Технологія виготовлення виробів з деревини

 

 

2.4. Вади деревостружкових плит

 

Вади – це недоліки окремих ділянок деревини, що знижують її якість і обмежують можливість її застосування. До вад належать: сучки, тріщини, вади форми стовбура і будови деревини, ураження грибками, червоточини.

До недоліків ДСП належать:

Перший – це формальдегіди смол, якими скріплена тріска в складі ДСП. Як правило, зараз смоли очищаються, і кількість смол невелика. До того ж, ДСП оббивають або обклеюють всякими покриттями, і будь це плівка чи шпон, вони в будь-якому випадку уповільнюють проникнення шкідливих речовин в повітря навколишнього простору.

Другий недолік ДСП – це наслідок пористої структури матеріалу. Він не дуже добре тримає шурупи, особливо при повторному вкручуванню. Гірше, у порівнянні з деревом, гнеться. Тому, для виробництва деяких конструкцій ДСП не підходить.

На поверхні ДСП можуть виникати подряпини і поглиблення, а також виступи. Якщо такі нерівності в наявності на шліфованих плитах 1 сорту, це брак. На кожному квадратному сантиметрі шліфованої ДСП 2 сорту не повинно бути більше двох поглиблень до 0,3 мм завглибшки і до 20 мм діаметром і двох подряпин довжиною до 200 мм.

Якщо плити заявлені як не шліфовані, на них можуть бути присутні більш часті поглиблення і подряпини. Але їх площа не повинна перевищувати 5% від загальної площі ДСП, а глибина не може бути більше 0,5 і 0,8 мм для 1 і 2 сорту відповідно.

Крім того, на ДСП можуть зустрічатися плями від клею, а також масляні і парафінові. Вони не тільки надають плиті найгірший зовнішній вигляд, але і роблять складної її забарвлення. Тому важливо знати, що за ДСТУ на шліфованої ДСП 1 сорту таких плям бути не повинно зовсім. Що стосується шліфованої плити 2 сорту і не шліфований ДСП 1 сорту, плями можуть бути присутніми. Але їх загальна площа на одній плиті не повинна бути більше, ніж один квадратний сантиметр. Для не шліфовані ДСП цей показник трохи вище – не більше 2 квадратних сантиметрів на одній плиті.

Крім масляних і парафінових плям на ДСП зустрічаються також смоляні плями. Як і у випадку з іншими плямами, смоляні плям не повинно бути на шліфованої ДСП 1 сорту. Для шліфованої ДСП 2 сорту і не шліфований ДСП 1 сорту визначені інші параметри: смоляні плями можуть бути присутніми, але їхня площа в сумі не повинна перевищувати 2% від площі поверхні плити. На не шліфовані плитах 2 сорту, на жаль, ГОСТ допускає наявність плям від смоли і пилу в необмеженій кількості.

Також на ДСП бувають такі дефекти, як відколи крайок, викришування кутів, погане шліфування, хвилястість поверхні, лінії і т.п. У цьому випадку правило таке ж – для шліфованих ДСП 1 сорту такий шлюб або неприпустимий, або допустимо в мінімальних кількостях – відколи менше 15 мм, викришування кутів на площі менше 3 мм по кромці. Для низькосортних плит подібні вади визнаються можливими в злегка великих обсягах.

На деяких ДСП при ретельному огляді можна виявити включення частинок кори і великих стружок. У цьому теж немає нічого хорошого. ДСТУ дозволяє присутність в шліфованих і не шліфовані ДСП 1 сорту включення кори до 3 мм, а великих стружок до 5 штук на квадратний метр. При цьому довжина стружок не повинна бути більше 15 мм. Для шліфованих і не шліфовані ДСП 2 сорту допускається наявність всередині включень не більше 10 мм, а стружок – не більше 35 мм.

