Ішемічна хвороба серця поняття,виникнення,клінічні прояви фізична реабілітація

 

 

Національний університет фізичного виховання і спорту України

Факультет здоров`я, фізичного виховання, туризму та менеджменту

Кафедра: Фізичної реабілітації

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

На тему: «Ішемічна хвороба серця поняття,виникнення,клінічні прояви фізична реабілітація»

 

 

 

 

 

Студента ІІІ курсу, 122 групи

Напрям підготовки 6.010203

«Фізична реабілітація»

Мороз В.К.

 

 

 

 

Київ - 2014

ЗМІСТ

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ3

ВСТУП                                                                                                                 4

РОЗДІЛ 1       СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ ПРИ ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ6

1.1.Клініко – фізіологічне обґрунтування захворювання ІХС         6

                     1.2.Методичні особливості застосування засобів і методів фізичної реабілітації при ІХС                           9

РОЗДІЛ 2         МЕТОДИ ІОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ20

2.1. Методи дослідження                                                                   20

2.1.1.Аналіз науково –  методичної літератури                                20

2.2.Організація дослідження                                                              20

РОЗДІЛ 3       ПРОГРАМА ФІЗИЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПРИ ІХС 22

3.1 Методичні особливості застосування комплексної терапії при

ІХС                                                                                                  22

3.2 Програма реабілітації  при ІХС                                                     26

ВИСНОВКИ 39

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

Серцево – судинна система(ССС)

Ішемічна хвороба серця(ІХС)

Серцево – судинні захворювання(ССЗ)

Всесвітня організація охорони здоров`я(ВООЗ)

Фізична реабілітація(ФР)

Частота серцевих скорочень(ЧСС)

Артеріальний тиск(АТ)

Лікувальна гімнастика(ЛГ)

Ранкова гігієнічна гімнастика(РГГ)

Вихідне положення(ВП)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Актуальність.З кожним роком кількість людей, які страждають неінфекційними хронічними захворюваннями постійно збільшується. Це проблема не лише України, але й світу в цілому. Перше місце серед цих захворювань займають ССЗ, зокрема ІХС. ССЗ - основна причина смерті в світі, по жодній іншій причині щорічно не помирає стільки людей, скільки від ССЗ[35]. По оцінкам ВООЗ, в 2008 році від ССЗ померло 17,3 мільйонів людей, що склало 30% всіх випадків смерті в світі[35]. Із цього числа 7,3 мільйона людей померло від ІХС[36]. Ця проблема в різній степені торкається країн, з низьким і середнім рівнем доходів. Більше 80% випадків смерті від ССЗ відбувається в цих країнах майже в рівній мірі серед чоловіків і жінок[35] До 2030 року близько23,3 мільйонів людей помре від ССЗ[35,37], головним чином, від хвороб серця і інсультів, які, по прогнозам, залишаться основними причинами смерті. 9,4 мільйона щорічних випадків смерті, або 16,5% всіх випадків обумовлено підвищеним тиском крові[34]. В це число входить 51% випадків смерті в результаті інсультів і 45% випадків смерті в результаті ІХС[38].

В Україні смертність від ІХС складає приблизно 48,9% і з кожним роком  постійно збільшується. В умовах швидкого росту фармацевтичної галузі, не відбувається зменшення кількості летальних випадків від ІХС[6]. Дієвим фактором до подолання цієї проблеми була і залишається фізична реабілітація. Фізична активність з середини впливає на організм людини примушуючи його налагодити фізіологічні процеси та мінімізувати наслідки від такого лікування, на відміну від медикаментозного або хірургічного втручання[12]. Дослідження підтверджують ефективність комплексного  підходу  фізичної реабілітації з медикаментозним впливом на відновлення працездатності та повернення до нормального життя. Вчасно почата та адекватно проведена реабілітація  на тлі патогенетичного лікування сприяє більш ранньому й стабільному відновленню здоров'я й працездатності.

Мета дослідження:Теоретично обґрунтувати і розробити програму фізичної реабілітації для хворих на ІХС.

Задачі дослідження:

- Проаналізувати данні літературних джерел з питання застосування засобів,методів фізичної реабілітації при ІХС.

-Теоретично обґрунтувати  і розробити програму фізичної  реабілітації при ІХС.

Об'ект дослідження: Процес фізичної реабілітації людини із ІХС.

Предмет дослідження:Програма фізичної реабілітації при ІХС.

