Сеноманские отложения Северного Донбасса

Такий широкий діапазон датування  порід вказаного розрізу спричинений, судячи з усього, обставиною, підміченою ще П.І. Луцьким [14], а саме перевідкладенністю порід сеноману туронською трансгрессією, в результаті якої були змішані фоссилії різного віку. Фаціальні умови накопичення відкладів не суперечать цьому припущенню.

За новим даними [17] в Північному Донбасі нижня крейда представлена континентальними відкладами: світлими кварцовими гравелитистими, іноді конгломератоподібними косошаруватими пісками і пісковиками з лінзами і прошарками каолінових глин. Їх потужність при віддаленні від масиву карбону збільшується від зовсім незначних величин до 45-50 м. У західному напрямку в області Дніпровсько-Донецької западини ці відклади переходять у світло-сірі, білі, темно-сірі та чорні вуглисті глини з прошарками і лінзами кварцових пісків і пісковиків зі збільшенням потужності товщі до 100-120 м.

Підстилаються нижньокрейдові відклади переважно осадами титонського ярусу верхньої юри (донецька світа), від яких зовні майже не відрізняються або залягають безпосередньо на карбоні. Вгорі вони поступово заміщаються сеноманського пісками і пісковиками без помітної перерви в опадонакопиченні, а в разі їх відсутності перекриваються відкладами інших ярусів верхньої крейди або палеогеном.

В районі гори Кременець (м. Ізюм) нижня крейда представлена товщею білих каолінистих пісків і пісковиків з численними включеннями уламків і брил строкатоколірних глин. Залягає товща на розмитій поверхні юри і має континентальне походження. Вгорі товща незгідно перекривається зеленувато-сірими глауконітового пісками сеноману [17].

Через відсутність керівних палеонтологічних форм в нижньокрейдовій товщі крейди, стратиграфія цих відкладень залишається не до кінця вивченою.

Комплекс порід нижньокрейдових  віку в Північному Донбасі об'єднано в складі долинської товщі (K₁dl) [17]. Сучасні уявлення щодо палеогеографії Донбасу в ранньокрейдовий час представлені на рис. 1.3.1. та 1.3.2. [17]

З усього вищевказаного можна  зробити висновок про те, що нижньокрейдові відклади на території Північного Донбасу  можуть бути відкриті. На це вказують:

1. наявність морських відкладів альбу на південній окраїні Донбасу;
2. присутність різнофаціальних нижньокрейдових відкладах на суміжних з Донбасом територіях, часом на таких, що об’єднані з Донецьким басейном спільною чи схожою історією геологічного розвитку;
3. наявність на північних окраїнах Донецького басейну відкладів недостатньо або взагалі не охарактеризованих палеонтологічно;
4. знахідки залишків нижньокрейдової фауни поряд з типовою верхньокрейдовою, що може вказувати на локальний розмив нижньокрейдових відкладів сеноманською або туронською трансгресіями.

Для вирішення вказаної проблеми слід детально комплексно вивчити розрізи  сеноману, континентальної нижньої  крейди північної та північно-західної окраїн Донбасу, перевірка палеонтологічних зразків, визначених як нижньокрейдові, аналіз та зіставлення історії геологічного розвитку Донбасу та суміжних територій, в першу чергу Поволжя, Волино-Поділля, Придніпров’я, міжріччя Волги та Дону.

Рис. 1.3.1. Палеогеографія Донбасу в альбський час [17].

Рис. 1.3.2. Палеогеографія Донбасу в аптський час [17].

 

 

 

 

1.4.1. ПАЛЕОГЕОГРАФІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ СЕНОМАНСЬКИХ ВІДКЛАДІВ ДОНБАСУ

 

Початок піздньокрейдового етапу розвитку Донбасу характеризувався активізацією тектонічної діяльності. Підняття окремих ділянок на тлі загального повільного занурення Донбасу з одночасною трансгрессією моря відбувалося в середньо-піздньосеноманский час з різною швидкістю і амплітудою, що створило умови для утворення переважно теригенних відкладів: пісків і пісковиків [3, 17, 28, 32].

В сеномані епіконтинентальне море проникає на територію Донбасу, однак значна частина Донбасу залишається сушею у вигляді острова, чи групи островів до кінця сеноману. Оточуюче острів море відрізнялося мілководістю, мабуть, навіть на значній відстані від берега. Грунт дна в ранньосеноманському морському басейні були майже повсюдно піщаними, серед фауни домінували губки, спікули яких переповнюють спонголітові пісковики. Несприятливі умови фоссилізаціі зумовили вкрай фрагментарну палеонтологічну характеристику ранньосеноманських відкладів викопними залишками, що ускладнює проведення палеографічних і біономічних реконструкцій. На північно-західній околиці Донбасу, де ці відклади представлені найбільш повно, в спонголітових рогульчатих пісковиках зустрічаються уламки окременілої деревини зі слідами свердлячих молюсків і відбитки пагонів хвойних, що може вказувати на відносну близькість суші. На невеликому віддаленні від берега і незначних глибинах детритово-піскувате морське дно населяли колонії моховаток, устриць і правильні морські їжаки. Солоність води була близька до нормальної морської. На території північних околиць Донбасу відкладалися теригенно-карбонатні морські осади, в яких був виявлений палінокомплекс з переважанням спор голонасінних рослин. Спори та пилок приносилася з території прилеглої суші з півдня, імовірно з острова [17].

