Поняття і характеристика громадянського суспільства

 

 

                              МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА ОСТРОГРАДСЬКОГО

                       КАФЕДРА ТЕОРІЇ, ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ  І ПРАВА

 

 

 

                               КУРСОВА РОБОТА З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

«ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ ТА ПРАВА»

НА ТЕМУ:

«ВЗАЄМОЗВ 'ЯЗОК CУСПІЛЬСТВА, ДЕРЖАВИ, ПРАВА Й ОСОБИ»

ГРУПА ПЗ-14-1з

                                        Друзь Юлія Володимирівна

                                        Залікова книжка № 156124

 

 

 

                                                         КЕРІВНИК: к. ю. н., доцент Латишева В. В.

                                                         Національна шкала ___________________

                                                         Кількість балів: ____ Оцінка: ECTS _____

                                                         Члени комісії :

                                                          _____________                      Латишева В. В.

                                                          _____________                      Шаповал В. Д.

                                                          _____________                      Прилипко В. М.

 

 

 

 

 

 

 

КРЕМЕНЧУК 2015

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………………..……3

 

1. Поняття і характеристика  громадянського суспільства……………………..4

 

2.Партії та держава  в політичній системі………………………………………12 

3.Правові форми взаємовідносин держав і громадянського суспільства……17

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...21

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..23

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність роботи. Держава, особистість, суспільство - поняття тісно взаємопов'язані.           Держава - політична організація суспільства з певною формою правління.           Суспільство - сукупність історично сформованих форм спільної діяльності людей (у широкому сенсі); історично конкретний тип соціальної системи, певна форма соціальних відносин (у вузькому сенсі).    Держава, суспільство і особистість є об'єктом і головними взаємопов'язаними джерелами предмета теорії держави і права.   Об'єктом дослідження даної роботи є суспільні відносини, пов'язані з державою і правом.            Предметом дослідження є закономірності виникнення, становлення, розвитку держави і права. Щоб зрозуміти сучасний розвиток російського права і принципи державного будівництва доцільно докладний розгляд окремих проблем, аспектів і питань держави, суспільства і особистості в ньому.         Мета курсової роботи - проаналізувати тісний взаємозв'язок держави та громадянського суспільства.         Для досягнення поставленої мети передбачається вирішити такі завдання:

• розгляти поняття і характеристику громадянського суспільства;
• розглянути та проаналізувати партії та державу в політичній системі;
• розглянути та проаналізувати правові форми взаємовідносин держав і громадянського суспільства;

Теологічна теорія (XIII ст., Ф. Аквінський) пояснює походження держави волею Бога, відстоює її недоторканність, залежність від релігійних догм, закликає до підкорення всіх державній владі. Теологічна теорія висувала ідеї непорушності і вічності і водночас залежності держави від божественної волі, яка знаходить свій вияв через релігійні організації. Патріархальна теорія походження держави (Платон, Аристотель, Фільмер) представляє її продуктом природного розвитку, результатом поступового розростання сім'ї. В основі виникнення держави вбачає природний потяг людей до взаємного спілкування. Для цього вони об'єднуються в сім'ї, кілька сімей складають рід (селища), а з селищ утворюється держава. Державна влада є продовженням батьківської влади в сім'ї, влади домогосподаря. Держава — це найвища форма політичного спілкування людей лі, яка знаходить свій вияв через релігійні організації. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.ПОНЯТТЯ І ХАРАКТЕРИСТИКА  ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

             

            Громадянське суспільство — це історичний тип у розвитку людського суспільства, його конкретна якісна характеристика; це сфера самовиявлення і реалізації потреб та інтересів вільних індивідів через систему відносин (економічних, соціальних, релігійних, національних, духовних, культурних).     

          Структурними елементами цієї системи є організації (політичні партії, громадські об'єднання, асоціації) та різні об'єднання (професійні, творчі, спортивні, конфесійні), що охоплюють всі сфери суспільного життя і є своєрідним регулятором свободи людини.

