Биография В. Сухомлинського

1      Народився  Василь Сухомлинський 28 вересня  1918 року в селі Василівці Василівської  волості Олександрійського повіту  Херсонської губернії (тепер Онуфріївський  район Кіровоградської області)  в бідній селянській сім'ї.  Тут минули його дитинство  й юність. Як і решта селянських  дітей, він вчився в рідному  селі у школі і в 1933 році  закінчив семирічку. Влітку 1933 року  мати провела молодшого сина  Василя до Кременчука.

Спочатку Сухомлинський  подався в медичний технікум, але  незабаром пішов звідти, поступив на робітфак, достроково закінчив його і був прийнятий до педагогічного  інституту. З 1935 р. починається педагогічний шлях В. О. Сухомлинського.

В 17 років він став вчителем заочної школи недалеко від рідного  села. Перевівся до Полтавського педагогічного  інституту заочником і закінчив його в 1938 році. Закінчивши інститут, Сухомлинський  повертається в рідні місця і  працює викладачем української мови і літератури в Онуфріївській  середній школі.

В 1941 році добровольцем йде  на фронт. В січні 1942 року молодший політрук Сухомлинський був важко поранений, захищаючи Москву. Тільки дивом залишився  живий. Осколок снаряду залишився  в його грудях назавжди. Після довгого  лікування в шпиталі на Уралі  він просився на фронт, проте комісія  не могла визнати його навіть умовно здоровим для військової служби. Його призначили директором середньої школи  в селищі Ува Удмуртської АРСР. Як тільки рідні місця були звільнені, він повернувся на Батьківщину і  став завідувачем районного відділу  народної освіти. Проте вже в 1947 році Сухомлинський просився назад до школи.

В 1948 році Васи́ль Олекса́ндрович стає директором Павлиської середньої  школи і беззмінно працює протягом 23 років до кінця своїх днів. В 1948 році це була звичайна, пересічна  школа, до того ж ще і майже зруйнована за роки війни, відомою її зробив Сухомлинський. Педагог, як і філософ, потребує десятиріччя, щоб сформулювати свої світоглядні  принципи, скласти педагогічні переконання. Багато років пішли на це і в  Сухомлинського. Ці 23 роки стали найпліднішим періодом його науково — практичної та літературно — публіцистичної діяльності. Звичайну сільську школу  він перетворив у справжню педагогічну  лабораторію, де видобував скарби педагогічної мудрості.

У 1955 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Директор школи  — керівник навчально — виховного  процесу».

З 1957 р. — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР.

1958 — заслужений вчитель  УРСР.

1968 — нагороджений званням  Героя Соціалістичної Праці. Цього  ж року обраний членом-кореспондентом  Академії педагогічних наук СРСР.

Василь Олександрович, як ніхто інший у вітчизняній  педагогіці, мужньо ставив і розв'язував проблему формування в молоді національного  і естетичного світобачення. Про  один із шляхів успішного розв'язання цієї проблеми він писав, що у душі дітей мають увійти кращі народні  традиції і стати святим законом, бо не можна уявити народ без імені, без пам'яті, без історії. В дусі українських культурно-історичних традицій вчитель констатував, що мудрість є найважливішою прикметою людини. В його працях часто знаходимо  вислови «мудра людська любов», «мудрість  жити», «гідність — це мудрість тримати  себе в руках». Педагог цілеспрямовано формував у кожного вихованця  вміння бути маленьким філософом, осмислювати  світ через красу природи.

Для Сухомлинського формування естетичного почуття дитини, її емоційної  культури — основне завдання гуманістичного виховання. А сприйняття й осмислення прекрасного — основа естетичної культури, без якої почуття лишаються  глухими до всього високого й благородного.

Привселюдне зізнання, винесене в назву книги «Серце віддаю дітям», підтверджене трудами і щоденними  діяннями великого вчителя. Він писав: «Що було найголовнішим у моєму  житті? Не роздумуючи, відповідаю: Любов  до дітей». На мій погляд, ця теза має  стати програмною для нашого вчительства  і для наших державотворців. Звернення  до педагогічної спадщини В.Сухомлинського, розгляд його педагогічної системи, наявність наукових шкіл та їх активна  діяльність як наукова, так і просвітницька, свідчать про плідність і перспективність  цього напряму досліджень не лише в структурі історико-педагогічної науки, а й значущість для розв'язання актуальних проблем сучасної освітньої  та виховної практики.

2 вересня 1970 року Василь  Олександрович Сухомлинський помирає,  але його внесок у життя  та його твори залишаться назавжди. Василь Олександрович Сухоминський  написав 48 монографій, понад 600 статей, 1500 оповідань і казок для дітей.  Його книги виходили і виходять  масовими тиражами в багатьох  країнах світу (Росії, Німеччині,  Японії, США, Канаді, Китаї та ін.). Він став визнаним класиком  педагогіки 20 ст.

[ред.]Творчість

Українська монета з серії  «Видатні особистості України»

В. А. Сухомлинський — автор 41 монографії і брошури, більше 600 статей, 1200 оповідань і казок. Загальний  тираж його книг становить близько 4 млн екземплярів на різних мовах  народів нашої країни і світу. В квітні 1970 року він закінчив роботу «Проблеми виховання всесторонньо розвинутої особи» — доповідь для  захисту докторської дисертації по сукупності робіт. Всі праці Сухомлинського дають переконливе уявлення не тільки про різносторонність педагогічних підходів Сухомлинського, але і про  цілісність всього його педагогічного  мислення.

