Викладання літератури рідного краю

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП…………………………………………………………………….2 – 5

 

РОЗДІЛ I.

Особливості викладання літератури рідного краю в 5 – 9 класах…...6 – 13

 

РОЗДІЛ II.

Форми та методи вивчення літератури рідного краю………………….14 - 22

 

РОЗДІЛ III.

Розробка уроку з літератури рідного краю…………………………….23 - 29

 

ВИСНОВКИ……………………………………………………………….30 - 33

 

ЛІТЕРАТУРА………………………………………………………………34 -35

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

      У сучасних  умовах трансформації суспільного  устрою і розвитку національної  системи освіти в Україні підвищуються  вимоги до духовного зростання дітей і молоді: формування в них національної свідомості, планетарного світогляду, моральної самостійності та стійкості, соціальної активності. Успішне досягнення означених пріоритетів у формуванні особистісних якостей підростаючих поколінь вимагає творчого вдосконалення існуючих форм, методів, способів і засобів виховного впливу на дитину, починаючи з раннього віку, бо, за справедливим висловом Януша Корчака, «реформи в житті дорослих слід починати в душах дітей» [1].

     У цьому зв’язку незаперечне значення має доцільне використання естетико-гуманістичної сутності краєзнавчого матеріалу, в тому числі літератури рідного краю як суттєвого засобу розвитку особистості дитини: її інтелекту, загальнолюдських цінностей, збагачення її знань та уявлень про світ і людину, рідний край, своїх співвітчизників, виховання духовно-естетичних потреб, засвоєння гуманістичних основ міжособистісного спілкування, формування устремлінь до пізнання здобутих народом національних цінностей тощо.

       Основним документом, яким керується у своїй роботі вчительство, є навчальна програма, затверджена Міністерством освіти та науки України. Навчальна програма з літератури, як і всі інші програми, укладена на основі вимог „Національної Доктрини розвитку освіти” (2002) та „Державних стандартів базової і повної середньої освіти” (2003).

     У плані використання краєзнавчого матеріалу у шкільній практиці (якщо брати до уваги роки незалежної України) підвалини у навчальних програмах були закладені ще у 2001 та 2002 роках. Так у програмі з літератури, розробленій провідними спеціалістами науково-дослідного Інституту педагогіки НАН України Н.Й.Волошиною та О.М.Бандурою,  зазначено: „З метою ознайомлення учнів з творчістю письменників, що жили або живуть в області (районі), місті (селі), де розміщена школа, та посилення патріотичного виховання до програм уведена рубрика «Література рідного краю». Скільки буде цих уроків, коли вони проводитимуться, словесник визначає самостійно”. [20; 5]

     Інший варіант програми з рідної літератури був підготовлений Інститутом літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України, керівник авторського колективу – М.Г.Жулинський. Слід сказати, що в «Пояснювальній записці» не акцентувалося на особливостях залучення місцевого матеріалу в процесі вивчення української літератури. Але при уточненні навчального навантаження пропонувалося у кожному з 5 по 10 клас включно відводити по 2 години на рік для вивчення літератури рідного краю, в 11 класі – 1 година [21; 4].

      Із 2005 року вчителі української літератури перейшли на нові програми, які передбачали дванадцятирічну освіту. У „Пояснювальній записці” відзначалося, що „кожен клас старшої школи закінчується уроками „література рідного краю», „новинки сучасного літературного життя”, „урок-підсумок”, які дають широкий простір для вибору як учителеві, так і учням” [22; 5].

     Упорядники навчальних програм з літератури врахували життєву потребу школярів – бажання детально ознайомитися з історією та культурою рідного краю за допомогою художнього слова. У програмах закладені вимоги обов’язкового використання краєзнавчого матеріалу на уроках літератури. Але навчальна програма, затверджена у Києві, не може деталізувати тематику ні уроків літератури рідного краю, ні позакласних заходів літературно-краєзнавчого характеру, адже для кожної області України вони різні. Це завдання покладається на вищі педагогічні заклади, інститути післядипломної освіти конкретного регіону України. Саме методисти цих установ разом із досвідченими вчителями шкіл, знаючи історико-літературні особливості свого краю, спроможні розробити науково-методичні рекомендації щодо використання літературно-краєзнавчого матеріалу в роботі вчителя-словесника. Уроки літератури рідного краю, доповнюючи основний курс, сприяють досягненню мети шкільного курсу вивчення літератури: підвищення загальної освіченості громадянина України; сприяння всебічному розвитку, духовному збагаченню, активному становленню й самореалізації особистості в сучасному світі; виховання національно свідомого громадянина України; формування й утвердження гуманістичного світогляду особистості, національних і загальнолюдських цінностей.

