Виховання духовних цінностей засобами художньої літератури в сімейному вихованні

ВИХОВАННЯ ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ В СІМЕЙНОМУ ВИХОВАННІ

Педюра С.Ю.

                                                                                                            Монке О.С.

Дошкільний вік — важливий період формування духовності особистості. Саме в цей період закладаються основи формування духовних почуттів, сприйняття світу та світовідношення, любов до всього живого. Держава, суспільство, батьки прагнуть виховати у дитини найважливіші людські чесноти, закласти основи моральності, прагнення до краси та творчості. У зв’язку із цим постає завдання пошуку найбільш ефективних засобів реалізації мети та завдань формування основ духовної особистості старших дошкільників. Духовно-моральне виховання - це орієнтація на високі моральні цінності. Виходячи з цього, змістом духовно-морального виховання повинно бути: формування почуття боргу і відповідальності за свою країну і свою поведінку, потреби в праці, гуманного ставлення до оточуючих, дбайливого ставлення до природи, законослухняності, формування соціально-схвалюваних поглядів і відносин в сімейному житті, вироблення комунікативних навичок, культури спілкування, потреби і умінь в самопізнання і самовихованні.

В дошкільних навчальних закладах педагоги використовують ряд різноманітних засобів, які сприяють ефективному духовно-ціннісному вихованню. До них відносяться розповіді вихователя; використання творів художньої літератури; показ народних іграшок, виробів народних майстрів, предметів побуту тощо; розглядання ілюстративного матеріалу (картин природи, історичних пам'яток тощо); ігрові заочні екскурсії-подорожі; узагальнюючі заняття, що підсумовують знання дітей.

Але, як відомо, виховання  дитини здійснюється не лише в стінах дошкільного навчального закладу. Велику роль у вихованні та розвитку дитини, виконує її ближнє оточення. Не можна недооцінювати значення сім'ї в процесі розвитку духовних цінностей дитини. Традиційно головним інститутом виховання є сім'я. Те, що дитина в дитячі роки набуває в родині, вона зберігає протягом всього подальшого життя. Важливість родини як інституту виховання обумовлена тим, що в ній дитина знаходиться протягом значної частини свого життя, і за тривалістю свого впливу на особистість жоден з інститутів виховання не може зрівнятися з родиною. У ній закладаються основи особистості дитини, і до вступу у школу вона вже більш ніж наполовину сформувалася як особистість. Здійснювати моральне виховання та виховання духовних цінностей дитини найбільш доцільніше та ефективніше в сім'ї. Найбільш доступним для батьків засобом виховання духовних цінностей у дитини є використання художньої літератури. З раннього дитинства дитина сприймає навколишній світ через художні образи. Саме через художню літературу батьки можуть здійснювати ефективне виховання своєї дитини. Потрібно лише навчитися вправно використовувати художнє слово. Художнє слово впливає не тільки на свідомість, але і на почуття та вчинки дитини. Слово може окрилити дитину, викликати бажання стати краще, зробити щось хороше, допомагає усвідомити людські взаємини, познайомитися з нормами поведінки. Формуванню моральних уявлень і морального досвіду сприяє повідомлення дітям знань про моральні якості людини.

Твори художньої літератури розкривають перед дітьми світ людських почуттів, викликаючи інтерес до особистості, до внутрішнього світу героя.  
Навчившись співпереживати з героями художніх творів, діти починають помічати настрій близьких і оточуючих його людей. У них починають пробуджуватися гуманні почуття - здатність проявити участь, доброта, протест проти несправедливості. Це основа, на якій виховується принциповість, чесність, справжня громадянськість. Як зазначав    Бєлінський В.Г. ─ «Почуття передує знання; хто не відчув істини, той і не зрозумів і не пізнав її».[1, с.61]

У дітей п'яти - шестирічного віку є уявлення про основні категорії моральності - про добро і зло, про хороше і погане. Моральне виховання з перших років життя дитини спрямоване на формування її моральної позиції, ціннісних орієнтирів, інтересів і потреб. Адже на цьому етапі закладаються основи морального розвитку особистості, розвиваються уявлення, почуття, звички, які спрямовують подальше її вдосконалення. Художня література допомагає батькам  розкрити дошкільникам складність взаємин між людьми, різноманіття людських характерів, особливо тих чи інших переживань. Виховання художнім словом призводить до великих змін емоційної сфери дитини, що сприяє появленню у нього живого відгуку на різні події життя, перебудовує його суб'єктивний світ. Як стверджує Тєплов Б.М., мистецтво захоплює різні сторони психіки людини: уяву, відчуття, волю, розвиває його свідомість і самосвідомість, формує світогляд. [4, с.96]

Як зазначав видатний швейцарський педагог Йога Генріх Песталоцці, центром виховної роботи з дітьми є моральне виховання, метою якого є формування «діяльної любові до людей», що починається з любові до матері, інших членів сім'ї. Моральне виховання в сім'ї та виховному закладі, в якому також повинен панувати дух сім'ї, передбачає формування моральних нахилів дитини шляхом збудження чистих почуттів, спонукання до моральних вчинків, самовладання, витримки, прагнення до доброго і справедливого, розвитку моральних переконань.

