Сеноманские отложения Северного Донбасса

Інтерес представляє розріз сеноману біля м. Краматорськ в кар'єрі цементно-шиферного комбінату. У ньому відслонюються (знизу вгору) [17]:

1. Базальний шар, що складається  з кварцової, місцями фосфоритової гальки. Потужність 0,1-0,4 м. (K₂s₁¹).

2. Піски сіро-і жовто-зелені, в  нижній частині із включеннями глауконіту, в середній - з губками, які утворюють губковий шар зі стяжіннями спонголітового пісковику. Потужність 1,3 м. (K₂s₁²).

3. Пісок зелений, середньозернистий з окремими рогульчатими включеннями щільного пісковику. Потужність 0,9 м. (K₂s₁²).

4. Рогульчатий пісковик. Потужність 1,2 м. (K₂s₁²).

5. Пісок зеленувато-жовтий, глауконітовий, різнозернистий, з поодинокими включеннями фосфоритів. Потужність 0,8 м. (K₂s₂¹).

6. Фосфоритовий горизонт - піски з фосфоритом. Потужність 0,4 м. (K₂s₂²).

На північній і північно-східній  околицях Донбасу сеноманські відклади представлені лише локально збереженими детритовими вапняками потужністю до 10 м, що перекриваються глауконітово-кварцовими пісками з фосфоритами потужністю до 3 м. Вапняки у м. Зимогір'я містять залишки устриць - Lopha carinata (Lam.), брахіопод - Craniscus gracilis (Munst.), Cyclothyris compressa (Val.), Capillithyris capilla (Arch.), Gemarcula canaliculata (Roem.), Terebrirostra beaumonti (Roem.), морських їжаків - Balanocidaris sorigneti (Des.), в глауконітових пісках зустрічаються брахіоподи - Orbignynchia mantelliana (Sow.), Urbanirhynchia implicata Katz, Кingenia schatskyi Katz [4].

У верхньому фосфоритовому горизонті, широко поширеному в верхах піщаної товщі північно-західного та північного Донбасу відомий комплекс фауни: амоніти - Sciponoceras baculoides (Mant.), Schloenbachia varians (Sow.), Baculites baculoides Mant., Scaphites aequalis Sow., S. сoupei Sow., гастроподи - Avellana cassis (Orb.), двостулкові молюски - Arca mailleana Orb., белемніти - Actinocamax aff. рlenus Blv [4, 14, 23-25].

Крім цього, в фосфоритовому горизонті зустрічається фосфоритизована деревина, зуби акул, кістки риб і морських рептилій.

З околиць м. Ізюм відомі залишки плезіозаврів, визначені А.М. Рябініним як Plesiosaurus ichthyospondylus Seeley, ? P. pachyomus Owen, ? P. balticus Schroeder, які, по новим данним, не можуть бути визначені точніше ніж Plesiosauria fam. indet [33].

Комплекс порід сеноманського  віку виділений в Північному Донбасі в слов'яногірську світу - K₂sg [17].

Південний Донбас. Відклади сеноманського ярусу поширені в Південному Донбасі від с. Миколаївка (західніше м. Амвросіївка) до р. Тузлов (Ростовська область). Природні виходи фауністично охарактеризованого сеноману нечисленні. Це, в першу чергу, відслонення на  правобережжі ріки Кринки в районі Амвросіївки (між балками Білоярівка і Мокра), а також балка Казенна, гирло балки Калинової та долина р. Тузлов (вище с. Лисогірського) [1, 17, 34].

Найкраще сеноман розвинений по р. Тузлову - в розрізах гори Гракової і однойменної балки. Тут на сірувато-білих алевристих пісковиках альбу залягають (знизу вгору) [17]:

1. Попелясто-сірі глинисті  пісковики. Потужність близько 5 м.

2. Сірувато-зелені глауконітові піски з тонкими прошарками і лінзами щільного глауконітового пісковику. Потужність близько 8 м.

3. Дуже щільний піщанисто-глауконітовий мергель з фосфоритовими жовнами і, переважно фосфатизованою фауною. Потужність 0,5 м.

