Фомоз буряка

                                                       Вступ                                                                                                                                     

            Фітопатологія (від грец. рhyton – рослина, pathos - хвороба, logos – вчення) – наука про хвороби рослин,основна задача якої – пошук зниження збитків, причинених сільському господарству фітопатогенними організмами. Вона вивчає хвору рослину, і дію умов навколишнього середовища на її розвиток. ( К.В. Попкова , 1989)

       Фітопатологія всебічно вивчає як хвору рослину,так і патологічний процес і ознаки хвороби по яким хвора рослина відрізняється від здорової; вона з’ясовує причину,яка викликала хворобу,вивчає закономірності виникнення і поширення хвороб і роль факторів навколишнього середовища,сприяючих чи перешкоджаючих  хворобі і її розповсюдженню; розробляє прогноз появи хвороб; вивчає питання імунітету рослин;розробляє прийоми і засоби для попередження хвороб і лікування хворих рослин.( М.М. Родігін,1978)

    Фітопатологія підрозділяється  на чотири розділи: діагностику, чи розпізнавання хвороб рослин по зовнішнім ознакам їх прояву, етіологію,чи встановлення і вивчення причин хвороб,профілактику,чи прийоми попередження хвороби,і, нарешті, терапію,чи прийоми лікування хворих рослин.(М.М. Родігін, 1978)

       Як і будь-яка спеціальна наука,фітопатологія базується на системі знань цілого ряду суміжних дисциплін таких як: мікологія, мікробіологія, вірусологія, ботаніка. Мікологію можна назвати родоначальницею фітопатології.(К.В. Попкова,1989)

       В тій частині,що  стосується попередження хвороб,фітопатологія  вельми близько стикається з  рослинництвом. Наприклад,обробіток окремих культур,освоєння ними нових земельних просторів,розширення асортименту вирощуваних рослин і інтродукція нових культур – все це потребує постійного фітопатологічного нагляду.

       Велике значення  фітопатологія має для селекції  і генетики рослин. Користуючись  даними фітопатології,селекціонери  ведуть роботі по виведенню  стійких сортів сільськогосподарських  культур.

  

                                                                                                                                                  

                                                                                                                                                4

     Тісно пов’язана фітопатологія з землеробством,ґрунтознавством і агрохімією. Способи і строки посіву,обробіток ґрунту, удобрення,сівозміни повинні бути узгоджені з даними фітопатології.

     Ентомологія близька до фітопатології як стосовно комах-переносників, особливо вірусних інфекцій, так і стосовно спільної організації всієї справи захисту рослин від хвороб і шкідників.

        Також фітопатологія  пов’язана з економічними і  математичними науками. Вона має  прямий вплив по лінії планування всієї справи по захисту рослин, обліку економічного значення хвороб і визначення економічної ефективності заходів по боротьбі з ними.(М.М. Родігін, 1978)

      Втрати урожаю  від хвороб і шкідників сільськогосподарських  культур дуже великі. Історія  землеробства знає багато випадків,коли  масові захворювання культурних  рослин приводили до катастрофічних  наслідків. Однак при сучасних  досить надійних способах захисту рослин від хвороб сільське господарство терпить від хвороб рослин великі втрати. Значні втрати продукції через хвороби в овочівництві. Так, в результаті розвитку фомозу урожай коренеплодів буряку може знизитись на 29 %, цукристість – на 1,17-1,58%,а маса насіння зменшується на 11,7- 19,1%.

         Фомоз буряку або зональна плямистість буряку викликається збудником Phoma betae (Frank.) Захворювання фомозом частіше всього проявляється у другій половині періоду вегетації. В першу чергу на нижніх листках буряку з’являються округлі некротичні плями діаметром 3-5 мм, жовтого чи світло-бурого кольору. Гриб здатен вражати також пелюстки оцвітини і клубочки насіння. Та частіше всього захворювання розвивається на листках буряку,послабленого різними фізіологічними захворюваннями чи грибковими інфекціями. Розвитку гриба сприяє висока відносна вологість повітря(в межах 60-70%), температура 15-30⁰ С і нейтральна кислотність ґрунту( рН 7). Зональна плямистість буряку виявлена у всіх районах,де вирощується культура.

