Право інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 08 Ноября 2011 в 22:47, реферат

Описание работы

Метою індивідуальної роботи є дослідити поняття і сутність об’єктів інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві. Об’єктом дослідження є право інтелектуальної власності, а предмет дослідження – об’єкти права інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві.

Содержание работы

Вступ
Поняття інтелектуальної власності та об’єктів інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві
Особливості правової охорони різних об’єктів права інтелектуальної власності (авторське та патентне право)
Система міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

План.docx

— 50.70 Кб (Скачать файл)

Міністерство  освіти і науки молоді та спорту України

Волинський  національний університет імені  Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин 
 
 
 
 
 

Індивідуальна робота

на  тему: 

 «Об’єкти інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві» 
 
 
 
 
 

                                                                                Виконала:

                      студенека 41групи                                                                                                                                                                                         Лавренюк Х. Ю.

                                                                                    Перевірила:

                      Гресик  Ю. В. 
                       
                       

    Луцьк-2011

 

План

Вступ

  1. Поняття інтелектуальної власності та об’єктів інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві
  2. Особливості правової охорони різних об’єктів права інтелектуальної власності (авторське та патентне право)
  3. Система міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності

Висновки

Список  використаних джерел 

    Вступ

    Тенденція соціально-економічного розвитку будь-якої країни на сучасному етапі спрямована передусім на розвиток науки, техніки  і культури. Рівень виробництва, економіки  в цілому і врешті-решт добробуту  людей визначатиметься саме рівнем розвитку зазначених напрямів доцільної  людської діяльності. Культура, науково-технічний  рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в  цілому і нарешті добробут суспільства  значною мірою залежать від рівня  й ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Творча інтелектуальна діяльність є однією з рушійних сил  розвитку цивілізації. Людина за своєю  природою схильна до творчості, вона завжди в пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки  тощо. Проте через ті чи і ниті причини рівень творчої діяльності у різних країнах неоднаковий. Він  визначається передусім рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспільства, створенням для неї  сприятливих умов та іншими факторами, які тією чи іншою мірою їй сприяють.

    В зв’язку з цим зростає значення захисту інтелектуальної власності, авторських прав громадян, їх моральних  і матеріальних інтересів, що виникають  у зв'язку з різними видами інтелектуальної  діяльності.

    Метою індивідуальної роботи є дослідити поняття і сутність об’єктів інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві. Об’єктом дослідження є право інтелектуальної власності, а предмет дослідження – об’єкти права інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві.

    Надійні гарантії набуття, здійснення й захисту  права інтелектуальної власності  є невід'ємним атрибутом державності  кожної цивілізованої країни. Наявність  сучасної системи правової охорони  інтелектуальної власності сприяє розвитку національної економіки, збереженню і збагаченню науково-технічного потенціалу держави, розвитку міжнародної торгівлі, залученню в економіку країни іноземних інвестицій, зокрема у  вигляді найсучасніших технологій, входженню України як рівноправного  партнера до світового ринку інтелектуальної  власності. 

  1. Поняття інтелектуальної власності та об’єктів інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві

    У сучасному міжнародному приватному праві об'єкти авторського і патентного права стали об'єднуватися в одну загальну групу, що отримала найменування «інтелектуальна власність». Це пов'язано  з укладенням Стокгольмської конвенції 1967 р., яка заснувала Всесвітню  організацію інтелектуальної власності (ВОІВ).  Ст. 2 цієї Конвенції стверджує, що "інтелектуальна власність" містить права, які відносяться до:

    літературних, художніх і наукових творів;

    виконавчої  діяльності артистів, звукозапису, радіо  і телевізійних передач;

    винаходів у всіх сферах діяльності людини;

    наукових  відкриттів;

    промислових зразків;

    товарних  знаків, знаків обслуговування, фірмових найменувань і комерційних позначень;

    захисту від недобросовісної конкуренції;

    всі інші права, що стосуються інтелектуальної  діяльності у виробничій, науковій, літературній та художній сферах [5].

    Права на результати творчої інтелектуальної  діяльності, що мають об'єктивну  новизну, є інтелектуальною власністю  як такою. Але для того, щоб ці результати були визнані суспільством як об'єкти права інтелектуальної  власності, необхідна їх формалізація у будь-який спосіб. Процес формалізації є передумовою набуття права  інтелектуальної власності в  установленому законом порядку.

    Інтелектуальна  власність - це формалізований результат  творчої інтелектуальної діяльності, що надає його автору або особі, яка  визначена чинним законодавством, право  власності на цей результат, яке  набувається, здійснюється і захищається  відповідно до законодавчо встановлених норм і правил. Врегульовані законом  суспільні відносини стосовно володіння, користування і розпоряджання результатами інтелектуальної творчої діяльності складають інститут права інтелектуальної власності [2].

    Інтелектуальна  власність повинна приносити  матеріальну чи іншу користь. Це може бути додатковий прибуток, отриманий  від використання інтелектуальної  власності у сфері матеріального  виробництва. Іноді інтелектуальна власність може не приносити прибутку, але при цьому вона створює  додаткові труднощі для конкурентів, полегшуючи тим самим просування власних товарів і послуг виробника  на ринок. Нарешті, вона може сприяти  духовному розвиткові громадян.

    Інтелектуальна  власність — результат інтелектуальної, творчої діяльності однієї людини (автора, виконавця, винахідника та ін.) або  кількох осіб.

