Особливості формування студентської академічної групи

Дослідження соціологів показують, що студенти, маючи високу орієнтацію на згуртований колектив, у той же час оцінюють цю характеристику своїх груп невисоко. Це пояснюється тим, що ділові відносини в студентських групах не придбали багатобічного характеру, і якщо взаємодопомога розвинена в групах відносно високо, то взаємна вимогливість має потребу в подальшому розвитку[3] .

Першокурсники дають  найвищу оцінку як міжособистісним, так і діловим відносинам у  групах. Оцінка міжособистісних відносин у групах знижується зі збільшенням  віку студентів. Відповідність між віком і курсом дозволяє стверджувати, що фактор спільного навчання впливає на оцінку взаємин не сам по собі, а переломлюючись через систему факторів, серед яких провідна роль належить віковому.

Соціологами також встановлено, що усереднена оцінка взаємин змінюється залежно від складу групи. Над усе оцінюють взаємини в "чоловічих" групах (групи, у яких близько 75% становлять юнаки). Трохи меншу оцінку одержали взаємини в "жіночих" групах (групи, у яких юнаків не більше 25%). Найнижча оцінка взаємин в "змішаних" групах. Встановлено також, що у взаєминах в "жіночих" групах переважають емоційні компоненти, а в "чоловічих" – раціональні [4].

Взаємодія студента із групою пов'язана із установленням дружніх взаємин. Дані дослідження психологів свідчать про те, що найбільше цінуються життєрадісний настрій, гумор, оптимізм (на це вказали 71,3% опитаних), високий рівень культури (63,1%), уміння зрозуміти іншу людину й надати допомогу у важку хвилину (62,8%), самостійність суджень (61,5%), високі моральні якості (60,6%). Менш значимі високий рівень загальних професійних знань (35,4%), ініціативність, енергійність (31,2%) і ін. [4].

Таким чином, міжособистісні психологічні відносини й спілкування  є однієї зі сторін діяльності колективу, що робить винятково великий вплив  на поводження студентів.

У процесі діяльності виникають і інші соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.

Схильність до наслідування — яскраво виражена властивість, що проявляється в спрямованості особистості на зразок і його відтворення, що має тенденцію до поширення. Дуже часто воно захоплює широкі маси людей.

Самоствердження особистості  — це її дійсне прагнення зайняти й утримати в системі психологічних відносин у колективі певну позицію, що забезпечувала б до даної особистості повагу, визнання, довіру, підтримку інших членів колективу [2].

Самоствердження особистості  — активний процес усвідомлення людиною  свого рівноправного місця серед  інших людей, оцінки питомої ваги своїх суспільно корисних якостей і переваг інших, порівняння й зіставлення себе з іншими людьми для того, щоб не розгубити свою індивідуальність, розкрити можливості виявити себе, грати в діяльності колективу значиму роль шляхом, наприклад, участі в спортивному житті колективу, у художній самодіяльності [2].

Прагнення до самоствердження  в колективі часом приводить  до утворення дрібних неофіційних груп. Робота з ними – завдання не тільки студентського керівництва колективом, але й всіх викладачів.

Суспільна думка — один з елементів суспільної психології колективу. Воно впливає на особистість, групу, колектив, Впливає на формування їхніх звичаїв, традицій, інтересів, звичок [13].

Суспільна думка колективу  включає інтелектуальні, емоційні й  вольові компоненти, різні судження й виражає відношення людей, зачіпає їхні інтереси. Вона може проявлятися у формі оцінки, бажання, схвалення, осуду, вимоги й т.д. Думки в колективі виникають у процесі обговорення цілей і завдань діяльності, суспільних подій .

Колективна думка може зробити не тільки позитивне, але й негативний вплив на особистість.

Створення здорової суспільної думки в студентському колективі  особливо важливо, оскільки в молоді студентського віку поряд з яскраво  вираженою потребою в дружбі, товаристві, в обміні досвідом, знаннями існує прагнення бути популярним, завоювати схвалення, повагу, авторитет. Головним носієм передової суспільної думки повинні бути викладачі [2].

Колективний настрій  — це спільне переживання, тривалий емоційний стан, що впливає на прояв особистості, якість загальної й індивідуальної роботи. У колективних настроях на перший план виступає емоційна реакція на навколишні події, у той час, як у суспільних думок головним є глибина усвідомлення користі й необхідності колективних справ, в середині колективних відносин.

