Адвентивна флора Чернігівської області: історія формування та сучасний стан

вітер, птахи, ссавці, мурашки.

 

 

      2. Для Чернігівської  області  як  північної  області   України  різними

авторами наводилося понад 30 видів  адвентивних рослин, які поділяються  на  2

групи: археофіти (12 види) і кенофіти (18 видів). В  нашій  роботі  наведено

опис найбільш поширених видів  адвентивної флори Чернігівщини.

 

 

      3.  Аналіз  ценотичного   поширення  показав,   що   значна   кількість

3.  Аналіз  ценотичного  поширення   показав,   що   значна   кількість

адвентивних  рослин  є  бур’янами. Вони  засмічують  поля,  городи,   сади,

пасовища, ростуть на узбіччях шляхів,  смітниках,  пустирях,  біля  жител  і

т.п.

 

 

      4. Адвентивні бур’яни  мають певну екологічну стратегію  виживання,  яка

полягає в тому, що  їм  притаманні  висока  життєздатність,  дуже  ефективні

засоби поширення, висока плодючість, невибагливість до  умов  існування.  Ці

бур`яни не завади відомі населенню, біологія їх мало  вивчена,  і  це  також

деякою мірою утруднює боротьбу з ними.

 

 

      5. Деякі види адвентивних   рослини  можна  використати  як  лікарські,

дубильні, ефіро- і жироолійні, кормові  й т.п.

 

 

      6. При дослідженні  та аналізі адвентивної флори  Чернігівської  області

нами були розглянуті гербарні збори  гербарію ЧДПУ. В ході  обробки  гербарію

знайдено   представників   таких   родин,   зокрема    Ароїдні,    Щирицеві,

Бальзамінові,   Бобові,   Кропивові,   Онагрові,    Айстрові,    Пасльонові,

Хрестоцвіті, Повитицеві, Гречкові, Коноплеві, Злакові, Жабурникові.

 

 

      7. Даний матеріал  можна застосувати при викладанні уроків з біології в

6 класі  під  час  вивчення  розділу  “Різноманітність  покритонасінних”,  в

розділі “Загальна біологія” в 11 класі  при  вивченні  теми  “Закономірності

мінливості”. В своїй роботі пропонуємо розробку  виховного  заходу  на тему

“Користь та шкода бур`янових рослин”

 

 

 

 

 

 

 

                                 Література

 

 

1.  Абдулоєва  О.С.  До  питання   про   необхідність   охорони   ксерофітної

   трав'янистої рослинності  Західного Лісостепу

2. Арсирій А.Т. До питання про  вивчення бур`янової  рослинності  Закарпаття.

   - Наук. зап. Ужгородськ, ун-ту. Ужгород, 1957.

3. Артемчук І.В. і Березівська  P.O. До питання про поширення  Ambrosia  L.  в

   УРСР. - Хурн. Ін-ту бот. Ай  УїСР, 20/28/, 1939.

4. Атлас Черниговской области  - К., 1996. - 48 с.

5. Багрікова И.О. Бур'яново-польова  рослинність Криму

6. Базинер Ф. Любопитные примера  самобытного распространения   и  переселения

   растений на значительные  расстояния.

7. Барановський О.Л. Біологія  бур`яну  Galinsoga  parviflora  Gav.Ta  засоби

   боротьби з ним. – К., 1975.

8. Биология сорных растений. М., I960.

9.  Білик  Г.І.  Нове  адвентивна  рослина  для  флори  УРСР   -   гринделія

   розчепірена Grtndelia squarrosa (Pursb.) Donal.- Бот. журн. АН  УРСР,  1,

   27, 1950.

10. Богацький Д.О. Нові для Поділля рослини. - Зап. Кам`янець-Подільськ. н.-

   д. кафедри, 1, 1929.

11. Бортняк U.K. Нові і рідкісні  для Поділля рослини. - У кн.:  Студ.  наук.

   праці, 26. Вид-во КДУ, 1959.

12. Бур`яни УРСР, заходи боротьби  в ними і ілюстрований їх  визначник /під.

