Поняття та особливості зовнішньоекономічної угоди

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

 

 

Господарське право

 

 

«Поняття та особливості зовнішньоекономічної угоди»

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП………………………………………………………………….3

 

1. Стадії підготовки зовнішньоекономічного договору…….........8

 
2. Форма зовнішньоекономічного договору……………………..13

 
3. Зміст зовнішньоекономічного договору……………………….20

 
4. Види договорів з ЗЕД …………………………………………….24

 
5. Міжнародне-правове регулювання договорів ЗЕД…………..28

 
Висновки…………………………………………………………..…..32

 
Список використаної літератури ………………………………...33

 

Додатки……………………………………………………………...34

 

Вступ

Важливою складовою  частиною економічного життя любої  сучасної держави являється зовнішньоекономічна  діяльність. Роль, яку відіграє та чи інша держава у світовій торгівлі, багато в чому визначає її авторитет як члена світової співдружності. Саме тому кожна держава прагне створити належні умови для участі у зовнішньоекономічній діяльності своїм підприємствам та фірмам. Одним з найбільш ефективних шляхів досягнення цієї цілі є – активна участь в міроприємствах світового рівня по створенню найбільш сприятливого правового режиму в міжнародному економічному обороті. Приєднання до цього все більшого числа країн являється важливим етапом в досягненні такого положення, коли різниця в правовому регулюванні різних країн тих чи інших торгових операцій будуть зводитись до мінімуму, знищуючи тим самим бар’єри для розвитку міжнародної економічної співдружності.

За останній час зовнішньоекономічна  діяльність набрала обертів та стала  різноманітною та багатоплановою. Суб’єктивні складові цієї діяльності значно виросли, по відношенню до попередніх років. А, відповідно, питома вага зовнішньоекономічної діяльності по відношенню до внутрішньоекономічної також виросла. Це говорить про те, що всебічне вивчення зовнішньоекономічної діяльності на даному етапі необхідне, а особливо вивчення з правової точки зору.

Зовнішньоекономічна діяльність, як вже зазначалось вище, багатопланова  і, безумовно, корисна. Але, як і люба економічна діяльність, вона підлягає правовому регулюванню. Правове регулювання зовнішньоекономічних угод відбувається цілою системою міжнародних угод, правил, конвенцій, національним законодавством (тут необхідно виділити колізійні норми, а також систему нормативних актів, які регулюють зовнішньоекономічну діяльність), звичаями та традиціями, які склалися в міжнародній торгівлі.

При заключенні зовнішньоекономічної угоди перед суб’єктами завжди стоїть питання про вибір права, яке приміняється для її регулювання. Він виникає внаслідок того, що кожна держава регулює дану діяльність по-різному.

Потрібно визнати, що механізм правового регулювання  зовнішньоекономічних угод дещо складний. Складність його обумовлюється наявністю  багатьох різних джерел, на основі яких відбувається регулювання зовнішньоекономічних угод. Особливо хотілось би відмітити колізійні норми, які в якійсь мірі перешкоджають якісному застосуванню права до угод. Наявність колізійних норм в праві, яке стосується зовнішньоекономічної діяльності, пояснюється тим, що право різних держав регулює одні й ті ж відносини по-різному. І до тих пір поки право держав не будуть регулювати ці відносини однаково, будуть існувати колізії. А так як дана проблема не буде вирішена в найближчому майбутньому, тому на сьогоднішній день і є доцільним вивчення даної теми.

Узагальнене поняття зовнішньоекономічного договору (контракту) дано в ч. 6 ст. 1 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»: під зовнішньоекономічним договором розуміється матеріально оформлена угода двох або більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.[5; Ст. 1].

Діяльність суб’єктів господарської діяльності України й іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаєминах між ними, що має місце як на території України, так за її межами характеризується як зовнішньоекономічна. Всі взаємини суб’єктів ЗЕД оформляються за допомогою зовнішньоекономічних договорів (контрактів), під ними розуміють матеріально оформлена угода двох і більше суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності і їхніх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їхніх взаємних прав і обов’язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Міжнародний характер договору випливає з того, що його суб’єктами (сторонами) є комерційні підприємства (фірми), що перебувають у різних країнах.

Контракт не буде вважатися  міжнародним, якщо він укладений  між фірмами різної державної  приналежності, підприємства яких перебувають  на території однієї держави (наприклад, між філіями або дочірніми компаніями фірм різних країн, що перебувають на території третьої країни). У той же час контракт носить зовнішньоекономічний характер, якщо він укладений між сторонами однієї державної приналежності, якщо їхні фірми перебувають на території різних держав.

Під терміном «зовнішньоекономічна угода» розуміються всі угоди, пов’язані з обміном товарами в матеріально-речовинній формі й наданням послуг. Визнання за угодою торговельного характеру підкоряє її не тільки загальним нормам цивільного права, але й спеціальним нормам торговельного права, що визначає правила їхнього висновку й виконання.

Суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності під час підписання контракту можуть використовувати міжнародні порядки, рекомендації міжнародних організацій («Загальні умови поставок товарів між організаціями країн – членів СЭВ 1968/1988 років», «Загальні умови інших технічних послуг, пов’язаних з поставками машин і встаткування між організаціями країн – членів СЭВ».) як факультативні документи, тобто якщо сторони прямо посилаються на них або на їхні окремі положення в контракті.

Зовнішньоекономічний  договір укладається в писемній формі, якщо інше не встановлено законом  або міжнародним договором України.

Становлячись об’єктом зовнішньоекономічних відносин, володіючи економічною самостійністю та повністю відповідаючи за результати своєї господарської діяльності, підприємство повинно сформувати систему управління, яка б забезпечила б йому високу ефективність роботи, конкурентоздатність як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, стійкість у відносно складних умовах сьогодення.

