Готування до злочину та його види

Конкретний зміст прямо зазначених в ч.1 ст.14 підготовчих діянь включає їх специфічні ознаки. Для кожного різновиду таких підготовчих діянь набір цих ознак різний.

Під іншим умисним створенням умов для вчинення злочину слід розуміти, зокрема, розробку плану вчинення злочину, влаштування засідки, підготовку місць для зберігання викраденого, створення надлишків ввіреного майна для наступного протиправного заволодіння ним шляхом привласнення або розтрати, вивчення системи охорони банку з метою нападу на нього, підготовка алібі тощо.

Обов’язковою ознакою готування до злочину є те, що ця стадія має місце тільки у разі припинення дій винного з причин, що не залежать від його волі. У разі припинення вказаних дій за власною волею суб’єкта має місце добровільна відмова при незакінченому злочині

 

 

2. Замах на злочин  та його види 

Замахом на злочин, згідно з ч. 1 ст. 15 КК, є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Об'єктивні ознаки замаху на злочин:

1) вчинення діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на  вчинення злочину;

2) в часі відбувається після  готування до злочину;

3) є логічним продовженням створення  умов для вчинення злочину;

4) діяння є суспільно небезпечними, тому що відбувається створення  реальної загрози для заподіяння  шкоди суспільним відносинам  або така шкода завдається  частково;

5) діяння частково чи повністю (при цьому відсутні наслідки  в матеріальному складі злочину) охоплюються об'єктивною стороною  задуманого злочину, передбаченого  Особливою частиною КК;

6) діяння безпосередньо наближено  до об'єкту злочину. Шкода об'єкту  злочину замахом або не спричиняється, або спричиняється лише частково.

7) особливістю замаху є те, що  він вчинюється шляхом діяння (дії чи бездіяльності).

8) при замаху на злочин злочинна  діяльність не доводиться до  кінця з причин, що не залежать  від волі винного;

9) замах на злочин охоплює  попередні дії по створенню  умов для вчинення злочину (готування  до злочину).

 

Замах на злочин має такі основні суб 'єктивні ознаки:

1) діяння вчинюється з прямим  умислом. Раніше КК 1960 р. спеціально  не передбачало, що при цьому  має місце прямий умисел. Мова  йшла про умисні дії без  конкретизації виду умислу;

2) наявність у особи при вчиненні  діяння мети - доведення злочину  до кінця, тобто виконання в  повному обсязі об'єктивної сторони  задуманого злочину, передбаченого  Особливою частиною КК.

З суб'єктивної сторони замах на злочин можливий лише з прямим умислом. Якщо особа не бажала вчинення злочину, вона не може і здійснити замах на нього, тобто зробити спробу вчинити його. При замаху на злочин особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає доведення початого нею злочину до кінця та настання вказаних наслідків. Так згідно п. 4 постанови пленуму Верховного суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 "Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров'я особи" замах на вбивство може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільне небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).

Під час замаху особа починає виконувати такі дії, які визнаються кримінальним кодексом в якості злочинних і кримінально-карних, або деякі можуть призвести до настання злочинних наслідків, якщо ці наслідки зазначені в кримінально-правовій нормі в якості необхідної умови залучення особи до кримінальної відповідальності. Але з обставин, що не залежать від особи, вона або не встигає зробити всі зазначені в якості злочинних в кримінальному законі дії (наприклад, зламує двері у квартиру, після чого його затримують) або робить всі необхідні дії, але вони не призводять до настання злочинного результату (вистріливши, замість позбавлення життя заподіяв легкі тілесні ушкодження або схибив при пострілі). Під час замаху відбувається безпосереднє посягання на блага що охороняються законом, і в цьому його відмінність від приготування, що лише створює сприятливі передумови для вчинення злочину в майбутньому. Як правило замах виступає у вигляді активної дії, але можливо і замах шляхом бездіяльності в тих випадках, коли обов'язковою ознакою складу злочину є настання шкідливих наслідків, а сам акт бездіяльності має деяку протяжність в часі до настання злочинного наслідку (залишення лежачого хворого без їжі і ліків з метою позбавлення його життя). Замах можливо тільки на вчинення умисних злочинів в тих випадках, коли особа чітко уявляє той результат, який має настати в результаті його дії (бездіяльності). Якщо особа точно не уявляє злочинного наслідку і допускає настання будь-якого можливих наслідків (наприклад, заподіяння будь-якої шкоди здоров'ю, аж до позбавлення життя), то особа відповідає не за замах, а за вчинення конкретної дії. Для замаху, як і для готування до злочину є характерним, що особа вже частково реалізує намір на вчинення конкретного злочину, але результат у тому чи іншому випадку не настає з причин, не залежних від волі винного. Разом з тим замах суттєво відрізняється від підготовчих дій, з одного боку, і закінченого злочину з іншого. Відмінності можна побачити при аналізі об'єктивних і суб'єктивних передумов відповідальності за замах. З об'єктивної сторони замах полягає у діях, безпосередньо спрямованих на вчинення злочину, (наприклад, при замаху на вбивство винний вистрілив у жертву але схибив) в цьому прикладі об'єкт кримінально-правової охорони вже поставлений під загрозу заподіяння шкоди. За цими ознаками - здійсненню дій, що становлять об'єктивну сторону конкретного складу злочину, і загрозу заподіяння шкоди об'єкту - замах і відрізняється від приготування, при якому тільки створюються умови для злочину, але дії безпосередньо не спрямовані на його вчинення. З суб'єктивної сторони замах характеризується усвідомленням винним суспільної небезпеки своїх дій, безпосередньо спрямованих на вчинення конкретного злочину і бажанням виконати їх, у той час як в приготуванні особа усвідомлює, що здійснювані нею суспільно небезпечні дії лише створюють передумови для конкретного злочину, і бажає вчинити їх. Від закінченого злочину замах відрізняється не настанням бажаних наслідків, або не виконанням всіх дій, необхідних для досягнення злочинного результату. Дуже важливо відокремлювати готування до злочину від замаху на злочин, тому що покарання за ці стадії різні. Ось приклад ситуації коли дуже важливо відрізняти дві ці стадії: особа проникла до квартири з метою крадіжки, але раптово повернулися власники, що стало причиною за якою особі терміново необхідно було залишити квартиру, це діяння можна розцінювати як замах на крадіжку, але той же приклад якщо особа проникла у квартиру з метою вбивства - це є готування до злочину. Тепер дуже важливо розглянути види замаху, тому що від виду замаху залежатиме суспільна небезпека злочину, а отже і його караність.

