Формування моральної культури у студентів педагогічних спеціальностей в умовах вищого навчального закладу (ВНЗ)

Висновки

У процесі дослідження  встановлено, що успішність формування моральної культури студентів забезпечують такі умови.

1. У процесі навчання  в контексті економічної діяльності  здійснюється перехід від інформування  до осмислення, а від осмислення до дії (використання концепції знаково-контекстного навчання).

Використання концепції  знаково-контекстного навчання сприяє формуванню моральної культури молоді.

По-перше, студент в  умовах контекстного навчання (контекст життя й діяльності, контекст підприємницької діяльності) наповнює навчально-пізнавальну діяльність особистісним сенсом, визначає міру активності, ступінь включення в діяльність, здійснює подвійний перехід: від інформації до думки, а від думки до дії. Перехід від інформації (наприклад, на лекціях, семінарських заняттях, у період практики і т.д., в умовах реалізації міжпредметних зв’язків, реалізації принципу концентризму контекст діяльності збагачується) та її застосування опосередковується думкою, що і робить цю інформацію осмисленим знанням.

По-друге, кожне нове поняття  чи положення, що вводить викладач, перебудовує досвід студента таким  чином, що проглядається система  його зв’язків із партнерами у майбутньому  бізнесі.

По-третє, позиція “у відповідь” студента ініціативна в тому випадку, якщо він приймає рішення, здійснює моральний вибір у вірогідних умовах підприємницької діяльності.

2. Використання в навчально-виховному  процесі методики діалогічного  спілкування.

Діалогізація спілкування  стимулювала розвиток взаємин на основі рівноправності партнерів, сприяла розвитку взаєморозуміння, поваги до особистості. Студенти привчались розуміти цінність думок партнера, поважати як свою гідність, так і гідність іншого, усвідомлювати особистісну значущість. Виховуючий характер діалогічного спілкування досягався за рахунок створення атмосфери відповідного психологічного комфорту, встановлення взаємин, побудованих на моральних нормах та принципах, створення відповідного емоційного стану, спрямованого на самовираження, самореалізацію, самоствердження.

3.Розроблена комплексна програма „Моральна культура особистості” залучає студентів до духовної діяльності, розвитку здібностей, до моральних зусиль таким чином, щоб у результаті осмислення власного життя моральна культура стала константою особистісної структури студента, а ціннісне ставлення до людини – його рисою.

4. Включення студентів  у моральні стосунки, а через  них у пізнавальну, ціннісно-орієнтаційну, практичну діяльність.

Щоб ефективно впливати на формування моральної культури особистості, потрібно враховувати той факт, чи стане діяльність, яку ми організовуємо, засадою для розгортання гуманних взаємин і до яких учинків вона спонукатиме студентів.

5. З урахуванням визначених  педагогічних умов була розроблена  методика формування моральної культури студентів ВНЗ педагогічного профілю, що досліджувалась з позицій ставлення до людини як до найвищої цінності. Її сформованість забезпечувалась суб’єкт-суб’єктними взаєминами, діалогізацією спілкування, розвитком у студентів самопізнання та рефлексії.

В експерименті застосовувались  активні методи формування моральної  культури особистості: дискусійний, діалогізації, ситуацій морального вибору, етичного оцінювання та співвіднесення з відповідними моральними нормами, пошуковий, ігровий, діяльнісно-практичний, використовувався різноманітний спектр ігор: сюжетно-рольових, імітаційних, інтерактивних, ділових, комунікативних, позиційних. Це сприяло ствердженню в свідомості студента таких моральних норм, як відповідальність, справедливість, почуття обов’язку, честі, чесність, порядність, толерантність тощо

 ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

1. Дослідно-експериментальна робота дала можливість виявити значний потенціал навчальної діяльності у формуванні моральної культури особистості. Цей процес досліджувався з позицій ставлення до людини як найвищої цінності. Ефективність забезпечувалась суб’єкт-суб’єктними взаєминами, діалогізацією спілкування, розвитком у студентів самопізнання та рефлексії.