У другій половині сеноманського  віку, мабуть в результаті змін фізико-хімічних властивостей морського басейну, відбувається масове фосфоритонакопичення, що охопило значну площу морського дна. Це сприяло поліпшенню умов фосилізації фауни, у зв'язку з чим відклади верхнього сеноману палеонтологічно представлені більш повно. У складі області фосфатного мілководдя виділяються три біономічні зони [17, 25]: 

1. Зона м'яких тонкозернистих, глауконітово-піщаних, іноді вапнистих осадів, помірно-рухомих вод, зниженої солоності. Ця зона характеризувалася порівняною бідністю та одноманітністю фауністичного складу, найбільш численними групами були губки і лінгули. Надходження прісних вод і наявність мілин створили несприятливі умови для розвитку тут організмів, чутливих до морської солоності. Плавні деревини, приносять з суші, населяли молюски-деревоточці. Найбільш виразно зона виділяється в західній половині північно-західної окраїни Донбасу: між Ізюмом, Малою Комишувахою, Протопопівкою, Слов'янськом, Краматорськом, Стародубівкою.

2. Зона «мозаїчних» осадів, що представляють поєднання тонкозернистих глауконітово-піщанистих і галечно-гравійних грунтів. Розташовувалася в області більш-менш відкритого мілководдя з дуже рухливими водами, нормальної солоності, але з ознаками невеликого непостійного опріснення. У гідродинамічному режимі характерна комбінація течії дрейфового типу і приливно-відливних рухів. У фауністичному складі переважали двостулкові молюски, в окремих місцях було багато гастропод і замкових брахіопод. У районах зростання водоростей зустрінуті нечисленні залишки морських їжаків - баляноцідарисів. Нечисленні амоніти. Зона виділяється на північному заході (Закотне, Серебрянка на р. Сів. Донець і р. Жеребець), й на півночі (Лисичанськ, Біла Гора, Красногорівка, басейни річок Вільхова, Луганчик).

3. Зона переважно відкритого  мілководдя з неоднаковими глибинами  та та тонкозернистими вапняно-глауконітово-піщанистими грунтами, різною мірою рухомими за рахунок течій і приливно-відливних рухів водами нормальної солоності, але з ознаками невеликої опрісненості. Розташовується на півдні Донбасу (від Амвросіївки в басейні р. Кринка до р. Тузлов). Маючи схожість із зоною 2, дана ділянка акваторії мала деякі відмінності в біотичному складі: в цій зоні відзначається повсюдне поширення плікатул і обмежене поширення амонітів, більш широке поширення придонних водоростей.

 

1.5.1. КОМПЛЕКС СЕНОМАНСЬКОЇ ФАУНИ ПІВНІЧНОГО ДОНБАСУ

 

Для розширення палеонтологічної характеристики сеноманських відкладів  Північного Донбасу нами була вивчена  колекція викопних решток, яка походять з даних відкладів, зібрана та люб’язно надана для дослідження М.І. Удовиченком. В результаті обробки даного зібрання фосилій нами визначено наступні таксони (нажаль більшість форм визначено у відкритій номенклатурі).

Черви:

Serpulidae indet.

Корали:

Smilotrochus sp.

Двостулкові молюски:

Lopha cf. diluviana (Linne)

L. sp.

Neithea cf. quinquecostata (Goldf.)

Chlamys sp.

Ostreidae indet.

Dianchora sp. 1

Dianchora sp. 2

Costeina donetziana Savczinskaja (?)

Cucullaea (?) sp.

Arca (?) sp.

Spondylus latus (Sowerby)

Exogyra sp.

Черевоногі молюски:

Avellana (?) sp.

Bathrotomaria sp.

Aporhais (?) sp.

Gastropoda indet.

Брахіоподи:

Arcuatothyris arcuata (Roem.)

Cretirhynchia sp. 1

Cretirhynchia sp. 2

Brachiopoda indet.

Gibbithyris (?) sp.

Carneithyris (?) sp.

Orbirhynchia (?) sp.

Concinnythyris (?) sp.

Морські їжаки:

Balanocidaris sarigneti Desor. (уламки голок)

Micraster sp.

Cidaris vesiculosa  Goldf. (уламки голок)

Риби:

Chondryichthyes indet.

 

Як бачимо в комплексі  домінують пелециподи та брахіоподи. Слід зазначити, що частина вказаних вище фосилій може бути перевідкладеною, так як представлені вказані скам’янілості ядрами, виконаними фосфоритом.

Визначений комплекс дещо розширює палеонтологічну характеристику сеноману Північного Донбасу, проте  широке вертикальне поширення більшості форм не дозволяє зробити надійно обґрунтованих висновків щодо уточнення віку комплексу більш детально ніж «сеноман».   

