Майстерність роботи вчителя з батьками учнів

Часто в школах спостерігається  практика, коли для бесіди запрошуються тільки ті батьки, діти яких чимось провинилися. Це невірно. У цьому випадку кожна передбачувана зустріч з вчителем викликає неспокій, збентеження, а іноді і роздратовує. Плануючи бесіди, вчитель повинен вийти з того, що спілкування з батьками не повинне обмежуватися повчаннями, зауваженнями. Бесіди повинні бути взаємно цікавим, частіше приємним обміном інформацією, природним видом зв'язку батьків і школи.

Підвищену увагу в бесідах  треба приділяти батькам тих учнів, у яких не виявляється великих здібностей до навчання, навіть при зразковій старанності і старанні. У таких учнів, часто, при вдумливому відношенні до них старших, виявляються здібності до різної позаучбової діяльності: музиці, танцям, різним видам ручної праці, моделюванню, спорту, малюванню, співу і т. д. Якщо вчитель помічає в учня які-небудь здібності, потрібно звернути на це увагу батьків, з тим щоб вони постаралися розвинути їх, створивши з сім'ї відповідні умови. Часто це не тільки не заважає навчанню, а, навпаки, стає основою, на якій розвивається і формується інтерес до занять в школі, до праці.

Отже, перевагою індивідуальної роботи є те, що, знаходячись віч-на-віч з вчителем, батьки відвертіше розказують йому про свої проблеми, ускладнення, іноді торкаючись тих внутрішньо-сімейних відносин, про які ніколи б не сказали при сторонніх. Це народжує неухильне правило: зміст індивідуальної бесіди повинен залишатися надбанням тільки розмовляючих. Батьки повинні бути упевнені, що все довірливо розказане вчителеві залишиться між ними, що будь-яка відвертість на адресу учня, будь-яка оцінка його поведінки і схильностей, висловлена вчителеві, не буде при нагоді використана йому у шкоду, розголошена.Не можна розмовляти з батьками в присутності дитини, якщо не упевнені, що ваша похвала або осуд сина або дочки сприйметься правильно.

2.3. Методи та форми майстерності роботи вчителя  з батьками учнів у ЗОШ №20, м. Миколаїв

Проходячи практику у ЗОШ  №20, ми змогли розробити  експериментальну астину курсової роботи. Працюючі з класним керівником  були розроблені додатки , які потрібно використовувати вчителю при роботі з батьками учнів.

Тільки  разом  з батьками , спільними  зусиллями ,

вчителі  можуть  дати  дітям  велике  людське  щастя .

            В. О.  Сухомлинський  

Основні  завдання  батьківського комітету  ЗОШ 20,м. Миколаїв

1. Налагодити тісний зв’язок школи з батьками .
2. Активізувати роботу батьківського комітету , щодо роз’яснення законодавства України з питань освіти
3. Добиватись впливу органів місцевого самоврядування на батьків, діти    

         яких    порушують Статут  школи .

4. Аналізувати стан навчальних досягнень учнів і виявити  причини байдужого ставлення батьків до навчання і виховання власних дітей.
5. Пропагувати педагогічні знання , що зумовлять підвищення педагогічної грамотності батьків.
6. Допомагати батькам в оволодінні системою умінь, необхідних для організації діяльності дитини вдома
7. Впровадження форм роботи з сім’єю , що сприяє  гуманізації                  

          взаємовідносин  „педагоги – батьки”. Батьки і вчителі повинні стати  

          партнерами , активними співучасниками творчого процесу виховання    

         учнів.

Функції  роботи  класного  керівника  з  батьками.

  Перша  функція –  ознайомлення  батьків із змістом  і методикою навчально-виховного  процесу , що організовує  школа  , обумовлена  необхідністю вироблення  однакових  вимог, загальних  принципів, визначення  мети і  завдань  виховання, добору  його змісту й організаційних  форм у сімейному  вихованній у навчально-виховному процесі школи.

Друга  функція -  психолого-педагогічна  освіта батьків .

Третя функція -залучення батьків до спільної з дітьми діяльності :

• Участь у всіх формах позаурочної  діяльності ( походи ,екскурсії,вечори, змагання, благоустрій  школи) .
• Участь батьків у підготовці загально шкільних традиційних форм роботи
• ( вечори-зустрічі випускників, свята Останнього дзвоника , спортивних змагань „Тато, мама , я – спортивна сімя” ,свято  квітів, виставок, тощо )
• Участь у профорієнтаційній  роботі  школи : екскурсї на виробництво, зустрічі з цікавими людьми ).
• Участь у роботі ради школи , ради профілактики правопорушень , піклувальній раді школи .
• Надання матеріальної допомоги в реалізації різних шкільних і класних заходів через установлення зв’язку школи з підприємствами , фірмами .

