Теорії походження багатоклітинних

 

Організація фагоцители близька до будови личинок губок і гідроїдних — паренхімул. Саме під час формування цих личинок відбувається міграція клітин із поверхні бластули до її порожнини. Від таких фагоцителоподібних предків, на думку Мечникова, походять губки та кишковопорожнинні.

О. О. Захваткін, який вивчав сучасних колоніальних найпростіших, показав принципову можливість перетворення колоні ї на цілісний багатоклітинний організм. Проте він вважав, що фагоцители — це не дорослі організми, а вільноплаваючі личинки, які не живилися й не розмножувалися, а лише розселялися. Дорослі стадії, на думку Захваткіна, були •сидячими, прикріпленими до дна колоніальними організмами, схожими на сучасних губок і кишковопорожнинних. Первинні багатоклітинні мали складний життєвий цикл, подібний до метагенезу (Hydrozoa) з чергуванням нестатевих поліпоїдних поколінь і статевого покоління медуз.

 

Багато нового вніс у теорію фагоцители А. В. Іванов. Він не лише навів нові цитологічні та ембріологічні докази на її користь, а й показав, якими за будовою та життєвим циклом мали бути предки Metazoa.

 

Розвиваючи теорію фагоцители, А. В. Іванов описав зміни, які могли відбутися в фагоцителоподібних тварин у процесі їх подальшої еволюції у разі збереження плаваючого способу життя й переходу до сидячого або повзаючого способу життя. Одні нащадки фагоцители перейшли від плаваючого способу життя до сидячого (саме від них походять губки, які ще не мають рота, кишечника, нервової системи та мускулатури), інші набули здатності повзати по дну, їх кінобласт диференціювався на вентральний і дорзальний епітелії. Від них походять Placozoa (Trichoplax) які, за сучасними поглядами, є реліктовими тваринами, що залишилися на рівні організаці ї фагоцители.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Усі наведені гіпотези виходять з того, що багатоклітинні мають монофілетичне походження, тобто усі вони тим або іншим шляхом виникли від однієї предкової форми (гіпотетичної гастреї, планули, білатерогастреї, фагоцители або інфузорії). Проте останнім часом з'являється .дедалі більше доказів, що губки мають незалежне від інших Metazoa походження. В результаті електронно-мікроскопічного порівняльного дослідження будови хоаноцитів губок і хоанофлагелят виявлено майже повну їх ідентичність, з одного боку, та істотні відмінності від комірцеводжгутикових клітин інших багатоклітинних — з іншого.

 

Такі клітини є, наприклад, у епітелії «апівхордових, деяких голкошкірих тощо. Цей факт, а також велика своєрідність губок (відсутність у них рота, кишечника, нервів, м'язів, зародкових листків) свідчать про те, що губки вивиникли від стародавніх хоанофлагелят або спільних з ними предків, а всі інші багатоклітинні — від якихось гетеротрофних колоніальних джгутикових, що до нашого часу не дожили. Якщо дотримуватися цієї точки зору, слід погодитися з тим, що предки губок і предки інших Metazoa — це різні тварини, але будова їх могла бути подібною. Адже паренхімули губок і кишковопорожнинних однакові, хоча, можливо, й мають різне походження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

1. Щербак Г.Й. – Зоологія  безхребетних.

2.Иванов А. В. - Происхождение многоклеточных животных. Филогенетические очерки.

3. morphology.dp.ua

4. Геккель, Эрнст  - Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона.

5. Біологія – Еволюція  тваринного світу.