Вплив виду кримінального покарання на правовий статус засудженого

Засуджений не втрачає права власності на майно, що належало йому до засудження, але обмежується в праві володіння, користування та розпорядження майном. Він не може користуватися своїм майном, яке залишилося за місцем його проживання до арешту чи засудження. Засуджений також обмежений в праві розпоряджатися своїм майном, так як це право він може реалізувати тільки через обраного ним представника з використанням доручення, засвідченого адміністрацією виправної колонії. Відповідно ч. 7 ст. 102 КВК України засуджені обмежуються в праві користування майном, яке надійшло разом з ними до колонії.

Таке обмеження, зокрема, стосується грошей, цінних паперів  і речей, а також предметів, які  заборонено використовувати у колоніях. Виявлені у засуджених гроші, цінні  папери та речі вилучаються і реалізуються у порядку, передбаченому КВК України. Засуджені можуть мати при собі тільки ті речі, перелік та кількість яких передбачені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, але разом з тим вони не мають права продавати, дарувати чи відчужувати іншим особам або на користь інших засуджених предмети, речі й речовини, які знаходяться в їх особистому користуванні.

За угодою купівлі-продажу  засуджені можуть вступати в майнові  відносини з адміністрацією установи шляхом, передбаченим уст. 108 КВК України: через придбання за безготівковим рахунком в торгівельних точках виправної колонії продуктів харчування та предметів першої потреби. Для засуджених не встановлюються обмеження в реалізації права на спадщину, але через фізичну ізоляцію, вони не можуть особисто вступити у володіння спадщиною і здійснюють це право через представника за дорученням засвідченим адміністрацією колонії. Засуджені мають також право скласти заповіт, який повинен бути засвідчений начальником виправної колонії.

Засуджені можуть також  бути суб'єктами угоди зберігання: у  випадках вилучення у засуджених предметів, які заборонені для зберігання і використання в колоніях, або  зберігання предметів і речей  понад кількості, встановленої кримінально-виконавчим законодавством, вони здаються на зберігання до звільнення засуджених. Крім цього, адміністрація колонії повинна забезпечити зберігання цінних паперів, які засуджені придбали в установленому порядку.

За засудженими в  повному обсязі зберігається авторське  право і право на відкриття та винахід. Суттєве значення для вирішення завдань виправлення та ресоціалізації засуджених, для вдосконалення виробництва і розвитку творчої думки засуджених має організація у виправній колонії раціоналізаторської та винахідницької роботи.

Для розгляду раціоналізаторських  пропозицій і винаходів, які надходять  від засуджених, у колонії організуються  бюро раціоналізації та винахідництва. Після належного оформлення необхідних документів відповідно до існуючих норм винахідницького права. Засуджений має право на отримання гонорару за винахід чи раціоналізаторську пропозицію у загальновстановленому порядку.

Засуджені залишаються  суб'єктами прав і обов'язків у  сфері сімейно-шлюбних правовідносин  батьківських прав, якщо вони не позбавлені їх за рішенням суду. Однак в наслідок ізоляції засуджених, ці права зазнають певних обмежень.

Так, засуджений, який відбуває покарання, не може безпосередньо брати  участь у вихованні дитини. У випадку  засудження одного із подружжя до позбавлення  волі на строк не менше З років законодавством передбачений спрощений порядок розірвання шлюбу. Засудження особи до позбавлення волі не є перешкодою для вступу особи у шлюб і з дозволу адміністрації колонії за відсутності причин, які перешкоджають реєстрації шлюбу, засуджений може взяти шлюб. Загальногромадянські права засуджених залишаються відносно сталими на протягом усього строку відбування покарання.

Однак при переведенні  засуджених, які утримуються в  дільницях ресоціалізації у колоніях мінімального та середнього рівня безпеки до дільниць соціальної реабілітації в цих же колоніях, обсяг обмежень загальногромадянських прав значно змінюється в бік зменшення. Це полягає в тому, що відповідно до ст. 99 КВК України вказаній категорії засуджених дозволяється мати при собі гроші та цінні речі, користуватися грошима та цінними речами без обмеження, проживати разом зі своєю родиною, придбавати жилий будинок у власність, вести особисте господарство.

