Мифи и легенды созвездий

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 17 Апреля 2012 в 23:47, реферат

Описание работы

Космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядала безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зір. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, - це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним.

Файлы: 1 файл

найменнування сузірїв. міфи й легенди.doc

— 63.00 Кб (Скачать файл)


 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат підготовила

З предмету астрономії

Учениці групи ОКН-06а

Брикез Валерія Андріївна

 


Космос завжди приваблював людство. Споконвічно небо розглядала безліч очей. І на небі все так само сяяла безліч зір. Людина поступово приходила до думки, що планета, на якій вона живе, - це лише частинка величезної світобудови. Вона побачила, що небо живе своїм життям, урочистим, загадковим, величним і вічним. На землі ж швидкоплинність життя, усіх процесів являли собою лише мить у порівнянні з незламністю Неба. Небесним світилам почали поклонятися, а найбільш яскраві й помітні групи зір об’єднали в сузір’я, кожному з яких дали своє найменування: Персей, Кассіопея, Андромеда, Південна Гідра, Телець, Центавр, Пегас, Овен тощо.  Міфологія, герої якої „оселилися” на небосхилі, тісно пов’язалася з небесними об’єктами. Список, таким чином, містить 88 сузір’їв. 

Деякі назви сузір’їв (Південний Хрест, Південний Трикутник, Дельфін, Індіанець, Павич, Летюча Риба тощо) відбивають епоху географічних відкриттів. Зауважимо, що змінюються назви міст й країн, і людина може змінити своє ім’я, але не змінюються назви сузір’їв, хоча й вони ледь було не постраждали, але про це трохи пізніше. У нічний час зорі холодно дивляться на нас, не знаючи, що сьогодні спостерігачі вимовляють те ж саме, що й три-чотири тисячі років тому: Волосся Вероніки, Лев, Рак, Телець, Стрілець та ін.

Не всі сузір’я яскраві й добре помітні на небі неозброєним оком. Але навіть ті що, бачиш, не завжди відповідають своїм назвам. Наприклад, сузір’я Великої Ведмедиці за обрисами схоже на ківш, і навіть якщо мати надзвичайно багату уяву, все одно не побачиш контурів ведмедиці. В атласі ж зоряного неба завжди можна знайти сузір’я, контури тварин у яких добре „вписуються” у свою групу зір. Розглядаючи сузір’я, потрібно хоча б трохи знати легенди й міфи, щоб зрозуміти їхнє накреслення. Усього ж нараховується близько 46 сузір’їв, які мають міфологічне походження, серед яких є як найдавніші, так і більш пізні.

Розглядаючи сузір’я Тельця, потрібно сказати, що в давніх народів воно символізувало початок року, весняне відродження природних сил. Оскільки в житті людей величезну роль відігравало скотарство, то з биком (тельцем) пов’язували саме те сузір’я, яке після завзятої боротьби із зимовим небом з’являлося на весняному небі як перша ознака приходу тепла. У багатьох культурах відоме поклоніння бикові.  Так, в Давньому Єгипті народ поклонявся священному бику Апісу, у критській міфології існував Мінотавр, герої Еллади втихомирювали биків. А вже згадавши аргонавтів, які добули золоте руно барана (Овна), не дивно знайти на небі й сузір’я Овна, а також Кіль, Корму і Вітрила, що складають головну частину сузір’я Корабля, на якому аргонавти помандрували до Колхіди.

Сузір’я Близнюків назване так на честь аргонавтів Діоскурів – Кастора й  Поллукса – синів Зевса й Леді. У сузір’їв є дві яскраві й дуже близько розташовані одна до одної зорі. Брати Діоскури вважалися в давнину  заступниками моряків, що потрапляли в бурю.

Кастор славився як вправний візник, а Поллукс – як неперевершений кулачний боєць. Одного разу брати не поділили здобич зі своїми двоюрідними братами, велетнями Ідасом та Лінкеєм. У битві з ними брати сильно постраждали. Коли Кастор помер від ран, Поллукс не захотів розлучитися з ним і попрохав батька не розлучати їх. З того часу завдяки Зевсові брати півроку проводять у царстві похмурого Аїда, а півроку – у променях Олімпу. Бувають періоди, коли в  той самий день зорю Кастор  видно на світанку, а Поллукс – увечері. Можливо, саме ця обставина і сприяла народженню легенди про братів, які живуть то в царстві мертвих, то на небі.