   ред. Є.І. Бордзиловського/. Вид-во АН УРСР, К., 1937.

13. Бур`яни України. “Наукова  думка”, К., 1970.

14. Визначник рослин України.  “Урожай”, К., 1965.

15. Воейков А.Й. Воздействие человека  на природу. - Землеведение. І,  2,  4.

   Изд-во AH CCUP, М., 1963.

16. Воробйов Є.О. Географічний  аналіз  ценоелементів  лісів   Правобережного

   Полісся і Лісостепу.

17. Голчпин С.В. К вопросу   об  антропохорних  миграциях   растений.  -  Сов.

   бот., 1945.

18. Голованов К.Є. Супутники культурних  рослин. - К.: Рад. школа.  1987.-160

   с.

с.

19. Горностай В. І, Лукаш   О.  В.,  Карпенко  Ю.О.  Гербарій  Чернігівського

   державного педагогічного  університету імені Т.Г. Шевченка

20. Дивосвіт природи  Чернігівщини.  (Під  ред.  Карпенка  Ю.О.)  -Чернігів,

   2001.-с. 5, с. 13-22, с. 51 - 53, с. 56 - 69, с. 112-117.

21. Доброхліб І.В. Найшкідливіші  бур`яни і боротьба з ними. Харків, 1939.

22.  Заверуха Б.В. У світі  рослин - К.: Урожай, 1980 - 167 с.

23. Землинский О.E. Лекарственные  растения  СССР,  изд.  3-е.  Мед-гиз,  У.»

   1958.

24.  Іутіна  Н.В.  Рудеральна  рослинність  України:  стан  та   перспективи

   вивчення

25.  Камишев  Н.С.  Основи  географии  растений.  Изд-во  Воронехск.  ун-та,

   Воронеж, 1961.

26. Клеопов Ю.Д. та сучасна  ботанічна наука. Матеріали  читань,  присвячених

   100-річчю з дня народження  Ю.Д. Клеопова. – К.: Фітосоціоцентр,  2002.  –

   414 с.

27. Корено 3. Сорные растения современности  земледелия.  Сельхоз.  газ.  М.,

   1973.

28. Котов M.I. До питання про  те, як поширюються тепер  рослини  на  Україні

   заносами. - Укр. бот. журн,, 1-2, I94I.

29. Котов М.I. Як вплинула громадянська  війна на поширення рослин  та  тварин

   на Україні та в Росії. - Знання, 12. Харків, 1953.

30. Котов m.i. Адвентивна рослинність  на Україні. -  Вісн.  природознавства,

   5-6, 1969.

31. Котов M.I. Про поширення нових  адвентивних рослин на  Україні.  -  Журн.

   Ін-ту бот. ВУАН, 3, 1954.

32.  Маринич О.М. Українське  Полісся. - К. Рад. школа, 1962. - 163 с.

33. Мулярчук С.О. Рослинність  Чернігівщини. - К. 1970. - 209 с.

34. Определитель высших растений  Украины. - К.: Наукова думка, 1987.  -  545

   с.

35. Орлова Л.Д., Маленко Л.В. Участь  отруйних рослин  у  лучних  ценозах  на

   околицях м. Полтави.

36. Протопопова В.В. Адвентивні  рослини  лісостепу  і  степу  України.  К.:

   “Наукова думка”, 1973. –  190 с.

37. Протопопова В.В. Рослини-мандрівники.  – К.: Рад. школа, 1989. – 238с.

38. Рідкісні і корисні рослини  флори  Чернігівщини  в  природі   і  культурі.

   -Х..К., 1996. -с. 29 -34.

39.  Рослинність УРСР. Ліси УРСР. - К.: Наук. думка, 1971. - 460 с.

40.  Сікура Й.Й., Капустян В.В.  Інтродукція  рослин  –   К.:  Фітосоціоцентр,

   2003. – 280 с.

41. Смих Г.К. Зелений дивосвіт - К.: Урожай, 1973. - 247 с.

42. Флора УРСР. - К.: Найк. Думка, 1965. - т. 12. - 590 с.

43. Червона книга України. Рослинний   світ.  Українська  енциклопедія.  -К.:

   1994.-608с.

