Форми закінчення досудового розслідування

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Сентября 2013 в 18:45, контрольная работа

Описание работы

Мета роботи полягає у вивченні поняття закінчення досудового розслідування, з’ясуванні його особливостей, аналізі кожної з основних форм закінчення досудового розслідування.
Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання:
визначення поняття та сутності закінчення досудового розслідування;
визначення особливостей процесуального порядку закінчення досудового розслідування;
аналіз та характеристика форм закінчення досудового розслідування;
розглянути процесуальний порядок ознайомлення учасників з матеріалами кримінального провадження.

Содержание работы

Вступ
Форми закінчення досудового розслідування.
Закінчення досудового розслідування складанням обвинувального акту, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Ознайомлення учасників провадження з матеріалами досудового розслідування.
2.1. Поняття та характеристика обвинувального акту. Процесуальний порядок звернення до суду з обвинувальним актом.
2.2. Клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Ознайомлення учасників провадження з матеріалами досудового розслідування.
Підстави та процесуальний порядок закриття кримінального провадження.
Звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Висновки
Список використаних джерел

Файлы: 1 файл

закінчення розслідування.docx

— 58.50 Кб (Скачать файл)

Закриття кримінальної справи можливе лише при наявності хоча б однієї з підстав, вичерпний  перелік яких міститься в законі. Ці підстави можна поділити на такі групи:

1) реабілітуючі;

2) нереабілітуючі.

1. Реабілітуючі – це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду (ст. 130 КПК Украни). До реабілітуючих підстав належать:

1) встановлена відсутність  події кримінального правопорушення (п.1 ч. 1 ст. 284 КПК).

2) встановлена відсутність  в діянні складу кримінального  правопорушення (п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК).

3) не встановлені достатні  докази для доведення винуватості  особи у суді і вичерпані  можливості їх отримати (п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК).

Закриття кримінальної справи з реабілітуючої підстави можливе за умови, що в ході розслідування встановлені як сам факт вчиненного діяння, так і наявність у ньому складу кримінального провопорушення, але відсутні достатні

докази, що вказують на вчинення цього діяння саме підозрюваним (обвинуваченим). Причому висновок про непричетність підозрюваного (обвинуваченого) до вчинення кримінального правопорушення може бути зроблений у результаті:

а) достовірного встановлення невинуватості підозрюваного (наприклад, при підтвердженні його алібі);

б) вичерпання можливостей  для збирання додаткових доказів  і тлумачення сумнівів щодо винуватості, які не можуть бути усунуті, на його користь згідно з принципом презумпції невинуватості.

Незалежно від того, яка  з вказаних вище обставин призвела до закриття кримінального провадження  на цій підставі, таке рішення повністю реабілітує особу і не дає приводу  вважати її залишеною під підозрою. При закритті справи на підставі не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанння можливостей їх отримати провадження в цілому не закінчується, а продовжується, щоб встановити, хто в дійсності вчинив кримінальне правопорушення [25].

2. Нереабілітуючі підстави означають, що відносно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Така особа невправі вимагати відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, яка була їй завдана в процесі розслідування.

Закриття кримінальної справи з нереабілітуючих обставин можливе  лише:

- при підтвердженні матеріалами  кримінального провадження події  кримінального правопорушення;

- наявності в діянні  складу кримінального правопорушення;

- причетності підозрюваного  до вчинення кримінального правопорушення.

До нереабілітуючих підстав  закриття кримінального провадження  належать:

1) набрав чинності закон,  яким скасована кримінальна відповідальність  за діяння, вчинене особою;

2) помер підозрюваний, обвинувачений,  за винятком випадків, коли провадження  є необхідним для реабілітації  померлого;

3) існує вирок по тому  ж обвинуваченню, що набрав  законної сили, або постановлена  ухвала суду про закриття кримінального  провадження по тому ж обвинуваченню;

4) потерпілий, а у випадках  передбачених КПК України, –  його представник відмовився  від обвинувачення у кримінальному  провадженні у формі приватного  обвинувачення;

5) стосовно кримінального  правопорушення, щодо якого не  отримано згоди держави, яка  видала особу [25].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  1. Звільнення особи від кримінальної відповідальності.

 

Звільнення особи від  кримінальної відповідальності - це здійснювана  відповідно до КК та КПК відмова  держави в особі відповідного суду загальної юрисдикції (суду першої інстанції, апеляційного суду, ВССУ та ВСУ) від застосування заходів кримінально-правового  характеру до осіб, які вчинили  кримінальні правопорушення.

В інституті звільнення особи  від кримінальної відповідальності реалізується прагнення держави  ефективно вести боротьбу зі злочинністю  без застосування і взагалі без  постановлення судом обвинувального вироку. У ньому одночасно реалізуються принципи економії кримінальної репресії, гуманізму та індивідуалізації відповідальності.

Згідно із ст. 285 КПК особа  звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом  України про кримінальну відповідальність, тобто КК. Правило, передбачене ст.285 КПК, спрямоване на те, щоб слідчий, прокурор роз'яснювали право на звільнення особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення та щодо якої передбачена можливість звільнення від кримінальної відповідальності, у випадку здійснення нею дій, передбачених статтями 45-49 КК. Законодавець зобов'язує слідчого, прокурора заохочувати особу до таких дій.

Особі, яка підозрюється, обвинувачується у вчиненні кримінального  правопорушення та щодо якої передбачена  можливість звільнення від кримінальної відповідальності у випадку здійснення передбачених законом України про  кримінальну відповідальність дій, роз'яснюється право на таке звільнення. Слідчий, прокурор зобов'язаний заохочувати  особу до таких дій. Підозрюваному, обвинуваченому, який може бути звільнений від кримінальної відповідальності, повинно бути роз'яснено сутність підозри чи обвинувачення, підставу звільнення від кримінальної відповідальності і право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави. У випадку, якщо підозрюваний чи обвинувачений, щодо якого передбачене звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, досудове розслідування та судове провадження проводяться в повному обсязі в загальному порядку.