 

РОЗДІЛ 3

ОБМІР І ОЦІНКА ЯКОСТІ ДЕРЕВОСТРУЖКОВИХ ПЛИТ

 

 

3.1. Маркування деревостружкових плит

 

Деревостружкові плити – один з найпопулярніших матеріалів при виробництві меблів і інтер’єрного будівництва.

Сировиною для ДСП є відходи лісопиляння і деревообробки: стружка, тирса, обрізки. ДСП виготовляється шляхом гарячого пресування крупно дисперсної стружки, яку отримують з відходів що виникають в деревообробних процесах, і введенням термореактивної смоли синтетичного виробництва, а також гідрофобізуючих антисептичних та інших добавок.

Саме завдяки добавкам плита ДСП набуває особливої довговічності і міцності.

Завдяки своїм споживчим якостям і невисокої вартості ДСП знайшли широке застосування в різних галузях: починаючи від будівництва і машинобудування і закінчуючи декоруванням та виготовленням меблів.

ДСП дуже активно і успішно застосовують при будівництві, для обшивки зовнішніх стін, внутрішньої сторони даху, для виготовлення стінових панелей, перегородок, підлог, дліннопролетних балок, підвіконь. Плити низького ґатунку використовують для будівництва тимчасових огорож або розбірних конструкцій. Це все відноситься до шліфованим плитам, саме вони застосовуються при будівництві. У домашньому ремонті плити застосовують для перегородок або підстави для підлоги, під паркет або лінолеум.

ДСП виготовляють з різних частинок з використанням різних видів в'язких речовин, різними способами і для різних цілей. Цим пояснюється велика кількість різновидів плит. Найчастіше плити класифікуються за такими ознаками:.

• способу пресування;. конструкції плит;.
• щільності плит;.
• виду використовуваних деревних частинок;.
• увазі поверхні;.
• виду використовуваного сполучного;.
• виду обробки поверхні;.
• якості поверхні;.
• фізико-механічних властивостей.

Плити виготовляють товщиною 8 – 28 мм, довжиною 1830 – 5680 мм, шириною 1220 – 2500мм.

Відповідно до ДСТУ 10632–2003 деревостружкові плити виготовляються трьома марками: П–1, П–2 і П–3. Плити П–1 та П–3 виготовляють однієї групи, а плити П–2 – двох груп А і Б.

Відповідно до ДСТУ 10632-2005 деревостружкові плити загального призначення, використовуються для виробництва меблів, у будівництві, в машино-будові, і у виробництві тари поділяються; за фізико-механічними показниками на марки П–А і П–Б; з якості поверхні на I і II сорту; по виду поверхні – із звичайною і мілкоструктурною (М) поверхнею, за ступенем обробки поверхні на шліфовані (Ш) і не шліфовані; по гідрофобним властивостям – зі звичайної і підвищеної (В) водостійкістю; за змістом формальдегіду на класи емісії Е1, Е2, Е3.

Отже, можна зробити висновок, що ДСП – це дерев’яний хвойний матеріал, отриманий за рахунок склеювання дерев’яного шпону. Розрізняють такі види ДСП: П–1, П–2 і П–3.

 

 

 

3.2. Визначення розмірів та об’єму деревостружкових плит

 