 

 

 

                                                                                                                                              5

 Систематичне положення грибів роду Phoma з характеристикою таксонів

  Гриб роду Phoma відноситься до класу Деутероміцети або Несправжні гриби (Deuteromycetes). Несправжні гриби мають багатоклітинну грибницю,але розвиваються тільки в гаплоїдній стадії. Поширюються і зберігаються вони конідіальним спороношенням.

  До несправжніх грибів відносяться також гриби,які не мають ніякого спороношення, тобто розвиваються у вигляді  стирильно-чистого міцелію і розмножуються тільки вегетативно. Несправжні гриби – найчисельніша група збудників хвороб.

   Деутероміцети широко розповсюджені в природі і мають велике значення в практичній діяльності людини. Вони мешкають як сапрофіти в ґрунті і на рослинних рештках, паразитують на рослинах. Ґрунтові сапрофіти приймають  участь в процесах розкладу органічної речовини в ґрунті. Деякі представники класу утворюють антибіотики або є антагоністами фітопатогенних мікроорганізмів. Багато видів викликають небезпечні хвороби рослин. Основні типи цих хвороб наступні: гнилі коренів, коренеплодів, бульб, плодів,овочів; різні плямистості на наземних органах рослин; в’янення.

    Конідіальне спороношення  грибів – основна діагностична ознака захворювань,що викликана цими грибами, - також різноманітними як за формою і за способом їх утворення.

    Поділ класу на порядки,родини  і роди засноване на відмінності  між групами видів по характеру  конідіального спороношення. Найбільш  розповсюджена класифікація несправжніх  грибів П.А. Саккардо. По його класифікації клас Деутероміцети включає чотири порядки: Гіфоміцети, Меланконієвидні, Сферопсидальні і Міцеліальні, або Стерильні міцелії.

   Гриб роду Phoma  за даними К.В. Попкової(1989) належить до порядку Сферопсидальних (Sphaeropsidales). В порядку Сферопсидальні об’єднані недосконалі гриби, у яких конідії утворюються в пікнідах. Пікніди мають  кулясту або грушоподібну форму. Конідії в пікнідах зазвичай занурені в слиз і виходять назовні коли вона набухне.

                                                                                                                                                 6

 Велика частина Сферопсидальних грибів веде сапрофітний спосіб життя, але серед них ще й багато паразитів рослин. Симптоми ураження цими грибами – плямистості, некрози, в’янення. Загальна ознака захворювання – утворення на уражених частинах рослин багаточисельних пікнід збудника у вигляді бугорків або чорних крапок.

   Численні роди,які відносяться до цього порядку,розрізняються будовою,формою і забарвленням конідій.

   Родина сферопсидальні (Sphaeropsidacea).У грибів цієї родини пікніди темнозабарвлені, кулясті, жорсткі, шкірясті, з отвором або замкнуті, вільні або занурені в субстрат.

   Рід фома (Phoma). Характеризується кулястими,еліпсоідальними, приплюснутими, зануреними в субстрат, рідше виступаючими, пікніками з простим порусом  або соскоподібним отвором конічної форми. Стінки їх темні,тонкі. Конідієносці прості, розташовані радіально або відсутні. Конідії безбарвні,іноді жовтуваті, одноклітинні, різноманітної форми, від яйцеподібних до циліндричних, прямі і зігнуті.

    Гриби цього роду генетично  пов’язані з аскоміцетами із  родів лептосферія (Leptoshaeria), діапорте (Diaporthe), кукурбітарія (Cucurbitaria), плеоспора (Pleospora), офіоболус (Ophiobolus).

    В роді фома нараховують 200 видів. Більшість грибів цього роду сапрофіти або факультативні паразити,які частину свого циклу розвитку проводять на рослині. Частіше всього вони уражують стебла рослин. Хвороби,що викликаються грибами роду фома, називають фомозами. Обов’язкові симптоми – наявність пікнід з конідіями на поверхні ураженої тканини. Джерелом інфекції можуть бути рослинні рештки, хворі бульби, грунт. Великої шкодо чинності набуває P. rostrupii Sacc. – збудник фомозної гнилі моркви, P. betae Frank. – збудник фомозу буряку. (К.В.Попкова,1989)

   Загальна характеристика  по систематичному положенню грибів Phoma представлена у табл.1

 

 

 

                                                                                                                      Таблиця  1

                         Систематичне положення грибів  роду Phoma

Рід	Види	Родина	Порядок	Група порядків	Підклас	Клас	Група	Відділ
Phoma	P.betae	Сферопсидні Spheropsidaceae	Сферопсидальні Spheropsidales			Деутероміцети Deuteromycetes	Вищі гриби	Eumycota
	P.rostrupii
	P.exigua