Обов'язковою вимогою  при вирішенні питання про  переведення засуджених до дільниці соціальної реабілітації є відсутність злісних порушень вимог режиму. При злісному порушенні вимог режиму відбування покарання засуджені можуть бути переведені з дільниці соціальної реабілітації до іншої дільниці (ресоціалізації або посиленого контролю), що тягне за собою посилення вимог щодо їх ізоляції і відповідно призводить до обмеження їх загальногромадянських прав.

Отже, правовий статус засуджених до позбавлення волі в частині  обсягу наданих ним загальногромадянських  прав суттєво залежить від сумлінного виконання засудженими вимог режиму, поведінки під час відбування покарання та ставлення до суспільно корисної праці.

Особливого значення для засуджених до позбавлення волі набувають спеціальні обов'язки та права, які встановлюються для них  безпосередньо нормами кримінально-виконавчого законодавства України, виходячи із сутності даного виду кримінального покарання та необхідності дотримання встановлених законом вимог щодо забезпечення належного порядку виконання і відбування покарання.

Законодавчо основні  права та обов'язки засуджених до позбавлення волі закріплені у ст. 107 КВК України. Відповідно до ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому КВК України і нормативно-правовими актами ДДУПВП:

- одержувати інформацію  і роз'яснення про умови відбування  і порядок виконання покарання  у виді позбавлення волі;

- користуватися послугами,  які надаються в місцях позбавлення  волі, в тому числі додатковими,  оплачуваними;

- брати участь у  трудовій діяльності;

- отримувати медичну  допомогу і лікування, в тому  числі платні медичні послуги  за рахунок особистих грошових  коштів чи коштів рідних та  близьких;

- розпоряджатися грошовими  коштами, придбавати, володіти і  розпоряджатися предметами, речами, виробами;

- здійснювати листування  з особами, які знаходяться  за межами колоній, вести з  ними телефонні розмови;

- одержувати і відправляти  посилки, бандеролі, грошові перекази, одержувати передачі;

- зустрічатися з родичами  та іншими особами;

- подавати пропозиції, заяви і скарги в усній чи  письмовій формі від свого  імені і з питань, що стосуються  їх особисто;

- брати участь у  роботі самодіяльних організацій  та гуртків соціально — корисної спрямованості, займатися фізичною культурою і спортом;

- придбавати, користуватися  і зберігати предмети пертої  потреби, періодичні видання,  літературу, продукти харчування;

- розпоряджатися вільним  часом, який відведений розпорядком  дня, не порушуючи при цьому  правил поведінки;

- одержувати освіту  відповідно до законодавства про освіту;

- одержувати правову  допомогу від адвокатів або  інших фахівців у галузі права,  які за законом мають право  на надання правової допомоги  особисто чи за дорученням  юридичної особи.

Важливо наголосити, щоч. 2 ст. 107 КВК України передбачає, що засудженим можуть надаватися й інші права, реалізація яких не суперечить меті покарання, порядку і умовам виконання та відбування покарання. Спеціальні обов'язки засуджених до позбавлення волі визначаються у формі заборони вчинення певних дій або у формі припису (зобов'язання) чинити ті чи інші дії. їх перелік визначається у ч. 3-4 ст. 107 КВК України. Засуджені зобов'язані;

- дотримуватися норм, які визначають порядок і умови  відбування покарання, розпорядок  дня колонії, правомірних взаємовідносин з іншими засудженими, персоналом колонії та іншими особами;

- утримувати в чистоті  й порядку приміщення, дбайливо  ставитися до майна колонії  і предметів, якими вони користуються  під час виконання дорученої  роботи, здійснювати за ними належний догляд і використовувати їх тільки за призначенням;

- виконувати всі законні  вимоги персоналу колонії;

- виконувати необхідні  роботи з самообслуговування, благоустрою  колонії;