Види замаху: закінчений, незакінчений та непридатний замах.

- Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі (ч. 2 ст. 15 КК)

Наприклад - особа здійснила постріл у життєво важливі органи, але потерпілого вдалося врятувати завдяки своєчасному медичному втручанню. Закінчений замах має такі характерні ознаки: з об'єктивної сторони - особа виконала усі дії, необхідні для настання наслідків; з суб'єктивної сторони - особа усвідомлює, що ним виконані всі намічені дії і передбачає, що наслідки настануть без застосування подальших зусиль, і бажає настання таких наслідків , проте злочинний результат не настає з причин, не залежних від його волі.

- Замах на вчинення злочину є незакінченим, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця (ч. 3 ст. 15 КК).

Наприклад - занесення над потерпілим ножа, який вдається потерпілому вибити з рук злочинця

- Непридатний замах поділяється на замах при помилці в об'єкті злочину і замах з непридатними засобами.

Під час замаху з непридатними засобами особа використовує для вчинення злочину і досягнення злочинного результату засоби, які за своїми об'єктивними якостями і властивостями не можуть привести до бажаного результату (постріл з несправного рушниці; спроба отруєння ліками, яке не може викликати смерть).

Під час замаху при помилці в об'єкті злочину особа в силу хибності своїх уявлень про фактичні обставини, робить дії, які не можуть заподіяти шкоди або збитку таким благам або інтересам, що охороняються законом, які малися на увазі при вчиненні злочинного посягання (спроба вчинити крадіжку з порожнього сейфу, постріл у манекен або труп).

Непридатний замах тягне за собою кримінальну відповідальність так само як і будь який інший замах, так як особа мала конкретні наміри довести розпочатий злочин до кінця та посягала на конкретні існуючі відносини, і то лише в силу випадкових обставин, які не перебувають в вольовий залежності від винного, не змогла реалізувати своє злочинне бажання.

Підставою кримінальної відповідальності за готування і замах є склад незакінченого злочину, ознаки якого зафіксовані у ст. ст. 14 та 15 ККУ і у відповідній статті Особливої частини КК. Кваліфікація готування і замаху відбувається за двома нормами - за статтею Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за закінчений злочин, до якого суб'єкт готувався або на вчинення якого зробив замах, з обов'язковим посиланням на ст. ст. 14 або 15. Це посилання є необхідним, оскільки всі склади злочинів у диспозиціях норм Особливої частини ККУ сформульовані як закінчені посягання. При цьому кожна попередня стадія поглинається наступною і самостійної правової оцінки не потребує.

Суспільне небезпечні однорідні з тими, які прагнув заподіяти винний, наслідки, що настали при замаху на злочин, не потребують самостійної кваліфікації навіть у тому разі, коли вони охоплюються ознаками об'єктивної сторони іншого закінченого злочину. Наприклад, заподіяння під час замаху на вбивство середньої тяжкості тілесного ушкодження кваліфікується лише за ст. ст. 15, 115 без оцінки вчиненого за ст. 122.