44.  Цуканова  Г.0.  Антропогенна  трансформація  рослинності   дніпровських

   островів у межах м.  Києва // Клеопов Ю.Д.  та  сучасна   ботанічна  наука.

   Матеріали читань, присвячених  100-річчю з дня народження Ю.Д.  Клеопова. –

   К.: Фітосоціоцентр, 2002. – С. 315.

45.  Чинкіна  Т  Б.  Синтаксономія   лісової  рослинності  гирлової   області

   Дніпра.// Клеопов Ю.Д. та  сучасна  ботанічна  наука.  Матеріали  читань,

   присвячених  100-річчю   з   дня   народження   Ю.Д.   Клеопова.   –   К.:

   Фітосоціоцентр, 2002. – С. 319.

 

 

 

 

— 1,5 см, розрізані вздовж, злегка сплюснені  чи вигнуті. На верхній  стороні

видні поперечні фляки —

 

 

      Рис.1. Лепеха болотна. А — загальний вид рослини; Б — кореневища; В —

квітка; Г - плід

      сліди  відмерлих  листів і стебел, на нижній  — численні  дрібні  круглі

сліди відрізаних коренів. Зовні кореневище світло-коричневого кольору,  злам

зернистий, білувато-рожевий. Запах сильний, ароматний, смак гіркий.

      Можливі домішки

      Помилково можуть  бути заготовлені зовні  схожі   на  лепеху  кореневища

касатика жовтого. Але  вони  без  запаху,  у  зламі  бурого  кольору,  дають

характерну реакцію на дубильні речовини. Влітку рослини легко відрізнити.  У

лепехи квітки дрібні, зеленуваті, зібрані в початок, у  касатика  —  великі,

жовті.

      Числові показники

      Втрата в масі  при висушуванні не більш 14%.

      Хімічний склад

      Ефірна олія, гіркий  глікозид акорин,  дубильні  речовини,  аскорбінова

кислота. Ефірної олії в цільній  сировині не менш 2 %, у різаній сировині  не

менш 1,5%; у порошку не менш 1,5%.

      Лікарські засоби. Збори апетитні, гірка  настойка,  оліметин  (лепеха,

м'ята, скипидар,  сірка),  вікалін,  вікаір  (у  препарати  входить  порошок

лепехи). Застосування

      Кореневище лепехи  входить  до  складу  зборів  і  гіркої  настойки  як

шлунковий і гірко-пряний засіб. Оліметин уживають при захворюваннях нирок  і

печінки; вікалін і вікаір —  при виразковій хворобі шлунка і  дванадцятипалої

кишки, при гастритах з підвищеною кислотністю.

      Зберігання

      На складах кореневища  знаходяться в подвійних мішках. Порошок в аптеці

тримають у добре закупорених  банках темного скла.

      Термін придатності сировини 2 роки.

 

 

      Квітки ромашки  — Flores Chamomillae

      Заготовляють  із  однолітніх  культивованих  і   дикоростучих   рослин:

ромашки аптечної (обдертої) — Matricaria recutita  L.  (M.  chamomilla  L.),

ромашки  запашної  (без`язичкової)  —   М.   discoidea   (Less.)   DC.   (М.

matricarioides  Porter)  (род.  Астрові,  чи   Складноцвітні,—   Asteraceae,

Compositae).

      На заводах із сировини готують  препарати.  Сировина  відпускається  з

аптек для приготування настоїв, входить  у лікарські збори.

      Лікарська сировина

      Сировина ромашки   аптечної  являє  собою  цільні  кошики  з  короткими

квітконосами довжиною до 3 см, зібрані  в  початковій  фазі  цвітіння.  Кошик

напівкулястої  форми,  діаметром  4  —  8  мм  (без  язичкових  квіток),   з

черепитчатою  обгорткою.  Крайові  квітки  язичкові,  білі,  із  тризубчатим

віночком, при заготівлі повинні  знаходитися  в  горизонтальному  положенні.

