Методи фізичної реабілітації для осіб, що страждають розсіяним склерозом

Відновлення фізіологічного об’єму рухів, інтенсивний потік  пропріоцептивної інформації в ЦНС, відновлення реципроктних та тонусно-силових співвідношень, перебудова рухового і позного стереотипів, нормалізація тонусу ВНС, її реактивності та забезпечення нею функцій людського організму при застосуванні МФТ доводять її високу ефективність при:

• гострих та хронічних больових синдромах внаслідок ураження опорно-рухового апарату і нервової системи;
• рухових порушеннях при органічних ураженнях ЦНС (інсультах, РС, полінейропатіях, ДЦП);
• реабілітації хворих, що перенесли тривалу імобілізацію, оперативні втручання на кістково-суглобовому, м’язево-фасціальному апаратах, на хребті;
• рухових порушеннях після гострих запальних процесів в суглобах різної етіології і локалізації в період ремісії;
• корекції тонусу, реактивності та здатності забезпечувати функції з боку ВНС;
• корекції  статичних деформацій ОРА;
• оптимізації роботи серцево-судинної системи та регуляції її ВНС, втому числі і при органічних ураженнях ССС.

Протипоказаннями є  наявність у пацієнта:

• злоякісних новоутворень;
• гіпертермічні стани;
• гостра травма з порушенням цілісності  тканин;
• гострі запальні процеси;
• гострі інфекційні захворювання.

МФТ – лікувальний комплекс, що складається:

• з методу ручної корекції опорно-рухового апарату, спрямованого на м’язи та фасції, шляхом послідовного застосування систематизованих та керованих ізотонічних, ізометричних, ексцентричних м’язових скорочень та розтягання в стані пасивної релаксації;
• з методу ішемічної компресії болючих точок: в м’язах та сполучнотканних структурах, з ними зв’язаних; в місцях проекції нервових стовбурів та сплетень в комбінації з рухами діафрагми і спеціальними дихальними вправами;
• з ін’єкційної терапії методом інактивації болючих точок в м’язах, їх сполучнотканних структурах, параартикулярних тканинах шляхом перфорації голкою і введення в них медикаментозних засобів;
• з індивідуального комплексу лікувальної фізкультури для корекції постурального м’язового дисбалансу і розтягнення вкорочених та контрактованих м’язів, формуванню оптимального рухового стереотипу;
• з індивідуального комплексу дихальних вправ для корекції неадекватного дихального стереотипу.

Послідовність терапії м’язофасціальних структур:[1]

ВЕРХНІЙ КВАДРАНТ (корекція виконується послідовно справа та зліва  на однойменних структурах):

• м’язи, що згинають голову у бік, приводячи її до плеча в сагітальній площині;
• правобічні та лівобічні ротатори шиї;
• м’язи, що піднімають лопатку;
• м’язи, що розгинають назад (дорзально) – голову (запрокидують назад), шийний та грудний відділи хребта;
• м’язи, що приводять лопатки до хребта;
• грудні м’язи;
• м’язи підлопаткові;
• м’язи, що згинають вперед (вентрально): голову, шийний та грудний відділи хребта спочатку в сагітальній площині, потім з ротацією вправо, вліво;
• ротатори грудного відділу хребта, зубчаті м’язи;
• м’язи, що забезпечують рухи в атланто-окципітальному з’єднанні.
• м’язи, що забезпечують рухи в плечових суглобах, а також рук.

Закінчують роботу з  верхнім квадрантом мобілізацією шийно-грудного переходу та грудного відділу хребта (при відсутності прямих протипоказань).