Для влаштування підлог рекомендується використовувати тришарові деревостружкові плити марки ЛТП–3 (ДСТУ 10632–2000) Розміри плит (див. таблицю 1): довжина 3500 і 3660 мм, ширина 1500, 1750 і 1830 мм, товщина 19 мм. Ці плити відрізняються від плит інших марок вмістом великої кількості сполучних речовин наявністю гідрофобних добавок і більш щільним, зносостійким і водостійким верхнім шаром. На суцільних залізобетонних панелях міжповерхових перекриттів плити слід укладати по ряду лаг товщиною не менше 25 мм і шириною 80 мм або з ряду смуг з тих же деревостружкових плит. Лаги належить укладати на суцільні звукоізоляційні "Р0-™ з деревоволокнистих плит з об'ємною масою 25UX350 кг/м3, ширина прокладок повинна бути 100 мм і з кожного боку лаги прокладка повинна виходити суцільний поло-сої в 10 мм. За багатопустотних міжповерховим перекриттях лаги слід укладати на шар піщаної засипки з мінімальною товщиною 35 мм. Додаткові звукоізоляційні прокладки можна не застосовувати, тому що деревостружкові плити мають кращу звукоізоляцію, ніж дошки і паркет. При меншій товщині прошарку прокладка необхідна. Якщо за розмірами приміщення відстань між лагами виходить більше 0,4 м, то щоб уникнути хиткість підлоги необхідно укладати додаткові лаги. Між лагами й стінами або перегородками зазор повинен бути шириною 20 – 30 мм. Верхні шари лаг розташовують в одній площині нижче позначки чистої підлоги на товщину деревостружкової плити. Укладання деревостружкових плит слід виробляти починаючи від стіни, найбільш віддаленої від входу. Між плитами стінами і перегородками залишають зазор в 10–15 мм який належить перекривати плінтусом або жолобник. Плити слід укладати, щільно сполучаючи їх в стиках. Зазори між крайками в окремих місцях можна допускати не більше 1 мм. Кожну деревностружкову плиту прибивають цвяхами або прикріплюють шурупами до кожної лагу. Цвяхи завдовжки 50 – 60 мм і діаметром 2,5–3 мм забивають через 200 мм. Шурупи довжиною 35–40 мм розташовують через 300–350 мм по кромці стику і через 1000–1200 мм у середині деревостружкової плити. Після настилання підлоги й установки галтелей або плінтусів статті між плитами заповнюють масляною шпаклівкою. Для цієї мети рекомендується використовувати складу, що складається з клею До-17 (розчин мочовиноформальдегідної смоли) і деревної тирси. Всі від шпакльовані і виправлені ділянки підлоги зачищають шкіркою, а потім підлога офарблюють за два рази спеціальною фарбою для підлоги. Для запобігання забарвлення рекомендується поверхню підлоги покрити лаком ПФ–231.

Таблиця 3.2.

Розміри та об’єм деревостружкових плит

Довжина, мм	Ширина, мм	Товщина, мм	Об’єм  1 листа, м3	Листів в  1 м3/шт.	м2 в  1 листі, м2
3500	1750	8  10  12  16  18  20  22	0,0490  0,0613  0,0735  0,0980  0,1103  0,1225  0,1348	20,4082  16,3265  13,6054  10,2041  9,0703  8,1633  7,4212	6,1250
2750	1830	8  10  12  16  18  20  22  25	0,0403  0,0503  0,0604  0,0805  0,0906  0,1007  0,1107  0,1258	24,8385  19,8708  16,5590  12,4193  11,0394  9,9354  9,0322  7,9483	5,0325
2440	1830	8  10  12  16  18  20  22  15	0,0357  0,0447  0,0536  0,0714  0,0804  0,0893  0,0982  0,1116	27,9943  22,3954  18,6628  13,9971  12,4419  11,1977  10,1797  8,9582	4,4652

 

Отже, ми провели дослідження на визначення розмірів та об’єму деревостружкових плит і визначили, що деревостружкові залежать від довжини, ширини та товщини.

 

 

3.3. Оцінка якості деревостружкових плит

 

Однією з ознак якісного ДСП може бути запах – плита має виготовлятися із дерев’яної стружки і, відповідно, пахнути деревом. Торці – з пластику, фасади – з МДФ

Важливим чинником якості меблів з ДСП є оброблення торців. По-перше, всі торці мають бути закритими. Крім того, закривати торці слід надійно, бажано досить грубим пластиком. Тоді контакти з вологою меблям не зашкодять.