Досліджуваний феномен  становить нерозривну єдність моралі і культури, що фіксується в необхідних для повноцінного життя людини моральних нормах: відповідальності, справедливості, чесності, миролюбності, порядності тощо. Ці та подібні до них цінності дозволяють студенту розвиватись у гармонії із суспільною культурою та із самим собою, забезпечують особистісно-психологічний комфорт.

Норми моралі наповнюються якісно новим змістом і характеризуються нами з огляду на сучасну економічну ситуацію. Умовою їх виявлення є  свобода особистості, надання молодій  людині права на вибір і волевиявлення. Відповідно до моральних норм нами виділені та охарактеризовані за змістом форми їх виявлення студентами у повсякденному житті. Серед них відроджувані й особливо актуальні сьогодні такі, як великодушність, делікатність, добропорядність, довіра, почуття провини тощо. Без них, як доведено в дослідженні, дані норми не стануть мотивами поведінки й залишаться лише у сфері знань особистості.

2. Установлено, що розвитку  відносин студентів, які зумовлюють  зміни їхньої моральної культури, сприяє така організація їхньої  діяльності, при якій поряд з  оперативною її стороною в дію вступає мотиваційна сторона.

Включення студентів  у діяльність не припускається, а  вважається  необхідним. Ієрархія мотивів  діяльності студентів, які при цьому  формуються, характеризує спрямованість  особистості не лише в пізнавальній, а й у ціннісно-орієнтаційній сфері. Система мотивів спонукає студентів ставити проблеми, концентрувати зусилля на їх розв’язання. Формування моральної культури майбутніх фахівців, що буде реалізовуватись в діяльності, пов’язане з розвитком у них системи мотивів. У її змісті є як суто пізнавальні, так і соціальні мотиви. Цінність, що входить у структуру ціннісного ставлення, приймає форму мотиву, який є специфічним за своєю суттю.

Відтворення соціально-морального контексту майбутньої діяльності можливе  за допомогою активних методів навчання, що реалізується в різних організаційних формах.

Створення соціально-морального контексту майбутньої діяльності стає реальністю, якщо в діяльності фахівця реалізується принцип реальності, що полягає в необхідності гармонійно поєднувати турботу про особисте благо з існуванням чужих інтересів і прагнень.

У результаті порівняння ієрархії особистісно-професійних  якостей у випускників і майбутніх педагогів установлено зміни, що відбулися у структурі особистісних якостей студентів, які свідчать про якісні перетворення їхньої моральної культури,   де домінуюче місце займає відповідальність. Вона є одним із провідних засобів регуляції діяльності та взаємостосунків з іншими людьми, одним із критеріїв оцінки педагогічної діяльності. Зв’язки, що існують між особистісними якостями у випускників, розкривають поєднання моральних і власне професійних аспектів позиції, що реалізуються в діяльності.

Студенти, приймаючи та здійснюючи рішення, які стосуються інших людей, схильні виходити з  того, що й інші в аналогічних ситуаціях приймуть ті самі рішення по відношенню до них. Виконуючи свої обов’язки, вони сприяють благу інших людей.

3. Виховання моральної культури особистості розглядається не лише як соціальна, а й як педагогічна проблема, що вимагає пошуку й визначення ефективних шляхів, методів та умов її  розв’язання.

У процесі дослідно-експериментальної  роботи здійснювалась апробація  розробленої нами комплексної програми “Моральна культура особистості”, яку розглядали як необхідну умову засвоєння молоддю морально-духовних цінностей, розвитку в них рефлексії та самопізнання.

 Система роботи  з виховання моральної культури  особистості, яка була нами  апробована і довела свою ефективність, складалася з поглиблення знань  молоді про моральну культуру, із гуманізації спілкування та взаємин молоді на основі суб’єкт-суб’єктної взаємодії викладача і студентів; із діалогізації спілкування, розвитку ціннісного ставлення до людини. Способи спілкування були такі: розуміння, визнання й прийняття іншого як унікальної особистості; формування ядра особистої гідності кожного студента; використання активних форм роботи, які б реалізували мету завдання, оновлений зміст моральних норм.

4. Продуктивною педагогічною  умовою формування моральної  культури особистості є діалогічне спілкування, що створює необхідне соціально-культурне середовище. А різноманітні моральні дилеми  розв’язуються шляхом діалогу й консенсусу. Діалог є результативним у тому випадку, якщо партнери із спілкування мають спільне смислове поле під час взаємодії і вони відкриті один іншому. Їхні позиції мають рівне право на існування.

