Використання засобів наочності на уроках математики в початкових класах

Реферат Використання засобів наочності на уроках математики в початкових класах

Зміст 

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

1.Психолого-педагогический  аспект досліджуваної проблеми

1.1 Особливості сприйняття  у навчанні молодшого школяра

1.2 Принцип наочності у  навчанні

2. Кошти наочності у  процесі навчання молодших школярів  математиці

2.1 Значення коштів наочності  під час навчання молодших  школярів математиці

2.2 Класифікація наочних  посібників з математиці

2.3 Практичне використання  наочних посібників з математиці

3. Можливі шляху використання  коштів наочності підвищення  якості засвоєння знань, умінь  і навиків молодших школярів

3.1 Використання наочних  посібників під час уроків  математики першому щодо чисел  першого десятка

>ЗАКЛЮЧЕНИЕ

СПИСОКИСПОЛЬЗУЕМОЙ ЛІТЕРАТУРИ

>ПРИЛОЖЕНИЕ 1. Технічні  дані і характеристикиграфопроектора «Лектор 2400»

>ПРИЛОЖЕНИЕ 2. Технічні  дані і характеристикиепипроектораЭП

 

ЗАПРОВАДЖЕННЯ 

 

Нині у суспільстві  склалася нове розуміння основний мети освіти. Учитель насамперед повинен  піклуватися про формування в  учня спроможності саморозвиватися, що забезпечить інтеграцію особистості національну та світові культуру. У зв'язку з цим в “Основні напрями реформи загальноосвітньої та фахової школи” надається велике значення вдосконаленню методів навчання. Методи навчання є з компонентів цілісної методичної системи навчання.Лидирующую роль серед компонентів методики грають мети навчання. Зміна цілей навчання позначилося як на змісті навчання, але призвело до у себе помітні зміни та інших компонентів методики, і методів навчання. Це конкретно проявилося під час тому, що з школи було створено нові підручники, розроблено нові методики, створюється нову систему засобів.

У центр під час навчання математиці ставиться:

1. навчання діяльності  – вмінню визначати цілі, організувати  своєї діяльності, оцінювати результати  своєї праці;

2. формування особистісних  якостей: розуму, волі, почуттів та  емоцій, творчі здібності, пізнавальних  мотивів діяльності;

3. формування картини  світу.

Аж по останнього часу в  дидактиці немає чіткого розмежування понять закону, закономірності, принципу і правил. Проте під час дискусій було доведено, що відбувається перебудова змісту принципів, які зберегли значення за умов, і нові принципи, у яких відбиваються нових вимог суспільства до навчання. [21, з. 444]

Принципи навчання виступають на органічному єдності, створюючи  деяку концепцію дидактичного процесу, що можна уявити, як систему, компонентами якої є. Однак будь-які чи принципи і у будь-якому чи поєднанні  можуть укладати неї? Та на якій основі то, можливо побудована внутрішньо несуперечлива система принципів  навчання?

>Я.А. Коменський вважав принципприродосообразности навчання основою. Інакше розглядав А.Дистервег, прагнучи розкрити конкретніше, вона розглядала у вигляді вимоги до: 1) змісту навчання; 2)обучающим; 3) які навчаються.

>К.Д. Ушинський визначив  необхідні умови хорошого навчання  так: сучасність, поступовість, органічність, сталість, твердість засвоєння, ясність,  самодіяльність учнів, правильність. До дидактичні принципам він  відносив також: 1) свідомість і  активність навчання; 2) наочність; 3) послідовність; 4) міцність знань  і навиків.

Численні спроби розробити  систему дидактичних принципів  на роботах дослідників нової  доби. Їх аналіз дозволить виділити як основних, загальновизнаних такі принципи: свідомості і активності; наочності; систематичності і послідовності; міцності; науковості; доступності; зв'язку теорії з практикою. [21,с.445]

Інтенсифікація навчально-виховного  процесу досяжним з допомогою  раціональної організації праці  дітей та їхні вчителі кожному  уроці, залучення ефективних прийомів навчання, розумного використання технічних  і наочних засобів, великий виконавчої дисципліни, добре налагодженою зворотний  зв'язок.

Усе це допоможе також вирішувати проблеми, що у ході навчально-виховного  процесу. Найбільш актуальні проблеми, у час – проблема підвищення якості засвоєння знань, рівня сформованості  умінь і навиків. Проблема підвищення якості знань, умінь і навиків  сидить над педагогами досить давно. Досягнення цього вчителя використовують різні прийоми, методи і засоби роботи з учнями. [29]

Однією з важливих питань у працювати з молодшими школярами  коштів є використання наочності. Вивченням  і застосуванням методів наочності  займалися Жан-Жак Руссо,Песталоции,К.Д. Ушинський,Л.Н.Толстой, В.П.Вахтеров та інших.