При відцвітанні язичкові квітки (крайові) відгинаються  вниз  (неприпустимий

збір).  Серединні  квітки  двостатеві,  трубчасті,  жовті,  з  п`ятизубчатим

віночком. Квітколоже конічне, голе, без  щетинок,  усередині  порожнє.  Кошик

ромашки запашної (див. мал. ) (допускаються  для  зовнішнього  застосування)

на відміну  від  ромашки  аптечної  без  язичкових квіток;  лійко-трубчасті

квітки зеленувато-жовті, з чотиризубчатим  віночком,  в  основі  з  короткою

плівчастою облямівкою. Квітколоже  також  голе,  порожнє,  конічне.  Залишки

квітконосів допускаються не  довше  1  см.  Квітки  мають  приємний  сильний

запах; смак пряний, гіркуватий, злегка слизуватий.

      Можливі домішки

      Ромашка  непахуча—  Matricaria  inodora  L.  на  відміну   від  ромашки

аптечної має квітколоже суцільне і більш  до  12  мм,  квіткові  кошики  без

запаху.  Пупавка  польова—  Anthemis  arvensis  L.  має плівчасте   конічне

непорожнє квітколоже, кошики  більш  великі,  без  запаху.  Пупавка  собача—

Anthemis cotula L. по зовнішніх ознаках  майже не відрізняється  від   ромашки

аптечної,  але  квітколоже  в  неї  непорожнє  і  плівчасте   вгорі,   запах

неприємний. Таким чином,  головна  ознака  відмінності  ромашки  аптечної  і

ромашки запашної від домішок —  квітколоже: у перших воно усередині  порожнє,

у домішок — суцільне.

      Числові показники

      Втрата в масі  при висушуванні не більш 14%; подрібненість сировини  не

більше 30%.

 

Хімічний склад

 

      Ефірна олія (допускається  не менш 0,3% для ромашки аптечної  і не  менш

0,2% для ромашки запашної).  Головний  компонент  олії  ромашки   аптечної  —

азулен  (хамазулен)  —  близько  5  %.  Олія  ромашки  запашної  не  містить

хамазулена. Крім того, у  квітках  ромашок  є  флавоноїди,  гіркі  речовини,

слиз.

      Не тільки в   суцвіттях,  але  й  в   інших  надземних  органах   ромашки

запашної знайдені ефірна олія і  флавоноїди.

      Лікарські засоби

      Настої, збори, натуральна  сировина, азулен, ромазулен (випускається  в

Румунії).

      Застосування

      Всередину   —   як    потогінний,    спазмолітичний,    антисептичний,

противоалергічний засіб. Зовнішньо  —  для  примочок,  припарок,  полоскань.

Сировина широка використовується й у харчовій промисловості.

 

 

      Дурман звичайний

      В медицині використовують  листя дурману звичайного і  меншою мірою його

насіння. З насіння  добувають  алкалоїд  атропін,  який  застосовується  при

лікуванні запалення очей.

      Застосування.

      Препарати  дурману   використовуються   такса   як   антиспазматичний,

заспокійливий засіб і як наркотик при бронхіальній астмі, хронічних  катарах

дихальних шляхів, сильних шлункових  болях.

 

 

 

      Блекота чорна

 

      Блекота  чорна   застосовується  як  заспокійливий,  протисудорожний  і

болезаспокійливий засіб.

      Хімічний склад.

      В її листках  міститься до 0,1% алкалоїдів. Листки  і виготовлені з  них

препарати входять до Державної фармакопеї.

      Застосування.

      Вживається  переважно   у  вигляді  олії  як  болезаспокійливий   засіб,

входить також до складу протиастматичного  порошку.

 

 

      Нетреба.

      Досить широко  в народній медицині застосовуються  різні види нетреб.  У

нас використовуються нетреби колюча і звичайна, особливо перша  з  них,  хоч

застосування їх аналогічне.

      Препарати та застосування.

      Водяний відвар  нетреб вживається  при  лікуванні   висипу  і  грибкових

захворювань,  іноді  при  шлунково-кишкових  захворюваннях.   Використовують

нетреби і проти різних захворювань  шкіри: при екземі, лишаях, золотусі.

 

 

                                                                   Додаток 2