Биохимия крови

Сіромукоїди

Сіромукоїди – це особлива група  глікопротеїнів, які на відміну від  інших вуглеводовмісних білків добре розчиняються в хлорній кислоті.

Підвищення концентрації сіалових кислот та сіромукоїда в сироватці крові спостерігається при всіх захворюваннях, які супроводжуються запаленням та ураженням тканин (інфаркт міокарда, пухлини тощо).

 

Обмін ліпідів

Для характеристики стану порушень ліпідного обміну використовують такі показники крові, як холестерол та його ефіри, триацилгліцероли (ТАГ), фосфоліпіди, ліпопротеїди, вільні жирні кислоти (ВЖК) та загальні ліпіди.

Загальний холестерол

Для визначення концентрації загального холестеролу (віль-ного та етерифікованого) використовують два колориметричних методи - метод Ілька (за реакцією з оцтовим ангідридом) та методом Златкіс-Зака (за реакцією з хлорним залізом). Нормальна концентрація загального холестеролу становить 3,9 – 6,5 ммоль/л (вільний холестерол 25-35%, ефіри холестеролу – 65-75%).

Нижче наведений перелік станів зі зміною концентрації холестеролу в крові.

 

Таблиця 6 -  Причини гіпер- та гіпохолестеролемій

Зміна концентрації холестеролу в крові	Патологічні стани
Гіперхолестеролемія	Атеросклероз. Гіперліпопротеїнемія (II типу). Захворювання печінки, які супроводжуються явищами холестазу. Цукровий діабет. Нефротичний синдром, хроні-чна ниркова недостатність. Гіпотиреоз
Гіпохолестеролемія	Гіпертиреоз. Важкі ураження печінки (цироз, гепатит), які супроводжуються печінково-клітинною недостатністю. Довготривале голодування. Синдром мальадсорбції

 

 

Діагностичне значення має також  визначення концентрації холестеролу ліпопротеїдів.

Підвищення концентрації холестерола ЛПВЩ спостеріга-ється при:

• цирозі печінки;
• хронічному гепатиті;
• інтоксикаціях.

Зниження вмісту холестеролу ЛПВЩ спостерігається при:

• підвищенні ризику атеросклерозу;
• ІБС;
• ішемічній хворобі мозку.

Нормальний вміст холестеролу  ЛПВЩ дорослої людини становить 0,9 -1,9 ммоль/л.

Для оцінки стану ліпідного обміну важливий показник співвідношення холестеролу  ЛПВЩ до загального холестеролу  або холестеролу ЛПНЩ.

Відомо, що високий ризик інфаркту міокарда, інсульту, розвитку ІБС спостерігається при значенні співвідношення холестеролу ЛПВЩ до загального холестеролу, яке менше ніж 15%.

 

Триацилгліцероли (тригліцериди).

Триацилгліцероли (ТАГ) визначають у сироватці або плазмі крові спектрофотометричним методом після 12-годинного голодування за кількістю гліцеролу. Нормальний вміст триацилгліцеролів у крові:

• чоловіків 0,45 – 1,81 ммоль/л;
• жінок 0,45 – 1,53 ммоль/л.

Нижче наведений перелік захворювань, при яких спостерігаються відхилення від цих показників норми.

 

 

 

 

 

 

Таблиця 7 - Причини змін концентрації ТАГ у крові

 

Зміни концентрації ТАГ у крові	Патологічні стани
Гіпертригліцеридемія	Первинна гіперліпопротеїнемія (I, IIб, III, IV, V типів). Вірусний гепатит, цироз печінки. Обструкція жовчних шляхів. Хронічні форми ІБС, гострий інфаркт міокарда. Цукровий діабет. Подагра. Гіпотиреоз. Нефротичний синдром
Гіпотригліцеридемія	Спадкова абеталіпопротеїнемія. Гіпертиреоз, гіперпаратиреоз. Захворювання печінки з тяжкими порушеннями її функцій. Синдром мальабсорбції.

 

 

Фосфоліпіди.