На жаль, на сучасному  етапі розвитку суспільства батьки, а часто й педагоги недооцінюючи можливості дітей, недостатньо використовують приклади із дитячої художньої літератури, які дозволяють розкрити дошкільникам складність взаємин між людьми, різноманіття людських характерів, особливості тих або інших переживань. Художня література активно впливає на відчуття і розум дитини, розвиває його сприйнятливість, емоційність. Виховуючи в дітях добрі, гуманні почуття, необхідно одночасно викликати у них нетерпиме відношення до полярних костей: грубості, жорстокості, жадності, викликати емоції осудження, обурення.                                   Виховання моральності починається з раннього дитинства («Бережи честь змолоду»). Головну відповідальність за виховання дітей несуть батьки. Народний ідеал всебічного розвитку особистості втілений в усній народній творчості, яка високо поціновує шляхетні риси людини, засуджує все, що підриває моральні устої. Джерелом виховного досвіду народу є прислів'я, приказки, пісні, казки, загадки, які влучно, змістовно і цікаво репрезентують такі моральні категорії, як «добро» і «зло», «правда» і «кривда», «совість» і «безчестя». Благо добра і недопустимість зла утверджують у душі дитини змалечку («Добра справа і у вогні не горить, і у воді не тоне»).

Під час читання книги  дитина бачить перед собою певну картину, конкретну ситуацію, образ, переживає описувані події, і чим сильніше за його переживання, тим багатше його відчуття і уявлення про дійсність. Правило моралі набуває в художньому творі живий вміст.[2, с.77] Батьки повинні навчитися використовувати художню літературу як засіб розвитку людяності, гуманних якостей своєї дитини: добра і справедливості, відчуття громадянськості. У зв'язку з цим потрібно звертати особливу увагу на відбір художніх творів, методику читання і проведення бесід за змістом художнього твору з метою формування у дітей гуманних відчуттів і етичних уявлень, на перенесення цих уявлень в життя і діяльність дітей. Відбираючи літературу для дітей, потрібно пам'ятати, що моральна, етична дія літературного твору на дитину залежить, перш за все, від його художньої цінності. [3, с.7] Ще в 40-і роки XIX ст Бєлінський В.Г. пред'являв дві основні вимоги до дитячої літератури: етичне і естетичне. Кажучи про етичну спрямованість дитячої літератури, він різко виступав проти настирливого моралізування. Художній твір повинен зачіпати душу дитини, щоб у неї з'явилося співпереживання, співчуття героєві. [1, с.61]

Під час читання дітям  художньої літератури і перед  батьками, і перед педагогами постають завдання виховання гуманних почуттів і відношень з однолітками. До них відносяться виховання доброти, чуйності, милосердя; сором'язливості  та поступливості; почуття дружби та товариства; щирості та правдивості; працелюбства.

Від змісту художнього твору  залежать виховні завдання, які дорослий ставить перед собою в процесі  прилучення дитини до художньої літератури. Наприклад, виховуючи у дітей  любов до тварин, доцільно почитати дитині оповідання Товстого О.М. «Желтухин». Щоб викликати співчуття до маленького шпака, що випав випадково з гнізда, дорослий може поставити дитині запитання: «Який був Желтухин? Розкажи про нього». Слід добиватися того, щоб діти у своїх відповідях відображали безпомічність маленького шпака, страх перед оточуючим світом.  Бажаючи дати дітям уявлення про сором'язливість, поступливість дорослий може прочитати дитині російську народну казку «Крошечка-Хаврошечка». Ця казка доводить, що добро завжди перемагає зло, а доброта та працелюбство завжди винагороджуються.                                                                                         Почуття дитини необхідно укріплювати, розвивати. Для цього дорослим необхідно підбирати близькі за змістом художні твори, наприклад розповідь Осєєвої В.О. «Чому?» і аналогічна їй за змістом розповідь

Носова М.М. «Карасик». У обох розповідях описуються душевні переживання хлопчиків, пов'язані з тим, що з їх вини в одному випадку собака, в іншому — котеня повинні понести незаслужене покарання, і з тим, що вони обдурили мам. Познайомитися з цими розповідями дитина може й у дитячому садку. В такому випадку педагогу на занятті доцільно вести бесіду відразу про два твори, формуючи у дітей порівнювальну оцінку образів, вчинків героїв. На такому занятті вихователь з'ясовує уміння дітей порівнювати, сприймати в інших ситуаціях отримані раніше уявлення; крім того, ставиться конкретна мета: закріпити виниклі у дітей відчуття і уявлення про те, що переносити свою провину на іншого — це несправедливо, нечесно.