Існує безліч легенд про найвідоміші сузір’я Великої та Малої Ведмедиці. За одним з грецьких міфів, Калісто, дочка царя та правителя Аркадії Лікаона, була надзвичайною красунею. Верховний бог Зевс спокусився красою Калісто і з’явився в образі Аполлона.  Розгнівана дружина Зевса, Гера,  перетворила Калісто на потворну ведмедицю (за деякими міфами, Зевс власноручно перетворив Калісто на сузір’я Великої Ведмедиці, щоб врятувати її від помсти Гери). Одного разу юний Аркад, син Калісто та Зевса, повертаючись додому з полювання, побачив біля дверей свого будинку дику  ведмедицю. Зевс стримав руку Аркада від убивства власної матері, а Калісто він узяв до себе на небо, увічнивши в сузір’я Великої Ведмедиці. На сузір’я Малої Ведмедиці він перетворив улюблену собаку Калісто. Зевс забрав на небо й Аркада, якого  перетворив на сузір’я Волопаса, щоб той століттями стеріг на небесах свою матір. Головна зоря сузір’я Волопаса – Арктур, що означає „страж ведмедиці”. А Велику та Малу Ведмедицю ми можемо спостерігати протягом цілого року, тому що вони є сузір’ями що не заходять за обрій. Вони найяскравіші й найпомітні на північному небі. За зорями цих сузір’їв перевіряють зір: кожна зоря повинна бути добре помітна.

На небі також є сузір’я Кассіопеї. Грецька міфологія розповідає, що колись Ефіопією правив цар Цефей, у якого були красуня-дружина Кассіопея і не менш чарівна дочка Андромеда. Якось Кассіопея мала необережність похвалитися  перед нереїдами, божествами моря, своєю красою та красою дочки. Красуні-нереїди обурилися та нарадили своєму батькові, Посейдонові, богові моря, покарати самовпевнену Кассіопею. Посейдон наслав на Ефіопію величезне чудовисько – Кита. Кит лютував, спустошував і нищив країну. Як спокутну жертву Посейдонові Цефей і Кассіопея вирішили віддати на поживу чудовиську Андромеду. Її  ланцюгами прикували до прибережної скелі, і вона почала чекати своєї нещасливої долі. У цей час над Ефіопією на Пегасі мчав Персей, який нещодавно вийшов переможцем із бою з горгонами. Він побачив прикуту до скелі неймовірної краси дівчину і жахливе чудовисько, що лаштувалося її з’їсти. Він безстрашно кинувся в бій з Китом. Під час битви Персей використовував голову Медузи Горгони.  Зустрівшись з нею поглядом, чудовисько скам’янив та потонув. Андромеда була врятована. Цефей на знак вдячності віддав дочку за Персея. З того часу на небі  з’явилися у вигляді сузір’їв герої цього міфу: Кассіопея, Цефей,  Андромеда, Персей, Пегас та Кит. Хоча деякі міфи кажуть, що Кассіопею саме розгніваний Посейдон перетворив на сузір’я.

У середині вересня особливо добре помітні на небі сузір’я Андромеди й сузір’я Пегаса. Три зорі сузір’я Пегаса і зорі Андромеди утворюють фігуру, що одержала у астрономів назву „Великий квадрат”. У сузір’ї Пегаса спостерігається яскраве кулясте скупчення; якщо його розглядати крізь телескопічне устаткування, то виявиться, що скупчення складається майже з шести мільйонів світил. Крилатий Пегас, за грецькою міфологією, виник з обезголовленого Персеєм тіла Медузи Горгони.

