Міжнародні економічні організації

б) в  галузі економічної політики:

• проведення узгодженої структурної перебудови економіки;
• розроблення та реалізація спільних програм соціально-економічного розвитку;
• створення загальної платіжної системи;
• забезпечення взаємодії валютно-фінансових систем;
• створення рівних умов для виробничої та підприємницької діяльності;
• формування спільного ринку транспортних послуг і єдиної транспортної системи;
• формування загального енергетичного ринку;
• проведення спільних досліджень і розробок з пріоритетних напрямів науки і технології;
• створення рівних умов для доступу на ринку іноземних інвестицій;
• створення уніфікованої системи правового регулювання формування і діяльності фінансово-промислових груп на багатосторонній основі;

в) в соціально-гуманітарній галузі:

• гармонізація національних систем освіти, розвиток науки і культури;
• гармонізація національних систем забезпечення мінімальних соціальних стандартів;
• надання громадянам держав—членів Співтовариства рівних прав в отриманні освіти і медичної допомоги на всій його території;

г) у  правовій сфері:

• зближення, гармонізація національного законодавства;
• створення механізму погодження і прийняття національних законодавчих та інших нормативних правових актів державами-членами з питань, що стосуються їх зобов’язань у рамках ЄврАзЕс;
• синхронізація строків виконання внутрішньодержавних процедур за договорами, укладеними в рамках ЄврАзЕс;
• забезпечення взаємодії правових систем держав-учасниць з метою створення загального правового простору у рамках Співтовариства.

31 травня 2001 р. у Мінську було проведено  перше засідання Міждержавної ради держав — членів ЄврАзЕс, на якому главами держав був підписаний пакет із 18 основних документів, що регламентують діяльність Співтовариства, як нової міжнародної організації.

Регіональне об’єднання за участі Грузії, України, Республіки Узбекистан, Азербайджанської Республіки та Республіки Молдова (ГУУАМ) було створено 1 червня 2001 р. відповідно до Ялтинської Хартії. Створенню цього об’єднання передувала відповідна робота керівників цих країн. Ще 10 жовтня 1997 р. у Страсбурзі під час саміту Ради Європи було прийняте Спільне комюніке, було прийнято Глав держав України, Грузії, Азербайджанської Республіки і Республіки Молдова. У цьому документі наголошувалося на необхідному розвитку чотирьохстороннього співробітництва для зміцнення стабільності і безпеки в Європі, на основі принципів поваги суверенітету, територіальної цілісності, непорушності кордонів держав, демократії, верховенства законів і поваги прав людини. А 24 квітня 1999 р. у Вашингтоні в рамках зустрічі на вищому рівні Ради Євроатлантичного партнерства відбулася зустріч Президентів держав — учасниць ГУАМ і Узбекистану. За підсумками зустрічі була прийнята Вашингтонська заява, внаслідок якої до зазначеної структури увійшов і Узбеки- 
стан. Отже, ГУАМ було трансформовано в ГУУАМ.

6 листопада 2002 р. у Нью-Йорку  під час 55-ї сесії Генеральної  Асамблеї ООН відбулася зустріч  Президентів держав — учасниць ГУУАМ, на якій був прийнятий Меморандум, що передбачав активізацію співробітництва в рамках цього регіонального об’єднання. Було прийнято рішення про проведення регулярних самітів глав держав і зустрічі міністрів закордонних справ держав — учасниць ГУУАМ, а також був створений координуючий орган — Комітет національних координаторів. Як було визначено, головним завданням співробітництва є створення умов для міжгалузевих контактів і прямих зв’язків між відповідними державними органами та відомствами країн ГУУАМ. Ефективне функціонування транспортного коридору Європа—Кавказ—Азія і розвиток його інфраструктури було визнано безумовним пріоритетом у співробітництві. І вже 7 червня 2001 р. в Ялті відбувся перший саміт президентів ГУУАМ, під час якого і була підписана Ялтинська Хартія цього об’єднання.