Четверта функція –  коректування процесу виховання  в родинах окремих учнів:

• надання психолого-педагогічної допомоги в процесі сімейного виховання різних категорій учнів , зокрема  обдарованих дітей ;
• надання психолого-педагогічної допомоги в розв’язанні складних сімейних проблем : підлітковий вік , профілактика формування шкідливих звичок , профілактика правопорушень;
• індивідуальна робота з неблагополучними родинами учнів ( ця робота здійснюється спільно із правоохоронними органами ).

П’ята функція – взаємодія батьків : із громадськими організаціями , батьків-ськими комітетами школи і класу , шкільними радами.

Форми взаємодії педагогів та батьків.

• батьківські  збори ;
• батьківський лекторій , „Університет педагогічних знань „;
• тематичні конференції  з обміну досвідом виховання дітей ;
• презентація досвіду родинного виховання у засобах масової інформації ;
• диспут, дискусія ;
• батьківський  актив.

Висновки

Курсова робота досліджувала одну з актуальних проблем сучасної педагогічної науки і практики – майстерність і проблему роботи вчителя з батьками учнів у сучасній школі. Вивчення та аналіз низки літературних джерел, спостереження за шкільною практикою виховання дали змогу зробити такі висновки і узагальнення:

1. Родина є основою держави.  Родина, рід, родовід, народ, –  такий шлях розвитку кожної  людини, формування її національної  свідомості й громадянської зрілості. Родинне виховання – це природна  і постійно діюча ланка виховання,  що обумовлює розвиток людини  на всіх стадіях її життя.  Тому у своїй виховній діяльності  система освіти має спиратися  на сім'ю, підвищувати її психолого-педагогічну  культуру, активно впливати на  взаємини між її членами.

2. Метою роботи вчителя  з батьками учнів є необхідність  організації безперервності виховуючого впливу протягом всього періоду життя дитини. Необхідність безперервності цього процесу диктується можливістю запобігання виникнення суперечностей між засадами виховання в сім’ї та засадами виховання в школі.

3. Основними завданнями  родинного виховання є:

• виховання фізичної й морально здорової особистості, забезпечення необхідних екосоціальних умов для повної реалізації можливостей розвитку дитини (генотипу), повноцінного психічного та духовного її становлення, формування навичок здорового способу життя;
• створення атмосфери емоційної захищеності, тепла, любові, взаєморозуміння, чуйності, доброзичливості, належних умов для розвитку почуттів;
• засвоєння базових моральних цінностей та ідеалів, культурних традицій, етичних норм взаємин між близькими людьми і в суспільному оточенні, виховання культури поведінки, здатності піклуватися про молодших і немічних;
• забезпечення духовної єдності поколінь, збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, прилучення дітей до народних традицій, рідної мови, звичаїв, обрядів, виховання в них національної свідомості і самосвідомості;
• виховання поваги до законів, прав і свобод людини, розвиток громадянської і соціальної відповідальності;
• залучення дітей до світу знань, виховання поваги до науки, школи і вчителя, розвиток прагнення до освіти й творчого самовдосконалення;
• включення в спільну побутову та господарську діяльність, розвиток рис творчої працелюбної особистості, формування почуття власності та навичок господарювання;
• формування естетичних смаків і почуттів, уміння розрізняти прекрасне і потворне в мистецтві і житті, забезпечення умов для практичної творчої діяльності дітей;
• статеве виховання дітей, розвиток моральної чистоти, поваги до жінки, почуття дружби, кохання, підготовка до подружнього життя, прищеплення навичок виховання дітей в сім'ї;
• розвиток внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки і саморегуляції поведінки, почуття власної гідності, поваги до себе, відповідальності за свої вчинки, здатності до морального самовдосконалення.

4. У практиці сучасної  школи використовують найрізноманітніші  форми і методи роботи з  батьками учнів: педагогічний лекторій, позакласний педагогічний всеобуч, університет педагогічних знань, підсумкова річна науково-практична конференція батьків з проблем виховання, день відчинених дверей, класні батьківські збори, відвідування батьків вдома, листування, консультації батькам, запрошення батьків до школи, тематичні вечори запитань і відповідей, ознайомлення батьків з психолого-педагогічною літературою, батьківський комітет класу, загальношкільний батьківський комітет, виконання батьками практичних рекомендацій, прохань.

5. Спільна робота школи  і родини у цій школі ґрунтується  на принципах гуманістичної педагогіки: пріоритетності сімейного виховання,  громадянськості, демократизму, гуманізації взаємин педагогів і батьків, ретроспективності, педагогізації батьків.

