Шпаргалка по дисциплине "Педагогика"

Розумове виховання як одна з найважливіших ланок системи виховання, за Сухомлинським, передбачає: набування знань і формування наукового світогляду; розвиток пізнавальних і творчих здібностей; вироблення культури розумової праці; розвивання інтересу і потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, в застосуванні їх на практиці. Але процес набування знань і якісне їх поглиблення будуть фактором розумового виховання лише тоді, коли знання стануть особистими переконаннями, духовним багатством людини, що позначається на ідейній спрямованості її життя, на її праці, суспільній активності, інтересах. Формування світогляду — це серцевина розумового виховання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вихователь ДНЗ, особливості його професії.

Поряд з високими моральними якостями, глибокими знаннями методики навчальновиховної роботи і психологічних особливостей дітей дошкільного віку вихователь повинен мати комплекс професійно важливих психологічних якостей, які визначають його педагогічну майстерність. Ці вимоги диктує специфіка діяльності вихователя і об'єкта його діяльності — особистості дошкільника.

У діяльності вихователя виділяють такі основні функції: виховна, освітня, охорона та зміцнення здоров'я.Виховна функція втілюється в діяльності, що ставить за мету формування гармонійно розвиненої особистості в процесі морального, трудового, розумового, естетичного і фізичного виховання дитини. Вихователь ознайомлює дітей з проявами високої моралі та відповідальності людини, формує в них почуття патріотизму, співробітництва, працьовитості, вчить їх правильно поводитися і спілкуватися з однолітками і дорослими.Освітня функція виявляється у процесі збагачення дитини певними знаннями, вміннями та навичками не тільки в ігровій діяльності, яка переважає в дошкільному віці, а й у спеціально організованій навчальній, а також побутовій і трудовій діяльності. Специфічною і важливою функцією вихователя дошкільного закладу є охорона і зміцнення здоров'я дітей. Враховуючи слабку опірність організму дитини до хвороб, вихователь повинен створити умови для фізичного розвитку дітей, вживати заходів щодо їх загартовування, зміцнення здоров'я. Для цього він повинен добре знати анатомію дитячого організму, засоби загартовування і фізичного розвитку дитини, реалізовувати останні у дошкільному закладі та проводити відповідну роботу серед батьків, які часто погано підготовлені з цього важливого напряму виховання.

У завдання вихователя входить також формування в дітей культурно гігієнічних навичок, зокрема, звички вмиватися і мити руки перед їжею, охайно одягатися, акуратно їсти, прибирати постіль.

Професійно важливі для вихователя якості — справедливість, принциповість, доброзичливість, чуйність, терплячість, уміння розуміти вчинки дітей та передбачати їх поведінку, здатність стримувати роздратування та ін. — фундамент для вельми складного психологічного утворення, необхідного кожному педагогу, зокрема вихователю дошкільного закладу. Це утворення називають педагогічним тактом. Педагогічний такт необхідний вихователю для успішного виконання виховних і освітніх функцій, досягнення повного взаєморозуміння з батьками вихованців і колегами.

Високі вимоги ставить педагогічна діяльність і до мови вихователя. Вихователь повинен вміти логічно, грамотно, чітко формулювати свої думки у доступній для дітей даного віку формі. Особливе значення має емоційне забарвлення мови вихователя, її виразність. Такі вимоги до мови вихователя пояснюються не лише тим, що вона є формою виражання його думок, а й тим, що вона — еталон, взірець для наслідування, отже, важливий фактор розвитку мови дошкільнят.

Специфічні вимоги ставляться до уваги вихователя дитячого садка. Він повинен уміти у потрібний момент зосередитися на об'єкті або процесі діяльності. Стійка і глибока концентрація уваги допомагає вихователю виконувати ту чи іншу роботу якісно і в коротші строки.Під час проведення навчальних занять, рухливих ігор, інших заходів навчального та виховного характеру вихователь мусить швидко і легко переключати свою увагу з одного об'єкта на інший, з одного виду діяльності на інший, з однієї форми роботи на іншу. В процесі виконання навчальних та виховних функцій вихователь часто спрямовує свою свідомість не на один, а одночасно на кілька об'єктів, видів діяльності.