Вихід на зовнішні ринки  як в якості продавця, так і в  якості покупця товарів, зумовлює різного  роду контакти з сторонами, які є  заінтересованими у роботі з підприємством. А це в свою чергу породжує інститут контракту, тобто основного документу, що регулює взаємовідносини контрагентів тієї чи іншої угоди на міжнародному ринку. Це потребує від підприємств створення на своїй базі потужної системи управління контрактною діяльністю. Адже правильно складений контракт – це надійна гарантія від збитків. Це, навіть, фактор, здатний принести підприємству прибуток. Справжній контракт – це свого роду витвір мистецтва. Його укладання потребує як знань законодавства та практики, так і творчих здібностей, вміння чітко та лаконічно формулювати основні умови договору та виділяти в життєвих ситуаціях юридично-значимі аспекти.

Але, як правило, на підприємствах  цьому питанню приділяється не зовсім велика увага і, як результат, можна бачити як деякі підприємства страждають від того, що «спіймалися» на вміло поставлений капкан закордонних партнерів і понесли значні збитки.

Щоб в якійсь мірі застерегти підприємства від допущення помилок  при складанні зовнішньоекономічних контрактів і була виконана дана робота.

 

1. Стадії підготовки зовнішньоекономічного договору

Перед висновком контракту  бажано провести комплексне дослідження  ринків з метою визначення попиту на товари, пропоновані до експорту, оцінити конкуренцію, рівень і тенденції до зміни цін, з’ясувати вимоги споживачів до товару. У результаті такого дослідження можна визначити найбільш перспективний для збуту товару сегмент ринку.

При імпорті товарів  також необхідно попереднє дослідження  зовнішнього ринку для того, щоб  визначити найбільш перспективних постачальників, технічний рівень і якість їхньої продукції, виявити рівень цін і тенденції до зміни, надійність передбачуваних партнерів.

Зробивши вибір постачальника  або покупця товарів, необхідно  направити їм ініціативна пропозиція з обов’язковою вказівкою істотних умов майбутнього договору (яку продукцію, у якому обсязі й за якою ціною й у які строки підприємство готове закупити або може поставити).

Завершальною стадією  підготовки зовнішньоекономічної операції є ділові переговори. Сторони звичайно виходять на переговори із заздалегідь складеними проектами контрактів, попередньо погодженими з юридичним відділом зовнішньоекономічних зв’язків і іншими компетентними посадовими особами свого підприємства. Основні вимоги до форми й утримування зовнішньоекономічного контракту викладені в наступних нормативних актах:

• Цивільному кодексі Україні;
• Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність»;
• Положенні про порядок реєстрації окремих видів зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому Указом Президента України від 07.11.1994 р.;
• Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань економічної інтеграції України № 201 від 06.09.2001 року і ін.

Зовнішньоекономічний контракт складається відповідно до діючого законодавства України, а так само з використанням міжнародних норм, правил і звичаїв.

Зовнішньоекономічний  договір (контракт) укладається в  письмовій формі. У випадку, якщо зовнішньоекономічний контракт підписується фізичною особою, потрібно тільки підпис цієї особи. Від імені інших суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності контракт підписують дві особи: особа, що володіє таким правом відповідно до посади відповідно до установчих документів, і особа, уповноважене доручення, виданої за підписом керівника суб’єкта зовнішньоекономічної діяльності одноосібно, якщо установчі документи не передбачають інше [6; С. 520].

Права та обов’язки сторін зовнішньоекономічної угоди визначаються правом місця його висновку, якщо сторони не погодили інше. Форма зовнішньоекономічного контракту визначається правом місця його здійснення. Разом з тим контракт, зроблений за кордоном, не може бути визнаний при розгляді суперечки в судах України недійсним внаслідок недотримання форми, якщо дотримані вимоги законів України.

До зовнішньоекономічного  контракту про створення спільного  підприємства застосовується право  країни, на території якої спільне  підприємство створюється й реєструється.

Зовнішньоекономічний  контракт повинен містити наступні положення:

- назва;

- номер контракту;

- дату й місце його висновку;

- преамбулу, у якій вказується повне найменування сторін і найменування документів, якими вони керуються при укладанні договору;

- предмет договору (контракту), вказується який товар (робота, послуги) сторони повинні представляти, його марка, ДЕРЖСТАНДАРТ і т.д., якщо товар вимагає більше детальної характеристики, те це вказується в прикладеній специфікації;

- кількість і якість товару, у цьому розділі визначається одиниця виміру, прийнята для товарів такого виду (тонна, кілограм, штука й т.д.), його загальна характеристика;

- базисні умови поставки товару;

- ціни й загальна вартість контракту, у цьому розділі визначається ціна однієї одиниці виміру товару й загальна вартість товару, що поставляється, за контрактом, валюта платежу;

- умови платежу, цей розділ визначає спосіб, порядок і строки фінансових розрахунків і гарантії виконання сторонами взаємних платіжних обов’язків;

- умови прийому-передачі товару, визначаються строки й місце фактичної передачі товару, перелік товаросупроводжувальних документів, прийом–передача провадитися по кількості відповідно до товаротранспортних документів і якості – відповідно до документів, що підтверджують якість товару;

- упакування й маркування, розділ містить відомості по впакуванню товару (ящики, контейнери, барабани, мішки й т. д), нанесення на них маркування (найменування продавця й покупця, номер контракту, місце призначення, габарити, спеціальні умови складування, транспортування, а при необхідності також умови повернення);

- форс-мажорні обставини;

- санкції й рекламації, розділ визначає застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків і пред’явлення рекламацій у зв’язку з невиконанням або неналежним виконанням сторонами своїх зобов’язань;