Саркаптоз собак

 

 

 

Заключення

Після проведення лікування у тварини нормалізувався апетит і тонус шкіри, шерсть стала м'якою, шовковистою і блискучою, зник «вухо-ножний рефлекс» . Застосовані препарати дали позитивний терапевтичний ефект. Було рекомендовано змінити підстилку і провести дезакаризацію приміщення, де мешкає собака, 0,1%-ними водними емульсіями ектоміну або 2%-им розчином хлорофоса. Обов'язково проводити профілактичні дегельмінтизації 3 - 4 рази на рік. 

У даному випадку прогноз  сприятливий: після дачі препарату  собака повністю видужала. Якщо надалі буде контакт із зараженими тваринами, то повторення захворювання не виключається.

                           

                               Результати досліджень

При проведенні досліду було вибрано 2 собаки, однакові за вагою, віком, умовами утримання. Від тварин був відібраний матеріал для лабораторного дослідження.

Матеріал досліджували мортальними і вітальними методами. Із мортальних методів (методи виявлення  в зіскрібках шкіри мертвих кліщів) використовували метод компресорного  дослідження. Із вітальних методів (методи виявлення в зіскрібках шкіри живих кліщів) – метод Алфімової.

Метод компресорного  дослідження:

Зіскрібки вміщували  на предметне скельце, залили 5-тикратною  кількістю 10% розчину їдкого натрію. Все це добре перемішали і підігріди до 60 °C і залишили на декілька хвилин. Пізніше матеріал накрили іншим предметним склом і дослідили під мікроскопом.

Метод Алфімової:

Зіскрібок шкіри  або кірочки поміщали в бактеріальну чашку, накривали кришкою і ставили  в термостат або на джерело  тепла з температурою 45 °С на 10-15 хвилин. Потім чашку розглядали під мікроскопом.

При порівнянні цих методів дослідження варто  зауважити, що найбільш швидким і  сприятливим є метод компресорного  дослідження, але для оцінки ефективності акарицидних препаратів краще всього застосовувати вітальні методи.

Діагноз був  поставлений на підставі клінічних  ознак а також за результатами лабораторного дослідження, під  час яких був виявлений дорослий кліщ Sarcoptes canis. Також брали до уваги і анамнестичні дані: тварини при прогулянці на вулиці контактували з іншими тваринами .

Як перед  початком експерименту, так і після, проводили клінічне обстеження тварин. Температуру визначали за допомогою  електронного термометра (°С), пульс  – пальпаторно з внутрішньої  поверхні гомілки, дихання – візуально по коливанню грудних стінок.

При отриманні  результатів інтенсивність інвазії у другої досліджувальної собаки була менш високою, ніж у першої.

Основними засобами для лікування саркоптозу були протипаразитарні препарат "Івермектин" і " Сайфлі".

Сайфлі - препарат проти ектопаразитів у собак і кішок. 

Склад: 1 таблетка містить 30 мг цітіоата. 

 Показання до застосування: демодекоз у собак, блохи у собак і кішок, іксодові кліщі у собак.  Застосування: Призначають всередину. При демодекозе - 1 таблетка на 10 кг живої маси 2 рази на тиждень протягом 6 тижнів. Для боротьби з блохами - собакам 2 рази на тиждень по 1 таблетці на 10 кг живої маси протягом 4 тижнів, кішкам 0.25 таблетки на 5 кг 1 раз на тиждень протягом 4 тижнів. Для профілактики повторного зараження блохами призначають 1 раз на 2 тижні добову дозу препарату. При іксодових кліщах застосування таке ж, як і при боротьбі з блохами. 

Протипоказання: забороняється застосовувати препарат цуценятам і кошенятам до 12 тижневого  віку, годуючим і вагітним самкам, послабленим тваринам, а також після стресів і хірургічних втручань. Не використовувати одночасно з іншими інсектицидами (особливо тваринам з протиблошині ошийниками).

Івермектин - Ін'єкційний 1% розчин в 1 мл містить в якості діючої речовини 10 мг івермектіна, допоміжний компонент - вітамін Е (40 мг), консервант і водно-органічну основу. За зовнішнім виглядом являє собою прозорий опалесцентний безбарвний або слабо-жовтого кольору стерильний розчин. Випускають у скляних флаконах по 10 мл.