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                                                                                                8

Морфологічні особливості вегетативного тіла грибів роду Phoma та його видозміни

     Вегетативним  тілом  грибів являється міцелій або  грибниця,що представляє собою  скупчення тонких ниток,що галузяться,які називаються гіфами. Гіфи можуть не мати перетинок, і тоді міцелій складається з однієї сильно розгалуженої клітини. Такий міцелій називають несептованим. Гіфи з поперечними перегородками утворюють септований міцелій.(Рис.1) Більшість видів грибів можуть мати безбарвний міцелій,але у ряду грибів він може бути і темним або зафарбованим в жовтуватий,рожевий або якийсь інший колір,що використовується в окремих випадках як діагностична ознака.

     Видозмінами грибниці  можуть бути гаусторії, анастомози, різоморфи, хламідоспоспори, тяжі, склероції.

      Гаусторії або присоски – це відгалуження гіфи грибниці,що проникають всередину клітин рослини-господаря та ті що являються спеціальними органами живлення гриба.

      Анастомози –  бокові вирости грибниці, своєрідні  листки, що з’єднують гіфи між  собою. Через анастомози можливий  перехід генетично-різних ядер  із однієї клітини в іншу.(Рис.2)

       Тяжі – паралельні  гіфи,що частково зрослися між  собою, утворюють сплетіння товщиною  від декількох мікрометрів до  декількох міліметрів.

      Різоморфи – це паралельно розміщені гіфи,що сильно галузяться, як правило темного кольору(у опенька та інших базидіальних грибів).  

       Хламідоспори – це спори з товстою оболонкою,які утворюються при повному розпаду міцелія або окремих ділянок грибниці.

        Склероції – це щільне переплетення грибниці округлої,плоскої або витягнутої форми призначене для збереження гриба в несприятливих умовах.(М.І.Дементьєва,1977)

          Клітина  гриба(Рис.3) складається із оболонки, цитоплазми з цитоплазматичною  мембраною, ендоплазматичної сітки,мітохондрій, рибосом, включень, вакуоль, ядра(або ядер). Ядро грибів чітко обумовлене 

                                                                                                                                           9                               

та оточене оболонкою. За будовою ядерного апарату гриби відносяться до  еукаріотів.

      Клітинна оболонка  виконує важливі функції у  багатьох видів грибів, особливо  в тих, які мають контакт із  грибною клітиною з навколишнім  середовищем: вегетативний ріст,освоєння субстрату, розмноження, поширення грибів, взаємодія з рослинними та тваринними організмами, паразитарними грибами, таксономії грибів. Склад клітинної оболонки змінюється при переході із однієї фази росту до іншої в залежності від типів росту(дріжджеподібний,гіфальний).

       Основними компонентами  клітинної оболонки грибів являються  хітин, глюкани, білок і жири. Ці полімери утворюють складний комплекс, в якому молекули хітину покриті шаром молекул глюканів. Хітин і глюкани можуть бути пов’язані містками.

        Клітинна оболонка  придає форму клітинам гіф  та органів розмноження. Її поверхня  являється місцем локалізації  деяких ферментів. Проникливість  клітини та здатність пов’язувати  конкретні речовини, що виконують  важливу роль у живленні грибів, їх відношення до фунгіцидів, антибіотиків. У зв’язку з особливостями росту гіфів структура та властивості клітинної оболонки грибів, має важливе значення.  

         Цитоплазматична  мембрана – це тонкий шар  протоплазми, якого не видно при  світлі, але її можна побачити  у електронний мікроскоп, що знаходиться  між клітинною оболонкою та  цитоплазмою.

         Основною  властивістю цитоплазматичної мембрани  є проникність для конкретних  речовин, що входять в клітину і виходять з неї. Головною функцією цитоплазматичної мембрани є регуляція речовин,які поступають із навколишнього середовища до клітини і навпаки. Внаслідок цього в клітині підтримується високий рівень внутрішньоклітинного осматичного тиску, що визначає рівень ізоелекричних потенціалів.

      Цитоплазматичні  клітини складаються із системи  цитоплазматичних мембран,що представлені у вигляді ниток, тяжів, трубочок, систем пухирців, оточуючих окремі клітинні органели, і цитоплазматичного матрикса.