НИЖНІЙ КВАДРАНТ (корекція виконується послідовно справа і зліва на однойменних структурах):

• м’язи, що забезпечують згинання в кульшовому суглобі;
• внутрішні ротатори стегна при максимальному розгинанні в кульшовому суглобі;
• зовнішні ротатори стегна при максимальному розгинанні в кульшовому суглобі;
• квадратний м’яз попереку;
• розгиначі стегна;
• зовнішні ротатори стегна при зігнутому стегні на 90;
• внутрішні ротатори стегна при зігнутому стегні на 90;
• іліо-тібіальний тракт;
• ішео-круральна група м’язів;
• м’язи, що забезпечують ротацію в поперековому відділі хребта та косі м’язи живота;
• м’язи, що згинають поперековий відділ хребта;
• м’язи нижніх кінцівок.

Лікувальна  гімнастика – систематизований в певній послідовності, індивідуально підібраний набір вправ, спрямований на розтягнення вкорочених м’язів, тонізацію та збільшення сили розслабленнях м’язів, відновлення в повному об’ємі локальних рухів, рецепрокних взаємовідносин у суглобах, оптимізацію постурального та рухового стереотипів.

Важливим етапом роботи над ОРА є надбання навиків  розслаблення м’язів, так як релаксацію “можна розглядати як руховий навик, оскільки здатність знижувати м’язову активність є такою ж важливою для рухового контролю, як і здатність посилювати активність ” (Coville, 1997).

Критерії формування гімнастичного комплексу такі ж, як і при складанні програми ручної корекції.

Навчально-тренувальні  заняття пацієнт проводить під  керівництвом спеціаліста після  проходження курсу ручної корекції. Під час сеансів ручної корекції пацієнт вчиться відчувати проблемні  м’язи та ділянки опорно-рухового апарату і під час гімнастичних вправ повинен відновити ці ж відчуття при роботі з цими ж структурами. Лише в цьому випадку буде досягнутий потрібний клінічний ефект. Необдумане повторення рухів за інструктором є неправильним, бо різні люди одні і ті ж рухи виконують по різному в результаті різної тілобудови. Останнє послужило основною причиною профанізації і низької ефективності ЛФК в радянській медичній школі.

Активна робота пацієнта над собою складається поперемінно  з двох основних технік:

1. Пасивне розтягнення в комбінації з аутогенною постізометричною релаксацією.
2. Прогресивної м’язової релаксації після максимального напруження мязів агоністів і антагоністів з метою саморозтягування окремої ділянки ОРА в заданій площині.

Дозування навантаження проводять наступним чином:

• на початкових стадіях занять з кожною структурою працюють 3-5 хв. на межі “терпимого” для конкретної людини больового бар’єру зі збільшенням амплітуди руху від заняття до заняття;
• після досягнення фізіологічного об’єму рухів переходять до роботи в режимі досягнення відчуття комфорту і релаксації в області структури з якою працюють;
• в подальшому частота занять визначається ступінню перевантаження та негативними суб’єктивними відчуттями у відповідних структурах ОРА.

Дихальна гімнастика – метод керованого дихання спрямований на відновлення:

• центральної нейрогенної регуляції дихального акту збоку ВНС;
• оптимізації біомеханіки грудної клітки та діафрагми;
• забезпечення необхідного рівня РН крові та співвідношення СО2/О2, як важливих факторів регуляції просвіту судин (особливо мозкових) та загальноорганізменних реакцій;
• адаптаційних можливостей людського організму.

На перших заняттях пацієнт  оволодіває навиками вибірково застосовувати окремі типи дихання: грудний, черевний, змішаний, а далі переходить до роботи над керованим диханням.

Диференційований підхід у призначенні керованого дихання  у відповідності з типом ВНС  проводиться за методикою чергування вдиху, затримки на вдиху, видосі, затримки на видосі в певному часовому регламенті. Дослідження доводять, що форсоване дихання, активний вдих і затримка на вдосі мобілізують симпатичну частину ВНС, а повільний видох і затримка на видосі – парасимпатичну.

Динамічні дихальні вправи з максимально можливою кількістю  форсованих  вдихів без видихів  між ними ефективно тренують дихальні м’язи і функцію зовнішнього дихання.