У процесі дослідження  встановлено, що спілкування є найбільш продуктивним тоді, коли його функції  виступають у тісній єдності (контактна, інформаційна, спонукаюча, координаційна, встановлення взаємин, надання впливу).

5. Стратегією навчально-виховного процесу у нашій роботі пропонується, знаково-контекстне навчання. Суть його полягає в тому, що в створюваному контексті майбутньої діяльності здійснюється подвійний перехід від інформації до думки, а від думки до дії, що робить цю інформацію осмисленим знанням.

Доведено, що процес формування моральної  культури припускає рух  від знання простої інформації до оцінювальних знань, до рефлексії у  складі знань. Знання-оцінка  слугує основою для майбутньої діяльності студента. Знання, які входять до складу цінностей, стають основою для оцінювальної діяльності тоді, коли проходять етап від інформаційного знання до оцінювального, а потім до застосування його на практиці. Результатом практичного використання знань у його оцінній функції стає ціннісне ставлення.

Установлено, що засвоєні наукові знання, які беруться у  співвідношенні до практичної діяльності, є не просто продуктом вивчення, а засобом діяльності. Різний тип  наукових знань, які використовує майбутній педагог у процесі власної діяльності, перетворюється, а точніше інтегрується в певну систему, побудовану за логікою розв’язування завдань, що стоять перед ним.

6. Активність студента  в процесі формування моральної  культури досягається за таких умов: 1) наявність ціннісних життєвих орієнтирів, спрямованість особистості на активне і самостійне засвоєння знань, умінь і навичок культурної поведінки; 2) ціннісне ставлення до іншого, сприймання його як особистості; 3) потреба у спілкуванні й повноцінних контактах із навколишніми; 4) інтерес до процесу набуття досвіду з питань моральної культури; 5) володіння різноманітними способами, які сприяють засвоєнню правил моралі; 6) наявність рефлексії, прагнення до самопізнання. Рефлексія становила мотиваційно-регулятивний механізм формування моральної культури молоді; 7) уміння поводитись відповідно до прийнятих у суспільстві норм моралі; 8) бажання передавати набутий позитивний досвід іншим.

7. Під час експерименту  було враховано специфіку організації  навчальної діяльності студентів педагогічних спеціальностей, психолого-педагогічні передумови впровадження методики формування моральної культури молоді в навчально-виховному процесі. Було враховано значення самостійної діяльності студентів.

Результати формуючого експерименту підтвердили правомірність запропонованої методики формування моральної культури студентів ВНЗ педагогічного профілю.. 