Надзвичайно цікавою є також легенда, завдяки якій виникли сузір’я Оріон і Скорпіон. Велетень Оріон, син Посейдона, прославився, як чудовий мисливець. Юнак почав  вихвалятися своїми мисливськими перемогами над тваринами, за що могутня Гера наслала на нього Скорпіона. Оріон очистив острів Хаос від диких звірів, за що попросив у царя острова Ойнопіона руки його дочки. Цар відмовив Оріонові. Велетень вирішив викрасти дівчину і, помстився йому: напоївши його доп’яна засліпив. Оріон за допомогою одного з учнів Гефеста попрямував до сходу сонця. Прийшовши туди, він підставив очі під промені вранішнього сонця і прозрів, але від укусу посланого Герою Скорпіона Оріон все-таки загинув. Зевс помістив Оріона в себе на небі таким чином, що він завжди може втекти від свого переслідувача  - Скорпіона. Справді, якщо спостерігати за зоряним небом, ці сузір’я ніколи не можна побачити одночасно.

Цікава найдавніша єгипетська легенда, пов’язана з сузір’ям Волосся Вероніки. Єгипетська цариця Вероніка, провівши свого чоловіка на війну, дала клятву богам, що якщо вони збережуть її чоловіка цілим й неушкодженим, вона принесе їм жертву своє чудове волосся. Незабаром її чоловік повернувся додому, але вельми засмутився, побачивши обстрижену дружину. Царське подружжя заспокоїв астроном Конон, заявивши, що боги піднесли волосся Вероніки на небеса, де воно буде споконвічно прикрашати весняне нічне небо.

Одним із найнепомітніших сузір’їв на небі вважається сузір’я Рака. Біля двох тисяч років тому за цим сузір’ям люди навчилися визначати період літнього сонцестояння, тобто най триваліший світловий день. Сонце, досягнувши в цей час граничного віддалення на північ, починало „задкувати”. Після цього тривалість дня поступово починала зменшувати.

За давньогрецькими міфами Геракл, щоб стати безсмертним здійснив 12 подвигів. Другий його подвиг пов’язаний з перемогою над лернейською гідрою, яка викрала худобу та спустошувала землі в околицях Лерни.  Під час боротьби Геракла з гідрою на допомогу їй виповз Каркін – величезний Рак, який вчепився в ногу Гераклові. Герой розчавив Рака, а Гера, яка не любила Геракла, помістила Рака на небо.

Із сузір’ям Лева також пов’язаний період літнього сонцестояння. За ним почали орієнтуватися близько 4,5тисяч років тому, визначивши, що саме в цьому сузір’ї  знаходиться точка літнього сонцестояння і настає найспекотніша пора року. Напевно, тому Лев став у багатьох народів символом вогню.

Давні народи Месопотамії називали це сузір’я „великим вогнем”, а деякі інші народи пов’язували цю тварину з пекельною спекою. Вони гадали, що Сонце одержує додаткову силу та жар, знаходячись серед зір Лева. У Єгипті ж левині прайди на період максимальної спеки в пустелі йшли в долину Нілу, який у цей час розливався. Тому єгиптяни на затворах шлюзів іригаційних каналів поміщали зображення левиних голів.

Поруч із сузір’ям Лева розташоване сузір’я Діви, разом ці два сузір’я уявлялися давнім людям у вигляді сфінкса – міфічної істоти з головою жінки та тілом лева. Частіше ж усього Діву, у залежності від міфологічних уявлень, ототожнювали з Фемідою – богинею правосуддя, Астраєю – богинею справедливістю, із Реєю – найдавнішою богинею грецької міфології, матір’ю богів. За давньогрецькою міфологією, Астрея – богиня справедливості – жила серед щасливих людей золотого століття. Коли ж світ зіпсувався, серед людей почала процвітати аморальність, Астрея, щоб не бачити всього цього жаху, покинула землю та піднеслася на небо, ставши сузір’ям Діви.

У збережених до нашого часу зображеннях Діви можна побачити, що богиня тримає в руках жезл Меркурія та спіку (у перекладі з латини „колосся”). Спіка – найяскравіша зоря сузір’я. Загалом стає зрозуміло, що сузір’я це було пов’язане із сільськогосподарською діяльністю і вказувало на початок землеробських робіт.

Терези – символ рівноваги. У сузір’їв Терезів, найімовірніше, раніше знаходилася точка осіннього рівнодення, тобто в природі наставала рівність дня та ночі. Поява на небі Терезів у середніх широтах вказувала хліборобам, що настав час сівби, давнім єгиптянам  нагадувала про збирання першого весняного врожаю, іншим хліборобам – про зважування зібраного врожаю.