Для визначення концентрації фосфоліпідів у сироватці або плазмі крові використовують метод вимірювання вмісту ліпідного фосфору за реакцією з молібденовою кислотою.

Нормальна концентрація фосфоліпідів у крові перебуває в межах 1,52 – 3,62 г/л.

Нижче наведений перелік захворювань, при яких спостерігається зміна цих показників.

 

 

 

 

 

 

 

Таблиця 8 - Причини гіпер- та гіпофосфоліпідемій

Зміни концентрації фосфоліпідів у крові	Патологічні стани
Гіперфосфоліпідемія	Гіперліпопротеїнемія II типу. Цироз печінки. Холестаз. Інфаркт міокарда. Панкреатит. Нефротичний синдром та ін.
Гіпофосфоліпідемія	Спадкова абеталіпопротеїнемія. Гіпертиреоз. Тяжкі захворювання печінки. В12-фолідефіцитна анемія.

 

Вільні жирні кислоти (ВЖК).

Концентрацію ВЖК визначають колориметричним  методом за реакцією з мідним реактивом, який утворює солі з ВЖК. Після екстракції цих солей (сумішшю хлороформ-гептан-метанол) визначають кількість міді, яка не прореагувала з ВЖК. Нормальна концентрація ВЖК у плазмі крові становить 400 - 800 мкмоль/л.

Підвищення концентрації ВЖК спостерігається при атеро-склерозі, цукровому діабеті, інфаркті міокарда, гіпертеріозі, феохромоцитомі тощо.

 

Ліпопротеїни крові.

Визначення ліпопротеїдів (ЛП) крові  різних класів проводять за допомогою вертикального електрофорезу в поліакриламід-ному гелі. Крім того, для кількісного визначення використо-вують методи денситометрії, ультрацентрифугування та ін.

Вміст ліпопротеїдів визначають для  діагностики гіперліпо-протеїнемії. Найбільше практичне значення має визначення концентрації атерогенних ліпопротеїдів, насамперед ЛПНЩ та ЛПДНЩ. Зміна ліпопротеїнового спектру крові може мати первинний та вторинний характер.

 

Відомі п’ять класів первинних  гіперліпопротеїнемій (за Фредріксоном, 1965), характеристика яких наведена в таблиці 9.

Таблиця 9 - Зміна основних показників ліпідного обміну при різних типах первинних гіперліпопротеїнемій

Показник	I	IIа	IIб	III	IV	V
Холестерол	(±)		++	++	(±)	+
ТАГ	+++		+	+++	+++	++
Хіломікрони	++					++
ЛДНЩ	(±)		+	++ *	++	++
ЛНЩ		++	++	++ *

«+»  підвищення, «±» - без змін або  невелике підвищення, «*» наявність аномальних форм ЛП.

 

Зміна співвідношення ліпопротеїнових  фракцій з тенденцією до підвищення окремих класів ЛП також спостерігається при захворюваннях печінки, нирок, при атеросклерозі, цукровому діабеті тощо.

Більш детальне обговорення аналізу  ліпопротеїнових фракцій крові  є предметом іншого курсу лекцій.

 

Ферменти

Для діагностики захворювань внутрішніх органів найчастіше визначають активність таких ферментів, як амінотрансфераз (АСАТ та АЛАТ), лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази (КФК, креатинкіназа), альдолази, лужної фосфатази, амілази та деяких інших.

Існують різноманітні методи визначення активності фер-ментів, у яких використовуються спектрофотометричні, флю-орометричні, фотометричні методи.

 

Для визначення активності ізоферментів, наприклад ЛДГ та КФК, використовують імунологічні, хроматографічні та електрофоретичні методи.

Інтерпретація результатів досліджень активності ферментів має певні  складнощі, тому лікар повинен мати чітке уявлення про участь ферменту в метаболічних перетвореннях, можливих причинах змін активності, бути інформованим про методи, які були використані для аналізу активності ферменту, та вміти використовувати отримані результати в комплексі з аналізом інших показників крові та сечі й клінічної картини захво-рювання.

Нижче наведені можливі причини зміни активності деяких ферментів крові (табл.10).

