Зміст
Вступ……………………………………………………………………...3-4
1. Гігієнічне нормування
мікроклімату………………………………...5-7
2. Вплив параметрів мікроклімату
на самопочуття людини……….…8-9
3. Визначення параметрів
мікроклімату та прилади для
їх вимірювання………………………………………………………...10-11
4. Заходи по нормалізації
клімату……………………………………12-15
Висновок…………………………………………………………………..16
Список використаних джерел……………………………………………17
Вступ
Людина під
час праці витрачає енергію,
яку накопичив її організм
за рахунок харчування. Інтенсивність
витрат енергії залежить від
характеру та інтенсивності праці,
а також від параметрів оточуючого
середовища і, у першу чергу,
від стану повітря в приміщенні.
Стан повітря у виробничому
приміщенні називають мікрокліматом
виробничого приміщення, або метеорологічними
умовами.
Мікроклімат,
або метеорологічні умови виробничих
приміщень, визначаються такими
параметрами: температурою повітря
в приміщенні, °С; відносною вологістю
повітря, %; рухливістю повітря, м/с;
тепловим випромінюванням, Вт/м2.
Всі ці параметри
поодинці, а також у комплексі
впливають на фізіологічну функцію
організму — його терморегуляцію
і визначають самопочуття. Температура
людського тіла повинна залишатися
постійною у межах 36...37°С незалежно
від умов праці.
Тому при зміні
зовнішніх умов середовища терморегуляція
в організмі людини відбувається
за рахунок посилення або послаблення
фізіологічних процесів, що обумовлюють
теплоутворення в організмі, а
також впливають на теп-ловіддачу
тіла людини в оточуюче середовище.
Тепло відводиться від тіла
людини випромінюванням, конвекцією
та випаровуванням вологи. При
температурі повітря нижчій за
температуру шкіри людини витрати
тепла організмом відбуваються,
переважно, за рахунок конвекційного
і радіаційного переносу тепла.
Якщо температура поверхні тіла
дорівнює температурі оточуючого
повітря або вища за неї,
то тепловитрати тіла відбуваються
лише за рахунок випаровування
вологи.
Вологість повітря
впливає на теплообмін, переважно
на віддачу тепла випаровуванням.
Середній рівень відносної вологості
40...60% відповідає умовам метеорологічного
комфорту при спокою або при
дуже легкій фізичній праці.
На конвективний
теплоперенос впливає різниця
температур між шкірою людини
і оточуючим людину повітрям,
а також стан шкіри та
швидкість переміщення повітря
вздовж поверхні шкіри, тобто
рухливість повітря. З деякими
припущеннями можна говорити, що
радіаційний тепловий потік відводить
тепло від тіла людини, якщо
температура шкіри людини вища
за температуру поверхонь обладнання
і стін приміщення, де працює
людина, і нагріває тіло людини,
якщо температура цих поверхонь
вища за температуру шкіри
людини.
Променева енергія
не поглинається оточуючим повітрям,
а перетворюється в теплову
енергію в поверхневих шарах
опроміненого тіла. Потік теплових
випромінювань складається, головним
чином, із інфрачервоних променів.
Передача тепла тепловою радіацією
(тепловипромінюванням) залежить від
температури поверхні та ступеня
її чорноти: темні шорсткі поверхні
випромінюють тепла більше, ніж
гладкі блискучі. Передача теплоти
випромінюванням не залежить
від температури повітря.
Інтенсивність
праці (важкість праці) обумовлює
теплотворення в організмі людини.
Кількість тепла, що виробляє
людський організм, змінюється від
46 кДж/хв в стані спокою до 3342
кДж/хв - при виконанні важкої
роботи. Нормальне теплове самопочуття
виникає за умови, що тепловидалення
повністю сприймається оточуючим
середовищем, тобто має місце
тепловий баланс.
Здатність організму
людини змінювати температуру
шкіри (під одежею її середня
температура 30...34°С, а на окремих
відкритих ділянках вона може
знижуватись до 20°С і нижче), а
також зволожуватися за рахунок
дії потових залоз забезпечує
регулювання теплообміну між
тілом людини і оточуючим середовищем.