Замах на злочин більш небезпечна стадія злочинної діяльності, проте це не вчинення закінченого злочину. Тому термін і розмір покарання за замах на злочин закон обмежив трьома чвертями максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої частини Кримінального Кодексу за закінчений злочин(ст68.п3 ККУ). Тим часом при призначенні покарання за замах на злочин суд повинен з'ясувати всі обставини, що сприяють його вчиненню, врахувати всі конкретні, а також пом'якшувальні обставини у справі.

Розподіл замаху на перераховані види має практичне значення для встановлення в діях особи добровільної відмови від виконання розпочатого злочину, який може мати місце, як правило, при незакінченому замаху, коли особа ще не встигла виконати всі необхідні дії для завершення злочину і може відмовитися від доведення його до кінця.

Добровільна відмова можлива лише у тому випадку якщо особа мала можливість доведення злочину до кінця але не захотіла в силу своїх переконань. Дуже важливо відокремити добровільну відмову від злочину, від вимушеної відмови, тому що за вимушену відмову особа понесе кримінальну відповідальність згідно з кримінальним законодавством.

 

3. Добровільна відмова  від вчинення злочину 

Згідно з ч. 1 ст. 17 ККУ «добровільною відмовою є остаточне припинення особою, за своєю волею готування до злочину або замаху на злочин, якщо при цьому вона усвідомлювала можливість доведення злочину до кінця».

Ознаками добровільної відмови є:

 а) остаточне припинення особою готування до злочину або замаху на злочин;

б) відмова від вчинення злочину з волі самої особи;

в) наявність у особи усвідомлення можливості довести злочин до кінця.

Добровільна відмова від злочину є одним з важелів у системі заходів попередження протиправних діянь, за своєю суттю він надає можливість, з одного боку, органам, які ведуть боротьбу зі злочинністю, на ранній стадії антигромадської поведінки особи, схилити його до відмови від злочину, тим самим уберегти об'єкт, який охороняється кримінальним законом, з іншого боку, особі уникнути кримінально правових санкцій з боку держави.

Добровільна відмова можлива на стадії готування до злочину або замаху на злочин (незакінченого замаху). Згідно з ч. 2 статті 31 ККУ особа не підлягає кримінальній відповідальності за злочин, якщо вона добровільно і остаточно відмовилася від доведення цього злочину до кінця.

Добровільно відмова визнається тоді, коли відбувається особою за своєю волею, при свідомості і можливості доведення злочину до кінця. Якщо відмова від вчинення злочину була вимушеною, тоді зберігається небезпека вже вчинених особою дій і тому особа не звільняється від кримінальної відповідальності. Відмова є вимушеною, коли особа обумовлена неможливістю довести злочин до кінця. Наприклад, винний намагається відчинити сейф, але останній виявляється настільки складної конструкції, що особа технічно не в змозі виконати намічене. Відмова є вимушеною і тоді, коли хтось завадив винному довести злочин до кінця. Наприклад, злодій з метою крадіжки проник до квартири, але був затриманий господарями, які раптово повернулися.

Остаточність відмови полягає в тому, що особа не перериває на час своє злочинне посягання, а припиняє розпочате злочин повністю і остаточно. Тому не визнається добровільною відмовою відмова особи від повторення злочинного посягання у випадку невдачі першого. Наприклад, злочинець з метою вбивства вистрілив у потерпілого і поранив його, але потім відмовився від доведення злочину до кінця. У цих випадках особа відповідає за закінчений замах на вбивство на загальних підставах.

Добровільна відмова, як зазначалося, можлива тільки до закінчення злочину, тобто на стадії приготування і замаху. На стадії приготування він може виражатися як в активних діях (наприклад, особа знищує знаряддя чи засіб вчинення злочину), так і в пасивній формі (особа утримується від подальших дій з доведення злочину до кінця).

Добровільна відмова завжди можлива у випадку незакінченого замаху (так само як і при приготуванні в активній або пасивній формі). Дещо інакше вирішується питання про добровільну відмову при закінченому замаху. У цьому випадку добровільна відмова можлива лише іноді, а саме в тих випадках, коли особа, зробивши дію (бездіяльність), безпосередньо спрямоване на вчинення злочину, зберігає панування (контроль) над подальшим розвитком причинного зв'язку між вчиненою дією (бездіяльністю) і настанням передбачуваного і бажаного результату. Наприклад, особа підпалює будинок, однак через кілька хвилин повертається і гасить вогонь який розгорівся. Зовсім по-іншому слід оцінювати ситуацію, коли, наприклад, особа з метою отруєння дала потерпілому смертельну, на його думку, дозу отрути, але потім їм були зроблені активні дії щодо запобігання настання злочинного результату (наприклад, дала протиотрута) та особі вдалося запобігти настанню злочинного результату.