Співвідношення міжнародного та міжнародного приватного права

                                                 МВС  України

Одеський державний університет  внутрішніх справ

Навчально-науковий інститут  фінансово-економічної безпеки і  права

 

                     Кафедра конституційного та міжнародного права

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

на тему:

«Співвідношення міжнародного та міжнародного приватного права»

 

 

 

 

                                                                                         Виконала:

студентка 4 групи

Авраменко Е.С.

Перевірив:

викладач кафедри

Ярмакі В. Х.

 

 

                                                           Одеса 2012

                                                           План

    1. Поняття міжнародного права та його сутність…………............................3

    2. Особливості міжнародного приватного права ……………………………5

    3. Взаємозв’язок і розмежування міжнародного публічного та міжнарод-ного приватного права…………………………………………………………....7

Висновки…………………………………………………………………..……....8

Список використаних джерел……………………………………………...…….9

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                         Поняття міжнародного права та його сутність

Міжнародне право  виникло внаслідок реальних суспільних процесів. Воно є результатом суспільної практики. З'явившись як засіб усвідомлення людьми (групами, класами) свого матеріального інтересу, особливо в зв'язку з міжнародними відносинами, що постійно змінюються, воно справляло і справляє величезний вплив на розвиток держав і народів.

Міжнародне  право — це система юридичних принципів і норм договірного і звичаєвого характеру, що виникають у результаті угод між державами й іншими суб'єктами міжнародного спілкування і регулюючих відносини між ними з метою мирного співіснування.

Виходячи з  особливої значимості міжнародного права для становлення, розвитку й існування людського співтовариства і світового об'єднання держав, воно має різноманітні трактування, що даються як ученими-міжнародниками, так і різними міжнародними органами.

Основними ознаками міжнародного права є:

• міжнародне право — це сукупність юридичних норм і принципів;
• ці норми створюються шляхом фіксованої (договір) або мовчазно вираженої (звичай) угоди між суб'єктами міжнародного права;
• ці норми признаються суб'єктами міжнародного права в якості юридично обов'язкових;
• реалізація норм міжнародного права забезпечується примусом, форми, характер і межі якого визначаються в міждержавних угодах.

Предметом регулювання міжнародного права є політичні, економічні й інші відносини між державами, що різні за своєю природою, характером, внутрішнім устроєм, територією і населенням і між іншими суб'єктами міжнародного права.

Таким чином, міжнародне право регулює суспільні відносини, що виходять за межі як внутрішньої  компетенції кожної конкретної держави, так і її територіальних меж.

Важливою характерною  рисою міжнародного права є те, що воно виступає в якості окремої відособленої правової системи зі своїми галузями й інститутами. Таким чином, воно не є галуззю внутрішньодержавного права і не входить у його правову систему.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                        Особливості міжнародного приватного права

Міжнародне приватне право — це система юридичних норм, спрямованих на регулювання міжнародних невладних відносин з "іноземним елементом".

Міжнародне приватне право  остаточно сформувалось як незалежна  галузь права в XIX ст. Раніше воно розглядалось як частина інших галузей права.

Спочатку такий термін застосовували у країнах Європи та Латинської Америки, а пізніше  і в країнах загальної системи  права (common law), хоча там йому так і не вдалося витіснити традиційний термін "колізійне право" (conflict of laws). На думку К. Ліпстайна, Г. Парра-Арангурена, термін міжнародне приватне право не є ні міжнародним, бо більшість його норм створена "національним" законодавцем, ні приватним правом, оскільки воно не стосується лише приватноправових відносин. Окрім того, деякі автори вказують на те, що у сучасному праві відбувається "публіцизація" приватного права завдяки ширшому втручанню держави у сфери приватних інтересів людини.

Однак загалом більшість  юристів міжнародне приватне право визначає як галузь національного, а не міжнародного права, оскільки воно має міжнародний предмет регулювання, але інші джерела. Термін "колізійне право" є занадто широким, оскільки його можна тлумачити як такий, що охоплює не лише колізії між приватним правом різних країн, але й колізії у сфері публічного права.

Поняття "міжнародне приватне право" має різний зміст у різних національно-правових системах. Водночас, основа міжнародного приватного права залишається незмінною — колізійні норми, за допомогою яких визначають ситуації, коли застосовується національне приватне право, а коли іноземне приватне право.

Обговорюється також питання, чи є міжнародне приватне право частиною публічного або приватного права. Відповідь на це питання залежить від того, де проводиться межа між приватним і публічним правом, а також від особливостей правової системи окремої країни.