Ця здатність організму і є
терморегуляцією. Погіршення метеорологічних
умов виробничого середовища, параметри
яких комплексно впливають на
стан самопочуття людини, призводить
до пропорційного зниження працездатності.
1. Гігієнічне нормування
мікроклімату
Мікроклімат
виробничих приміщень нормується
в залежності від теплових
характеристик виробничого приміщення,
категорії робіт по важкості
і періоду року. Основні нормативні
документи, де наводяться норми
мікроклімату, - це санітарні норми
та стандарти безпеки праці.
Оптимальні мікрокліматичні
умови - це такі параметри мікроклімату,
які при тривалому і систематичному
впливі на людину забезпечують
нормальний тепловий стан організму
без напруги і порушення механізмів
терморегуляції.
Вони створюють
відчуття теплового комфорту
і забезпечують передумови для
високого рівня працездатності.
Нормуються в залежності від
категорії робіт по важкості
та періоду року.
При нормуванні
мікроклімату календарний рік
поділяється тільки на два
періоди: холодний - коли середньодобова
температура на відкритому повітрі
нижча за +10°С; теплий - коли середньодобова
температура зовні будівлі становить
+ 10°С і вище.
Оптимальні норми
мікроклімату застосовуються для
приміщень, де праця людей не
пов'язана з застосуванням обладнання,
що потребує великих енергетичних
витрат, або випромінює значні
теплові потоки.
Оптимальні параметри
мікроклімату повинні підтримува-тися
в приміщеннях, пов'язаних з виконанням
нервово-емоційних робіт, що потребують
підвищеної уваги (диспетчерські, приміщення,
де працюють з комп'ютерами, кабінети
діагностики, пульти управління технологічними
процесами, хімічні лабораторії, бухгалтерії,
конструкторські бюро та ін.
Допустимі мікрокліматичні
умови — це такі показники мікроклімату,
які при тривалому і систематичному
впливі на людину можуть спричинитися
до дискомфортного теплопочуття, що обумовлено
напруженням механізмів терморегуляції,
але які не виходять за межі фізіологічних
можливостей організму людини. При
цьому може виникнути деяке зни-ження
працездатності, але пошкодження
або порушення здоров'я у людини
не виникає.
Допустимі норми
мікроклімату застосовуються для
приміщень, де теплові надлишки
перевищують 23 Дж/(м3 с). Таких приміщень
на підприємствах харчової та
переробної промисловості більшість.
Це виробничі цехи та дільниці,
де встановлене технологічне
обладнання, яке живиться тепловою
або електричною енергією. При
цьому випромінюється тепло в
повітря приміщення, що створює
несприятливі умови для людей.
Як правило, в таких приміщеннях
немає мож-ливості встановити
оптимальні параметри мікроклімату
з технічних або економічних
причин. В приміщеннях зі значни-ми
надлишками явного тепла (23 Дж/(м3
с) і більше), де на кожного
працюючого припадає від 50 до
100 м2 площі підло-ги, дозволяється
зниження температури повітря
проти нор-ми в зоні поза
постійними робочими місцями
до 12 С - для легких робіт, до
10°С - для робіт середньої важкості
і до 8°С - для важких робіт.
Якщо на кожного працюючого
при-падає більше 100 м2 площі підлоги,
то нормативна темпе-ратура, відносна
вологість і швидкість руху
повітря забез-печуються тільки
на постійних робочих місцях.
Теплове опромінення
працюючих, що виходить від
нагрітого обладнання, освітлювальних
приладів, інсоляції, на постійних
і непостійних робочих місцях
не повинно перевищувати 35 Вт/м2
при опроміненні 50% і більше
поверхні тіла, 70 Вт/м2 при опроміненні
від 25 до 50% поверхні тіла і
100 Вт/м2 - при опроміненні до 25% поверхні
тіла людини. Інтенсивність опромінення
робітників від відкритих джерел
тепла (відкрите полум'я) не
повинно перевищувати 140 Вт/м2 при
опроміненні не більше 25% поверхні
тіла. При цьому обов'язкове застосування
засобів індивідуального захисту,
в тому числі обличчя та
очей.
