Екологія Азовської популяції піленгасу та управління нею

Питання про відкриття широкомасштабного промислу піленгаса вперше було поставлене в 1992 р. після оцінки АзПіденНІРО його запасу в період зимівлі. Великою проблемою було знайти спосіб здобичі, що дозволяє з мінімальним збитком для інших промислових риб і донних біоценозів Азовського моря вилучати допустиму кількість риби від запасу. Науково-промислові лови пілегаса донними тралами показали, що ці знаряддя лову не можуть забезпечити вищезазначені умови. У 1996-97 рр. добрі результати були отримані при лові піленгаса закидними неводами в передгирловому просторі Молочного лиману, проте в подальші роки цей вид лову став малофективним,  а також спеціальними дослідженнями було  показано явну дію тралів на стан донних біоценозів моря. У Азовському морі найбільш ефективним  є вилов пелінгасу гаманцевими неводами.

 

Рис. 4.6 Офіційний вилов піленгасу у Азовському морі протягом 1992-2008 років

 

Проте особливості поведінки піленгаса знижують ефективність застосування того або іншого знаряддя лову. Це пов’язано з тим що у піленгаса сформувалася стійка оборонна реакція на сітьове полотно, деякі вчені вважають трал малоефективним знаряддям лову піленгаса в Азовському морі.[23]

Фахівці покладають на піленгаса великі надії при розробці проектів підвищення рибопродуктивності Азово-Чорноморського басейну. Споживаючи майже не використовувані кормові ресурси детриту і даючи високі середньорічні прирости, піленгас є вельми перспективним об'єктом лиманового рибництва .

Таким чином, на тлі різкого скорочення уловів аборигенних видів риб, піленгас набуває все більш важливого господарського значення. Високий ступінь еврібіонтності і специфіка живлення роблять піленгаса об'єктом лиманового і ставкового рибництва. Завдяки відмінним смаковим якостям піленгас має попит у населення.[27]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 5

МОНІТОРИНГ ВИДУ В АЗОВО-ЧОРНОМОРСЬКОМУ БАСЕЙНІ

 

Моніторинговими дослідженнями  популяції піленгасу у Азово-Чорноморському басейні займається Південний НДІ морського рибного господарства і океанографії(ПівденНІРО) та його Азовський центр (АзПівденНІРО).[29]

Облік чисельності популяції піленгаса в Азовському морі АзПівденНІРО виконує з 1992 р. Для цього використовується метод площ на основі даних прямого обліку (спеціалізіровані тралові зйомки). Прогнозування величини запасу здійснюється, як і для інших промислових видів риб Азовського моря, виходячи з чисельності поколінь в термінальному році, поповнення, природної і промислової смертності.

Азовський центр АзПівденНІРО заснований в місті Бердянську в 1975 році, як Бердянське відділення Азовського науково-дослідного інституту рибного господарства (АзНІІРГ, м. Ростов-на-Дону). У 1991 році на базі БО АзНІІРГ була створена Українська Азовська науково-дослідна рибогосподарська станція (УкрАзНІРС), яка пізніше, в 1996 році, була включена, як Азовське відділення, до складу Південного НДІ морського рибного господарства і океанографії (ПівденНІРО).[27]

У 2003 році на базі Азовського відділення ПівденНІРО, рішенням Департаменту рибного господарства України створене самостійне державне підприємство «Азовський центр ПівденНІРО», що, з одного боку, з'явилося визнанням успіхів, високої багатофункціональності і сучасного наукового потенціалу організації, а з іншою - надало нові можливості для розширення спектру досліджень, пошуку нових форм співпраці, як з вітчизняними, так і із зарубіжними партнерами.[29]

Спектр досліджень Азовського центру ПівденНІРО постійно розширюється, і зараз перелік наукових тематик організації включає, окрім базових прогностичних досліджень водних живих ресурсів Азовського моря:

• комплексні рибогосподарські дослідження річок, озер і водосховищ Приазовського регіону;
• розробку біологічних основ осетрівництва, а також штучного відтворення і товарного вирощування інших видів риб;
• наукові розробки у області багатофункціонального рифобудування;
• нові методичні розробки для виконання робіт по обліку водних біоресурсів;
• дослідження у області математичного моделювання екосистем Азовського басейну;
• фундаментальні дослідження найцікавіших риб Азовського моря.

У 1922 р. в Керчі (Крим) була організована перша науково-дослідна рибогосподарська установа на Чорному морі - іхтіологічна лабораторія, на базі якої згодом був створений Азово-чорноморський науково-дослідний інститут морського рибного господарства і океанографії – АзЧорНІРО з відділенням в Одесі. У 1988 р. інститут одержав нове ім'я - Південний науково-дослідний інститут морського рибного господарства і океанографії (ПівденНІРО).[28]

ПівденНІРО підпорядкований Держкомрибгоспу України і входить до складу Національної Академії наук України.

ПівденНІРО - єдиний в Україні інститут, провідний багатопланові наукові, конструкторські і консультативно-експертні дослідження у області морського рибного господарства і промислової океанографії.[29]

Головна мета роботи колективу ПівденНІРО - наукове забезпечення сучасної діяльності і розвитку морського рибного господарства України шляхом розробки і реалізації комплексних заходів довгострокового збереження і стійкого використання морських живих ресурсів.