            Громадянське суспільство за  своїм змістом не збігається  із суспільством у цілому: останнє  включає в себе державу. Держава  є складовою суспільства, громадянське  ж суспільство — це сфера  відносин, які не зазнають прямого  втручання з боку держави.

           Звичайно, такі відносини між  державою і громадянським суспільством  з’являються лише тоді, коли і  суспільство, і держава перебувають  на високому рівні економічного, політичного, культурного і духовного  розвитку.

          Громадянське суспільство — правове  демократичне суспільство, де сполучним  фактором виступають визнання, забезпечення  і захист прав людини і громадянина. Ідеям громадянського суспільства  про розумність і справедливість  влади, про свободу і благополуччя  особистості відповідають ідеї  пріоритету права, єдності права  і закону, правового розмежування  діяльності різних галузей державної  влади.

           Індивід може існувати самостійно, має право на досить автономну  самоорганізацію для задоволення  своїх потреб та інтересів. Політичний  аспект свободи індивіда як  члена громадянського суспільства  полягає в його незалежності  від держави, тобто в можливості, наприклад, бути членом політичної  партії або іншого об’єднання, що виступає з критикою нинішньої  державної влади, має право брати  участь або не брати участі  у виборах органів державної  влади і місцевого самоврядування.

          Забезпеченою свобода вважається тоді, коли індивід через певні механізми (суд та ін.) може обмежувати свавілля державних та інших структур відносно себе.

         Громадянське суспільство — відкрите соціальне утворення. У ньому забезпечується свобода слова, включаючи свободу критики, гласність, доступ до різного роду інформації, право вільного в’їзду в країну і виїзду з неї, культурне і наукове співробітництво із закордонними державними і громадськими організаціями.

            Громадянське суспільство — складна структурована плюралістична система.  

            Наявність різноманітних суспільних форм і інститутів (профспілки, партії, об’єднання підприємців, спілки споживачів, клуби тощо) дозволяє виразити і реалізувати різноманітні потреби й інтереси індивідів, забезпечує можливість прояву кожним своєї індивідуальності. Однією з важливих характеристик громадянського суспільства є громадська ініціатива як усвідомлена й активна діяльність індивідів на благо суспільства.

           Структуру сучасного громадянського  суспільства можна представити  у вигляді п’яти основних систем, що відображають відповідні сфери  його життєдіяльності. Це соціальна (у вузькому розумінні слова), економічна, політична, духовно-культурна й інформаційна системи. Соціальна система охоплює сукупність спільностей, що об’єктивно сформувалися, і взаємин між ними. Це первинний, основний пласт громадянського суспільства. В нього входять інститути родини, виховання, освіти, що допомагають людині соціалізуватися. Другий блок складають відносини, що відображають різноманітні зв’язки людини з людиною як безпосередньо, так і в різних колективах (суспільних об’єднаннях за інтересами). Третій блок утворюють відносини між великими соціальними спільностями людей (групами, станами, класами, націями, расами).

            Економічна сфера громадянського  суспільства являє собою сукупність  економічних інститутів власності, виробництва, розподілу, обміну, споживання  сукупного суспільного продукту. В цій сфері індивід реалізує  свої економічні інтереси.

              Політичну сферу громадянського суспільства складає діяльність політичних партій, громадсько-політичних об’єднань, в яких індивіди реалізують свої політичні інтереси і через які вони вступають у політичне життя.

             Духовно-культурна система утворюється  з відносин, що виникають на  тлі духовно-культурних благ, діяльності  відповідних інститутів, установ (освітніх, наукових, культурних, релігійних).

           Громадянське суспільство тісно  пов’язане як з державою, так і з правом.

           Держава покликана створювати найоптимальніші умови для розвитку громадянського суспільства, не втручатись у сферу реалізації приватних інтересів, а розвинене громадянське суспільство, у свою чергу, є соціальною базою демократичної, правової соціальної держави.[1, 752 с.]