Низькі
температури при праці на відкритому
повітрі взимку негативно впливають
на стан людини. Граничні температури,
нижче яких не можуть виконуватися
роботи на відкритому повітрі,
обумовлені можливостями механізму
терморегуляції людини. Так, при
температурі повітря до -25°С йде
охолодження відкритих поверхонь
тіла і зниження чутливості
на дотик кінцівок людини.
Періодичний обігрів
відновлює працездатність. При температурах
від -25 до -30°С навіть періодичний
обігрів не відновлює працездатність
(дотикову чутливість кінцівок).
Праця при таких низьких температурах
протягом зміни призводить до
різко вираженого переохолодження
організму. Праця при температурах
від -30 до -40°С і нижче при
10-хвилинному обігріві через кожну
годину призводить до стійкого
зниження температури всього
тіла і тактильної (дотикової)
чутливості пальців рук і ніг,
підвищення артеріального тиску,
почастішання пульсу.
2. Вплив параметрів
мікроклімату на самопочуття людини
Параметри мікроклімату
справляють безпосередній вплив
на самопочуття людини та його
працездатність. Зниження температури
за всіх інших однакових умов
призводить до зростання тепловіддачі
шляхом^ конвекції та випромінювання
і може зумовити переохолодження
організму.
Підвищення швидкості
руху повітря погіршує самопочуття,
оскільки сприяє підсиленню конвективного
теплообміну та процесу тепловіддачі
при випаровуванні поту.
При підвищенні
температури повітря мають місце
зворотні явища. Встановлено,
що при температурі повітря
понад ЗО °С працездатність
людини починає падати. За такої
високої температури та вологості
практично все тепло, що виділяється,
віддається у навколишнє середовище
при випаровуванні поту. При підвищенні
вологості піт не випаровується,
а стікає краплинами з поверхні
шкіри.
Недостатня вологість
призводить до інтенсивного випаровування
вологи зі слизових оболонок,
їх пересихання та розтріскування,
забруднення хвороботворними мікробами.
Вода та солі, котрі
виносяться з організму з потом,
повинні заміщуватися, оскільки
їх втрата призводить до згущення
крові та порушення діяльності
серцево-судинної системи.
;
Зневоднення організму
на 6% викликає порушення розумової
діяльності, зниження гостроти зору.
Зневоднення на 15...209 призводить
до смертельного наслідку.
Втрата солі позбавляє
кров здатності утримувати воду
та викликає порушення діяльності
серцево-судинної системи. За
високої температурі повітря
і при дефіциті води в організмі
посилено витрачаютьс: вуглеводи,
жири, руйнуються білки.
Для відновлення
водяного балансу рекомендується
вживати підсолену (0,5% NaCl) воду (4...5
л на людину за зміну), білково-вітамінний
напій. У жарких кліматичних
умовах рекомендується пити охолоджену
питну воду або чай.
Тривалий вплив
високої температури у поєднанні
зі значною вологістю може
призвести до накопичення теплоти
в організмі і до гіпертермії
— стану, при котрому температура
тіла піднімається до 38...40 °С. При
гіпертермії, як наслідок, тепловому
ударі, спостерігається головний
біль, запаморочення, загальна слабкість,
спотворення кольорового сприйняття,
сухість у роті, нудота, блювання,
потовиділення. Пульс та частота
дихання прискорюється, в крові
зростає вміст залишкового азоту
та молочної кислоти. Спостерігається
блідість, посиніння шкіри, зіниці
розширені, часом виникають судоми,
втрата свідомості.
За зниженої температури,
значної рухомості та вологості
повітря виникає переохолодження
організму (гіпотермія). На початковому
етапі впливу помірного холоду
спостерігається зниження частоти
дихання, збільшення об'єму вдиху.
За тривалого впливу холоду
дихання стає неритмічним, частота
та об'єм вдиху зростають, змінюється
вуглеводний обмін. З'являється
м'язове тремтіння, при котрому
зовнішня робота не виконується
і вся енергія тремтіння перетворюється
в теплоту. Це дозволяє протягом
деякого часу затримувати зниження
температури внутрішніх органів.
Наслідком дії низьких температур
є холодові травми.