Настрій залежить від  світогляду, характеру, темпераменту, досвіду людини, і тому в одній  і тій же обстановці індивідуальні  настрої людей можуть бути різними. У той же час спільність умов, діяльності, завдань і якостей  студентів сприяють формуванню колективного настрою.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

 

Студентство, як окрема соціальна  група, є складовою частиною молоді, що характеризується особливими умовами  життя, побуту, праці, суспільною поведінкою і психологією, системою ціннісних  орієнтацій. Студентство розглядається  як соціальна група в системі вищого навчального закладу, яка має свою мету, свої специфічні особливості, і яка готується до виконання соціальних ролей і функцій інтелігенції.

Для навчальної діяльності студентів характерні: велике розумове навантаження, включення в її здійснення вищих психічних процесів, різних мотивів та особистості студента загалом.

Навчальна діяльність студента є професійно спрямованою, навчально-професійною (освоєння способів та досвіду професійного рішення тих практичних завдань, з якими можна зіштовхнутися в майбутньому, оволодіння професійним мисленням та творчістю). Важливим тут є посилення ролі професійних мотивів самоосвіти та самовиховання, які виступають як найважливіша умова розкриття можливостей особистості студента, його професійного росту.

Своєрідність студента полягає в тому, що він одночасно є як об'єктом, так і суб'єктом навчально-професійної діяльності. Студент як суб'єкт навчально-професійної діяльності має свою мету, свій об'єкт, свої способи досягнення мети, свої можливості.

В ході нашого дослідження ми ознайомилися з думками, класифікаціями та твердженнями науковців стосовно студентства як соціальної групи в соціальній структурі суспільства, студентської молоді та формування  студентського колективу, ознайомилися з психологією студентського колективу та визначили, що студентський колектив характеризується спрямованістю на оволодіння професією, спільністю потреб, інтересів, цілей і завдань, перспектив і зобов'язань, що передбачають досягнення високих результатів у навчальній і іншій діяльності, наявністю спільних справ, у яких беруть участь всі члени групи, відношенням членів колективу до обраної професії як покликання.

У процесі написання  роботи ми   дослідили  соціально-психологічні явища, які також впливають на поводження студентської молоді: наслідування, самоствердження, суспільна думка, колективні настрої, традиції й т.д.

Ми охарактеризували сутність поняття "студент" та "студентська  академічна група", проілюстрували типологію студентів, дослідили  етапи формування та розвитку студентської групи, а також описали особливості студентського колективу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

1. Аникеева Н.П. Психологический климат в коллективе. – М.: Просвещение, 1989. – 223с.
2. Ануфриева Н.М., Зелинская Г.И., Зелинский Н.Е. Социальная психология: Курс лекций. – К.: "Институт психологии РАН", 1998. – 136с.
3. Бойко В.В., Ковалева А.Г. Социально-психологический климат коллектива и личность. — М.: Мысль, 1983. – 207с.
4. Булах І., Долинськая І. Психологічні аспекти міжособистісної взаємодії викладачів і студентів. – К.: 2002. – 114с.
5. Вітвицька С.С. Основи педагогіки вищої школи. – К.: Центр навч. літ., 2003. – 137с.
6. Винославська О.В. Психологічні особливості студентської групи. //Практична психологія та соціальна робота. – 2005. –  №7. – С.65-70.
7. Красовицъкий М. Проблеми дитячого колективу в аспекті гуманізації школи // Рідна школа. – 1995. – № 2—3. – С. 34-38.
8. Кричевский Р.Л., Дубовская Е. М. Социальная психология малой группы. – М.: Аспект Пресс, 2001.— 318 с.
9. Лармин О.В. Искусство и молодежь: эстетические очерки. – М.: Мол.гвардия, 1980. – 191с.
10. Лисовский В.Т. Личность студента / В.Т. Лисовский, А.В. Дмитриев. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1974. – 183с.
11. Лузан П.Г., Жалдак Л.М. Студентська група дієздатна тільки тоді, коли вона згуртована і безконфліктна.//Педагогіка толерантності. – 1999. –  №2. – С.53-56.
12. Макаренко А.С. Коллектив и воспитание личности. — М.: Педагогика, 1972. – 544с.
13. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Вибрані твори: В 5 т. — К.: Рад. шк„ 1976. — Т. 1.