Оскільки основна відповідальність за навчання та виховання молодого покоління покладається на школу  і саме школа має змогу найтіснішого контакту з сім'єю дитини упродовж великого проміжку часу, на сьогоднішньому етапі  розвитку нашого суспільства саме школа  покликана систематизувати роботу педагогічного всеобучу батьків  та забезпечити її наступність від 1-го до останнього класу.

Обґрунтованість, конкретність, лаконічність, доступність у викладенні матеріалу, урізноманітнення організаційних форм, а також засобів заохочення, дотримання етики у взаєминах  учителя з батьками і навпаки  – ось основні принципи планування цієї роботи.

Література

1. Аза Л.О., Лавриненко Н.В. Батьківський авторитет. – К.: Політвидав України, 1986. – 92 с.
2. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П.Калиниченко. – М.: Высшая школа, 1988. – 642 с.
3. Афанасьева Т.М. Семья. – К.: Радянська школа, 1986. – 223 с.
4. Беленькая А.С. Слагаемые авторитета. – М.: Знание, 1983. – 96 с.
5. Бондарук О.І. Психологія сім’ї. – К.: Академія, 2001. – 68 с.
6. Винникот Д.В. Разговор с родителями / Пер. с англ. – М.: Класс, 1995.– 114 с.
7. Виховання молодого покоління на принципах християнської моралі в процесі духовного відродження України: Зб. Наук. Праць. – Острог, 1998. – 444 с.
8. Виховання української еліти в системі національної освіти України: матеріали науково-практичної конференції (19-20 червня 1997) / Під ред. В. Вовка, І.Б. Ковальчука. – Львів: За вільну Україну, 1997. – 146 с.
9. Гаврилова Т.П. Учитель и семья школьника. – М.: Знание, 1988. – 79 с.
10. Геник С. М. Усе починається з родини. – Івано-Франківськ: Сіверсія ЛТД, 1998. – 725 с.
11. Гнутель Я.Б. Виховна робота в сучасних умовах: теорія і методика. – Тернопіль.: АСТОН, 1998. – 264 с.
12. Гребенников И.В. Школа и семья: Пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.
13. Гусак М., Л. Мартіросян. Історія педагогіки України: Посібник для студентів. – Луцьк: Видавництво ВДУ, 1996. – 164 с.
14. Дроб’язко П.І. Українська національна школа: витоки і сучасність. – К.: Академія, 1997. – 184 с.
15. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997.– 261 с.
16. Корнієнко С.М., Кадлюк Я.П. Батьківські збори у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Богдан, 1995. – 64 с.
17. Корнієнко С.М., Корнієнко С.М. Родинне дозвілля у початкових класах: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Богдан, 2000. – 160 с.
18. Макаренко А.С. Книга для батьків. – К.: Рад. школа, 1973. – 335 с.
19. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.
20. Подлесый И.П. Педагогика начальной школы: Учебное пособие. – М.: Владос, 2000. – 400 с.
21. Робоча книга вихователя. Випуск 1. / Укладачі О.І.Тимчишин, В.І.Уруський. – Тернопіль: ТОІППО, 2000. – 300 с.
22. Русова С. Вибрані педагогічні твори. – К.: Освіта, 1996. – 304 с.
23. Савченко О.Я. Сімейне виховання молодших школярів. – К.: Радянська школа, 1979. – 141 с.
24. Семиченко В.А. Заслуженюк В.С. Психологія та педагогіка сімейного життя: Навч. посіб. – К.: Веселка, 1998. – 214 с.
25. Спок Б. Разговор с матерью: книга о воспитании / Пер. с англ. Н.А. Перовой, Д.Ю. Азорова. – М.: Политиздат, 1990. – 588 с.
26. Стєльмахович М.Г. Українська родинна педагогіка: Навч. посібник. – К.: ІСДО, 1996. – 228 с.
27. Турбовский Я.С. Средства и методы педагогического действия. – М.: Знание, 1980. – 94 с.
28. Урбанская О.Н. Работа с родителями младших школьников: пособие для учителя. – М.: Просвещение, 1986. – 190 с.
29. Фіцула М.М. Педагогіка. – К.: Знання, 2000. – 653 с.
30. Шнейдер Л. Психология семейных отношений: Учебник. – М.: Педагогика, 2000. – 578 с.
31. Шуман С.Г. Родительские тревоги: из опыта работы психолого-педагогической службы. – М.: Педагогика, 1989. – 175 с.
32. Щербань П. Національне виховання в сім’ї. – К.: Либідь, 2000. – 254 с.
33. Эйдемиллер З. Г., Юстицкий В. В. Семейная психотерапия, – Л.: Медицина, 1990. – 192 с.