Використання інтерактивних технологій

Використання  інтерактивних технологій на уроках мови і літератури

Інтерактивне  навчання (від англ. inter – взаємний, act –діяти), за визначенням О. Пироженко, це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність [1].

 Інтерактивна діяльність ґрунтується на активній комунікації учасників освітнього процесу.

"Сутність інтерактивного навчання, – стверджують Н. Побірченко та Г. Коберник, – полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної, активної взаємодії всіх учнів; учитель і учень є рівноправними суб’єктами навчання" [2].

Інтерактивність освіти сприяє:

• формуванню як предметних умінь і навичок, так і загальнонавчальних;
• виробленню життєвих цінностей;
• створенню атмосфери співробітництва, взаємодії;
• розвитку комунікативних якостей особистості.

Така  технологія передбачає:

• моделювання життєвих ситуацій;
• використання рольових ігор;
• спільне розв’язання проблем на основі аналізу відповідної навчальної ситуації;
• виключає домінування одного учасника навчального процесу над іншим, однієї думки над іншою;
• дороботи залучаються всі учасники процесу, які працюють у групах в облаштованому класі за підготовленим заздалегідь викладачем матеріалом, із дотриманням процедури й регламенту, в атмосфері довіри.

Класифікація  інтерактивних технологій

За метою уроку таформою організації навчальної діяльності (О. Пометун, Л.Пироженко)	За розподілом інтерактивних методів (В. В. Мельник)
технологія кооперативного навчання; технологія колективно – групового навчання; технологія ситуативного навчання; технології опрацювання дискусійних питань.	Превентивні інтеракції (тренінг, консультації та ін.); Імітаційні інтеракції (інсценування, ділові ігри, диспут, «мозковий штурм» та ін.); Не імітаційні інтеракції (проблемна лекція, конференція, практикум тощо)

 

Можна відзначити такі методичні особливості організації інтерактивного навчання:

• застосування проблемних ситуацій та формулювань;
• відповідна організація навчального простору, що сприяє діалогу, мотиваційне забезпечення спільної діяльності, дотримання правил навчального співробітництва;
• використання комунікативних методів і прийомів;
• оптимізація системи оцінювання процесу та результатів спільної діяльності;
• розвиток навичок самоаналізу і самоконтролю індивідуальної та групової діяльності.

Методи, спрямовані на збільшення комунікативної активності між учасниками спілкування, або їхньої взаємодії, називають інтерактивними. Серед них найбільшого поширення набули такі:

• мозковий штурм, або мозкова атака;
• коло ідей;
• мікрофон (вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їхосмислення);
• метод прогнозування або передбачення (за дидактичним матеріалом підтвердити чи заперечити гіпотезу, сформулювати тему заняття);
• дискусія;
• кути;
• ПРЕС-метод (послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки);
• гронування, або асоціативний кущ (встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики викладання української мови);
• бесіда за Сократом ( учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв’язання) [3].

Як свідчить досвід застосування інтерактивних методів під час  навчання лінгводидактики, найбільш уживаними є за кооперативної форми роботи:

• "Акваріум";
• "Карусель";
• робота в малих групах та парах, зафронтальної роботи – "Мікрофон", "Мозковий штурм", "Ажурна пилка;
• рольові ігри;
• метод "ПРЕС";
• "Обери позицію" [4].

Із приводу останньої  варто зазначити, що О. Пометун та Л. Пироженко застерігають від бездумного захоплення "іграми заради самих ігор" і пропонують "на одному занятті використовувати одну (максимум дві) інтерактивну вправу, а не їх калейдоскоп" [1: 18], адже використання інтерактивних технологій у навчальному процесі не повинно бути самоціллю, а лише засобом бпідвищення його ефективності. Разом із тим необхідним чинником такого навчання вважаємо дотримання принципу систематичності у застосуванні інтерактивних технологій [5].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Терміни

Інтерактивність -  здатність взаємодіяти або знаходитися в режимі діалогу з ким-небудь (людиною) або з чим-небудь (наприклад, комп 'ютером).

Інтерактивне  навчання -(від англ. inter – взаємний, act –діяти ) це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має за мету створення комфортних умов навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність та інтелектуальну спроможність.

Кооперативне  навчання - це форма (модель) організації навчання в малих групах учнів, об'єднаних спільною навчальною метою.

Колективно-групове  навчання – це форма організації навчання, що передбачає одночасну спільну роботу всього класу.

Мозкови́й штурм - популярний метод висування творчих ідей у процесі розв'язування наукової чи технічної проблеми, сеанси якого стимулюють творче мислення.

Мікрофон - вільне накопичення великої кількості ідей з певної теми, критичне їх осмислення.

ПРЕС-метод - послідовно учні дають аргументовані відповіді на певне дискусійне питання, доходять спільної думки.

Гронування, або  асоціативний кущ - встановлення асоціативних зв’язків між окремими поняттями для узагальнення теоретичного матеріалу, підбиття підсумків вивченої теми чи розділу, зокрема з методики викладання української мови.

Бесіда за Сократом - учні ставлять проблемні питання і шукають шляхи їх розв’язання.

Карусель – це метод проведення семінару, який забезпечує поступове нарощення обсягу опитування учнів, під час цього методу кожен учень виступає то в ролі викладача, то в ролі того, хто навчається, то в ролі доповідача, то в ролі оппонента.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

1. Пометун О., Пироженко  Л. Сучасний урок. Інтерактивні  технології навчання: Науково-методичний  посібник / О. Пометун .,Л. Пироженко. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.

2. Побірченко Н., Коберник  Г. Інтерактивне навчання в  системі нових освітніх технологій  / Н. Побірченко, Г. Коберник // Початкова школа. – 2004. – № 10. – С. 8-10.

3. Вишневська К. Імітаційно-рольове  навчання як процес підвищення  комунікативної культури студентів  економічної вищої школи / К. Вишневська // Педагогіка вищої та середньої школи. Зб. наук. праць. Випуск 11. – Кривий Ріг: КДПУ, 2005. – С. 211-216.

4. Сиротенко Г. Шляхи  оновлення освіти: Науково-методичний  аспект. Інформаційно-методичний збірник / Г. Сиротенко. – Х.: Видав. гр. "Основа", 2003. – 96 с.

5. Сучасні шкільні технології. У 2-х частинах. Частина 1 / Упорядники І. Рожнятовська, В. Зоц. – К.: Редакція загальнопедагогічних газет, 2004. – С. 5-30.