Як зазначалось, у Ялтинській хартії метою співробітництва ГУУАМ  є:

• сприяння соціально-економічному розвитку;
• зміцнення і розширення торговельно-економічних зв’язків;
• розвиток і ефективне використання в інтересах країн ГУУАМ транспортно-комунікаційних магістралей і відповідної інфраструктури, розташованої на їх території;
• зміцнення регіональної безпеки в усіх сферах діяльності;
• розвиток відносин у галузях науки, культури і в гуманітарній сфері;
• взаємодія в рамках міжнародних організацій;
• боротьба з міжнародним тероризмом, організованою злочинністю та наркобізнесом.

Як зазначено у Ялтинській хартії, співробітництво в рамках ГУУАМ  здійснюється на загальновизнаних нормах і принципах міжнародного права, зокрема поваги суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і невтручання  у внутрішні справи держав-учасниць.

Було  визначено, що основним напрямом співробітництва ГУУАМ є: економіка, наука, технології та навколишнє середовище; інфраструктура транспорту, енергетики, телекомунікації; спільні інвестиційні і фінансові проекти; гуманітарна сфера, культура, освіта, засоби масової інформації, обмін молоді, інші напрями, які становлять взаємний інтерес. Важливо зазначити, що держави-учасниці можуть вносити пропозиції щодо розширення сфер співробітництва.

Ялтинська хартія наголошує, що ГУУАМ відкрите для нових учасників, які повною мірою підтверджують свою відданість цілям і принципам ГУУАМ, закріпленим  у його основних документах.

Ялтинська угода визначила й організаційну  структуру ГУУАМ. Вищим органом ГУУАМ є щорічні зустрічі глав держав. Головування у ГУУАМ здійснюється державами-учасницями в алфавітному порядку. На цих зустрічах приймається рішення щодо основних напрямів політичного, економічного та гуманітарного співробітництва в рамках ГУУАМ, створення спеціалізованих органів ГУУАМ, а також погоджуються позиції з актуальних питань міжнародного життя, які становлять взаємний інтерес.

Виконавчим органом ГУУАМ є  засідання міністрів закордонних  справ, яке проводиться, як правило, два рази на рік. На цих засіданнях розглядається питання виконання  домовленості в рамках ГУУАМ, а також  готуються для розгляду на зустрічах  глав держав пропозиції щодо подальшого розвитку і поглиблення співробітництва  об’єднання.

Робочим органом ГУУАМ є Комітет національних координаторів, до складу якого входять  призначені міністрами закордонних  справ національні координатори по одному від кожної держави-учасниці. Зазначений Комітет координує діяльність у рамках ГУУАМ між державами-учасницями, забезпечує підготовку зустрічі глав держав і засідань міністрів закордонних справ. Засідання комітету проводяться щоквартально, почергово в державах-учасницях.

Координацію співробітництва між  країнами ГУУАМ на галузевому рівні  покладено на вісім Робочих груп, а саме: з питань енергетики, транспорту, торговельно-економічних питань, з  питань інформатики і телекомунікації, культури, науки й освіти, туризму, боротьби з тероризмом, організованою  злочинністю і розповсюдженням  наркотиків.

Рішення з питань, що обговорюються  в рамках ГУУАМ, приймаються консенсусом.

Найбільш важливими міжнародно-правовими  документами, які були прийняті в  рамках ГУУАМ і які створюють  відповідну правову базу його діяльності, є Ялтинська хартія ГУУАМ; Конвенція  держав — учасниць ГУУАМ про взаємне  надання допомоги з консульських питань; Положення про Раду міністрів  закордонних справ держав ГУУАМ; Угода про створення зони вільної  торгівлі між державами — учасницями ГУУАМ; тимчасове Положення про  інформаційний офіс ГУУАМ у Києві; рішення Глав держав — учасниць ГУУАМ про статус спостерігачів  у діяльності ГУУАМ; Угода про  співробітництво між Урядами держав — учасниць ГУУАМ у сфері боротьби з тероризмом, організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинності; документи про співробітництво в окремих галузях.