Інформаційне суспільство

3) певний стиль мислення, головною характеристикою якого  є самостійність і креативність.

Нині існують різноманітні підходи до визначення феномена «інформаційна  культура». У науковій та відповідної  навчальної літературі публікується безліч поглядів, часом діаметрально протилежних. Однозначної і всеосяжного визначення це поняття дослідники не дають.

4. Інформаційна безпека як глобальна проблема розвитку інформаційного суспільства.

Забезпечення безпечної  діяльності необхідне для будь-яких підприємств і установ, починаючи  від державних організацій і  закінчуючи маленькою яткою, що займається роздрібною торгівлею. Різниця полягатиме лише в тому, які засоби і методи й у якому обсязі будуть потрібні для забезпечення їх безпеки.

Перш ніж приступити до аналізу сучасного стану проблеми інформаційної безпеки, розглянемо проблеми безпеки взагалі. Спочатку необхідно визначити, що підлягає захисту  і якими основними принципами слід керуватися при організації  захисту. За сформованою історичною та міжнародною практикою безпеки  об’єктами захисту з урахуванням  їх пріоритетів є:

1) особа; 

2) інформація;

3) матеріальні цінності.

Якщо пріоритет збереження безпеки особи є природним, то пріоритет інформації над матеріальними  цінностями вимагає більш докладного розгляду. Це стосується не тільки інформації, що становить державну чи комерційну таємницю, а й відкритої інформації.

Ринкові відносини з їх невід’ємною частиною – конкуренцією обов’язково вимагають протидії зовнішнім і внутрішнім впливам. Об’єкти захисту більшою чи меншою мірою, залежно від цілей зловмисника (ЗЛ) і від конкретних умов, можуть зазнавати різних нападів чи загроз опинитися в ситуації, в якій вони з об’єктивних причин наражаються  на небезпеку.

Поняття «безпечна діяльність»  будь-якого підприємства чи організації  включає:

1) фізичну безпеку, під  якою розуміється забезпечення  захисту від загрози життю  людей; 

2) економічну безпеку; 

3) інформаційну безпеку  (ІБ);

4) матеріальну безпеку,  тобто збереження матеріальних  цінностей від усякого роду  загроз – починаючи від їх  крадіжок і закінчуючи загрозами  пожежі та інших стихійних  лих. 

Не зупиняючись детально на загрозах фізичної і матеріальної безпеки, відзначимо тісний зв’язок  між економічною та інформаційною  безпекою.

Як вважають західні фахівці, витік 20% комерційної інформації в 60 випадках зі 100 призводить до банкрутства  фірми. Жодна, навіть процвітаюча фірма  не проіснує більш як три доби, якщо її інформація, що становить комерційну таємницю, стане відомою. Таким чином, економічна та інформаційна безпека  виявляються тісно взаємозалежними.

Зменшення загрози для  економічної діяльності будь-якої організації  передбачає одержання інформації про  конкурентів. Тому, цілком природно, зменшення  даної загрози для одних організацій  спричиняє збільшення загрози економічній  діяльності інших організацій. Це стало  можливим через наявність промислового, і зокрема економічного, шпигунства.

Збитки від діяльності конкурентів, які використовують методи шпигунства, становлять у світі до 30% усього збитку, а це мільярди доларів. Точну цифру збитків указати  не можна в принципі внаслідок  того, що ні ЗЛ, ні потерпілі не прагнуть оприлюднювати інформацію про скоєне. Перші, мабуть, через страх відповідальності за вчинене, а другі – через  страх зіпсувати імідж. Цим пояснюється  високий рівень латентності правопорушень  і відсутність повідомлень про  них у засобах масової інформації. Тому до публіки доходить інформація про менш як 1% від усіх випадків порушень, що мають кримінальний характер і  які приховати неможливо.

Таким чином, завдання безпеки  будь-яких видів доводиться вирішувати щоразу при розгляді різноманітних  аспектів людської діяльності. Але, як бачимо, всі види безпеки тісно  пов’язані з ІБ, і, більше того, їх неможливо забезпечити без забезпечення ІБ. Отже, предметом нашого подальшого розгляду буде саме ІБ.

Зробимо зауваження з приводу  термінології. На сьогоднішній день термінологія щодо ІБ в основному розроблена, хоча цей процес триває досі. Найбільш поширені і необхідні терміни  зафіксовані в Українському стандарті  з технічного захисту інформації. Тому, звичайно, далі слідуємо саме йому.