Список використаних джерел

1. Аза Л.А., Бегека Н.А., Казачков В.И. и др. Формирование духовной культуры студентческой молодежи. – К.: Вища школа, 1991. - 110 с.
2. Азбука нравственного воспитания: Под ред. И.А. Капрова, О.С.Богдановой. – М.: Просвещение, 1999. -317с.
3. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – М., 1977.
4. Анисимов С.Ф. Мораль и поведение. – М.: Мысль, 1979. –111с.
5. Аплетаев М.Н. Воспитание нравственных основ личности в процессе обучения: (Методика и опыт): Учеб. Пособие / Омский государственный пед. ун-ет. – Омск: ОГПИ, 1989. – 89 с.
6. Артеменко З.В., Завадская Ж.Е. Формы воспитательной работы с молодёжью: организация и методика проведения. – М., 1994. – 96 с.
7. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности. – М., 1976. -201с.
8. Бабосов Е.Н. Нравственная культура личности. – М.: 1985.– 250 с.
9. Бекешкіна І.Є. Формування моральних переконань і почуттів молоді. – К.: Знання, 1988. – 48 с.
10. Бех И.Д. Особистісно зорієнтоване виховання: шляхи реалізації // Рідна школа. – 2000. - №1; 1999. - №12.
11. Битинас Б.П. Структура процесса воспитания. – Каунас, 1984. – 246 с.
12. Блюмкин В.А. Мир моральных ценностей. – М.: Знание, 1981. – 61 с.  (Серия «Этика»).
13. Бондаревская Е.В. Ценностные основания личностно ориентированного воспитания // Педагогика. – 1995. - №4. – С. 29-35. 
14. Василенко В.А. Моральные ориентации студенческой молодёжи и особенности их формирования в вузе // Моральные ориентации молодёжи. – М., 1985. –341с.
15. Василенко В.А. Ценности и оценка. – К., 1964. –45 с.
16. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей  школе: контекстный подход. – М.: Высшая школа, 1991.- 204 с.
17. Волченко Л.Б. Культура поведения, этикет, мораль.–М.:Знание, 19822.– 64 с.
18. Волченко Л.Б. Гуманность, деликатность, вежливость и этикет. – Изд-во Московского ун-та, 1992. –120с.
19. Воронов В.В. Формы представления знания в педагогическом образовании // Педагогика. - №4. – 1999. – С. 68-73.
20. Гайсин Х. Главное – научить быть людьми // Воспитание школьников. – 1992. - №3-4. – С.3-10.
21. Ганжин В.Т. Моральная рефлексия и выбор // Моральный выбор. – М.: Мысль, 1980. – С. 172-194.
22. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К., 1989.
23. Громова Л.А. Управление нравственными процессами в вузах // Актуальные проблемы воспитания студентов. Межвузовский сборник научных трудов. – Саратов, 1983. –С.23-27.
24. Гусейнов А.А. Перестройка: Новый образ морали / Этическая мысль / - К.: Политиздат, 1990. – С.5-13.
25. Діденко М.М. Формування виховної функції в процесі взаємозв’язку лекцій, семінарських занять та самостійної роботи студентів // Проблеми освіти. Наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К., 2001. – Вип 26. – С.74-79.
26. Добрускин М.Е. Студент – кто он? // Социологические исследования. – 1994. - №8-9. – С. 79-81.
27. Дробницкий О.Г. Понятие морали. – М.: Наука, 1974. – 386 с.
28. Жямайтис Р. Нравственная культура: сущность, содержание, специфика. – Вильнюс, 1981. – 280 с.
29. Закон України «Про освіту» // Голос України. – 1996. - №77.
30. Зосимовский А.В. Критерии нравственной воспитанности // Педагогика. – 1992. - №11-12. – С.22-26.
31. Іздебська В. Духовність і навчання у вихованні особистості студента // Вища школа. -  2002. - №6. – С. 29-34.
32. Каган М.С. Мир общения. – М., 1988. – 126 с.
33. Каган В.И., СыченковИ.А. Основы оптимизации процесса обучения в высшей школе. – М.: Высшая школа, 1987. – 143 с.
34. Карпенчук С.Г. Теорія і методика виховання. Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1997. – 85 с.
35. Ковалев А.Г. Личность воспитывает себя. – М., 1983. - 255 с.
36. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых групах. – Минск, 1984.
37. Кон И.С. Психология юношеского возраста. – М.: Посвещение, 1979. – 175с.
38. Корогод Н.П. Психологічний підхід в управлінні виховною роботою в студентських групах // Проблеми освіти: наук.-метод. зб. / Кол. авт. – К., 2001., - Вип. 25. – С. 75-82.