Метод дослідження:Аналіз і узагальнення даних літературних джерел та мережі інтернет.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ФІЗИЧНУ РЕАБІЛІТАЦІЮ ПРИ                                            ІШЕМІЧНІЙ ХВОРОБІ СЕРЦЯ

1. Клініко – фізіологічне обґрунтування захворювання ІХС

Ішемічна хвороба серця(ІХС) – гостре або хронічне ураження серця, яке викликанезменшенням або припиненнямпостачанням крові до міокарду в зв`язку з атеросклеротичним процесом в коронарних артеріях, що приводить до не відповідності між коронарним кровообігом і потребами міокарда в кисні.Переважно ішемічна хвороба серця зумовлюється атеросклерозом[6] .

Дані багаточисленнихепідеміологічних досліджень дозволили сформуватиконцепцію факторів ризику ІХС.

Фактори ризику ІХС - це обставини, наявність яких призводить до розвитку ІХС. Ці чинники багато в чому схожі з факторами ризику атеросклерозу, оскільки основною ланкою патогенезу ішемічної хвороби серця є атеросклероз коронарних артерій.

Для класифікації безлічі факторів ризику, пов'язаних з ІХС, в епідеміологічних дослідженнях пропонуються різні моделі. Показники ризику можна класифікувати наступним чином[35]:

Біологічні детермінанти або фактори:

• похилий вік
• чоловіча стать
• генетичні фактори, що сприяють виникненню дисліпідемії, гіпертензії, толерантності до глюкози, цукрового діабету і ожиріння

Анатомічні, фізіологічні та метаболічні (біохімічні) особливості:

• дисліпідемія
• артеріальна гіпертензія
• ожирінняі характер розподілу жиру в організмі
• цукровий діабет

Поведінкові (біхевіоральні) фактори, які можуть призвести до загострення ІХС:

• харчові звички
• ожиріння, як фактор розвитку ІХС
• куріння
• недостатня рухова активність, або фізичні навантаження перевищують адаптаційні можливості організму
• надмірне споживання алкоголю
• поведінку, що сприяє виникненню захворювань коронарних артерій.

Вірогідність розвитку ІХС й інших ССЗ збільшується при збільшенні числа і "потужності" цих факторів ризику.

Етіологія

Головним етіологічними факторами ІХС є: - Атеросклероз коронарних артерій, особливо їх проксимальних відділів(у 95% хворих). Найбільш часто уражається передня міжшлуночкова гілка лівої коронарної артерії, рідше права коронарна артерія, потім огинаюча гілка лівої коронарної артерії. Найбільш небезпечна локалізація атеросклерозу – основний стовбур лівої коронарної артерії, спазм коронарної артерії. Рідко ішемія міокарда виникає внаслідок вроджених аномалій вінцевих артерій, їх емболії[28].

Етіологічні фактори атеросклероз і гіпертонічна хвороба та, психоемоційна перенапруга, яка призводить до ангіоневротичних порушень, є також і етіологічними факторами ішемічної хвороби серця. Тому атеросклероз, гіпертонічна та ішемічна хвороби серця «йдуть поруч». Лише в рідких випадках при ішемічній хворобі серця не буває атеросклерозу коронарних артерій серця  [3; 5; 11; 20; 27].

Частково компенсуючим фактором при атеросклерозі є колатеральний кровообіг.

Ішемічна хвороба серця перебігає хвилеподібно і нерідко супроводжується коронарними кризами, тобто епізодами гострої (абсолютної) коронарної недостатності, які виникають на фоні хронічної (відносної) недостатності коронарного кровообігу. В зв'язку з цим розрізняють гостру і хронічну форми ішемічної хвороби серця. Гостра ішемічна хвороба серця морфологічно проявляється ішемічною дистрофією міокарда та інфарктом міокарда; хронічна ішемічна хвороба серця — кардіосклерозом (дифузним дрібноосередковим і післяінфарктним великоосередковим), який в ряді випадків ускладнюється хронічною аневризмою серця[16].

Найбільш характерними скаргами при ішемічній хворобі серця є:

• загрудинний біль, пов'язаний з фізичним навантаженням або стресовими ситуаціями
• задишка
• Перебої в роботі серця, відчуття порушення ритму, слабкість,
• Ознаки серцевої недостатності, наприклад як набряки, що починаються з нижніх кінцівок, вимушене положення сидячи.