Отже, згідно з, безпека інформації (ГБ) (information security) – стан інформації, у якому забезпечується збереження визначених політикою безпеки властивостей інформації. Автоматизована система (АС) – це організаційно-технічна система, що об’єднує обчислювальну систему, фізичне середовище, персонал і оброблювану інформацію. Захист інформації в AC (information protection, information security, computer system security) – діяльність, яка спрямована на забезпечення безпеки оброблюваної в АС інформації та АС у цілому і дозволяє запобігти або ускладнити можливість реалізації загроз, а також знизити величину потенційних збитків унаслідок реалізації загроз. Комплексна система захисту інформації (КСЗІ) – сукупність організаційних і інженерних заходів, програмно-апаратних засобів, які забезпечують захист інформації в АС. Інші терміни та поняття будуть вводитися та визначатися мірою потреби.

5. Становлення інформатики як фундаментальної науки.

Поява обчислювальних машин  у 50-х рр.. створило до становлення  інформатики необхідну їй апаратну підтримку, потрібну для зберігання і переробки інформації. Але, звичайно, з інформацією люди оперували  вже задовго до появи комп'ютерів. Починаючи з древнього абака, який дожив до наших днів у вигляді  конторських рахунків, створювалися пристосування для обробки числової інформації. Механічні пристрої типу арифмометрів, лічильні електричні клавішні машини, лічильно-аналітична техніка  та багато інших прилади були націлені на вирішення тих же завдань, які  в повному обсязі стали реалізовуватися  в комп'ютерах.

Крім числової інформації, в полі зору фахівців весь час була і символьна інформація, представники якої - добре відомі всім тексти на природній  мові: від пригодницьких повістей до звітів про виконану роботу, довідок  з установ, листів і т. п. Для зберігання і переробки такої інформації також придумували і створювали різні пристосування і пристрої. Найпростішим прикладом може служити стійка з ящиками, в яких зберігаються картки, що несуть інформацію. Такі каталоги - неодмінний атрибут бібліотек. Але на картках можна зберігати в систематизованому вигляді і будь-яку іншу інформацію, записану на деякому природному або спеціальній мові.

Прагнення якось механізувати, а потім і автоматизувати процедури, пов'язані з пошуком потрібної  інформації в каталозі, призвело до появи прийомів, які увійшли в  арсенал спеціальної науки - документалістики. Дітищем документалістики стали  ручні та автоматизовані інформаційно-пошукові системи.

Комп'ютер в одній системі  об'єднав зберігання і обробку  як числовий, так і текстової (символьній) інформації. Саме тому його поява знаменувала початок нової науки.

Слово "інформатика" в  нашій країні прижилося не відразу. Спочатку дослідження, пов'язані з  використанням інформації в системах управління (а це здавалося центральною  проблемою використання інформації), назвали кібернетикою, і цей термін став у нас синонімом інформатики. Але поступово з'ясувалося, що кібернетика - цілком самостійний науковий напрям, що становить лише частину інформатики. В англомовних країнах нову науку  стали називати обчислювальної наукою (Computer Science), а у франкомовних країнах  з'явився термін "інформатика" (Informatique). Саме з французького і був запозичений  цей термін, який, починаючи з  середини 70-х рр.. міцно увійшов  у вжиток.

Історія розвитку інформатики

Інформатика - молода наукова  дисципліна, що вивчає питання, пов'язані  з пошуком, збиранням, зберіганням, перетворенням та використанням  інформації в самих різних сферах людської діяльності. Генетично інформатика  пов'язана з обчислювальною технікою, комп'ютерними системами і мережами, так як саме комп'ютери дозволяють породжувати, зберігати і автоматично  переробляти інформацію в таких  кількостях, що науковий підхід до інформаційних  процесів стає одночасно необхідним і можливим.

До теперішнього часу тлумачення терміну "інформатика" (в тому сенсі як він використовується в  сучасній науковій і методичній літературі) ще не є сталим і загальноприйнятим. Звернемося до історії питання, висхідній до часу появи електронних обчислювальних машин.