За одним з грецьких міфів Астрея, за допомогою ваг,  вершила правосуддя: зважувала долі людей, оцінювала їхні вчинки, щоб потім покарати брехунів, ошуканців, злочинців та інших. Зевс вирішив, що терези дочки варто помістити на небо, щоб вони були вічним нагадування людям про необхідність дотримуватися законів.

Скорпіон – сузір’я пізньої осені, і за обрисами дійсно нагадує цю отруйну тварину. З приходом осені природа начебто вмирає, але, подібно до бога Діоніса, вона знову готова пробудитися навесні. За легендами, осіннє Сонце „жалила” отруйна істота, після чого світило ставало слабким, блідим і „хворіло” протягом усіє зими.

Як уже було сказано вище, велетень Оріон був укушений Скорпіоном, якого потім Гера сховала на діаметрально протилежній стороні небесної сфери. Згодом цей Скорпіон жахливо налякав Фаетона, сина Гелі оса, який ослухався батька і вирішив промчатися на вогняній колісниці. Як розповідає міфологія, Фаетона спопелив вогняний шар.

На думку астрологів, Скорпіон ставав особливо лиховісним, коли в нього входила планета нещасть – Сатурн. У такій комбінації Скорпіон символізував смерть.

У сузір’ї Скорпіона спостерігаються численні яскраві зоряні скупчення, у ньому також нерідко спалахують нові зорі.

У сузір’ї  Стрільця Сонце знаходиться взимку, тому воно символізує кінець старого та початок нового року. Стрілець завжди зображується з двома обличчями, при цьому одне з них звернене в минуле, а інше - у майбутнє. Відповідно до давньогрецького міфу мудрий кентавр Хірон створив модель  небесної сфери та у Зодіаку відвів одне місце для себе. Але підступний кентавр Кротос обманом випередив Хірона і перетворившись, став сузір’ям Стрільця. Могутній Зевс перетворив Хірона після смерті на сузір’я Кентавра. Тому серед сузір’їв можна знайти двох кентаврів, але одного з них, а саме Стрільця, боїться навіть Скорпіон, тому що на нього дивиться вістря стріли, спрямоване колишнім Кротосом.

Через сузір’я Стрільця проходить Молочний Шлях, серце нашої Галактики, тому воно багате на красиві туманності й зоряні скупчення.

Козеріг – наступне зодіакальне сузір’я. Ця міфічна істота зображується  з головою та тілом цапа та з хвостом риби. За однією з численних давньогрецьких легенд, козлоногий бог Пан, божество черід, пологів та лісів, злякався стоголового велетня Тифона й від страху кинувся у воду. З того часу в нього виріс риб’ячий хвіст, а пізніше Зевс перетворив його у сузір’я Козерога, яке стало владикою вод і провісником бур. Давні люди вважали, що саме Козеріг посилає на землю рясні дощі.

У міфології багатьох народів світу фігура напівкозла-напівриби пов’язана із сузір’ям Козерога. Люди вбиралися  у священний одяг із козячих шкір і приносили богам жертвопринесення – козла. А в іудаїзмі це демонічна істота пустелі Азазель,  на честь якого відбувався ритуал „спокутування гріхів”.  У цей день гріхи народу переносили на двох козлів, один із яких, білого кольору, пропонувався як спокутна жертва богові Яхве,  інший, чорний, „козел відпущення” – Азазелю.  Другого козла, що взяв на себе гріхи міських жителів, відводили в пустелю, місце проживання Азазеля, де він й  гинув. (Звідси і вульгарний вислів – „козел відпущення”, „цап-відбувайло”).

Сузір’я Козерога розташовується в нижній частині екліптики, тому, можливо, це й виникло уявлення пропекло.

У сузір’ї Козерога близько 2тисяч років тому знаходилася точка зимового сонцестояння. Давній філософ Макробій вважав, що Сонце, пройшовши найнижчу точку, починає дертися нагору, немов гірський козел, що прагне до вершини.

Сузір’я Водолія у давніх греків називалося Гідрохос, у римлян – Актуаріус, в арабів – Сакіб-аль-ма. Як би не називалося сузір’я, воно завжди означало одне: чоловік, що ллє воду.

Информация о работе Мифи и легенды созвездий