Основні конвенції МОП, нормативні акти України в галузі охорони праці

Міжгалузеві ДНАОП залежно  від органу, який затвердив мають відповідне цифрове позначення. Наприклад: 0.00 – держгірпромнагляд, 0.03 – МОЗ, 0.06 – Держстандарт і т. ін..

Галузеві ДНАОП мають  цифрове позначення відповідно до загального класифікатора галузей народного  господарства Мінстату. Наприклад: 1.1.10 – електроенергетика, 1.3.10 – хімічна промисловість і т. ін..

Види ДНАОП для однакового застосування мають таке цифрове  позначення:

• правила – 1;
• гости – 2;
• норми – 3;
• положення, статути – 4;
• інструкції, вказівки – 5;
• рекомендації, вимоги – 6;
• технічні умови безпеки – 7;
• переліки, інші – 8;

На підставі ДНАОП  розробляються відомчі документи  про охорону праці(ВДОП). Вони затверджуються міністерствами або іншими об’єднаннями з метою конкретизації вимог  охорони праці залежно від  специфіки галузевих об’єктів.

Перехід на нові, суто українські нормативні акти вимагає значного обсягу робіт та певного часу. Тому у  державі дотепер залишаються  чинними правила, стандарти, норми, положення та інші нормативні акти, які діяли ще за радянських часів. Постанова Верховної Ради за 1545 – ХІІІ від 12.09.1991р. «Про порядок тимчасової дії на території України окремих законодавчих актів Союзу РСР» є для цього підставою, якщо вони не суперечать Конституції.

Крім вищезгаданих документів, вимоги охорони праці регламентують  також будівельні й санітарні норми та правила, правила облаштування електроустановок, норми радіаційної безпеки, правила побудови та безпечної експлуатації кранів, ємностей, що працюють під тиском та інші нормативні документи.

До найважливіших підзаконних  нормативно-правових актів, що регламентують охорону праці, належать такі:

• Положення про порядок розслідування та введення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництвах(№1112 від 25.08.2004р.);
• Правила відшкодування власником підприємства шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням ним трудових обов’язків (№838 від 23.07.1993р.);
• Положення про порядок накладання штрафів на підприємство за порушення нормативних актів про охорону праці(№ 754 від 17.09.1993р.);
• Список виробництв, професій і робіт з важкими та шкідливими умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок, затверджений МОЗ (№ 256 від 29.12.1993р.);
• Постанова КМУ від 15.10.03 №1631 «Про затвердження порядку видачі дозволів Держнаглядохоронпраці та його територіальними органами»
• Типове положення про навчання з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99 наказ Держнаглядохорон праці 25.01.2005 №15);
• Положення про Державний Комітет України з нагляду за охороною праці затверджено указом президента від 16.01.2003р. № 29/2003 і інші.

Нормативно – правові  акти з охорони праці в міру розвитку наукових досягнень не рідше  одного разу на десять років мають  переглядатися, уточнюватися й доповнюватися.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних нормативно – правових актів здійснює спеціально уповноважений центральний орган з нагляду за охороною праці за погодженням з Держнаглядом за охороною праці.

Опрацювання міжгалузевих нормативних  актів про охорону праці фінансується з Державного фонду охорони праці та інших джерел, галузевими міністерствами або відомствами створеними за галузевим принципом.

Нормативно – правові акти з  охорони праці є обов’язковими  до виконання, в умовах виробничої діяльності, будь – якими суб’єктами господарювання.

Роботодавці на основі ДНАОП  розробляють і затверджують власні положення, інструкції або інші нормативні акти про охорону праці, що діють  у межах підприємства, установи, організації. Виходячи зі специфіки виробництва та вимог чинного законодавства, власник затверджує нормативні акти, що регламентують питання охорони праці. На підприємстві повинні бути нормативно-правові акти, які охоплюють усі питання стосовно виконання функцій і завдань, системи управління охороною праці.