39. Корольчук О., Поночовний М. Як організувати виховний процес?: Вища школа // Освіта. – 2000. – 8-15 березня (№15). – С. 6-8.
40. Крутов Н.Н. Мораль в дії. – М.: 1997. – 280 с.
41. Крылова Н.Б. Формирование культуры будущего специалиста: Методическое пособие. – М.: Высшая школа, 1990. – 142с.
42. Кудрявцев В.М. Мораль и поведение. – М.: 1978. – 130 с.
43. Кулюткин Ю.Н. Личностно-ориентированое обучение и его педагогический смысл // Современные ориентиры в образовании взрослых. -  СПб., 1998. – С.9-24.
44. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. – М.: Политиздат, 1975. – 304 с.
45. Линчук Е.Н. Формирование нравственности личности / Серия “Педагогика”. – 1986. - №6. – С. 21.
46. Лісовський В.Т. Соціологія молоді. Підручник // За ред. Лісовського В.Т. Видавництво СПб, Університет, 1996. - 455 с.
47. Личность в системе нравственных отношений / Под ред. И.И. Жбанковой. – Минск: Наука и техника, 1988. – 110 с.
48. Ломов Б.Ф. Особенности познавательных процессов в условиях общения // Психол. журн. – 1980. - №5. – С. 26-42.
49. Макаренко А.С. Методы воспитания. Сочинения. – М., 1958. – Т.5. – С.116.
50. Масло В. Удосконалення навчально-виховного процесу у вищих професійних закладах освіти України // Вища освіта України. – 2002. - №4.- С.48-52.
51. Мельникова І.М., Невмержицький О.А. Сучасні проблеми управління виховним процесом у ВНЗ України // Нові технології навчання: Наук.- метод. зб. – К., 2002. – Вип. 32. – С.3-23.
52. Монахов Н.И. Изучение эффетивности воспитания.–М.: Педагогика, 1981. – 195 с.
53. Набока О. Навчання і виховання майбутніх підприємців // Рідна школа. -1999.- №9.- С.24.
54. Олексюк О.М. Проблема формування духовного потенціалу студентів: Наукове повідомлення // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. - №2. – С. 47-48.
55. Опалко Н. Духовні цінності в житті студентської молоді // Освітянин. – 1996. - №4. – С.14-15.
56. Подмазін С. Філософські основи особистісно-зорієнтованої освіти // Завуч. – 2001. – липень (№20-21).  – С. 29-31.
57. Педагогіка: Навчальний посібник / В.М. Галузяк, М.І. Сметанський, В.І. Шахов. – 2-е вид., випр. і доп. – Вінниця: “Книга-Вега”, 2003. – 216 с.
58. Педагогика высшей школы / Под ред. Ю.К. Бабанського. – Ростов н/Дону. – Изд-во Ростовского ун-та, 1972. – 124 с.
59. Поведінкова типологія студентської групи // Соціс.–1995.- №7.– С.109-115.
60. Попов Л.А. Динамика изменения нравственных оценок студентов // Педагогика. – 1998. - №7. – С. 66-69.
61. Попов Л.А., Кондратьева О.Ю. Изменение мотивационно-ценностных ориетаций учащейся молодёжи // Социс. – 1999.- №6. – С. 96-99.
62. Присягина З.Н. Коллективное и индивидуальное в ценностных ориентациях студенческой молодёжи // Автореф. дисс... канд. философ. наук. – Саранск, 1995. –26 с.
63. Соколова И.М. Об условиях нравственного воспитания // Сов. педагогика. – 1985. - №12. – С.25-29.
64. Соловьёва Н.В. Профессиональное становление специалиста с высшим образованием в условиях изменяющейся социокультурной среды: Автор. докт. пед. наук. – Казань, 1997. – 36 с.
65. Соціологія молоді. Підручник // За ред. Лісовського В.Т. – Санкт-Петербург. Видавництво СПб, Університет, 1996.
66. Студент на пороге XX века: Монография / Отв. ред. Н.И.Рейнвальд – М., 1990.
67. Сухомлинський В.О. Методика виховання колективу // Твори: в 5т. Т.1.–К., 1976.
68. Сухомлинський В.О. Моральне виховання: // Вибрані твори в 5т. – т.4. – К.: Рад. школа, 1976. –152 с.
69. Сухомлинський В.О. Виховання високих моральних якостей і норм поведінки: // Вибрані твори  в  5т. – т.1. – К.: Рад. школа, 1976. –292 с.
70. Титаренко А.І. Структура моральної свідомості. – М.: 1974.- 183 с.
71. Титаренко А.И. Моральный выбор. – М.:  Изд-во МГУ, 1980. – 343с.
72. Україна XXI століття. Державна національна програма “Освіта”. Заходи. Додаток // Освіта. – 1992. – 2 грудня.
73. Чмут Т.К., Чайка Л.Г. та ін. Етика ділового спілкування.– К.:1999. - 203 с.
74. Словарь по этике / Под ред. И.С. Кона, - М., 1981. -430 с.
75. Эриксон Э.Г. Детство и общество / Э.Г.Эриксон. Пер. и науч. Ред. А.А.Алексеев. – 2-е изд. – СПб. – ООО “Речь”, 2000. – 416 с.