 

Таблиця 10 - Зміна активності ферментів сироватки крові

Фермент	Хвороби та стани, які супроводжуються  зміною активності
	підвищення		зниження
1. Амінотранс-ферази (АлАт, АсАт)	1) ураження клітин  печінки при  гострому вірусному  гепатиті, хронічному гепатиті, цирозі, пухлинах печінки, інтоксикаціях; 2) гострий інфаркт  міокарда; 3) ураження скелетних  м’язів; 4) гемоліз еритроцитів
2. γ-Глутаміл- транспептидаза  (ГГТП)	1) захворювання печінки  (гепатити, цирози, метастази) з явищами  холестазу; 2) обтюрації жовчних  шля-хів; 3) панкреатит; 4) інтоксикації різного  ге-незу

 

Продовження табл. 10

Фермент	Хвороби та стани, які супроводжуються зміною активності
	підвищення	зниження
3. Креатинфос-фокіназа  (КФК)	гострий інфаркт міокарда; ураження скелетних м’язів (м’язові дистрофії, поліміозити тощо)	гіподинамія
4. Лактатдегід-рогеназа (ЛДГ)	ураження серця,  скелетних м’язів,  печінки,  захворю-вання крові
5. Альдолаза	вірусний гепатит, цироз печінки; гострий панкреатит; гострий інфаркт міокарда; м’язові дистрофії, ураження м’язів; злоякісні новоутворення; лейкоз, гемолітична анемія тощо
6. Лужна фосфа-таза	обтураційна жовтяниця, гепатит, цироз печінки з явищами внутрішньо-печінкового холестазу; захворювання кісток (хвороба Педжета, рахіт, остеомаляція, злоякісні захворювання); ураження  кишечника
7. Кисла фосфа-таза	рак передміхурової залози; деякі запальні процеси в передміхуровій залозі

 

 

 

Продовження табл. 10

Фермент	Хвороби та стани, які супроводжуються  зміною активності
	підвищення	зниження
8. Альфа-амілаза	паротит; панкреатит; цукровий діабет; рак підшлункової залози; ниркова недостатність; перитоніт; опіки; холецистит; обтюрація кишечника
9. Холінестераза	гіпертонічна хвороба; нефроз; ожиріння; алкоголізм; вагітність; цукровий діабет; рак молочної залози	1) патологія пе-чінки (цироз, ге-патит, метаста-тичний рак печінки); 2) гостра або хронічна інток-сикація фосфор-органічними сполуками; 3) інфаркт міо-карда; 4) ракова кахексія; 5) гіпоальбумі-немія; 6) спадкові захворювання  синтезу ферменту

 

 

 

 

Додаток А

(обов’язковий)

Таблиця А.1 - Нормальні лабораторні показники.

Біохімічні дослідження  крові (плазма, сироватка)

Показник обміну білків
1	2
Показник	Норма
Загальний білок	65-85 г/л
Альбуміни	35-50 г/л (52-65%)
Глобуліни	23-35 г/л (35-48%)
А/Г – коефіцієнт	1,2-2,0
Гемоглобін	Чоловіки: 135-180 г/л; жінки: 120-140 г/л
Імуноглобуліни:
ІgD	0-0,15 г/л
ІgG	50-112,5 мкмоль/л
ІgM	0,6-2,5 мкмоль/л
ІgA	5,6-28,1 мкмоль/л
ІgE	0,3-30 нмоль/л
Азот залишковий (небілковий)	14,28-25 ммоль/л
Сечовина, сироватка	3,33-8,32 ммоль/л
Креатинін	53-106,1 мкмоль/л
Креатин	Чоловіки: 15,25-45,75 мкмоль/л; жінки: 45,75-76,25 мкмоль/л
Сечова кислота	Чоловіки: 0,12-0,38 мкмоль/л; жінки: 0,12-0,46 мкмоль/л
Білірубін	Загальний: 8,5-20,5 мкмоль/л; непрямий: 1,7-17,1 мкмоль/л; прямий: 0,86-5,1 мкмоль/л