>Наглядность це з компонентів цілісної системи навчання, яка може допомогти молодшому школяреві якісніше засвоїтиизучаемий матеріал більш рівні.

У цьому мета нашого дослідження:

Вивчити вплив коштів наочності  на засвоєння знань і культурний рівень сформованості умінь і  навиків учнів початкової школи.

Об'єкт дослідження - процес навчання математиці.

Предмет дослідження – використання коштів наочності під час уроків математики початкових класів.

У зв'язку з цим висувається гіпотеза, що тільки комбіноване використання коштів наочності дозволить підвищити на уроці якість засвоєння нових знань, рівень сформованості умінь і навиків.

З мети, гіпотези нашого дослідження  поставлені такі завдання:

1. Вивчити психолого-педагогічну  і методичну літературу на  проблеми дослідження.

2. З'ясувати вплив коштів  наочності на якість засвоєння  знань, рівень сформованості умінь  і навиків, учнів I класу тут  і розробити систему наочних  посібників від використання  їх у уроках математики I класі  щодо чисел першого десятка.

 

Глава 1.ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТИССЛЕДУЕМОЙ ПРОБЛЕМИ 

 

1.1 Особливості  сприйняття щодо навчання молодшого  школяра

Сприйняття – процес відображення людиною предметів і явищ навколишнього  світу за безпосередньої їх вплив  з його органи почуттів. Щоб сприймати  предмети, які впливають, наприклад, на очей людини, сприймає мав би мати яким – то відповідним досвідом. У сприйнятті людиноючего–либо величезну роль грає мова – то слово, яким названо предмет.

Дитина не народжується із готовим умінням сприймати щось, навіть ті прості предмети, що є проти  нього. На ранніх етапах розвитку сприйняття дитини не цілком: образи які сприймаються об'єктів відрізняютьсясмутностью і чіткістю. [11]

Попри те що, що вже від  перших днів свого життя може оцінювати  предмети, рано виявляє чутливість до звуках, зокрема і до голосам  людей треба систематично вчити  дивитися, розглядати, слухати і  розуміти очевидно: він сприймає. Механізм сприйняття готовий, але користуватися  ним дитина ще вміє.

Шляхи формування вміння сприймати  і спостерігати можуть бути різні. Попри  різні методичних рекомендацій, все  дослідники згодні у головному –  дитини слід спеціально вчити сприйняттю, без чого на довго зберігаєте особливості  сприйняття, типові найбільш дітей / злитість, нечіткість /. Тому, враховуючи особливості молодшого школяра, психологи наполегливо рекомендують, під час навчання використовувати різні види дидактичного матеріалу і наочних посібників. [5]

Маючи велику доступність  маленьких дітей почуттєвого  пізнання, виникає гостра потреба  залучити до навчанні різновиди наочних  посібників. Розповідаючи про диких  і свійських тварин, ознайомлюючи дітей із цифрами, множинами, операціями з них, літерами, створюючи уявлення про осені і весні, про пустелі  і тайзі вчитель зобов'язаний використовувати дуже багато різноманітної  наочності. Це може бути натуральні об'єкти: колосся злакових культур, листя  дерев, овочі й фрукти, або зображення предметів: фото, листівки, картинки, або  схеми, таблиці, діаграми. Використання наочності дозволяє сформувати в  дитини правильне уявлення про об'єкт, явище, законі що він вивчає. Як свідчать дослідження, під час використання наочних посібників для більший  ефект демонстрований предмет або  його зображення необхідно коментувати,т.к. всяка наочність демонструє якийсь одиничний предмет, але одиничне завжди і загальні всім однорідних предметів ознаки, свої особливі, приватні ознаки, притаманні лише даному примірнику. [19]

Саме коментування що демонструються об'єктів дозволяє дітям побачити у кожному об'єкті саме те, що є  головним й загальним всім даних  предметів і, пропускаючи у своїй  дрібні приватні подробиці, і лише питаннями  та вказівками може бути очей дітей  з що приймається об'єкту. Без  промови ж наочність немає.