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

З усього вищезазначеного ми можемо зробити наступні висновки.

У північно-західних і північних  околицях Донбасу відклади сеноману широко поширені і найбільш розвинені в зонах зчленування палеозойських структур. Відклади сеноману представлені переважно кварцовими і кварцово-глауконітовими пісками, місцями з прошарками пісковиків. У верхній частині піщаної товщі простежується прошарок піщаних фосфоритів. Підстилаються відклади сеноману найчастіше породами юрського віку і нижньокрейдового. На схід від м. Луганськ сеноман залягає на тріасі і карбоні. Потужність сеноманських відкладів досягає 25-30 м, поступово зменшуючись на схід до 1-2 м.

Нижньокрейдові відклади морського генезису на території  Північного Донбасу можуть бути відкриті. На це вказують:

1. наявність морських відкладів альбу на південній окраїні Донбасу;
2. присутність різнофаціальних нижньокрейдових відкладах на суміжних з Донбасом територіях, часом на таких, що об’єднані з Донецьким басейном спільною чи схожою історією геологічного розвитку;
3. наявність на північних окраїнах Донецького басейну відкладів недостатньо або взагалі не охарактеризованих палеонтологічно;
4. знахідки залишків нижньокрейдової фауни поряд з типовою верхньокрейдовою, що може вказувати на локальний розмив нижньокрейдових відкладів сеноманською або туронською трансгресіями.

Для вирішення вказаної проблеми слід детально комплексно вивчити розрізи  сеноману, континентальної нижньої  крейди північної та північно-західної окраїн Донбасу, перевірка палеонтологічних зразків, визначених як нижньокрейдові, аналіз та зіставлення історії геологічного розвитку Донбасу та суміжних територій, в першу чергу Поволжя, Волино-Поділля, Придніпров’я, міжріччя Волги та Дону.

Вивчення палеонтологічної колекції показало, що в комплексі домінують пелециподи та брахіоподи. Частина вказаних вище фосилій може бути перевідкладеною, так як представлені вказані скам’янілості ядрами, виконаними фосфоритом.

Визначений комплекс дещо розширює палеонтологічну характеристику сеноману Північного Донбасу, проте широке вертикальне  поширення більшості форм не дозволяє зробити надійно обґрунтованих  висновків щодо уточнення віку комплексу  більш детально ніж «сеноман». 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА

 

1. Атлас верхнемеловой фауны Донбасса - М.: Недра. - 1974. – 638 с.

2. Багно Г.Ф., Лаптева А.М. Новые данные о нижнемеловых отложениях на южном склоне Воронежской антеклизы. – Геол. журн. – 1970. - № 1. – С. 112-113.

3. Бланк М.Я. Історія геологічного розвитку північної окраїни Донбасу у верхньокрейдовий час. – Геол. журн. – 1961. - №4. – С. 14-21.

4. Бланк М.Я., Горбенко В.Ф. Стратиграфия верхнемеловой толщи Северного Донбасса. – Материалы по геологии Донецкого бассейна. – М.: Недра. – 1968. - С. 35-46.

5. Бланк М.Я., Горбенко В.Ф., Долина Ж.И. К вопросу о стратиграфии сеноманских отложений Северо-Западного Донбасса. – Тезисы докладов Второй геологической конференции « Лутугинские чтения». – Луганск. – 1966. – С. 27-30.

6. Веклич О.Д. Нові дані про стратифікацію верхньокрейдових відкладів північної окраїни Донбасу (район с. Глафирівка). - Палеонтологічні дослідження в Україні: історія, сучасний стан та перспективи. -  К. - 2008 . – С. 119-121.

7. Геворк’ян В.Х. Деякі особливості утворення крейдових відкладів південно-східної (Приазовської) частини УРСР. – Геол. журн. – 1962. - № 2. – С. 42-51.

8. Иванников А.В., Пермяков В.В. Стратиграфия и геологическое картирование мезозойских отложений Донбасса и Украинского щита. – К.: Наукова думка. – 1967. – 88 с.

9. Каптаренко-Чорноусова О.К., Воронова М.А., Супрунюк К.С., Шайкін Й.М., Ямниченко І.М. До стратиграфії верхньої юри-нижньої крейди південно-західної частини Дніпровсько-Донецької западини. – Геологічний журнал. – 1967. – Т. 27, вип. 2. – С. 62-71.

10. Конашев В.Г. Об обьеме сеноманского яруса Бахмутской котловины. - Тезисы докладов Второй геологической конференции «Лутугинские чтения». – Луганск. – 1966. – С. 37-39.

11. Кондратенко Л.В. Про результати вивчення відслонення нижньої частини крейди поблизу міста Лутугине Луганської області. – Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції «Перший крок у науку». Том 4. – Луганськ. – 2010. – С. 109-112.

12. Литвин И.И. Фация верхнеюрских и нижнемеловых пестроцветных отложений северо-западной окраины Донецкого кряжа. – Ученые записки Харьковского университета. Том 73. Записки Геологического факультета. Том 13. Харьков: Изд. Харьковск. унив. – 1956. – С. 151-164.