        Право  формується всередині громадянського  суспільства як потреба у нормативній  регламентації найважливіших суспільних  відносин. Саме у громадянському  суспільстві відчуваються ті  зміни, які мають бути певним  чином упорядковані. Держава повинна цю потребу задовольнити, прийнявши відповідний нормативно-правовий акт, покликаний як найоптимальніше вирішити проблему, що назріла. Слід відрізняти поняття «суспільство» і «громадянське суспільство», «держава» і «суспільство».

        Держава виділилася з суспільства на певному ступені його зрілості і залежить від розвиненості суспільства. Яке суспільство, така й держава. В міру розвитку суспільства, переходу його від нижчого ступеня до вищого, змінюється і держава. З удосконаленням суспільства держава стає демократичною (у ній здійснюються народовладдя, економічна свобода, свобода особи), а з формуванням громадянського суспільства держава стає правовою.

        Суспільство — це система взаємодії людей, що пов'язані між собою інтересами у сфері виробництва, обміну, споживання життєвих благ і встановлюють межі поведінки в спільних інтересах за допомогою соціальних норм (у тому числі — юридичних).

    

      У кожному суспільстві є свої суб'єкти соціального спілкування: особа, сім'я, стан, клас, група, нація, держава та ін.

       Суспільство — складна динамічна система взаємозв'язків людей, об'єднаних сімейними узами, груповими, становими, класовими, національними відносинами.

     Основними елементами, що визначають суспільство, є власність, праця, сім'я.

     Громадянське суспільство — система взаємодії в межах права вільних і рівноправних громадян держави, їх об'єднань, що добровільно сформувалися та перебувають у відносинах конкуренції і солідарності, поза безпосереднім утручанням держави, покликаної створювати умови для їх вільного розвитку.

[2, 793с. ]

          Не кожне суспільство можна назвати громадянським суспільством, тобто суспільством із достатньо розвинутими економічними, культурними, правовими і політичними відносинами між його членами; незалежним від держави, але взаємодіючим із нею.

       Початок формування громадянського суспільства у країнах Європи і Америки припадає на XVI—XVII ст.ст.

        Можна виділити три етапи становлення громадянського суспільства, кожний із яких супроводжувався істотними змінами економічних відносин, суспільного і державного ладу, розвитком свідомості індивіда і суспільства, культури народу і нації, перетворюваннями суспільної ідеології:

       І (XVI—XVII ст.ст.): процес визрівання передумов (економічних, політичних, ідеологічних) розвитку буржуазного суспільства, усунення юридичної нерівності, обмеження політичної влади правом;

        II (кінець XVII — кінець XIX ст.ст.): формування громадянського суспільства в найбільш розвинутих буржуазних країнах на засадах загальної юридичної рівності, вільного підприємництва і приватної ініціативи.

     Формальна рівність відкриває можливості для прояву індивідуальності: з'являється громадянин як самостійний суб'єкт, що усвідомлює себе індивідуальним членом суспільства. Він конституційне наділений певним комплексом прав, свобод і водночас несе відповідальність перед суспільством.

            Держава все більше віддаляється від виконання функцій власника. Розвиваються правові механізми, що стримують політичну владу, підкоряють Ті закону. Відбувається становлення представницької демократії — постійно діючих представницьких загальнонаціональних установ парламентського типу зі суворо позначеними повноваженнями затверджувати податки і приймати закони;

         Ш (рубіж XIX — XX ст.ст.): розвиток постіндустріального суспільства з машинним виробництвом, фабричною організацією праці, загальнонаціональним ринком; відокремлення влади від власності; перехід управління громадськими справами практично до рук вчених-спеціалістів (менеджерів) із збереженням інститутів традиційної демократії та політичного плюралізму;

розширення і поглиблення рівноправності людей.