     Питання про специфіку викладання літератури рідного краю досить широко розглянуто в науковій та методичній літературі. Цій важливій проблемі присвятили праці чимало українських літературознавців та методистів: Є.А. Пасічник, М.Ф. Гетманець, Т.Ф. Посадськова, В.П.Крутивус та ін. І все ж на сьогоднішній день ще неповно розкриті й вивчені особливості методики використання літературно-краєзнавчого матеріалу в роботі вчителя-словесника, в тому числі висвітлення таких питань, як вимоги до навчальної програми, вибір творів, вимоги до уроків літератури рідного краю тощо.

     Саме тому проблема вивчення специфіки викладання літератури рідного краю на уроках української літератури є важливою в діяльності вчителя – словесника. Тема даної роботи – розгляд основних навчальних завдань і методичних прийомів викладання літератури рідного краю в роботі з учнями 5-9 класів загальноосвітніх шкіл.    Метою дослідження є визначення місця й ролі літератури рідного краю в системі вивчення української літератури, аналіз основних методичних задач, що стоять перед учителем – словесником під час знайомства із краєзнавчим матеріалом на уроці.   Робота складається з 3 частин. У вступі визначаються тема, мета, основні проблеми, які будуть досліджуватися.

     I розділ присвячений особливостям викладання літератури рідного краю в 5 – 9 класах загальноосвітніх навчальних закладів.

      У  II розділі розглянуто питання про основні етапи вивчення питання дитячої літератури протягом останнього століття.

    У III розділі представлено розробку уроку з літератури рідного краю в 5 класі за творчістю харківського поета М.Ф.Побеляна

   У висновках  наголошується на актуальності  розглянутої проблеми й необхідності вивчення методики викладання літератури рідного краю в загальноосвітніх навчальних закладах.

   У кінці роботи  наводиться список використаних  джерел та вміщені додатки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ЛІТЕРАТУРИ РІДНОГО КРАЮ В

5 – 9 КЛАСАХ

        Шкільна практика засвідчує, що використання літературно-краєзнавчих матеріалів як засобу формування художніх смаків учнів не відповідає потребам часу, що робить суттєвими пошуки шляхів практичної реалізації формуючих можливостей літературного краєзнавства. Тому варто більше уваги приділити методиці літературно-краєзнавчої роботи в школі як засобу формування художніх смаків учнів. Сьогодні словесник не може обмежитись проведенням тільки одних уроків літератури рідного краю, на які програма виділяє 2 години в семестр, що, на нашу думку, зовсім недостатньо. Адже кожен куточок нашої країни має таку багату літературну географію. Тому вчителям-словесникам, окрім виділених спеціальних годин на літературу рідного краю, варто частіше вводити елементи краєзнавства на уроки літератури, застосовувати різні форми, методи і прийоми краєзнавчої роботи в позакласних заходах. Адже вчитель-словесник наділений особливою місією – вносити культуру в навколишній світ, виявляти духовні потреби учнів, розвивати їх творчі здібності, художні смаки засобами літератури і мистецтва в цілому. І саме література рідного краю є одним із найефективніших засобів формування літературних уподобань та художніх смаків. Це і найкращий засіб патріотичного виховання, засіб поглиблення знань з літератури і розвитку пізнавальних інтересів учнів. "Людина бачить і уявляє батьківщину крізь призму сприймання найдорожчих для неї місць. Батьківщина починається там, де народився, де пройшли дитячі роки, де живуть близькі, рідні, знайомі" [16; 136]. Тому в процесі національного виховання особливо важливе значення має краєзнавчий матеріал, який поглиблює інтерес до знань, допомагає краще зрозуміти певну історичну епоху, зміцнює любов до свого краю, до України.

     Різні підходи до тлумачення літературного краєзнавства як дефініції у працях науковців узагальнено  на рис. 1. [2].  

 

   

 

     Слід зазначити той факт, що, хоч і виділені спеціальні години на літературу рідного краю у шкільній програмі, все ж питання теорії і практики шкільного літературного краєзнавства потребує ще досконалого вивчення і, зрозуміло, висвітлення у методичній науці. Тому є потреба науково обгрунтувати доцільність вивчення літератури рідного краю саме як засобу формування художніх смаків учнів, а також допомогти вчителям-словесникам знайти найбільш ефективні шляхи, які зроблять літературне краєзнавство цікавим і корисним. Якими б досконалими не були шкільні програми, вони не можуть охопити всю літературну творчість кожного куточка України. Тому, на нашу думку, необхідно сьогодні проводити літературно-краєзнавчу роботу в школі у трьох напрямках:

 а) на окремих  уроках літератури рідного краю, які потребують спеціальної підготовки, пов’язаної з пошуком краєзнавчих  матеріалів і на які програма виділяє окремі години;

б) на уроках літератури, де учні отримують елементи літературно-краєзнавчих  знань у зв’язку з програмовим  матеріалом (головне завдання на такому уроці – повідомити дані про письменника, пов’язаного з рідним краєм, чи події  з його творів, які відбувалися у рідному краї); 
  в) в позакласній роботі, застосовуючи різні форми, методи і прийоми проведення позакласних заходів: вивчення літературної географії краю; виготовлення альбомів; зустрічі з людьми, які знали письменників, запис їхніх спогадів; зустрічі з самими письменниками; екскурсії в музеї; походи пам’ятними літературними місцями рідного краю; літературні вечори; записи фольклору тощо.

