Роль дипломатичного протоколу та церемоніалу у міжнардних відностнах

Протокол візитів – це не лише церемоніальне забезпечення прийому та забезпечення перебування високого гостя й осіб, які його супроводжують. Протокол несе й серйозне політичне навантаження, значною мірою визначає успіх наміченої програми, отже, й успішність зовнішньополітичних зусиль держави в конкретному напрямку.

ВИСНОВКИ

Підсумовуючи усе вищевикладене  можна зробити деякі узагальнення. Дипломатичний протокол – це сукупність загальноприйнятих правил, традицій і умовностей, які дотримуються урядами, відомствами закордонних справ, офіційними особами і дипломатами при виконанні своїх функцій в міжнародному спілкуванні.

Вироблення, стандартизація та фіксація певного формату відносин, узгодження загального порядку та забезпечення спільного додержання норм та правил, що і складає сутність церемоніалу, є невід’ємною умовою існування будь-якої ієрархічно побудованої соціальної структури.

Одним із дієвих інструментів підтримки ієрархії та запобігання  конфліктів є етикет, який, через  затвердження певних поведінкових стандартів, нормалізує процес комунікації. Така сформована та уніфікована система поведінкових норм та правил у конкретній сфері соціальних стосунків і є протоколом.  При цьому,  якщо протокол структурує та  нормативно закріплює ієрархічний порядок,  встановлений між структурами системи у процесі їх взаємодії, а етикет формалізує даний процес, то функція забезпечення строгого додержання даних формальностей покладена на церемоніал.  Отже,  церемоніал є феноменом,  в якому фокусується та переломлюється у символічній формі уся специфіка  протоколу та етикету як форм соціальної взаємодії. А підсумком тисячолітньої еволюції даних структур є державний протокол та церемоніал,  де церемоніал –  це офіційно встановлений розпорядок конкретної церемонії,  а протокол є загальновизнаною формалізованою етикетною ситуацією, яка визначає модель поведінки під час офіційного комунікативного акту. Втім протокол та церемоніал – це не тільки форма поведінки, але й специфічний знаковий простір  (текст),  у межах якого на основі обміну семіотичними структурами (принципами, цінностями, нормами поведінки тощо) виробляється спільна та  зрозуміла для всіх мова спілкування. Таким чином,  протокол –  це продукт адаптування автономних церемоніальних текстів до параметрів і вимог універсальної комунікації.

Звідси церемоніал слід розглядати як інструмент соціального управління,  в той час як протокол є елементом системи державного управління. 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Вуд Дж., СерреЖ. Дипломатический церемониал и протокол: Принципы, процедура, практика: Пер. с англ. – М.: 2004.
2. ДрайманД. Дипломатический протокол: задачи, средства, методы и стиль работы. – Л.: 2002.
3. Захарова Л.М., Коновалова А. А. Основы дипломатической и консульской службы: Учебное пособие. – М.: 2001.
4. Зорин В. А. Основы дипломатической службы. – М., 1977.
5. КамінськийА. Основи міжнародних відносин. – Л.: 2001.
6. Кулик О., Сардачук П. Елементи дипломатичного протоколу і дипломатичної практики в історії України. – Л.: 2000.
7. Левин Б. Д. Дипломатия, ее сущность, методы и формы. – М., 1962.
8. Молочков Ф. Ф. Некоторые вопросы дипломатического протокола и дипломатической практики. – М.: 2004.
9. Попов В. И. Дипломатия – наука и искусство: Современная дипломатия: теория и практика. – М., 2000.
10. Положення про Державний Протокол та Церемоніал України. Затверджено Указом Президента України від 22  серпня 2002  року N 746/2002
11. Резніченко В. І., Михно І. Л. Довідник-практикум офіційного, дипломатичного, ділового протоколу та етикету. – К.: 2003.
12. Ренецький В. Дипломатичне і консульське право. Начальний посібник. – Л.: 2002.
13. Руденко Г. М. Основи дипломатичного протоколу. – К.: 2006.
14. Сагайдак О. П., Олійник В.М. Принцип міжнародної ввічливості в дипломатичному протоколі. – Л., 2001.
15. Сагайдак О. П. Дипломатичний протокол та етикет. Навчальний посібник. К.: 2009. – 380 c.
16. Фелътхэм Р. Дж. Настольная книга дипломата. Пер. с англ. – М.: 2001.