КПК передбачено, що звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється тільки судом. Прокурор, установивши на стадії досудового розслідування підстави для звільнення від кримінальної відповідальності, має отримати згоду підозрюваного на таке звільнення. При цьому він повинен здійснити такі процесуальні дії: а) скласти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності; б) не проводячи у повному обсязі досудового розслідування, надіслати таке клопотання до суду.

Перед направленням клопотання до суду прокурор зобов'язаний ознайомити з ним потерпілого та з'ясувати  його думку щодо можливості звільнення підозрюваного від кримінальної відповідальності. Суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. Форма і зміст клопотання мають важливе процесуальне значення, оскільки від викладених у ньому формулювань, фактичних обставин кримінального правопорушення, доказів, а також інших відомостей, які містяться в пп. 1-9 ч. 1 цієї статті, залежать наслідки його розгляду судом.

У клопотанні прокурора про  звільнення від кримінальної відповідальності вказуються (ст. 287 КПК):

1) найменування кримінального  провадження та його реєстраційний  номер;

2) анкетні відомості підозрюваного  (прізвище, ім'я, по батькові, дата  та місце народження, місце проживання, громадянство);

3) прізвище, ім'я, по батькові  та займана посада прокурора;

4) виклад фактичних обставин  кримінального правопорушення та  його правова кваліфікація з  зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну  відповідальність та формулювання  підозри;

5) розмір шкоди, завданої  кримінальним правопорушенням, та  відомості про її відшкодування;

6) докази, які підтверджують  факт вчинення особою кримінального  правопорушення;

7) наявність обставин, які  свідчать, що особа підлягає звільненню  від кримінальної відповідальності, та відповідна правова підстава;

8) відомості про ознайомлення  з клопотанням потерпілого та  його думка стосовно можливості  звільнення підозрюваного від  кримінальної відповідальності;

9) дата та місце складення  клопотання.

До клопотання прокурора  повинна бути додана письмова згода  особи на звільнення від кримінальної відповідальності.

Розгляд клопотання прокурора  здійснюється у присутності сторін кримінального провадження, потерпілого у загальному порядку, передбаченому КПК України, із особливостями, встановленими цією статтею (ст.287 КПК). Суд зобов'язаний з'ясувати думку потерпілого стосовно можливості звільнення підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. У випадку встановлення судом необґрунтованості клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд своєю ухвалою відмовляє у його задоволенні та повертає клопотання прокурору для здійснення кримінального провадження в загальному порядку або продовжує судове провадження у загальному порядку, якщо таке клопотання надійшло після направлення обвинувального акта до суду.

Ухвала суду про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 289 КПК, якщо протягом року з дня передачі особи на поруки колективу підприємства, установи чи організації вона не виправдає  довіру колективу, ухилятиметься від  заходів виховного характеру  та порушуватиме громадський порядок, загальні збори відповідного колективу  можуть прийняти рішення про відмову  від поручительства за взяту ними на поруки особу. Відповідне рішення направляється до суду, який прийняв рішення про звільнення особи від кримінальної відповідальності. Суд, отримавши рішення загальних зборів колективу про відмову від поручительства, розглядає питання притягнення особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення в порядку, передбаченому ст. 288 КПК України (Розгляд питання про звільнення від кримінальної відповідальності). Переконавшись у порушенні особою умов передачі на поруки, суд своєю ухвалою скасовує ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв'язку з передачею її на поруки та направляє матеріали провадження для проведення досудового розслідування в загальному порядку чи здійснює судове провадження в загальному порядку, якщо питання про звільнення від кримінальної відповідальності було прийняте після направлення обвинувального акта до суду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Отже, закінчення кримінального провадження полягає у прийнятті уповноваженим органом рішення про припинення кримінального провадження. Досудове розслідування зупиняється мотивованою постановою прокурора або слідчого за узгодженням з прокурором.

Визнати досудове розслідування  закінченим – значить визнати, що немає необхідності проведення яких-небудь ще слідчих (розшукових) чи інших процесуальних  дій, спрямованих на збирання, перевірку  і дослідження доказів: усі необхідні  докази для ухвалення підсумкового рішення зібрані, перевірені, досліджені і належним чином оцінені.

Особа має право на розгляд  обвинувачення проти неї в  суді в найкоротший строк або  на його припинення шляхом закриття провадження.

Визнавши зібрані під  час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів виховного характеру  або клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру, прокурор зобов'язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного  чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання  доступу до матеріалів досудового розслідування

Прокурор зобов'язаний у  найбільш короткий строк після повідомлення особі про підозру: 1) закрити кримінальне провадження, або 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, або 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів виховного характеру або клопотанням про застосування примусових заходів медичного характеру.

 

 

 

Список використаних джерел:

1.Конституція України : Закон України від 28 черв. 1996 р. ; зі змін. і доповн. — К. : Атіка, 2012. — 68 с.

2.Кримінальний процесуальний кодекс України: Закон України від 13 квіт. 2012 р. // Голос України. — 2012. — 19 травня (№ 90—91).

3.Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18 лют. 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 22. — Ст. 303.

4.Про міліцію : Закон України від 20 груд. 1990 р.  // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20.

5.Про затвердження Інструкції з організації взаємодії органів досудового слідства з оперативними підрозділами ОВС на стадіях документування злочинних дій, реалізаціїоперативних матеріалів, розслідування кримінальної справи та її розгляді в суді : наказ МВС України від 07 верес. 2005 р. № 777.

Информация о работе Форми закінчення досудового розслідування