У сучасній доктрині стосовно місця міжнародного приватного права в юридичній системі склалося три основних підходи. На думку представників першого підходу, міжнародне право у широкому смислі складається з міжнародного приватного права та міжнародного публічного. Прихильники другого підходу переконані, що міжнародне приватне право входить у систему внутрішнього права держави. Водночас, деякі з них виділяють міжнародне приватне право як самостійну галузь права. Представники третього підходу розглядають міжнародне приватне право як "полісистемний комплекс", що складається з двох видів норм: міжнародно-правових норм і внутрішньодержавних норм (О. Макаров, Р. Мюллерсон, К. Разумов, В. Храбсков).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                Взаємозв’язок і розмежування міжнародного публічного та                

                                 міжнародного приватного права

Міжнародні відносини  не обмежуються тільки міждержавними, міжвладними контактами основних суб'єктів міжнародного права. Відбуваються постійні контакти між фізичними і юридичними особами різноманітних держав, на рівні міжнародних неурядових організацій, вони регулюються або національним правом відповідної держави, або нормами міжнародного приватного права.

Водночас спостерігається  тісний взаємозв'язок міжнародного публічного і міжнародного приватного права:

• і те, й інше, у широкому смислі, регулюють міжнародні відносини;
• у загальних початках: спостерігається переломлення основних принципів міжнародного публічного права в доктрині міжнародного приватного права;
• і в міжнародному публічному праві й у міжнародному приватному праві завжди є визнання правосуб'єктності іншої держави;
• міжнародні договори з питань міжнародного приватного права не можуть суперечити принципам міжнародного публічного права, у такий спосіб установлюються загальні цілі створення правових умов для міжнародного співробітництва в різних галузях.

У зв'язку з цим деякі  науковці вважають недоцільним виділяти міжнародне приватне та публічне право  як окремі галузі права.

Розмежування  між міжнародним публічним і  міжнародним приватним правом можливо провести на різних підставах:

1. за суб'єктами: у міжнародному публічному праві суб'єктами є держави, нації і народності, що борються за незалежність, міжнародні організації, а в міжнародному приватному праві — фізичні і юридичні особи;
2. за предметом правового регулювання: у якості таких у міжнародному публічному праві виступають міждержавні міжвладні відносини, а в міжнародному приватному праві — це міжнародні приватно-правові відносини (цивільні, сімейні, трудові та ін.);
3. за джерелами: у міжнародному публічному праві — це міжнародний договір, міжнародний порядок та ін., а в міжнародному приватному праві їхнє коло значно ширше — це національне законодавство, міжнародні договори, торговельні порядки та ін.;
4. за методом правового регулювання: у міжнародному публічному праві - це узгодження воль держав; у міжнародному приватному праві — це подолання колізій (зіткнення законів);
5. за видами відповідальності: у міжнародному публічному праві наступає міжнародно-правова відповідальність, а в міжнародному приватному праві — цивільно-правова;
6. і, нарешті, за сферою дії: у міжнародному публічному праві цю сферу можна визначити як глобальну (вона охоплює всі держави й інші суб'єкти міжнародного публічного права), а в міжнародному приватному праві вона має національні межі (у кожній державі є своє міжнародне приватне право).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                    Висновки

 

Як висновок можна зазначити, що у сучасній доктрині існує багато думок щодо співвідношення міжнародного публічного та міжнародного приватного права та місця кожного з них у системі права.

Проаналізувавши вищезазначене, можна сказати, що їх співвідношення характеризується як взаємозв'язком, а  саме, те що і міжнародне публічне і  міжнародне приватне регулюють у  широкому сенсі міжнародні відносини, а також визнають правосуб’єктність  держави так і розмежуваннями між цими галузями. При чому розмежувань, які проводяться за різними критеріями набагато більше ніж взаємозв'язку між міжнародним публічним та міжнародним приватним правом.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Список використаних джерел

1. Баймуратов М.О. Міжнародне право. — X.: «Одіссей», 2002.— 672 с.
2. Сучасне міжнародне право: навч. посібник / Н.В. Пронюк. – К. : КНТ, 2010. – 280 с.
3. Чорнолуцький Р. Міжнародне публічне право та міжнародне приватне право: актуальні проблеми співвідношення та взаємозв’язку.
4. Антонович М.М. Міжнародне публічне право. – К.: Вид.дім „КМ Академія”; Алеута, 2003. – 308 с.