Диференційовано дихальні вправи підбирають виходячи із результатів  кросваріаційного аналізу варіабельності серцевого ритму і варіабельності ритму дихання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

В ході дослідження нами використовувалися: аналіз спеціальної  науково-методичної літератури і медичної статистики, збір анамнезу, вивчення амбулаторних карт обстежуваних, педагогічне спостереження, клінічне дослідження і тестування.

Нами було використано модифіковану шкалу спастичності АШФОРТ (Modified ashworth scale of muscle spastisity, R. Bohannon, V. Smith, 1987;                D. Wade. 1992, Таблиця. 2.1) [1]:  

Таблиця 2.1

Модифікована  шкала спастичності АШФОРТ (Modified ashworth scale of muscle spastisity, R. Bohannon, V. Smith, 2007; D. Wade. 2007)

Бали	М'язовий тонус
0	Нема підвищення
1	Легке підвищенні тонусу, що відчувається при згинанні або  розгинанні сегменту кінцівки у вигляді  незначного опору в кінці руху
2	Незначне підвищення тонусу у вигляді опору, що виникає  після виконання не менше половини об'єму рухів
3	Помірне підвищення тонусу, що виявляється протягом всього руху, але не утруднююче виконання пасивних рухів
4	Значне підвищення тонусу, що утрудняє виконання пасивних рухів
5	Уражений сегмент кінцівки фіксований в положенні згинання або розгинання

 

Ця шкала передбачає підсумовування балів для кожної кінцівки і ділення цього показника на 4. 

Індекс мотрісайті, модифікований  для оцінки міри порушень рухів в  кінцівках (Motricity index, V. Parker, 2007; D. Wade, 2007 )[1]:  

 

 

Завдання (положення  сидячи):  

1. Щипковий захват  кубика з гранню 2,5 см, що знаходиться  на гладкій поверхні, між великим  і вказівним пальцями.

2. Рука зігнута в  ліктьовому суглобі під кутом  90°, передпліччя знаходиться в  горизонтальному положенні, плече  у вертикальному положенні. Згинання руки в ліктьовому суглобі, так, щоб пальці кисті торкнулися плеча, при чиненні опору реабілітологом на область зап'ястя пацієнта.  

3. Рука повністю зігнута  в ліктьовому суглобі і притиснута  до грудної клітки. Відведення  руки в плечовому суглобі. Відведення руки за рахунок рухів плечового поясу не зараховується.

4. Стопа розслаблена  і знаходиться в положенні  підошовного згинання. Дорсофлексія  в гомілковостопному суглобі,  неначе хворою стоїть на п'ятах.  

5. Нога зігнута в  колінному суглобі під кутом 90° . Розгинання ноги в колінному суглобі.  

6. Нога зігнута в  тазостегновому суглобі під кутом  90°, руки за спиною. Згинання  ноги в тазостегновому суглобі,  при цьому стежити, щоб хворий  не нахилявся.

Таблиця 2.2

Завдання 1

Бали	Оцінка
0	нема рухів
11	спроба виконання завдання, будь-який рух великого або вказівного пальців
19	захоплює  кубик, але не може здолати силу тяжіння, упускає піднятий кубик
22	захоплює кубик, утримуючи  його в повітрі, але при цьому  кубик легко випадає з пальців  при щонайменшому поштовху
26	утримує кубик при  поштовху, але слабо
33	нормальний щипковий захват

 

Таблиця 2.3

Завдання 2-6

Бали	Оцінка
0	нема рухів
9	пальпується скорочення м'яза, але руху немає
14	рух є, але не в повному  об'ємі/не проти дії сили тяжіння
19	повний об'єм рухів, рух здійснюється з подоланням сили тяжіння, але хворий не може здолати опір, що надається реабілітологом
25	рух з подоланням опору, але слабкий
33	нормальна м'язова сила