Вище йдуть відклади турону. Серед відкладів шарів 2 і 3 зустрічаються залишки молюсків: Grammatodon carinatus (Sow.), Neithea quinquecostata (Sow.), Trigonarca orbignyana (Math.), Plicatula gurgitis Pictet et Roux, Myoconcha cretácea Оrb., Inoceramus pictus Sow.

На захід потужність сеноманськими  відкладів значно скорочується. В районі Амвросіївки малопотужний (0,5-2 м) сеноман, що залягає безпосередньо на карбоні, складається з глауконітових пісків і залягаючого над ними фосфоритового горизонту, вираженого вапняно-глауконітового пісковиками з дрібними фосфоритовими та крем'яними конкреціями, й так само крем'яними і фосфоритовими гальками. У фосфоритовому горизонті виявлена ​​різноманітна, головним чином фосфатизована, фауна. Фауністичний комплекс представлений Schloenbachia varians Sоw., Sciponoceras baculoides (Mant.), Plicatula inflata Sow., P. gurgitis Pictet et Roux, Lopha carinata Lam., Neithea cometa (Orb.), Syncyclonema orbiculare (Sow.), Avellana cassis Orb. Частина сеноманської фауни обкатана. Чіткого розчленування сеноману цього району по макрофауні на під'яруси поки немає [1, 17, 34].

В районі с. Успенське (балка  Калинова) до верхнього сеноману віднесені  глауконітові піски з фосфоритами. Тут виявлено Tritaxia сепотапа Gorb., Gumbelitria cenomana (Kell.), Cibicides jarcevae Vass., С. gorbenkoi Ak., Anomalina cenomanica Вrotz. Південніше, в районі с. Покрово-Кірєєва, виявлені бурінням детритові вапняки з аналогічним комплексом форамініфер, також віднесені до верхнього сеноману [17].

Потужність сеноманського  ярусу в Південному Донбасі - до 40 м [1].

Комплекс порід сеноманського  віку виділений в Південному Донбасі в слов'яногірську світу - K₂sg [17].

1.3. ОСОБЛИВОСТІ СЕНОМАНСЬКИХ ТА РАННЬОКРЕЙДОВИХ ВІДКЛАДІВ ПІВНІЧНОГО ДОНБАСУ ТА СУМІЖНИХ РЕГІОНІВ В ЗВ’ЯЗКУ З ПРОБЛЕМОЮ ПРИСУТНОСТІ МОРСЬКОЇ НИЖНЬОЇ КРЕЙДИ В ДОНЕЦЬКОМУ БАСЕЙНІ

Незважаючи на тривалу  історію вивчення відкладів крейдової  системи в Донбасі, тут ще існують  деякі проблеми стратиграфічно-палеогеграфічного  характеру. До таких відноситься  питання віку базальних верств системи  на північних окраїнах Донбасу та тісно пов’язана з нею проблема присутності морської нижньої крейди в Донбасі.

Приводом до виникнення подібних питань були численні знахідки нижньокрейдових  відкладів континентального та морського  генезису на суміжних з Донбасом районах  [2, 7-9, 12-13, 18, 20, 26-28]. Особливо погострилася ця проблема після визначення В.Ф Пчелінцевим з Донбасу аптської неринеї Neoptyxis astrachanica (Rebinder), яка походить зі зборів Є.О. Погребицького на лівому березі р. Вільхової [25]. Ставлення спеціалістів до цієї знахідки є більш ніж суперечливим. Одні [28], вважали, що геологічна будова вказаної території дозволяє виключити наявність тут нижньої крейди, а визначення аптських гастропод викликане переплутаними етикетками до зразків. О.В. Савчинська [25] вважає можливим присутність морської нижньої крейди в Донбасі. Так, вона вказує, що в околицях м. Лутугине та с. Глафирівка нею виявлена фауна дещо відміна від сеноманської – уламки стебел морських лілей, які обросли моховатками, дрібні одиночні корали та ядра гастропод, дуже схожі на описані В.Ф Пчелінцевим. Далі О.В. Савчинська відмічає, що в цьому ж районі, біля селища Коноплянівки нею спостерігався вапняк-черепашник, який майже націло складався з крупних стулок устриць, близьких до готерив-альбського виду Ostrea leymerii Desh.