      Саме поєднання цих трьох напрямків,  у яких має вестися літературно-краєзнавча  робота, є однією з важливих особливостей розвитку шкільного літературного краєзнавства сьогодні і забезпечує створення цілісної системи у заняттях. Цікаві місцеві факти з життя письменників мають важливе значення для учнів, бо стосуються їхнього оточення, тому розвивають пізнавальний інтерес, літературні здібності, а отже сприяють естетичному сприйманню дійсності, краси природи, творів мистецтва і художньої літератури. Чим більше учні знайомляться із змальованими автором життєвими подіями, які стосуються рідних місць, тим краще сприймають художні твори і розвивають свої художні смаки [3].

     Висловлюючи свою думку про важливість та необхідність уроків літератури, побудованих на місцевому матеріалі, Р.Мовчан підкреслює: „Вважаю, що ця тема... може дати не лише знання про своїх письменників-земляків, а й учитиме шанобливо ставитися до таланту, радіти чужим успіхам, прищеплюватиме впевненість у собі, віру у власні сили і можливість власних успіхів. А без цього неможливо повноцінно реалізувати себе в житті» [14; 39 - 43].

      Відповідно до Державного стандарту вивчення літератури в основній школі уроки літератури рідного краю сприятимуть загальній освіченості учнів 5-9 класів, їхньої естетико-літературної підготовленості, формування суспільно-ціннісних орієнтирів, спроможності вчитися далі. Передбачається засвоєння певного кола усвідомлення літературних знань (змісту творів авторів-земляків та тих письменників, які, побувавши у певному краї, писали про цей регіон; окремих фактів біографії місцевих авторів та відомостей про зв’язки відомих письменників із краєм тощо), початкових уявлень, умінь і навичок оперувати ними у процесі читання творів та їхнього аналізу.

      У розділі „Державні вимоги до рівня навчальних досягнень учнів” стосовно цих уроків сказано: „Знати письменників-земляків, їхні твори. Розуміти зміст цих творів. Виразно читати і висловлювати власну думку про них. Виховання шановливого ставлення до митців свого краю як до талановитих людей, співців рідної землі” [22; 5].

      Курс української літератури в 5-8 класах цілеспрямовано структурований за загальними тематичними блоками, наприклад: „Усна народна творчість”, „Історичне минуле нашого народу”, „Гумористичні твори”, „Про далекі минулі часи”, „Ми – українці” та ряд інших. У зв’язку із цим необхідно підбирати й теми уроків „Література рідного краю”. Порівняймо деякі з таких тем, які розкривають особливості слобожанського краю й можуть бути використані на уроках:

• «Усна народна творчість» - «Слобожанські казки» - 5 клас, «Фольклор Слобожанщини» - 6 клас;
• «Історичне минуле нашого народу» - І. Перепеляк «Козацький монастир» - 9 клас, Г. Квітка – Основ*яненко «Сватання на Гончарівці» - 8 клас;
• «Рідна Україна. Світ природи» - О.Копиленко «Як вони поживають?» - 6 клас, Г.Т.тюнник «Лісова сторожка» - 5 клас;
• «Ми – українці» - Д.Білоус «Диво калинове» - 5 клас, «Чари барвінкові» - 6 клас; М.Побелян «Я і є маленька Україна» - 7 клас;
• «Світ української поезії» - Творчість Х. Алчевської – 9 клас, Н.Супруненко – 9 клас тощо.

      Таким чином, розділ „Література рідного краю» є слушним доповненням до тих історико-літературних і жанрових розділів, які пропонує шкільна програма [4].

  Кожен зі згаданих етапів основної школи має самостійне значення, водночас обидва вони є ланками одного ланцюга – отримання учнями літературної освіти в школі. Ця обставина зумовила доречність дотримання принципів відповідності віковим особливостям школярів, наступності, які реалізуються у жанрових, тематичних, історико-літературних, а також „авторських” лініях. Так, є персоналії, які з’являються у програмах різних класів. Наприклад, творчість письменника-земляка М.Побеляна у 5 класі може бути представлена збіркою «Дай мені долоньку», а в 9 класі знайомством із ліричною поезією автора.