На успішність роботи вихователя дитячого садка впливають і особливості його пам'яті. Він повинен мати добре розвинуте довільне запам'ятовування, щоб запам'ятати велику кількість казок, оповідань, загадок, пісень, різноманітну інформацію про явища природи, життя тваринного світу, звичаї різних народів нашої та інших країн. Пам'ять вихователя має бути оперативною, щоб швидко і своєчасно актуалізовувати потрібні знання.

У роботі з дошкільнятами допомагає і добре розвинута короткочасна наочнообразна пам'ять вихователя. Динамічний характер занять, ігор з вихованцями часто ставить його перед необхідністю швидко запам'ятати будь-яку наочнообразну інформацію при короткочасному її сприйманні і тут же відтворити її, продемонструвавши дітям.

Як бачимо, педагогічна діяльність ставить високі вимоги до комплексу психологічних якостей вихователя дитячого садка. Врахування цих вимог у ході профорієнтаційної роботи з молоддю та виховної роботи зі студентами педагогічних закладів, безперечно, відіграє важливу роль в укомплектуванні дошкільних закладів морально вихованими, освіченими працівниками, професійно здатними за своїми психологічними якостями до діяльності вихователя.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вікова періодизація

Особистість є багаторівневою системою, яка поетапно формується впродовж усього життя. Кожен вік є якісно особливим етапом і характеризується багатьма змінами. Особливості віку залежать від умов життя, стосунків з людьми, рівня розвитку психологічної структури особистості, знань і мислення, сукупності певних фізіологічних ознак. У житті людини виокремлюють дошкільний, шкільний вікові періоди і період соціальної зрілості — дорослість. Кожен із них складається з відповідних вікових етапів, які характеризуються певними особливостями. Критеріями розвитку дитини є анатомічні, фізіологічні, психологічні, педагогічні, фізичні показники стану організму. До анатомічних належать розвиток кісткової, м'язової, серцево-судинної та статевої систем. Фізіологічні охоплюють показники діяльності органів дихання, кровообігу, залоз внутрішньої секреції, нервової системи. Психологічні показники відображають особливості сприйняття, пам'яті, уяви, мислення, мовлення, темпераменту, характеру. Показниками фізичного розвитку є зріст, вага, обсяг грудної клітки, стан м'язів. Педагогічні критерії визначають можливості розумового, морального, трудового, естетичного, фізичного виховання дитини. Своєрідне бачення умов і рушійних сил розвитку людських якостей на стадії дитинства, закономірностей перебігу фізіологічних, сенсорних, емоційних, вольових та пізнавальних процесів, особливостей формування дитини як особистості засвідчує народний досвід виховання, згідно з яким періодизація дитинства здійснювалася за принципом раннього залучення до праці: — від народження до 2—3-х років — діти, які потребують особливої опіки батьків та інших членів сім'ї («Матері з рук не виходить, матері по п'ятах ходить»); — від 3-х до 14-ти років — підготовка до активного життя. У межах цього етапу вирізняють два періоди: 1) до 7 років («до пастуха»); 2) від 7 до 14 років. П'ятирічна дитина — вже «підпасич», допомагає старшим дітям, а в 6—7 років («як зуби почнуть випадати») — уже пастух. Дівчинка «год з шести тягає гребінку з валом, коли мати пряде», а з 7—8 років починає прясти; — від 14 до 17—18 років — «готова робоча сила». Ян-Амос Коменський основою вікової періодизації вважав етапи виховання, кожен з яких триває шість років: материнська школа, навчання у початковій школі; навчання в гімназії; завершення навчання. Французький педагог-гуманіст Жан-Жак Руссо (1712—1778) виокремлював два періоди розвитку: від народження до 2 років (час фізичного виховання); від 2 до 12 років (період розвитку «зовнішніх почуттів»). Костянтин Ушинський вважав перші сім років життя періодом першого дитинства і підготовки до шкільного навчання. Згідно з концепціями періодизації дошкільного дитинства виокремлюють три головні періоди розвитку протягом перших шести років життя дитини, кожен з яких є кроком до загальнолюдських цінностей, нових можливостей пізнавати, емоційно освоювати і перетворювати світ. Ці періоди відмежовані один від одного рівнем психічного розвитку дитини. Кожен попередній створює умови для наступного, їх послідовність не може бути штучно «змінена» у часі: немовлячий період (перший рік життя), раннє дитинство (від одного до 3-х років), дошкільне дитинство (від 3-х до 6—7-ми років). Сучасна психологія вирізняє такі періоди загального дитинства: — немовля (від народження до року; окремо акцентується на першому місяці як періоді народженості); — переддошкільне (раннє) дитинство (від 1 року до 3 років); — дошкільне дитинство (від 3 до 6 років); — молодший шкільний вік (від 6 до 11—12 років); — середній шкільний вік (підлітковий) (від 12 до 15 років); — старший шкільний вік (юнацький) (від 15 до 18 років). Педагогічна вікова періодизація, що виходить із завдань виховання дітей на різних етапах дошкільного дитинства і відображає практику їхнього навчання і виховання у дошкільних закладах, зумовлює поділ дитинства на ранній вік (від народження до 2 років), молодший дошкільний вік (від 2 до 4 років), середній дошкільний вік (від 4 до 5 років), старший дошкільний вік (від 5 до 6—7 років). Особливо важливий останній рік дошкільного дитинства, який передує навчанню в школі. Програми виховання дітей у дошкільних закладах складені за окремими роками життя або віковими періодами для конкретизації завдань, змісту і методів виховання і навчання.

