Використання інтерактивних методів

Використання  інтерактивних методів

у процесі викладання дисципліни «Економіка підприємства» : «Ажурна пилка»

Питання формування пізнавальної активності студентів  відносяться до числа найбільш актуальних проблем сучасної педагогічної практики. Це обумовлено в першу чергу новими завданнями, що поставлені сьогодні освітніми реформами перед викладачами вищої школи – готувати молоде покоління з активною життєвою позицією, критичним творчим мисленням, здатне до розуміння інших людей і співпраці з ними, з прагненням до самоосвіти, самовдосконалення та кар’єрного росту.

На активізацію навчально-виховного  процесу спрямовані інтерактивні методи роботи, які активізують діяльність студентів, розвиваючи їх творче мислення, вміння спілкуватися, розмірковувати і приймати рішення.

Термін “ інтерактивний  ” прийшов до нас з англійської  і має значення “взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Зосередимося на тому, що інтерактивне навчання –  це перш за все діалогове навчання, активна цілеспрямована взаємодія викладача і студента.

Які сильні сторони інтерактивних  методів навчання? Перш за все –  підвищення “ККД” процесу засвоєння  інформації. За даними американських  вчених, під час лекції студент  засвоює  лише 5% матеріалу, читання  – 10%, роботи з відео/аудіоматеріалами – 20%, демонстрації – 30%, у ході дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли студент навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли студент лише засвоює та відтворює інформацію) мають у 5-10 разів! нижчу ефективність, ніж інтерактивні.

Під час інтерактивного навчання студент  відчуває себе активним учасником набуття  знань. Це обумовлює внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності.

Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає зацікавленість процесом навчання.

З особистого педагогічного  досвіду можу зазначити, що одним із ефективних методів активізації пізнавальної діяльності студентів є метод Ажурна пилка. (« Jigsaw»). Він також незамінний у ситуації, коли необхідно передати студентам значний об’єм інформації, і на перший погляд здається, що це можливе лише на лекції. Стратегія застосування методу спрямована на формування вмінь спільно досягати результату, розвиває навички ефективної роботи у команді.

Розглянемо  алгоритм проведення заняття за методом  «Ажурна пилка».

1. Тема, що визначена викладачем для вивчення і обговорення, розбивається на частини. За кожною частиною викладач повинен підготувати відповідний матеріал для вивчення ( в текстовій, табличній, графічній формі тощо). Скільки частин – стільки й комплектів матеріалів.
2. Аудиторія розбивається на невеликі групи по 4-5 осіб, залежно від кількості студентів в групі. При цьому кількість груп повинна відповідати кількості «питань»(частин теми, про які йдеться вище) і кількості студентів у створених групах, які називаються «домашніми групами».
3. При розподілі студентів на групи необхідно врахувати наступні аспекти:
1. Оптимальне число людей у малій групі - це 5 учасників. Формування за принципом:

- учасників стільки, щоб серед них могли виявитися люди з різними поглядами, що займають різні позиції;

- учасників стільки, щоб кожний з них міг одержати можливість активної участі в дискусії;

- мала ймовірність  того, що хтось виявиться "пригніченим" більшістю або не допущеним до слова (співвідношення 1:4 трапляється рідко);

- мала ймовірність  того, що група опиниться в  глухому куті, що можливо, коли  учасники непоступливі у своїх думках, особливо при роботі в парах або в групах із 4-х осіб. 

2. За критерій розподілу студентів на групи можна прийняти місця, які вони займають в аудиторії. Це дозволить не розбивати групи друзів, що зазвичай сидять поруч. У цій вправі члени групи будуть вчити один одного й ефективніше за все передаватимуть свої знання друзям, із якими мають спільну мову.
4. Після розподілу студентів на «домашні групи» кожна з них отримує своє завдання (частину теми) для вивчення і обговорення. Усі учасники «домашньої групи» мають кольорові картки різного кольору. Кольорів має бути стільки, скільки учасників в групі. Протягом визначеного часу студенти вивчають і обговорюють матеріал. Бажано обрати студента, який буде слідкувати за часом у кожній групі.
5. Після опрацювання і обговорення наданого для вивчення матеріалу студенти розходяться по «експертних групах». Об’єднання в «експертні групи» відбувається за кольорами карток: у кожній експертній групи повинні бути студенти з картками однакового кольору. Кожен член «експертної групи» є експертом з певної частини теми. «Експертна група» повинна вислухати всіх представників «домашніх груп» і обговорити, проаналізувати матеріал в цілому. На цей етап відводиться значна частина часу.
6. Після закінчення роботи в «експертних групах» учасники  повертаються до своїх «домашніх груп», де мають поділитися інформацією, яку отримали від представників інших груп. Таким чином, студенти узагальнюють отриману інформацію, приймають спільні рішення, роблять висновки.

Метод «Ажурна пилка» можна проілюструвати наступною  схемою.

 

Етап №1: вивчення матеріалу у “домашніх групах”

 

Етап №2: Спів навчання в “експертних групах”

 

 

 

 

Етап 3: Обговорення, узагальнення отриманої  інформації у “домашніх групах”.