- дотримуватися санітарно-гігієнічних  норм;

- дотримуватися вимог  пожежної безпеки і безпеки праці. Засудженим забороняється:

- самовільно залишати  колонію, порушувати лінію охорони;

- спілкуватися із засудженими  та іншими особами з порушенням  встановлених правил ізоляції, звертатися  до них з проханням про виконання  незаконних дій;

- придбавати, виготовляти, зберігати і використовувати гроші, цінності, предмети, речі, речовини і вироби, заборонені до використання в колонії;

- продавати, дарувати  або відчужувати в інший спосіб  на користь інших осіб предмети, вироби і речі, які перебувають в особистому користуванні та інші.

Враховуючи специфіку  відбування покарання осіб, засуджених до покарання у виді довічного  позбавлення волі, законодавець деталізує  їхні окремі права у ст. 151 КВК  України. Відповідно до ч. 5 ст. 151 КВК  України засуджені до довічного позбавлення волі мають право:

- витрачати на місяць  для придбання продуктів харчування  і предметів першої потреби  гроші, зароблені в колонії,  в сумі до п'ятдесяти відсотків  мінімального розміру заробітної  плати;

- одержувати один раз  на шість місяців короткострокове побачення;

- одержувати протягом  року дві посилки (передачі) і  дві бандеролі.

Засудженим також надається  щоденна прогулянка тривалістю одна година.

Певні особливості передбачені  також п. ЗО Правил для засуджених у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання, дільницях соціальної реабілітації та засуджених жінок, які мешкають за межами колонії. Зокрема, засуджені у виправних колоніях мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання та дільницях соціальної реабілітації мають право:

- займатися сільським  господарством;

- пересуватися без  строю, не носити розпізнавальні  нагрудні знаки, носити цивільний  одяг;

- мати при собі гроші  та цінні речі, користуватися  грішми без обмеження;

- мешкати в разі наявності сім'ї з дозволу адміністрації в особистих будинках або приватних квартирах у межах населеного пункту за місцем дислокації установи.

Разом з тим їм забороняється:

- самочинно залишати  межі виправної колонії та  дільниці соціальної реабілітації;

- придбавати, зберігати  будь-яку вогнепальну або холодну  зброю, а також транспортні  засоби і користуватися ними.

Крім того, засуджені  цієї категорії зобов'язані:

- у разі проживання  із своїми сім'ями не менше  одного разу на день у встановлений  розпорядком дня час з'являтися до чергового помічника начальника установи виконання покарань або до начальника відділення для реєстрації у спеціальному журналі;

- за відсутності сім'ї  мешкати в гуртожитках виправної  колонії та дільниці соціальної  реабілітації і дотримуватися встановленого розпорядку дня.

Пересування засуджених територією житлової зони в час, відведений для сну, за винятком випадків, передбачених розпорядком дня, повністю виключається.

Засуджені жінки, які  мешкають за межами колоній у період звільнення від роботи у зв'язку з вагітністю і пологами, а також до досягнення дитиною трирічного віку мають право:

- займатися сільським  господарством;

- не носити розпізнавальні  нагрудні знаки, носити цивільний  одяг;

- мешкати в приватних  квартирах або будинках. Цій категорії засуджених забороняється:

- самочинно порушувати  межі території, визначені начальником  колонії;

- придбавати, зберігати  будь-яку вогнепальну або холодну  зброю, а також транспортні  засоби і користуватися ними.

Крім того, вони зобов'язані  не менше одного разу на день, в установлений час, з'являтися до чергового помічника начальника установи виконання покарань або чатового контрольно-пропускного пункту для реєстрації у спеціальному журналі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

Отже, особи, які потрапляють у сферу кримінально-виконавчих правовідносин, мають певний правовий статус. Відповідно можна говорити про правовий статус засудженого, правовий статус персоналу установ і органів виконання покарань, правовий статус близьких родичів засудженого тощо. Серед них на особливу увагу заслуговує правовий статус засуджених, соціально-правове призначення якого зводиться ось до чого.