найважливіший інститут в муніципальному праві України // Вісник Одеського інституту внутрішніх справ. — 1999. — № 4. — С. 46.
14. Аніміца Є.Г., Тертишний А. Г. Основи місцевого самоврядування. - М.: ИНФРА-М, 2000
15. Колосова Н.М. Конституційна відповідальність в Російській Федерації: відповідальність органів державної влади за порушення конституційного законодавства Російської Федерації.М., 2000.
16. Муниципальное право: Учебник. Под редакцией Коваленко А. И. М., 1997.
17. Яцунська О. Місцеве самоврядування. Історико-правові аспекти світового та українського досвіду.// Віче. - 2000. - №7.