Приватизація земельних ділянок

Міністе́рство осві́ти  і нау́ки, мо́лоді та спо́рту Украї́ни

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

Приватизація  земельних ділянок

(Реферат)

 

 

 

Виконала:

Студентка 502 групи

Вієру Д. А.

Викладач:

Доц. Никифорак В.М.

 

 

 

 

 

Чернівці − 2012

Вступ

Земля була і є основою для  суспільної виробничої діяльності та засобом виробництва, а також  природною умовою життєдіяльності  населення, була і буде в усі історичні часи об'єктом  специфічних земельних відносин.

Так, коли ми говоримо про землю  як про об'єкт земельних правовідносин, маємо на увазі землю не в її природному стані, як дарунок природи, а землю, щодо якої встановлено певний правовий режим, в силу чого вона стає об'єктом права, об'єктом земельних правовідносин.

Тобто, до об'єкта земельних процесуальних  правовідносин можна віднести виявлення  і забезпечення реалізації суб'єктивних прав та обов'язків учасників відносин з приводу набуття права власності  на землю, тобто діяльність компетентних органів і осіб, спрямовану на досягнення певного позитивного результату.

Конституція України гарантує кожному  громадянину України право на землю (ст.14). Дане право реалізується громадянами в процесі безоплатної приватизації землі.

Приватизація – складний і неоднозначний  процесс, який має бути забезпечений відповідною законодавчою базою. Приватизація в Україні здійснюється на основі законів і постанов, прийнятих  Верховною Радою України, а також  указів Призедента України. Провідне місце в реформуванні земельних правовідносин посідає приватизація земель. Хоча не існує окремого нормативно-правового акту, який би дав чітке визначення процесів роздержавлення та приватизації земель. Це створило ситуацію, коли по-різному здійснюються не тільки наукові, але й практичні тлумачення даних процесів. Так, зокрема, з пп.3 та 5 Постанови Верховної Ради України «Про прискорення земельної реформи та приватизацію земель» випливає, що роздержавлення – це процесс передачі земель у колективну власність сільськогосподарських підприємств, а приватизація – це передача цих же земель у приватну власність їх членів. Термін  «роздержавлення», будучи запозиченим із процессу приватизації майна державних підприємств (де він, до речі, мав інше значення, а саме – об'єднував два етапи демонополізації державної власності: корпоратизацію та приватизацію майна державних підприємств), набув, таким чином, обмеженого значення, хоча навіть з термінологічної точки зору роздержавлення мало б означати перехід земель державної власності в інші форми власності. Такий  підхід  до  розуміння  терміна  «роздержавлення земель сільськогосподарського призначення» підтримувався і в юридичній літературі.

Визначення приватизації земель сільськогосподарських  підприємств і організацій як передача їх із державної власності  у приватну власність громадян можна  було б вважати правильним, як би не встановлений законодавством механізм її здійснення. Він передбачає не безпосередню передачу земель у приватну власність  громадян, а включає такі етапи:

1. роздержавлення земель сільськогосподарських підпприємств і  організацій;
2. паювання земель сільськогосподарських підприєств;
3. виділення земельних ділянок в натурі( на місцевості).

Отже, терміни  «роздержавлення»  і «приватизація» земель згідно з  чинним законодавством у сфері земельної  реформи набули співвідношення як частина  і ціле, тобто роздержавлення, яке  за змістом є категорією більш  широкою, стало етапом приватизації земель сільськогосподарських підприємств  і організацій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приватизація земельної  ділянки

У Земельному кодексі України (ЗКУ) відносини громадян з державою (територіальними громадами) у зв'язку з безкоштовною передачею їм землі визначаються як "безкоштовна приватизація".