З іншого боку, у мові можна  фіксувати як ознаки або частини  предмета, а й характеризувати  особливості кожного одиничного предмета.Т.о. поєднання почуттєвого і словесного необхідно, щоб діти навчилися поодинці бачити загальне, а ще через частини – ціле. Проте, у низці досліджень підкреслюється, що довго затримуватися на використанні наочності щодо навчання вже знайомого матеріалу годі було, оскільки це затримує перехід дитину до самостійного створенню образу предмета, до великого узагальнення іоперированию духовним змістом, отже, затримує розвиток в дитини абстрактного мислення. [5,с.30]

У основі використання технічних і аудіовізуальних засобів як джерело знань лежать цілком конкретні психічні процеси. Учитель виводить на клас такі подразники, які сильно впливають на органи почуттів студента, грунтовно перебудовуючи усі його психічні функції.Участвующие у процесі сприйняття зорові і слухові аналізатори сприяють отриманню більш повних і точних уявлень про досліджуваних питаннях.

Для успішного навчання важливо, щоб у процесі сприйняття брало  участь якнайбільше видів сприйняття. У першому місці за значимості та ефективності за умов застосування технічних засобів навчання перебувають  комбінованізрительно-слуховие види сприйняття, потім ідуть зорові і, нарешті, слухові. Отже, одночасне вплив складного комплексу подразників на різні аналізатори (чи хіба що їх синтетичне вплив) має особливої силою, особливої емоційністю. Тому організмобучаемого, сприймає інформацію з допомогою технічних засобів навчання, перебуває під впливом потужного потоку якісно незвичайної інформації, що створює емоційну основу, з урахуванням якій почуттєвого образу легше переходити до логічному мисленню, до абстрагуванню.

Разом про те психологи  вказують, хоча весьанатомо-физиологический апарат, необхідний здійснення процесу сприйняття готовий до роботи на першому року життя дитини, проте потрібна довготривала й систематична робота з навчання дітей правильним і раціональним способам почуттєвого пізнання навколишньої дійсності.

Готовність зорового, слухового  і рухового механізму є лише можливістю розвитку осмисленого, цілеспрямованого і правильного сприйняття й спостереження  дитиною як розписування окремих  явищ і предметів, і цілих їх компонентів. Отже, у процесі навчання варто  використовувати практичні дії  самої дитини, його почуттєве пізнання і йшлося. У цьому необхідно  керувати сприйняттям, тренувати дитини на аналізі предмета з його повнішого, осмисленого і цілісного сприйняття.

Відомий учений – психологЛ.С. Виготський розрізняв два рівня розвитку можливостей дитини: рівень актуального розвитку (досягнутий вже рівень розвитку) зоною найближчого розвитку (те, що у процесі становлення, “завтрашнє” розвитку). Маючи це положення, можна сказати, що рівнем актуального розвитку I класу єнаглядно-действенная розумова діяльність, джерело якої в сприйнятті виконаних практичних операцій із предметами, анаглядно-образная, потімсловесно-логическая розумова діяльність є зоною найближчого розвитку. Саме тому під час навчання дітей початкових класів, і особливо I класу слід мати чітку послідовність використання засобів: від дій зі конкретними об'ємними предметами до поступового переходу до дій з площинним дидактичні матеріалом (предметним картинки) і, нарешті, до більш абстрактним предметів (геометричних постатям, знаковим моделям тощо.) [11].

Беручи до уваги результати досліджень психологів у тому, що з  учнів початкової школи переважає  мимовільне увагу, що одноманітна робота нас дуже швидко стомлює дитини, а необхідність зміни видів діяльності, і це діяльність часто може і бути ігровий. Отже, навчання учня першого  класу має бути цікавим, радісним, але водночас які забезпечують глибоке  засвоєння програмного матеріалу. Однією із визначальних коштів, досягнення цієї мети служить широке й продумане  застосування наочності.

Спочатку молодший школяр краще запам'ятовують наочний матеріал: предмети, які дитини оточують і  із якими взаємодіє, зображення предметів, людей. Продуктивність запам'ятовування такого матеріалу вище, ніж запам'ятовування словесного матеріалу.Конкретно-образний характер сприйняття й пам'яті молодших школярів в тому, що виходить із такими важкими прийомами запам'ятовування, як співвіднесення, розподіл на частини тексту, при цьому є опора на наочність, наприклад на відповідні ілюстрації. Особливо це треба знати й уміти враховувати педагогові з організацією процесу.

У цьому необхідно пам'ятати  дослідження психологів, які відзначають, що наочні кошти повинні точно  відбивати характерні ознаки і їхні властивості об'єктів, досліджуваних в момент,т.к. інше, несуттєве відволікають увагу дітей. Тому наочний матеріал ні бути надмірно помітним, строкатим і яскравим, у своїй посібник має з'являтися тільки певний період роботи з нею, після що його слід прибирати. У результаті син набуває багатий почуттєвий досвід, оволодіває умінням його розширювати й поглиблювати, навчається сприймати навколишній світ у різноманітті складових його предметів і явищ, використовувати цю багатство почуттєвого досвіду у своїй різноманітної практичної і розумової діяльності.