Обдаровані діти  

 Обдарованість - це маленький  паросток, ледь проклюнувся із  землі і вимагає до себе величезної уваги. Необхідно пестити і плекати, доглядати за ним, зробити все необхідне, щоб він виріс і дав рясний плід.           В.О.Сухомлинський   Визначень обдарованості  існує багато, один лише психологічний словник  дає  п'ять суперечливих формулювань: 1.Це своєрідне поєднання здібностей, що забезпечують успішне виконання діяльності. 2.Це загальні здібності, що обумовлюють широкі можливості людини,  своєрідність її діяльності. 3.Це розумовий потенціал або інтелект. 4.Це сукупність задатків, природних даних, характеристика ступеня вираженості і своєрідності природних  здібностей. 5.Це талановитість, наявність внутрішніх умов для видатних досягнень у діяльності. Обдарованість - збіг 3 характеристик   інтелектуальних здібностей, що перевищують середній рівень, креативності та наполегливості. Перелік важливих здібностей дитини, що потребують розвитку: Пізнавальні здібності та навички - володіння великим обсягом інформації; - багатий словниковий запас; - перенесення засвоєного на новий матеріал; - встановлення причинно-наслідкових зв'язків; - виявлення прихованих залежностей і зв'язків; - вміння робити висновки: вміння помічати відмінності, використовувати альтернативні шляхи пошуку інформації; - уміння міркувати, будувати гіпотезу, перевіряти їх на практиці; - критичність мислення. Творчі здібності - здатність ризикувати; дивергентное мислення; гнучкість у мисленні і діях; багата уява; здатність висловлювати оригінальні ідеї; швидкість мислення. Особливості емоційної сфери - реалістична «Я» концепція; повага до інших; терпимість до особливостей інших людей; схильність до самоаналізу; готовність ділитися ідеями; відсутність нетерпимості в очікуванні винагороди; змагальність; почуття гумору; чуйність до аналізу моральних проблем. Якості, необхідні педагогу для роботи з обдарованими дітьми: • Бути доброзичливим, чуйним. • Знати психологію обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси. • Мати високий рівень інтелектуального розвитку. • Мати широке коло інтересів і вмінь. • Бути готовим до виконання найрізноманітніших обов'язків, пов'язаних з навчанням обдарованих дітей. • Мати живий і активний характер, мати почуття гумору. Світовий досвід різних форм роботи, мають свої переваги та недоліки: - спеціалізовані групи дітей з високим інтелектом, (ризики – завищена самооцінка, зверхність, ізоляція); - спеціально розроблені методики і програми розвитку, навчання; - індивідуальне високопрофесійне керівництво

Розрізняють обдарованість: 
соціальну – лідерську; 
художню - музичну, образотворчу, сценічну; 
психомоторну - спортивні здібності; 
інтелектуальну – здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів і не встигають з інших); 
академічну - надзвичайна здатність до навчання взагалі, стають відмінними спеціалістами; 
творчу – нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Для виявлення обдарованості використовують різні методи: від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених стандартизованих  тестових завдань.