Патогенез

Основним патофізіологічним механізмом ІХС є невідповідність між потребою міокарда в кисні і можливістю коронарного кровообігу задовольнити ці потреби. Основні причини такої невідповідності – зменшення коронарного кровообігу, посиленої роботи серця з наростаючими метаболічними потребами. Поєднання судинного і метаболічного факторів. Потреба міокарда в кисні визначається ЧСС. Скоротливість міокарда – розмірами серця і величиною АТ. В нормальних умовах існує достатній резерв в дилатації коронарних артерій, які забезпечують можливість п`ятикратного збільшення коронарного кровообігу і відповідно доставки кисню до міокарду. У відповідності з концепцією «динамічного стенозу» ступінь звуження просвіту коронарної артерії залежить як від степені органічного ураження, так і від вираженості спазма. Під впливом спазму звуження просвіту судини може зрости до критичного рівня(75%), що веде до розвитку стенокардії напруги. При зменшенні коронарного кровообігу метаболізм міокарду перемикається на анаеробний шлях і в ньому накопичуються метаболіти,які розширюють коронарні артерії(аденозин, молочна кислота, інюзин, гіпоксантин). При ІХС спостерігається підвищення агрегації тромбоцитів і поява мікроагрегатів в дрібних розходженнях коронарних артерій, що веде до порушення мікроциркуляції і погіршення ІХС[30].

Клініка

Клінічна класифікація ІХС:

1. Раптова коронарна смерть (первинна зупинка серця)

• Раптова коронарна смерть з успішною реанімацією
• Раптова коронарна смерть (летальний результат)

2. Стенокардія

• Стенокардія напруги
• Вперше виникла стенокардія напруги
• Стабільна стенокардія напруги із зазначенням функціонального класу
• Нестабільна стенокардія (в даний час класифікується за Браунвальду)
• Стабільна стенокардія напруги при агіографічних інтактних судинах(коронарний синдром)
• Вазоспастична стенокардія

3. Інфаркт міокарда

4. Постінфарктний кардіосклероз
5. Порушення серцевого ритму
6. Серцева недостатність
2. Методичні особливості застосування засобів і методів фізичної реабілітації при ІХС

При наявності захворювання заняття фізичними вправами справляють лікувальний ефект і припиняють подальший його розвиток. Суворо дозовані, поступово зростаючі фізичні навантаження підвищують функціональні можливості серцево-судинної системи, служать важливим засобом реабілітації. При хронічних захворюваннях, після того як досягнуте стійке поліпшення і подальше удосконалювання функцій серцево-судинної системи неможливе, фізичні вправи застосовуються як метод підтримуючої терапії. Таким чином, фізичні вправи, лікувальна фізична культура (кінезітерапія) є важливим засобом профілактики, лікування, реабілітації і підтримки досягнутих результатів [2; 5; 16; 22; 27].

У заняттях ЛГ дуже важливо суворо дотримуватись основних дидактичних принципів: доступність і індивідуалізація, систематичність і поступовість підвищення вимог. Необхідно широко застосовувати методичні прийоми розсіювання і чергування навантажень, коли вправа для однієї м'язової групи змінюється вправою для іншої групи, а вправи з великим м'язовим навантаженням чергуються з вправами, що вимагають незначних м'язових зусиль, і дихальними. Методика занять фізичними вправами залежить від захворювання і характеру патологічнихзмін, ним викликаних, стадії захворювання, ступеня недостатності кровообігу, стану коронарного кровопостачання. При важких проявах захворювання, вираженій недостатності серця чи коронарного кровообігу заняття будуються таким чином, щоб у першу чергу досягти терапевтичного впливу: попередити ускладнення за рахунок поліпшення периферичного кровообігу і дихання, сприяти компенсації ослабленої функції серця завдяки активізації позасерцевих факторів кровообігу, поліпшити трофічні процеси, стимулювавши кровопостачання міокарда. Для цього використовуються фізичні вправи малої інтенсивності, у повільному темпі для дрібних м'язових груп, дихальні вправи і вправи в розслабленні м'язів [7; 14; 20; 27].

При поліпшенні стану хворого фізичні вправи використовуються в комплексі реабілітаційних заходів для відновлення працездатності. Хоча фізичні вправи продовжують застосовуватися для реалізації лікувальних задач, основний напрямок має систематичне тренування, тобто в заняттях поступово збільшується фізичне навантаження. Спочатку за рахунок великого числа повторень, потім - амплітуди і темпу рухів, включення більш важких фізичних вправ і вихідних положень. Від вправ малої інтенсивності переходять до вправ середньої і великої інтенсивності, а від вихідних положень лежачи і сидячи до вихідного положення стоячи. Надалі використовуються динамічні циклічні навантаження: ходьба, робота на велоергометрі, біг, тощо.