Більш надійними плитами є МДФ. Вони виготовляються за іншою технологією і коштують дорожче, а перед ДСП мають одну істотну перевагу – менш вразливі при контакті з вологою. ДСП легко набирає вологу і втрачає вигляд, тому фасади меблів здебільшого виготовляють із МДФ-плити, яка і виглядає краще, і довговічніша. Наступним кроком за ціною і виглядом є плити, вкриті шпоном з натурального дерева. Зазвичай їхня ціна майже дорівнює ціні дерев’яних меблів. Основою є та ж плита ДСП, але покриття імітує структуру дерева. Хоча будь-яка плита боїться вологи, є способи уникнути контактів із водою. Для цього меблі ставлять на ніжки, а робочі поверхні кухонь виготовляють зі стійкіших матеріалів. Дешеві плити завжди неякісні. За невисоку ціну якісні меблі купити не можна. Якщо говорити про ДСП, то дешеві плити зажди неякісні. Є в Україні меблева фабрика, яка пропонує свої вироби дуже дешево. Так, двометровий кухонний набір коштує всього тисячу гривень. Невисока ціна пояснюється тим, що фабрика сама виготовляє плити за своєю технологією, яка обходиться дешево. Однак і якість відповідна. Такими меблями доведеться користуватися дуже обережно, вони не витримують ні навантажень, ні тривалої експлуатації.

Для отримання плит з високим фізико-механічними показниками, необхідно: усереднити породний склад, або для зовнішніх шарів використати деревину хвойних і м'яких листяних порід, а для внутрішніх – твердих листяних порід.

Деревостружкові плити, як матеріал із подрібненої деревини має макро-, мікро- і субмікроструктуру. Визначальний влив на властивості плит має макроструктура, яка у певною мірою впливає на інші показники.

Основними  факторами, які впливають на властивості плит, є: морфологічна характеристика деревинних частинок (довжина і товщина стружки, структура поверхні частинок, порода деревини); середня щільність плити; орієнтація частинок у певному напрямку; розмірна характеристика деревинних частинок в окремих шарах по товщині плити – середні розміри частинок однакові по всій товщині плити; у внутрішніх шарах розміщені крупніші деревинні частинки, а у проміжкових і зовнішніх шарах – дрібніші; співвідношення між шарами (конструкція плити); характер фіксації деревинних частинок, який визначається кількісним вмістом зв'язуючого; когезійна міцність деревини і зв'язуючого у затверділому стані, адгезійний зв'язок між ними.

Крім впливу структури самої плити, на властивості плит впливають і технологічні фактори: вміст кори і гнилі у деревинних частинках, вологість сухих і осмолених деревинних частинок, температура і тривалість пресування.

Щоб раціонально організувати виробництво плит високої якості, необхідно домогтися оптимальної структури плити та оптимальних умов їх виробництва. Розглянемо ці умови.

Щільність плит. Зі збільшенням щільності плит досягається щільніша укладка деревинних частинок, зменшується частка пустот між ними, збільшується площа контакту між частинками і число точкових клейових зв'язків, внаслідок чого щільність плит різко підвищується, водопоглинання зменшується, а розбухання по товщині і коефіцієнт теплопровідності збільшується.

Однак підвищення фізико-механічних властивостей плит шляхом збільшення їх щільності не завжди можливе і доцільне, оскільки збільшується розкид деревинної сировини і зв'язуючого, використання плит підвищеної щільності збільшує масу готових виробів. Найкращими є такі плити, які за відносно невеликої щільності мають високі фізико-механічні показники. Таким вимогам відповідають плити щільністю 500…700 кг/м3

Якість стружки. Основним структурним елементом плит є деревинні частинки, тому їх морфологічна характеристика має суттєвий вплив на якість плит.

При виготовленні три- і п'ятишарових плит до стружки для зовнішніх, проміжкових і внутрішніх шарів ставляться різні вимоги. Якщо для внутрішніх шарів розміри і фракційний склад стружки повинен забезпечувати максимальну міцність, то для зовнішніх шарів разом із міцністю повинен забезпечувати і шорсткість поверхні. Тому у виробництві плит ідуть на компроміс – для зовнішніх шарів застосовують такий фракційний склад і розміри частинок, які забезпечують найменшу міцність і необхідний параметр шорсткості.