Цивільне та сімейне право

Курс лекцій з дисципліни

«Цивільне та сімейне право»

для студентів  заочної форми навчання

 

Тема. Загальні положення цивільного права

Студенти повинні з'ясувати, що цивільне право - це сукупність правових норм, які регулюють майново-вартісні та особисті немайнові відносини на засадах юридичної рівності сторін. Метою цивільного права є захист приватних інтересів. Перевагу у приватному праві мають диспозитивні норми, які забезпечують використання в регулюванні суб'єктивного розсуду учасників відносин.

Цивільне право забезпечує регулювання певної сфери відносин:

• відносин власності;
• відносин товарно-грошового обігу;
• відносин сфери особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

Вказані відносини і  складають предмет цивільного права. Особливе значення мають майнові відносини, вони складають основну сферу регулювання цивільного права. Студенти повинні показати особливості відносин власності та відносин у галузі товарообігу, відносин у сфері особистого життя громадян, їх творчої та інтелектуальної діяльності.

Необхідно звернути увагу  і на метод цивільно-правового  регулювання. Ознаки методу відображені  в загальному юридичному становищі суб'єктів, у диспозитивних началах цивільного законодавства, в особливостях цивільно-правових санкцій.

Загальне юридичне становище суб'єктів цивільного права

- це знаходження їх  в однаковому становищі один  до одного, кожна сторона має  свій комплекс прав і обов'язків.

Диспозитивність проявляється у тому, що учасники можуть діяти на свій розсуд, вирішуючи питання щодо прав та обов'язків у даному правовідношенні.

Особливості цивільно-правових санкцій проявляються у:

• відновленні правового становища, яке існувало до порушення права;
• відшкодуванні збитків;
• сплаті штрафів тощо. 

Стаття З  ЦК України надає перелік принципів цивільного права:

1. неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини;
2. неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом;

3)свобода договору;

4)свобода підприємницької  діяльності;

5)судовий захист цивільних  прав та інтересів; 

6)справедливість, добросовісність  та розумність; .7)юридична рівність суб'єктів.

Студенти повинні вміти  охарактеризувати кожен з принципів, розкрити їх сутність, звернути увагу на функції сучасного цивільного права, показати їх види. Функції в цивільному праві поділяються на:

• регулятивну;
• охоронну;
• попереджувально-виховну;
• попереджувально-стимулюючу.

Регулятивна забезпечує врегулювання нормами цивільного права відносин власності, товарно-грошових, особистих немайнових (наприклад ст.ст. 665-711 ЦК України регулюють відносини з приводу купівлі-продажу).

Охоронна забезпечує захист порушених прав суб'єктів цивільного права.

Попереджувально-виховна тісно пов'язана з охоронною і досягається через інститут цивільно-правової відповідальності. Сам факт існування цивільно-правових норм про відповідальність позитивно впливає на свідомість громадян, стримуючи їх від скоєння правопорушень.

Попереджувально-стимулююча полягає в стимулюванні різними цивільно-правовими засобами необхідної суспільству і державі поведінки громадян та організацій.

Цивільне право стикається з іншими галузями права, тому студенти повинні показати, як співвідноситься  цивільне право з такими галузями права, як адміністративне, трудове, фінансове, сімейне, кримінальне та іншими.

Цивільне право прийнято ділити на дві частини: загальну і  особливу.

Загальну складають  норми про основні положення  цивільного права, підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, здійснення та захист цивільних прав, суб'єкти та об'єкти цивільних прав, правочини, представництво і довіреність, строки і терміни, позовна давність, правовий інститут особистих немайнових прав, речове право, право власності, право інтелектуальної власності, зобов'язальне право (загальна частина) та спадкове право.

Особлива частина складається  з окремих видів зобов'язань. Це - договірні зобов'язання, зобов'язання з односторонніх дій, позадоговірні  зобов'язання (делікти та зобов'язання з набуття, збереження майна без  достатніх правових підстав).

 

Тема. Цивільне законодавство

Студенти повинні вміти  показати систему цивільного законодавства. Основу цивільного законодавства становить Конституція України. Вона передбачає цивільно-правові засади регулювання відносин власності (ст. 13,14,41), в неї закладеш права громадянина на ім'я, честь, гідність та ін.

Після Конституції вищу юридичну силу мають Закони України, серед них основним є Цивільний Кодекс, затверджений Верховною Радою України 16.01.2003 р. Він складається з 6 книг, 90 глав, 1308 статей. Книга перша - «Загальні положення», книга друга – «Особисті немайнові права фізичної особи», книга третя - «Право власності та інші речові права», книга четверта - «Право інтелектуальної власності», книга п'ята -«Зобов'язальне право», книга шоста - «Спадкове право».

Елементами структури  цивільного законодавства є і  підзаконні акти: Укази Президента, наприклад, "Про обов'язкове страхування  цивільної відповідальності власників  транспортних засобів", "Про організаційні заходи з підготовки об'єктів права державної власності до приватизації" та інші, постанови Кабінету Міністрів, наприклад "Про заходи щодо створення системи реєстрації прав власності на нерухоме майно", Постанова Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1993 р., якою затверджено Положення про порядок, продажу, придбання, реєстрації, облік і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії" та інші.

Міністерства та відомства  видають накази та розпорядження, наприклад, наказом Мінфіну України від 16.05.1996 р. затверджена Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних довіреностей на отримання цінностей, а наказом Міністерства зовнішньоекономічних зв'язків та торгівлі (далі-МЗЕЗТ) України від 9.12.1995 р. - Правила торгівлі транспортними засобами і номерними агрегатами.

Локальні акти - статути та установчі договори підприємств.