Сам термін "приватизація" в земельному законодавстві не визначений. Але  з формулювань, даних в інших  законодавчих актах (закони України "Про  приватизацію державного майна", "Про  приватизацію державного житлового  фонду"), а також з його вживання в нормативних актах можна  зробити висновок, що під приватизацією  розуміється передача громадянам або юридичним особам майна, що належить державі або територіальним громадам. Приватизація різних видів майна регулюється окремими законами: майна державних підприємств - Законом України "Про приватизацію державного майна", невеликих державних і комунальних підприємств - Законом України "Про малу приватизацію», житла - Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". І якщо законодавство, що регулює приватизацію майна державних підприємств, передбачає окремі правові процедури як для безкоштовною, так і для платної приватизації, то в земельному законодавстві платна приватизація як особливий спосіб придбання землі взагалі не передбачена. Будь-яке інше, відмінне від придбання в рамках процедури безкоштовної приватизації, придбання землі визначається як купівля-продаж землі у держави чи місцевої громади і здійснюється в загальному порядку, передбаченому для покупки державної або комунальної землі.

Громадяни  України  мають  право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності  в таких розмірах:

     а) для   ведення   фермерського   господарства  -  в розмірі земельної     частки     (паю),     визначеної     для      членів сільськогосподарських   підприємств,   розташованих  на  території сільської,  селищної,  міської  ради,  де  знаходиться фермерське господарство.  Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано  декілька  сільськогосподарських  підприємств,  розмір земельної   частки   (паю)   визначається   як   середній  по  цих підприємствах.   У    разі    відсутності    сільськогосподарських під-приємств  на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

     б) для   ведення  особистого  селянського  господарства  -  не більше 2,0 га;

     в) для ведення  садівництва - не більше 0,12 га;

     г) для   будівництва   і   обслуговування   жилого   будинку, госпо-дарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах -  не більше 0,25  гектара,  в  селищах  -  не  більше  0,15 гектара,  в містах - не більше 0,10 га;

     ґ) для   індивідуального  дачного  будівництва  -  не   більше 0,10га.

     д) для   будівництва   індивідуальних  гаражів  -  не  більше 0,01 га.

     Розмір  земельних   ділянок,  що   передаються   безоплатно гро-мадянину для ведення особистого селянського господарства,  може бути збільшено у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю).

Розмір  земельної  ділянки,  що  передається безоплатно громадянину  у  власність у зв'язку з набуттям ним права власності на  жилий  будинок,  не  може бути меншим, ніж максимальний розмір земельної ділянки відповідного цільового призначення (крім випадків, якщо розмір земельної ділянки, на якій розташований будинок, є меншим)[1, ст.121].

Громадянин може приватизувати  кілька ділянок - по кожному виду цільового призначення землі [1, п. 4 ст. 116]. І якщо він, наприклад, використовував своє право на приватизацію землі, відведеної для садівництва, то може отримати ще й ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку.

Порядок приватизації землі різний залежно від того, знаходиться  ділянка в користуванні громадянина  на момент початку приватизації чи ні. Ділянка може перебувати в користуванні у кількох випадках.

1. Громадянин є власником житлового  будинку, побудованого на землі,  виділеній для будівництва ще  в радянські часи. У цьому випадку  не має значення, чи є власником будинку той, кому виділявся ділянку, або ж будинком володіє особа, яка отримала її у спадщину, внаслідок купівлі або дарування. Якщо з того моменту, коли в Україну було встановлено право безоплатної приватизації землі власник житлового будинку правом його приватизації не скористався, вважається, що земля перебуває у його користуванні.

2. Громадянин є членом садового  або дачного кооперативу (товариства). І ділянка була виділена цією  структурою в порядку, встановленому  статутом.

3. Ділянка знаходиться у фактичному  користуванні громадянина, але  у нього немає ніяких документальних  свідоцтв, що підтверджують право  власності. Таке буває у випадках, коли громадянин, наприклад, здійснив  самовільне будівництво на землі,  не відведеній йому для цієї  мети.

Умова приватизації земельної ділянки, що перебуває у фактичному користуванні: термін сумлінного, відкритого і безперервного  користування такою ділянкою має  становити не менше 15 років. Так, згідно з Листом Верховного Суду України від 29.10.2008 року № 19-3767/0/8-08 (п. 3) право набувальної давності підлягає застосуванню, починаючи з 1.01.2017 р. Тобто 15 років з моменту вступу в силу нового Земельного кодексу. У цьому випадку у фактичного користувача з'являється право отримати використовувану ним ділянку по праву набувальної давності. Це передбачено ст.119 ЗКУ. Розмір землі, яку можна отримати на підставі набувальної давністї, той же, що і при звичайній безкоштовної приватизації (ст. 118 ЗКУ). Порядок отримання у власність такої землі є таким же, що й у випадку "звичайної" приватизації.

