Перелік та кількість компонентів роботи вихователя з дітьми під час режимних процесів

Перелік та кількість компонентів роботи вихователя з дітьми під час режимних процесів

- ранковий  прийом( індивідуальна робота з дітьми, малорухливі ігри,спостереження, праця в природі, робота чергових, сюжетно-рольові ігри, робота в книжковому куточку);

Прийом, огляд дітей.

• вранці вихователь привітно зустрічає кожну дитину, розмовляє з нею -водночас створюючи доброзичливу атмосферу, викликає у дитини зацікавленість, пропонує іграшку, залучаючи дитину до спокійної гри на килимку тощо;
• відбувається обмін інформацією батьків та вихователя про стан здоров’я , самопочуття, настрій дитини тощо;
• під час ранкового прийому дітей батьки поспішають на роботу чи у справах, вихователь зосереджує всю увагу на роботі з дітьми, тому не завжди є час розв’язати проблеми. Щоб уникнути непорозумінь пропонуємо всі проблемні питання вирішувати під час повернення дитини додому. Як правило це після 17.00 або у інший зручний час для обох сторін.

Ранкова гімнастика-фізичний розвиток дитини та створення бадьорого настрою  на весь робочий день.

Підготовка до сніданку.

• вихователь привчає дітей самостійно мити руки з милом та вмиватись, знаходити рушник і користуватись тільки своїм;
• для створення гарного апетиту вихователь залучає всі аналізатори дитини, повідомляючи про страву, яку вони будуть їсти.

Сніданок.

• під час сніданку вихователь виховує у дітей культуру споживання їжі, враховуючи досвід кожної дитини;
• слідкує щоб дитина правильно сиділа, користувалась столовим прибором, серветкою, добре пережовувала їжу;
• у разі потреби догодовує дитину.

Підготовка до занять.

• вихователь готує матеріал до занять;
• діти самостійно грають.

Заняття.

• проводяться відповідно до розкладу та методики виховання дітей.

Підготовка до прогулянки.

• вихователь привчає дітей складати іграшки;
• діти відвідують туалетну кімнату;
• вчаться правильно та послідовно одягатись на вулицю;
• під час одягання вихователь створює спокійну доброзичливу атмосферу - вчить як треба звертатись з проханням, розвиває словниковий запас дітей застосовуючи вірші, народні прислів’я тощо.

- І прогулянка( гурткова робота (за планом), спостереження, рухливі ігри, індивідуальна робота, праця в природі, пішохідні переходи (1 раз на тиждень), фізкультура на повітрі (в дні, коли немає фізкультури), робота з безпеки життєдіяльності, самостійна діяльність дітей, дидактичні ігри, дослідницько-пошукова діяльність);

Прогулянка.

• вихователь проводить спостереження за об’ектами живої та неживої природи на території садочка, рухливі, малорухливі ігри, індивідуальну роботу з окремими дітьми, організовує самостійні ігри дітей.

Повернення з прогулянки, підготовка до обіду.

• вихователь вчить дітей правильно та послідовно роздягатись,складати речі у шафу, мити руки та вмивати обличчя, правильно користуватись своїм рушником, тощо;
• вихователь організовує самостійні ігри дітей.

Обід.

• вихователь вчить дітей самостійно вживати їжу, бути охайним, не розмовляти під час їжі тощо.

Підготовка до сну.

• вихователь пропонує відвідати туалетну кімнату, залучає дітей до самостійних дій, враховуючи досвід кожної дитини;
• у разі потреби допомагає дитині роздягнутись та лягти у своє ліжко.

- ІІ половина дня (гурткова робота, вечори розваг, перегляд діафільмів, відеофільмів, слухання аудиозаписів, бесіди, читання художніх творів, самостійна художня діяльність, творча праця, господарсько-побутова праця, театралізована діяльність, уроки практичного життя);

Сон.

Поступовий підйом та гімнастика пробудження. 
Ігри, індивідуальна робота з дітьми.

• відповідно до плану роботи вихователя.

Підготовка до вечері.

• відвідування туалетної кімнати, виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей.

Вечеря.

Підготовка до прогулянки.

 

- ІІ прогулянка ( спостереження, рухливі ігри, праця, праця в природі, індивідуальна робота, самостійна ігрова діяльність).

Індивідуальна робота з дітьми.

Робота з батьками.

Повернення дітей додому.

 

 

 

 

 

 

 

 

Прийоми прямого (безпосереднього) керівництва  самостійною діяльністю дітей:

· допомогти дітям обрати близький до їхніх уподобань, співзвучний із настроєм і конкретною ситуацією вид діяльності, визначитися з її конкретним змістом – що будуть малювати або ліпити, в яку гру гратимуть, про що хочуть поговорити, розповісти тощо;

· підтримати порадами, підказками, допомогти вибрати зручне місце для самостійних занять, необхідні атрибути, іграшки, приладдя, обладнання з урахуванням бажань, інтересів, претензій різних дітей так, аби діти не заважали одне одному, а отже попередити виникнення конфліктів;

· за потреби націлити малят на раціональні способи дій, зручний порядок виконання завдання або творчого задуму;

· посприяти об’єднанню дітей для спільної діяльності, якщо їхні бажання співпадають, або навпаки, розвести їхню діяльність у просторі й часі при потенційній можливості виникнення конфліктної ситуації;

· вносити періодичні зміни до змісту обраної діяльності, варіювати способи виконання;

· спрямовувати дітей на об’єктивну самооцінку й визначення перспективи продовження обраної справи в інший час;

· забезпечити оптимальні фізичні й психічні навантаження на дітей, чергування навантажень і відпочинку, мотивувати вчасну зміну статичних положень і динамічних занять, видів діяльності тощо.

 

Прийоми непрямого (опосередкованого) керівництва  самостійною дитячою діяльністю:

· систематична робота зі створення достатнього запасу вражень про навколишній світ, знань, умінь і навичок, формування життєвого досвіду в процесі організації життєдіяльності у дошкільному закладі, вдома та за їх межами;

· грамотне, педагогічне виважене облаштування розвивального природного й предметно-ігрового середовища, яке спонукало б до самостійних занять різними видами діяльності, приваблювало й зацікавлювало, давало поштовх дитячій уяві й фантазії;

· організація навколо дитинисоціального середовища, насиченого відповідного її віку контактами з однолітками, молодшими і старшими за віком дітьми, рідними й близькими, а також сторонніми дорослими людьми;

· охорона й плекання внутрішнього світу кожної дитини та визнання її права вважати своєю певну частку довкілля; періодична зміна розвивального середовища шляхом внесення до нього нових компонентів, наприклад, іграшок, обладнання, рослин, нових знайомств, та його переобладнання; раціонального розміщення різних компонентів цього середовища у фізичному просторі, яке не лише спонукало б до вільного вибору виду діяльності й задовольняло потреби дітей у проявах різних видів активності, але й уможливлювало інтимізацію дитячого життя, тобто надавало можливість, зокрема, наодинці попрацювати з конструктором, причепуритись та приміряти елементи театральних костюмів перед дзеркалом й самостійно розіграти уявну роль тощо.

 

 

 

 

 

 

ПОРАДНИК

МОЛОДОМУ ПЕДАГОГУ