Важливе значення має  питання дії цивільного законодавства у часі, просторі і за колом осіб. Студенти повинні знати, з якого часу набувають чинності закони України, нормативно-правові акти Верховної Ради і Президента України, нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти міністерств, відомств, інших центральних органів державної виконавчої влади.

У цивільному праві застосовуються такі поняття, як «аналогія права» та «аналогія закону». Студенти повинні знати, за яких умов застосовується аналогія закону та аналогія права.

Застосування аналогії закону можливе за таких умов:

1) відносини сторін  знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто є цивільно-правовими відносинами;

2)вказані цивільні  відносини не врегульовані Цивільним  кодексом та іншими актами  цивільного законодавства або  договором;

3) існують норми, що  регулюють подібні за змістом  відносини.

Якщо використати аналогію закону для врегулювання відносин неможливо, наприклад через відсутність норм, що регулюють подібні відносини, застосовують аналогію права, тобто використовуються загальні засади цивільного законодавства.

Умови застосування аналогії права такі:

1) відносини сторін  знаходяться у сфері дії цивільного  права, тобто є цивільними відносинами;

2)вказані цивільні  відносини не врегульовані ЦК, іншими

актами цивільного законодавства  або договором;

З) відсутні норми, що регулюють  подібні за змістом цивільні відносини.

Важливе значення для  ефективного функціонування правової системи мають постанови Пленуму  Верховного Суду України. В них даються  керівні роз'яснення судам з  питань застосування цивільного законодавства. Воші носять рекомендаційний характер. Роз'яснення вищих судових органів треба розглядати як форми тлумачення чинного законодавства, що застосовуються судами.

 

Тема. «Основні риси цивільного права зарубіжних країн»

Можна виділити таки сучасні  цивільно-правові системи: романо-германська система, романська та германська підсистеми, англо-американська система, мусульманська система, патріархальна система, північна система, далекосхідна система, індуїстська система Кожна з вказаних систем має свої особистості. Студенти повинні вміти показати особливості вказаних цивільно-правових систем.

Як і в цивільному праві України, предметом цивільного та торгового права зарубіжних країн  є майнові і немайнові відносини. Предмет цивільного права зарубіжних країн має відмінності від предмета цивільного права України, студенти повинні знати ці відмінності. Відмінності:

• предмет цивільного права зарубіжних країн більш розширений за рахунок включення значного обсягу товарно-грошових відносин, пов'язаних з відчуженням земельних ділянок;
• до предмету цивільного права багатьох країн входять і сімейно-шлюбні відносини;
• розширене коло немайнових відносин, що регулюються цивільним правом;
• до майнових відносин більше потрапляють немайнові за своєю природою людські цінності (честь, гідність тощо);
• у багатьох західних країнах майнові і особисті немайнові відносини врегульовані двома кодексами - цивільним і торговим.

Необхідно знати і  систему цивільного права зарубіжних країн. Країни з дуалістичним характером приватного права включають в  себе такі правові інститути: становище фізичних і юридичних осіб; сімейне право; право на речі; зобов'язання договірні, квазі-договірні, із заподіяння шкоди та безпідставного збагачення, спадкоємства. Англо-американська система не знає ні цивільного, ні торгового права. Відносини, які регулюються континентальним цивільним і торговим правом, регулюються окремими інститутами права: правом договорів, правом нерухомої власності, правом рухомої власності, страховим правом та іншими.

Необхідно вміти дати характеристику джерел цивільного права зарубіжних країн, якими є закони, підзаконні нормативні акти, судова практика та звичаї, знати основні інститути цивільного права зарубіжних країн.

Три важливих інститути  цивільного права зарубіжних країн  складають:

• суб'єкти; 
• право власності;

- зобов'язальне право. 

Студентам необхідно  знати особливості правового  положення суб'єктів права в різних країнах, вміти дати характеристику інституту права власності та зобов'язального права.

Так, у Німеччині особи  віком до 7 років вважаються абсолютно недієздатними, з 7 до 18 років — обмежено дієздатними. У Франції особа до 18 років вважається недієздатною. У Англії повна дієздатність настає з 18 років, а в США з 21 року.

Класифікація юридичних  осіб різна у різних країнах, але  принципи створення та припинення однакові. Розрізняють юридичні особи приватного права, які створюються на підставі приватноправового акта і публічного права, які створюються на основі закону або адміністратвиного акта. Господарські товариства поділяються на види залежно від порядку розподілу контролю та відповідальності учасників (повні, командитні, акціонерні). Юридичні особи мають цивільну правоздатність і цивільну дієздатність. Правоздатність, як правило, є загальною за певними винятками. Дієздатність виникає з моменту їх державної реєстрації або з моменту формування відповідних органів, наділених повноваженням діяти як законні представники юридичної особи.

Право власності у континентальному праві поділяється на два інститути: право на свої речі та право на чужі. речі. Такою поділу немає у англосаксонському праві.

Об'єктом речових прав є майно, яке поділяється на матеріальне та нематеріальне, а також рухоме і нерухоме майно.

Захист речових прав здійснюється речово-правовими та зобов'язально-правовими  способами.

Праву США та Англії відомий інститут довірчої власності (власник передає майно в управління довіреної особі).

Зобов'язальне право  займає центральне місце у праві  всіх країн. Підставами виникнення зобов'язань  є договір та делікт. У континентальному праві умовою виникнення договору є наявність зустрічних волевиявлень, то в англ о-американському праві - наявність зустрічних зобов'язань.

Позадоговірні зобов'язання поділяються на генеральний та спеціальний  делікти. Делікти виникають внаслідок  здійснення протиправної дії (бездіяльності), що спричинило шкоду особі або майну потерпілого.