Основні напрями наукової діяльності ПівденНІРО

• Комплексне вивчення біології промислових, асоційованих і залежних видів Азово-чорноморського басейну і Світового океану
• Наукове обгрунтування довгострокового збереження і стійкого використання біоресурсів і моніторинг океанічних, морських і лиманових екосистем, розробка прогнозів і рекомендацій по управлінню біоресурсами і промислом
• Інформаційний статистичний контроль риболовецької діяльності судів під прапором України в Світовому океані, всієї промислової діяльності в територіальних зонах і економ зоні України, зборі, обробці, зберіганні і наданні промислово-статистичних даних
• Природоохоронні дослідження в Азовському і Чорному морях, що включають екологічний контроль за станом морської екосистеми, розробку наукових основ охорони водоймищ від забруднення і оцінку антропогенного впливу на водоймище і гідробіонти.
• Розробка і вдосконалення методів підвищення промислової продуктивності вод шляхом розвитку марикультури (рибництво, акліматизація, вирощування морських гідробіонтів - мідій, устриць, водоростей)
• Розробка технологій виробництва лікувально-профілактичних і лікарських препаратів і біологічно активних речовин з гідробіонтів, екологічна технологія
• Розробка нормативної документації (стандарти, технічні умови) на харчову, кормову, технічну продукцію, лікувально-профілактичні і лікарські препарати і тару
• Розробка ефективних і екологічно прийнятних знарядь і способів промислового рибальства
• Розробка і вдосконалення програмно-математичного забезпечення моніторингової і інформаційно-прогностичної систем
• Розробка, складання і видання промислової допомоги, атласів, науково-інформаційних і патентних оглядів, оформлення патентної документації

До складу інституту входять відділи: [29]

• Сектор стандартизації
• Лабораторія промислового рибальства
• Сектор науково-технічної інформації і НТБ
• Відділ Живих ресурсів АЧБ
• Відділ біоресурсів Світового океану
• Лабораторія промислової океанографії Світового океану
• Лабораторія охорони морських екосистем
• Лабораторія Культивування риб
• Лабораторія відтворення молюсків
• Лабораторія біотехнологічних досліджень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 6

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕСПЕЧЕННЯ ОХОРОНИ ВИДУ

 

Піленгас є цінним промисловим видом Азовського і Чорного морів тому створення ефективної законодавчої бази для його охорони та відтворення є необхідною умовою його подальшого життя у цих водоймах. Внаслідок антропогенного впливу значно скоротилися площі та зменшилася продуктивність нерестовищ в Азово-Чорноморському басейні. Інтенсивне забруднення води  призвело до зменшення кормової бази, ареалу нагулу, відтворення піленгасу та інших водних живих ресурсів і до різкого скорочення обсягів їх вилову. [17]

Особливістю становища, що склалося в Азово-Чорноморському басейні, є невідповідність наявних у країнах регіону добувних потужностей нижчій, порівняно з минулим, чисельності риби та інших водних живих ресурсів у традиційних прибережних районах лову. Для збільшення чисельності популяції кефалевих (в тому числі і піленгасу) риб необхідно побудувати рибо-відтворювальні комплекси і риборозплідники загальною потужністю до 300 млн. штук молоді на рік.

Державний комітет рибного  господарства України (Держкомрибгосп) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики. Держкомрибгосп забезпечує проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості, охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів, а також організовує у межах своїх повноважень виконання  актів законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.[31]

Основними завданнями Держкомрибгоспу є:

• участь у формуванні та забезпечення проведення державної політики у галузі рибного господарства і рибної промисловості;
• розроблення та здійснення комплексних заходів щодо забезпечення   пріоритетного розвитку рибництва, охорони,
• використання і відтворення водних живих ресурсів   у рибогосподарських водоймах України, вивчення стану їх запасів та організація рибальства у виключній (морській) економічній зоні і на континентальному шельфі України, а також у водах за межами юрисдикції України відповідно до міжнародних договорів України;
• здійснення державного управління, регулювання та контролю у сфері охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів;
• здійснення державного нагляду за безпекою мореплавства флоту рибного господарства, контролю за ефективністю функціонування системи моніторингу риболовних суден.

Державна інспекція охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства є спеціально вповноваженим органом державного нагляду у сфері охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного відтворення запасів риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального  шельфу України, який діє в Державному департаменті рибного господарства йому підпорядковується і входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України .[30]

Основними завданнями Держрибінспекції є:

• Здійснення охорони риби та інших водних живих ресурсів у рибогосподарських водних об'єктах України (у тому числі в усіх поверхневих, територіальних і внутрішніх морських водах, які використовуються  (можуть використовуватися) для рибальства, вирощування чи розведення риби), в інших об'єктах водного промислу або об'єктах, які мають значення для природного  відтворення запасів  риби та інших водних живих ресурсів, а також у виключній (морській) економічній зоні України та акваторіях у межах континентального шельфу України, у процесі рибальства, утримання, транспортування, переробки, зберігання, реалізації, знищення риби та інших водних живих ресурсів.
• Установлення обмежень та заборон при використанні водних живих ресурсів в окремих водоймах (їх  ділянках) за погодженням центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного  середовища або його територіальних органів.
• Державний  нагляд за відтворенням риби та інших водних живих ресурсів.
• Аналіз національного та  міжнародного  досвіду  з  метою удосконалення охорони і відтворення риби та інших водних живих ресурсів і регулювання рибальства.[28]

Верховною Радою України у 2004 році був прийнятий закон «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства на період до 2010 р».

Основною метою Програми є створення сприятливих умов для розвитку рибного  господарства,  забезпечення  населення  України продукцією з риби та інших водних живих ресурсів з  поступовим наближенням до рівня науково обґрунтованих фізіологічних норм їх споживання у розрахунку на душу населення, забезпечення інших галузей економіки сировиною для виробництва біологічно активних речовин, лікувальних препаратів, технічної та кормової продукції.[30]