Великий виховний потенціал  криється у сюжеті української народної казки «Про правду і кривду». Ця казка  не втратила свого значення і сьогодні, адже і зараз багато хто вважає, що правди не залишилося, а кривда та нечесність — єдиний спосіб заробити, досягти чогось у суспільстві. Ця казка є дуже повчальною, вона вчить нас того, що з будь-якого становища є вихід, що зло завжди буде покаране, а добро нагороджене. За допомогою цієї казки дитина розуміє, що добрі справи треба робити не задля нагороди, а від щирого серця, тільки тоді ти зможеш вважати себе доброю і чесною людиною, таким тебе вважатимуть і оточуючі. Виховую такі риси характеру як доброзичливість, чуйність, милосердя дорослі можуть використовувати такі твори художньої літератури як «Срібне копитце» Барто А.Л. «Сіра зірочка» Заходера Б.В. російські народні казки «Снігуронька» та «Сестриця Оленка та братик Іванко», «Злодій» Єрьоміна В.А. та ін.

Прагнучи навчити дітей  старшого дошкільного віку правильно  дружити, дорослий може прочитати їм болгарську народну казку «Друзі пізнаються в біді». Вона допоможе вияснити уявлення дітей про те, що таке справжня дружба, підвести дітей до розуміння того, що друзі пізнаються в біді. Уточнити уявлення дітей про те, що значить «вміти дружити», вчити осмислювати і оцінювати ситуацію, розуміти мотиви поведінки і співвідносити ці мотиви з існуючими нормами поведінки, виховувати доброзичливе ставлення один до одного дорослому допоможе оповідання Товстого Л.М. «Два товариші».

Привчити дітей до працелюбства та розвинути вміння дітей долати перешкоди та труднощі можна за допомогою  оповідання Носова М.М. «Латочка». Ця розповідь добре вчить дітей цінувати тих людей, які вміють робити все самостійно, добре і красиво, а не абияк. Для виховання працелюбства підійдуть також такі твори: Катаєв В.П. «Глечик і сопілка», Воронкова Л.Ф. «Сварки з бабусею», Пермяк Є.А. «Як Маша стала великою» та ін.

Кожні батьки хочуть щоб  їхні діти росли правдивими. Вони прагнуть довіряти їм, хочуть, щоб вони не обманювали. Але правдивість не дається сама собою, без зусиль, без виховання. Важливо виховувати не тільки правдивість, а й розуміння того, що таке правда і що таке брехня. Це розуміння дається не відразу і нелегко. Художня література в цьому випадку може стати одним із найголовніших помічників. Серед творів художньої літератури існує безліч казок, оповідань, віршів, які можна використовувати під час виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Це твори Носова М.М. «Карасик», «Фантазери», «Огірки», Товстого Л.М. «Кісточка», «Правду сказав», Пермяка Є.А. «Як Михайлик хотів маму перехитрити», «Хто хитріший» Саконської Н.П. та ін.

Вихованню духовних цінностей  та гуманних почуттів у дитини сприяють також прислів'я та приказки. Дорослий може використовувати їх як і для  формування особистості дитини, так  і для корегування її неправильної поведінки та несхвальних вчинків. Не можна, також недооцінювати виховний вплив на дитину віршів. Вірші розвивають уяву дитини, пробуджують в неї почуття прекрасного.

Уявлення, отримані дітьми з  художніх творів, переносяться в їхній  життєвий досвід поступово, систематично. На жаль швидкість сучасного життя  дорослого на стільки велика, що він нерідко взагалі забуває  про зв'язок літератури з життям дитини, про те, коли необхідно зосередити увагу дітей на зв'язку з цим.

Отже, художня література сприяє виникненню у дітей саме емоційного ставлення до описуваних подій, героїв, персонажів літературного твору  і є одним із найефективніших  засобів виховання гуманних почуттів та духовних цінностей підростаючого  покоління.

Література:

1. Белинский В. Г. О детских книгах // Собр. соч. – М., 1978. – Т. 3. С.61.
2. Поніманська Т.І. Дошкільна педагогіка. Навчальний посібник //Академвидав. – К., 2006. – С.77
3. Стаценко Р. Методика ознайомлення дітей з художнім словом. / / Дошкільне виховання. – 1980 .–№ 7–C. 6–10.
4. Теплов Б. М. Психологические вопросы художественного воспитания //Сов. педагогика. – 1946. – № 6. – С. 96.