    Творча  діяльність — це цілеспрямована інтелектуальна діяльність людини, результатом якої є щось якісно нове, що вирізняється неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю. Творчість властива будь-якій діяльності людини: технічній, художній, літературній, науковій, виробничій тощо [4]. За своєю цілеспрямованістю творчість можна умовно поділити на два основні види:

    • духовна творчість (гуманітарного  характеру, спрямована на збагачення внутрішнього світу людини);

    • науково-технічна творчість (винаходи в усіх галузях людської діяльності, корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів і послуг, знаки обслуговування, фірмові назви  і комерційні позначення, інформаційна продукція, селекційні досягнення тощо, тобто такі результати науково-технічної  творчості, які можна використовувати  будь-яким способом, що не суперечить закону, в господарській діяльності —  промисловості, сільськогосподарському виробництві) [11].

    Усі зазначені результати творчої діяльності об'єднані поняттям "інтелектуальна власність". З цього загального поняття міжнародно-правові документи  виділяють окремо промислову власність, до якої належать винаходи, загальнокорисні  зразки, промислові креслення або  моделі, фабричні, товарні знаки, знаки обслуговування. Інші об'єкти інтелектуальної власності, які залишилися за межами поняття промислової власності, становлять групу результатів творчої діяльності, що охороняється авторським правом, яку часто називають літературно-художньою власністю. Таким чином, усі результати творчої діяльності щодо цивільної правової охорони поділяються на дві групи: одна з них охороняється авторським правом, друга — правом промислової власності (патентним правом) та іншими нормативними актами. Всі результати творчої діяльності чинним законодавством визнані товаром і, отже, можуть бути об'єктом будь-яких цивільних правочинів. У період переходу до ринкової економіки це має істотне значення, оскільки результати творчої діяльності у такий спосіб стають об'єктом цивільного обороту і створюють ринок духовної та науково-технічної продукції [3].

 

 

  1. Особливості правової охорони  різних об’єктів права  інтелектуальної  власності (авторське  та патентне право)

    Спільною  істотною ознакою авторського права  і права промислової власності  є те, що об'єктами їх, зокрема на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, виступають саме результати творчої  діяльності людини. Ніяка інша діяльність не може бути предметом регулювання  цих інститутів. Тому в авторському  праві підкреслюється, що суб'єктом  творчої діяльності можуть бути тільки людина або група (колектив) людей, а  не організації (юридичні особи). Проте  суб'єктами авторських відносин і відносин щодо об'єктів права інтелектуальної  власності на наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування інтегральної мікросхеми, сорти рослин, породи тварин (прав та обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи.

    Надання будь-якої технічної допомоги автору чи винахіднику (консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок тощо) не має творчого характеру і не відповідає поняттю "творчість", тому допомога такого роду не може вважатися творчим  співавторством. Не мають творчого характеру (і тому не вважаються творчістю) запозичення, перенесення і використання чужого, навіть дуже позитивного досвіду, використання результату за ліцензією  тощо. Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, тобто те, що відрізняє цю діяльність від інших.

    Спільною  рисою духовної та науково-технічної  творчої діяльності є те, що кожна  з них має завершитися конкретним результатом, об'єктивованим у певну  матеріальну форму або зафіксованим на певному матеріальному носієві. Якщо творчий пошук не завершився конкретним результатом, то немає об'єкта правової охорони — немає що охороняти. Проте слід мати на увазі, що під  правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно  від його суспільної цінності [11].

    Результати  науково-технічної творчості мають  бути не просто реалізовані в певну  матеріальну форму (креслення, зразок, опис тощо), а й у встановленому  порядку визнані відповідним  державним органом саме тим результатом, на досягнення якого було спрямовано творчий пошук. Винахід повинен  бути описаний у заявці чи відображений у кресленнях. Проте для надання  йому правової охорони цього замало — він має бути кваліфікований відповідним відомством України  як винахід. Без такого визнання і  без державної реєстрації заявлена пропозиція не вважається винаходом, і  їй не надається правова охорона. Таким відомством, відповідно до чинного  законодавства, визначено Державний  департамент інтелектуальної власності  Міністерства освіти і науки України [9].

    Авторське право і право промислової  власності поєднує те, що вони охороняються на певній території, тобто мають  територіальний характер. Щодо авторського  права і суміжних прав, то це саме правило поширюється також на об'єкти, які ним охороняються. Іноземні особи та особи без громадянства в Україні відповідно до міжнародних  договорів або на основі принципу взаємності мають такі самі права, як і громадяни України. Якщо міжнародним  договором встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у законодавстві  України, то застосовуються правила  міжнародних договорів.

    Спільним  у правовому регулюванні відносин, пов'язаних з творчою діяльністю, є також однакова дієздатність суб'єктів  творчого процесу. Іншими словами, творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.

    Право авторства і право на ім'я виникають  як у автора будь-якого твору літератури, науки та мистецтва, так і в  автора винаходу, промислового зразка, незалежно від віку. Кожний творець  має право вважати себе автором  свого винаходу чи іншого твору і  вимагати цього від інших. Кожний автор має право випускати  свій твір у світ або під власним  іменем, або під псевдонімом, або  анонімно. Творець винаходу має право  просити, аби його витвору було присвоєно  його ім'я або спеціальну назву.

Информация о работе Право інтелектуальної власності в міжнародному приватному праві