Після другої світової війни  виникла і почала бурхливо розвиватися  кібернетика як наука про загальні закономірності в управлінні та зв'язку в різних системах: штучних, біологічних, соціальних. Народження кібернетики прийнято пов'язувати з опублікуванням у 1948 р. американським математиком Норбертом Вінером, що стала знаменитою, книги "Кібернетика або управління і зв'язок в тварині і машині". У цій роботі були показані шляхи створення загальної теорії управління і закладено основи методів розгляду проблем управління і зв'язку для різних систем з єдиної точки зору. Розвиваючись одночасно з розвитком електронно-обчислювальних машин, кібернетика з часом перетворювалася у більш загальну науку про перетворення інформації. Під інформацією в кібернетиці розуміється будь-яка сукупність сигналів, впливів або відомостей, які певною системою сприймаються від навколишнього середовища (вхідна інформація X), видаються в навколишнє середовище (вихідна інформація У), а також зберігаються в собі (внутрішня, внутрішньосистемних інформація Z).

Розвиток кібернетики  в нашій країні зустріло ідеологічні  перешкоди. Як писав академік А. І. Берг, "... в 1955-57 рр.. і навіть пізніше в нашій літературі були допущені грубі помилки в оцінці значення і можливостей кібернетики. Це завдало серйозної шкоди розвитку науки в нашій країні, призвело до затримки в розробці багатьох теоретичних положень та навіть самих електронних машин ". Досить сказати, що ще у філософському словнику 1959 видання кібернетика характеризувалася як "буржуазна лженаука. Причиною цьому послужили, з одного боку, недооцінка нової бурхливо розвивається науки окремими вченими "класичного" напрямку, з іншого - надмірне марнослів'я тих, хто замість активної розробки конкретних проблем кібернетики в різних областях спекулював на напівфантастичних прогнозах про безмежні можливості кібернетики, дискредитуючи тим самим цю науку.

Справа до того ж ускладнювалося тим, що розвиток вітчизняної кібернетики  протягом багатьох років супроводжувалося серйозними труднощами в реалізації великих державних проектів, наприклад, створення автоматизованих систем управління (АСУ). Однак за цей час  вдалося накопичити значний досвід створення інформаційних систем і систем управління техніко-економічними об'єктами. Потрібно було виділити з  кібернетики здоровіше наукове та технічне ядро і консолідувати сили для розвитку нового руху до давно вже стоять глобальним цілям.

Підійдемо зараз до цього  питання з термінологічної точки  зору. Незабаром слідом за появою терміну "кібернетика" у світовій науці  стало використовуватися англомовне "Computer Science", а трохи пізніше, на межі шістдесятих і сімдесятих років, французи ввели отримав зараз  широке поширення термін "Informatique". У російській мові раннє вживання терміну "інформатика" пов'язане  з вузько-конкретною областю вивчення структури та загальних властивостей наукової інформації, переданої у  вигляді наукової літератури. Ця інформаційно-аналітична діяльність, абсолютно необхідна  і сьогодні в бібліотечній справі, книговиданні і т.д., вже давно  не відображає сучасного розуміння  інформатики. Як відзначав академік А.П. Єршов, в сучасних умовах термін інформатика "вводиться в російську  мову в новому і куди більш широкому значенні - як назва фундаментальної  природничої науки, що вивчає процеси  передачі та обробки інформації. При  такому тлумаченні інформатика виявляється  більш безпосередньо пов'язаної з філософськими і загальнонауковими  категоріями, прояснюється і її місце  в колі "традиційних" академічних  наукових дисциплін ".

Спробу визначити, що ж  таке сучасна інформатика, зробив в 1978 р. Міжнародний конгрес з інформатики: "Поняття інформатики охоплює  області, пов'язані з розробкою, створенням, використанням та матеріально-технічним  обслуговуванням систем обробки  інформації, включаючи машини, устаткування, математичне забезпечення, організаційні  аспекти, а також комплекс промислового, комерційного, адміністративного та соціального впливу ".

 Структура інформатики

Інформатика в широкому розумінні  являє собою єдність різноманітних  галузей науки, техніки і виробництва, пов'язаних з переробкою інформації.

Інформатику у вузькому сенсі  можна представити як що складається  з трьох взаємопов'язаних частин.

Інформатика як галузь народного  господарства складається з однорідної сукупності підприємств різних форм господарювання, де займаються виробництвом комп'ютерної техніки, програмних продуктів  і розробкою сучасної технології переробки інформації. Специфіка і значення інформатики як галузі виробництва полягають у тому, що від неї багато в чому залежить зростання продуктивності праці в інших галузях народного господарства. В даний час близько 50% всіх робочих місць у світі підтримується засобами обробки інформації.