В роботі [8] повідомляється, що в басейні р. Вільхової виділяється пачка континентальних глин здогадно нижньої крейди, потужністю близько 1 м. Ці глини перекриваються пісковиками альбу, потужністю 1 м, з яких походить неринея нижньокрейдового віку визначена В.Ф. Пчелінцевим. Вище пісковиків альбу залягають глауконітові піски сеноману.

В путівнику екскурсії 4-ї  наради з питань методики геологічної  зйомки на території УРСР [22], повідомляється, що між карбоном та сеноманом на відслоненні, розташованим в виїмці залізниці біля м. Лутугине, залягає пачка глинисто-піщаних порід, потужністю 0,3 м, не встановленого (здогадно нижньокрейдового) віку. Як видно з описаного нижче розрізу цього відслонення, вказані глини тут не спостерігаються. Ця неточність, викликана, напевно, не надійною просторовою прив’язкою відслонення. Взагалі, хотілося б відмітити, що позначена вище проблема в значній мірі ускладнилася  відсутністю описів конкретних розрізів, які вважаються нижньокрейдовими або неточними їх прив’язками.

М.Я. Бланк [3] повністю виключає присутність в Північному Донбасі нижньої крейди, аргументуючи це відсутністю навіть перевідкладеної фауни цього віку тут.

На південній окраїні  Донбасу, в долині р. Тузлов, вище м. Лисогірки (Ростовська область), в сірувато-білих  алевролітах з лінзами аргілітів, які залягають на карбоні знайдені залишки наземних рослин (потужність понад 6 м); вище залягають глауконітові пісковики, потужністю 8 м з верхньоальбськими амонітами Callihoplites aff. auritus Sow та пелециподами [28]. Іванніков О.В. [8] наводить з глауконітових пісковиків Grammostomum carinatum Sow., додатково підтверджуючи альбський вік порід. Перекриваються ці породи мергелями сеноману

В 1964 році луганський геолог А.М. Лаптєва палінологічно обгрунтувала апт-альбський вік сірих, вуглистих, піщано-глинистих порід, розкритих  свердловиною к-48 в інтервалі 127,5-137,1 м біля с. Піддубне, розташоване на межі Луганської та Воронезької областей [2]. Згодом [9] дані породи були знайдені також в розрізі св. 306 біля с. Серебрянка, а також св. к-479 північно-західніше Новобілої, де вони досягають потужності 50 м і приурочені до врізу долини нижньокрейдової ріки.

Відклади континентальної  нижньої крейди поширені на північно-західній окраїні Донбасу, де представлені пісками, пісковиками з прошарками каолінових глин, а також вуглистими глинами, які мають аллювіальний та болотно-озерний  генезис [12]. Потужність цих відкладів – 18-30 м [8]. Дані відклади не вміщують палеонтологічних залишків, окрім спор та пилку, тому розчленування цієї товщі в значній мірі ускладнене.

В Західному Донбасі до альбського ярусу умовно віднесено  частину глауконітових зеленувато-сірих  пісків, потужністю 1-2 м, що залягають  на континентальних породах нижньої  крейди та більш давніх відкладах  [8].

В Приазов’ї поширена товща строкатоколірних піщано-глинистих порід з комплексом макро- та палінофлори баррем-альбського віку, потужністю більше 170 м, що залягають на карбоні та перекриваються верхньою крейдою [27]. Як повідомляється в роботі [7], інколи дана строкатоколірна товща перекривається товщею мілководних відкладів з фауною апт-альбських форамініфер.

В міжріччі Сіверського Дінця  та Дону морський сеноман, потужністю 0-40 м, представлений спонголітами, пісковиками, мергелями, глинами та пісками, поширений лише в західній частині – по правому березі Дону. На іншій частині вказаної території сеноман розмито туронською трансгрессією. Тут він залягає на континентальних алевритах та глинах з лігнітом, залишками флори, які О.О. Дубянським вважались альб-сеноманськими [15].

В.С. Попов [21] пояснює відсутність нижньої крейди в Донбасі суттєвим пожвавленням висхідних тектонічних рухів в кінці юри (кіммерійські фази або «донецькі фази» Бубнова).