Порядок приватизації

Приватизація  земельних ділянок, що знаходяться  в користуванні громадян, відбувається в кілька етапів.

1. Подача заяви (п. 1 ст. 118 ЗКУ). Громадянин, зацікавлений у приватизації землі, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської  державної адміністрації або до сільської, селищної чи міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються прізвище, ім'я, по батькові заявника, місце його проживання, місцезнаходження земельної ділянки, її розмір (не більше максимального розміру, що підлягає безоплатної приватизації згідно ст. 121 ЗКУ), підстави перебування земельної ділянки в користуванні (Додаток 1).

До заяви додаються копії  паспорта громадянина та довідки  про присвоєння йому індивідуального  ідентифікаційного коду.

Додатково до вищезазначеного до заяви  залежно від того, до якої нагоди  відноситься випадок приватизації, додаються копії інших документів.

У першому випадку - копія правовстановлюючого  документа, що підтверджує право  власності на житловий будинок (договору купівлі-продажу, дарування, свідоцтва  про право на спадщину, зареєстровані  органами БТІ).

У другому випадку - крім вищезазначених правовстановлюючих документів, потрібно довідку з дачного (садового) кооперативу (товариства) про те, що заявник є  членом цієї організації і що йому виділено земельну ділянку під певним номером згідно зі схемою (плану) організації  території кооперативу (товариства), викопіювання з якої (якого) зазвичай додається до довідки.

У третьому випадку - докази, що підтверджують  не менш ніж 15-річне сумлінне, відкрите і безперервне володіння земельною  ділянкою.

Випадків, коли можна легко довести право набувальної давності, дуже мало. Найчастіше таке право доведеться встановлювати в судовому порядку шляхом подання позову про встановлення факту добросовісного, відкритого і безперервного користування земельною ділянкою протягом не менше 15-річного терміну. Основними доказами в суді можуть бути: показання свідків (наприклад сусідів), а також будь-які інші документи, наприклад, про покупку будматеріалів, договір підряду з будівельниками.

2. Прийняття рішення  про приватизацію. Воно приймається (у місячний термін) органами, в які громадянин подав заяву про приватизацію. У цьому ж рішенні зазвичай дається дозвіл на виготовлення технічної документації для отримання акта на право приватної власності на землю (Додаток 2).

3. Виготовлення технічної  документації. Отримання акту. На цьому етапі громадянина, який отримав дозвіл на виготовлення технічної документації, звертається в організацію, що має ліцензію на проведення землевпорядних робіт. Відомості про таких організаціях зазвичай можна отримати у місцевому відділі земельних ресурсів. Крім того, сам відділ також має право проводити землевпорядні роботи. Послуга з виготовлення технічної документації платна. Її вартість, наприклад, для Київської області, становить приблизно 1000 грн за один акт. Таким чином, безоплатна приватизація виявляється не зовсім безкоштовною, оскільки при її здійсненні необхідно платити за послуги, без яких приватизувати землю неможливо.

Зазвичай організація, яка виконує  землевпорядні роботи, передає необхідні  для отримання акта документи  до органів державного земельного кадастру (ДЗК). Безпосередньо там виготовляються і оформляються акти. Якщо громадянин видав землевпорядної організації відповідну довіреність, ця ж організація отримує виготовлений та оформлений акт в органах ДЗК і передає його замовнику. Якщо доручення немає, замовник після отримання повідомлення про те, що акт готовий, сам їде і отримує його в органах ДЗК.

Коли ділянка  не перебуває у користуванні

Порядок приватизації земельних ділянок, які не перебувають у користуванні громадян, регламентується пп. 6-10 ст. 118 ЗКУ і теж складається з  декількох етапів.

1. Подача заяви (п. 6 ст. 118 ЗКУ) до районної, Київської чи Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються бажаний розмір і цільове призначення ділянки.