Показання : призначають собакам і кішкам - при токсокароз і токсаскарідозе, анкілостомозі і унцінаріозе, саркоптоз і отодектозу, демодекозе і ураженні блохами.

Дози і засоби застосування: вводять твариною з додержанням правил асептики внутрішньом'язово в ділянку крупа або шиї в дозах: собакам і кішкам івермек вводять з розрахунку 0,2 мл препарату на 10 кг ваги тварини (200 мкг чинного речовини на 1 кг ваги). Для точності дозування препарату дрібним тваринам його можна розвести стерильною дистильованою водою у потрібну кількість разів.

 

Результати  лікування

Після проведення лікування собак Суслика та Буча, заражених саркоптозом собак протипаразитарними препаратами різних марок, було отриманно позитивні результати в обох випадках.

У тварин нормалізувався апетит і покращився стан шерсті та шкіри. Але можна відзначити, що при використанні препарату "Сайфлі" лікувальний ефект відбувався значно довше, ніж при лікуванні препаратом "Івермектин". Також тривалість захворювання була різною. З чого можна зробити висновок, що лікування препаратом "Іверметин" більш ефективніше. Але недоліком цього препарту є те, що він значно дорожче, ніж препарат "Сайфлі".

 

 

 

 

 

                                                                    

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                5.Висновки

 

1.  В результаті проведених досліджень було вияснено ,що за останній час в  м. Одеса таке захворювання ,як саркоптоз набуло широкого розповсюдження.

 

2.Дослідження проводилися по журналу стаціонарних хворих ФОП «Доктор-ВЕТ» .

 

3.Ризик щодо рівня інвазії собак високий, особливо серед тварин, що мешкають на вулиці. Пік інвазії спостерігається в осінньо-зимовий період, влітку вона дещо згасає.

 

4.Використання протипаразитарних препаратів "Івермектин" та "Сейвлі" забезпечули високу ефективність лікування саркоптозу. У більшості пацієнтів через 4 тижні настає ремісія

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                   6.Список використаної літератури

1. Борисевич В.Б., Галат В.Ф., Калиновский Г.М.  и др.; под ред. Мазуркевича А. Й. Болезни собак и кошек – К.: Урожай, 1996. – 432 с.
2. Бэкер Э.В., Уартон Г.В. Морфология и диагностика клещей. – Л.: Иностранная литература, 1977. – 157 с
3. Дубинин В.Б. Чесоточные клещи, их биология, вред в сельском хозяйстве, методы профилактики и борьбы с ними. – М.: Сов. Наука, 1954. – 172-244 с.
4. Карпецкая Н.Л. Синдромный подход в диагностике поражений кожи у собак. //Тезисы 7-й междунар. конференции по проблемам ветеринарной медицины мелких домашних животных, март 1999 - г.Москва. - С. 92-93.
5. Лысенко М.С. лечебные шампуни в комплексной терапии собак и кошек с поражением кожи//Ветеринарная медицина, 2007 - №1. - с. 13-14
6. Майборода Е.А. Арахноэнтомозы домашних животных Украины и Юга России // Матер. Наук.-пр. конф. молодих вчених “Науковы досягнення в галузі ветеринарної медицини”. – Харків, 1997. – С. 32-33.
7. Патерсон С. Кожные заболевания собак / Пер. с анг. Е. Осипова. – М.: Аквариум, 2000. – 176 с
8. Пономар С.И.,  Гончаренко В.П., Соловйва Л.М. Довідник з диференціювання збудників інвазійних хвороб тварин: Навчальний посібник. -Київ, 2010 -350с.
9. Старченко С.В. Болезни собаки кошек: Учебное пособие. - СПб.: Издательство "Лань", 2001. - 560 с.
10. Тимофеев Б.А. и др. Кожные паразитарные болезни собак//Ветеринарная патология, 2006. - №3. - с. 37-4
11. Чеботарёв Р.С. Справочник по ветеринарной и медицинской паразитологии. – Минск: Наука и техника, 1971. – 373с
12. Шерешевская Е.Г. Наружные паразиты // Ветеринарная паразитология. – М.: Колос, 1965. – С. 302-305.
13. Шеховцов В.С., Машкей И.А. и др. Видовой состав паразитов домашних животных. //Материалы 2-й междунар.конференции «Проблемы ветеринарного обслуживания мелких домашних животных» октябрь 1997г - г.Киев.- С.64-65.