Таким чином, за короткий проміжок часу студенти мають можливість опрацювати і засвоїти великий об’єм  інформації.

Оскільки студенти набувають  знання з багатьох питань теми, то бажано застосовувати метод перехресної вправи - для перевірки і фіксування інформації, яку вони набули.

Розглядаючи застосування вказаного методу через призму особистого досвіду, слід зазначити, що при викладанні дисципліни “Економіка підприємства “метод “Ажурна пилка” використовую при вивченні тем : ”Економічна безпека підприємства”, “Реструктуризація і санація підприємств”,

” Нематеріальні ресурси  і активи підприємства”.

Наприклад, при розгляді теми “Нематеріальні ресурси і активи підприємства” з групи студентів чисельністю 25 осіб були утворені 5 “домашніх групи” по 5 осіб в кожній. Опрацьовувалися питання:

1. Поняття і види нематеріальних ресурсів підприємства.

2. Поняття та класифікація нематеріальних активів підприємтства.

3. Визнання і оцінка нематеріальних активів.

4. Амортизація нематеріальних активів.

5. Правовий захист та ефективність використання нематеріальних активів.

Протягом 10 хвилин “домашні групи” вивчали свої розділи, обговорювали їх, у разі виникнення питань викладач надавав необхідні додаткові  пояснення. Як показав досвід, найбільша  кількість запитань виникала стосовно роз’яснення термінології.

Наступним етапом роботи було перегрупування студентів і утворення  “експертних груп”. Кожен з учасників  “експертної групи” мав опорний  матеріал зі своєї частини теми. Як показує досвід, на комплектах опорних матеріалів варто відвести місце для нотаток студентів. У процесі первинного ознайомлення з матеріалом в “домашніх групах” студенти мають можливість записувати свої власні думки, відповіді викладача на питання, що виникають, робити певні узагальнення. Ці записи стануть у нагоді при поясненні матеріалу в “експертних групах”.

Другий етап тривав 35 хвилин (до 7 хвилин на 1 питання). За дотриманням  регламенту в кожній “експертній  групі” слідкував заздалегідь визначений тайм – чекер (time – check) з числа студентів групи. Слід відмітити, що під час роботи в “експертних групах” експертам може знадобитися допомога викладача. Може скластися така ситуація, що члени групи поставлять запитання, на яке експерт відповісти не зможе. У цьому разі питання мають бути записані і після закінчення часу роботи в “експертних групах” запропоновані для відповіді іншим експертам з цього питання. Якщо ж і в цьому разі питання не знаходить відповіді, то відповісти і пояснити має викладач. З урахуванням цього аспекту бажано мати в запасі 3-4 хвилини резервного часу.

Наступний етап – повернення студентів до “домашніх груп” і обмін новою інформацією. Щоб не допустити неефективного використання часу членам “домашніх груп” було запропоновано визначитися з розділами, інформацію з яких студенти повинні донести до членів домашньої групи. Таким чином, з кожного питання, що не розглядалося групою “вдома”, визначається доповідаючий, а інші учасники групи – слухають, узагальнюють, і у разі необхідності корегують доповідь колеги. Слід зауважити, що такий розподіл може мати місце лише після повернення студентів до “домашніх груп”, щоб забезпечити однакову увагу до всіх аспектів теми, що розглядається. На обговорення було відведено 16 хвилин (по 4 хвилини на кожне питання, що не було “домашнім”).

У якості перевірочної вправи студентам було запропоновано тестування за індивідуальними картками. Кожна тестова картка містила 8 тестових питань, що охоплювали весь зміст теми (всього 2 варіанти). На тестування відведено 8 хвилин. Під час написання тестів виправлення не дозволялися. Після виконання тестових завдань студентам  запропоновано здійснити самоперевірку. Викладач разом із студентами оголосили і прокоментували вірні відповіді на кожне з тестових завдань, здійснили аналіз типових помилок. Такий підхід дозволяє виявити недопрацювання з даної теми і виявляє моменти, на які необхідно звернути особливу увагу ще раз.

Наприкінці  заняття підведено підсумок, підкреслено основні аспекти і важливість теми, що розглядалася, здійснений аналіз помилок і недоліків, відзначена “домашня група” із найкращим загальнокомандним результатом.

Отже, практичне  використання методу «Ажурна пилка» при викладанні економічних дисциплін  дозволяє :

• залучити до активної роботи кожного студента;
• дозволяє набути навичок роботі в команді;
• забезпечує ефективне засвоєння значного обсягу матеріалу за короткий час;
• виховує почуття відповідальності ;
• забезпечує високий рівень навчальної мотивації.

Використана література:

1. Вахрущева  Т.Ю. Інтерактивні технології як засіб активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів // Нові технології навчання. – 2007. – № 47. – С. 64-68.

2. Луцик І.Г. Використання інтерактивних методів як засіб створення інтенсивного освітнього середовища // Нові технології навчання. – 2007. – № 46. – С. 59-63.

3. Сучасний урок. Інтерактивні технології навчання: Наук.-метод. посібник / О.І. Пометун, Л.В. Пироженко. За ред. О.І. Пометун. – К.: Видавництво А.С.К., 2004. – 192 с.