Перейдемо безпосередньо  до розгляду сеноманських відкладів  Північного Донбасу з точки зору можливості їх допомоги в розв’язанні питання про морську нижню крейду тут. Вперше наявність сеноману в межах Північного Донбасу довела О.В. Савчинська [24]. До цього панувало уявлення про відсутність сеноману в Північному Донбасі на схід від меридіану с. Нижнього, запропоноване М.С. Шатським. Останці відкладів сеноману, які інколи зустрічаються в Пн. Донбасі датувалися акад. Шатським коньяком, а Є.О. Погребицьким сантоном.

В околицях селища Георгіївка зустрічаються острівні виходи сеноману. Деякі з них добре відомі в  літературі [11, 25, 28]. М.І. Удовиченко окрім відомого розрізу «Глафирівка» було відкрито ще два відслонення сеноману, розташованим неподалік першого. Розріз сеноману в залізничній виїмці між станціями Лутугине та Глафирівка відомий давно. Є.О. Погребицький датував породи, розкриті тут сантонським ярусом [24]. Вперше сеноманський вік відкладів встановила О.В. Савчинська [24]. Приводимо опис розрізу по роботі Л.В. Кондратенко [11]. На розмитій поверхні звітрених косошаруватих пісковиків середнього карбону з кутовим неузгодженням залягають:

1. Пісок зеленуватий, дрібнозернистий,  глауконітово-кварцовий, слюдистий.  Органічні рештки не виявлені. Верхній контакт дуже чіткий. Потужність – 0,07-0,1 м.

2. Вапняк детритусовий, сіро-жовтий  зі значною домішкою уламкового  матеріалу неорганічного походження  – гравійних та піщаних зерен  чорного кременю, молочного кварцу  та кальциту, а також рідкісні  зерна глауконіту. Зрідка зустрічаються  гнізда кварцового вапнистого  пісковику з домішкою дрібного  мушлевого детриту. Досить часто  зустрічаються дрібні (до 1 см) лімонітові  включення. Шаруватість чітка,  особливо на звітреній поверхні. Уламки скелетного матеріалу  значно обкатані. Серед них впізнаються  рештки двостулкових молюсків, правильних  морських їжаків (голки та фрагменти  панцирів), моховаток, зуби акулових  риб. Зустрічаються також майже  цілі стулки пелеципод. Верхній  контакт слабко виражений, умовно  проводиться по майже повному  зникненню лімонітових включень  та гравійних зерен. Потужність  – 0,5 м.

3. Вапняк детритусовий, сіро-жовтий, менш насиченого кольору, ніж  у порід шару 2, зі включенням  значної кількості піщаних зерен.  Шаруватість менш виражена. Мушлевий  детрит аналогічний шару 2, зуби  акулових риб зустрічаються дуже рідко. Верхній контакт не спостерігається. Видима потужність – 2 м.

За повідомленням О.А. Шевчук [31] з шарів № 2-3 походить спорово-пилковий комплекс: Pinus sp., P. concessa (Naum.) Bolch., P. trivialis Naum., P. subconcinua (Naum.) Bolch., P. minutula Chl., P. vulgaris Naum., P. minor Bolch., P. pernobilis Bolch., Cedrus sp., C. libaniformis Bolch., Podocarpus sp., Cystodiniopsis sp., що вказує на сеноманський вік порід. Л.М. Якушиним звідси визначено пелециподу Nucula cf. pectinata Sow., яка характерна для альб-сеноману Східно-Європейської платформи [31]. О.Д. Веклич на основі вивчення форамініфер відносить дані відклади до верхньої частини нижнього турону (зона Globorotalites hangensis, що відповідає верхній частині зони Inoceramus labiatus). Нею встановлено наступний їх комплекс: Textularia indistincta Ak., Spiroplectammina cuneata Vass., Arenobulimina minima Vass., Gaudryina aff. arenosa Ak., Hagenovella chapmani (Cushm.), Globorotalites hangensis Vass., Cibicides gorbenkoi Ak., Gavellinella vesca (N. Byk.), G. vesca senekensis (Vass.), G. nana Ak., Anomalina bellorussica (Ak.), Reusella aff. turonica Ak. Крім того, вказується що також зустрічаються уламки моховаток, остракод, спікул губок, голки морських їжаків, поодинокі радиолярії та зуби акул [6].