Твори В. Сухомлинського видані 53-а мовами світу, загальним тиражем  майже 15 млн. примірників. Книга «Серце віддаю дітям» перекладена на 30 мов  світу і витримала 54 видання. В  період з 1945 по 1970 рр. надруковано 463 статті; у 1971–1986 рр. — 105 статей.[1]

Країни, де видавались твори  В. Сухомлинського: Азербайджан, Вірменія, Білорусь, Грузія, Естонія, Казахстан, Киргизія, Латвія, Литва, Молдавія, Таджикистан, Татарстан, Узбекистан, Чувашія. А також: Англія, Болгарія, Іспанія, Китай, Монголія, Німеччина, Польща, Румунія, Угорщина, Фінляндія, Франція, Чехословаччина, Югославія, Японія.Його книги присвячені головним чином вихованню і навчанню молоді, педагогізації батьків, методиці викладання мови і літератури в середніх школах та ін. Пропагуючи в засаді виховання  колективізму в учнів, Сухомлинський  рішуче відкидав принцип виховання  індивідуума через колектив як засаду, «яка може завдати духової травми вихованцеві». Віддаючи належне трудовому  вихованню в школі, виступав проти  ранньої спеціалізації (з 15 років  життя), передбаченої «Законом про зміцнення  зв'язку школи з життям».

Найважливішими працями  Сухомлинського є: «Воспитание коллективизма  у школьников» (1956); «Трудовое воспитание в сельской школе» (1957); «Педагогический  коллектив средней школы» (1958); «Виховання в учнів любові і готовності до праці» (1959); «Воспитание коммунистического  отношения к труду» (1959); «Воспитание  советского патриотизма у школьников» (1959); «Система роботи директора школи» (1959); «Верьте в человека» (1960); «Як  ми виховали мужнє покоління» (1960); «Виховання моральних стимулів до праці у  молодого покоління» (1961); «Духовный  мир школьника» (1961); «Формирование коммунистических убеждений молодого поколения» (1961); «Людина неповторна» (1962); «Праця і моральне виховання» (1962); «Дума о человеке» (1963); «Нравственньй идеал молодого поколения» (1963); «Шлях до серця дитини» (1963); «Воспитание личности в советской школе» (1965); «Щоб у серці жила Батьківщина» (1965); «Моральні заповіді дитинства і юності» (1966); «Трудные судьбы» (1967); '«Павлышская средняя школа» (1969); «Сердце отдаю детям» (1969); «Народження громадянина» (1970); «Методика виховання колективу» (1971); «Разговор с молодым директором школы» (1973); «Как воспитать несовершеннолетнего человека» (1975); «Мудрая власть коллектива» (1975) та багато інших. У 1976 р. видані вибрані твори Сухомлинського у 5-ти т. У 1974 р. за книгу «Серце віддаю дітям» Сухомлинський удостоєний Державної премії УРСР. Нагороджений орденом Леніна та багатьма медалями.

В 1989 р. була утворена Міжнародна асоціація прихильників Сухомлинського (Марбург), а в 1990 р. — Українська асоціація Василя Сухомлинського, яка  систематично проводить Всеукраїнські  педагогічні читання, присвячені вивченню і впровадженню у широку педагогічну  практику творчої спадщини видатного  педагога. З плином часу інтерес  учених і вчителів до життя і творчості  В. О. Сухомлинського зростає, поширюється  в Україні й світі. Без його творчості не можна уявити сучасної гуманної педагогіки.

Ураховуючи визначний  внесок В. О. Сухомлинського у вітчизняну і світову педагогічну науку, Верховна Рада України постановила: оголосити 2003–2004 навчальні роки в  Україні роками Василя Олександровича Сухомлинського.

Зростання кількості публікацій, пов'язаних з життям і діяльністю В. О. Сухомлинського, їх багатоплановість, а також видання творів різними  мовами зумовлюють потребу систематичного аналізу й упорядкування. Тому природно, що дослідники із середини 90-х років, історики педагогіки запропонували  вживати узагальнюючий термін «Сухомлиністика». Зараз ним широко користуються дисертанти, викладачі вузів, бібліотекарі.

За десять років сухомлиністика набула стабільності, масштабності й  різноплановості. За ініціативою Української  асоціації Василя Сухомлинського з 1993 р. проводяться щорічні Всеукраїнські  педагогічні читання «В. О. Сухомлинський  у діалозі з сучасністю». 25 вересня 2003 р. відбулися урочисті збори в  Київському міському будинку вчителя, присвячені 85-річчю від дня народження великого педагога-гуманіста В. О. Сухомлинського та другі Міжнародні і десяті Всеукраїнські  педагогічні читання «Василь  Сухомлинський у діалозі із сучасністю: особистість учителя».

Важливим засобом поширення  ідей В. Сухомлинського є проведення Всеукраїнських конкурсів студентських робіт за його спадщиною. Спадщина вченого  є об'єктом наукового дослідження  докторських і кандидатських  дисертацій, виконаних у різних країнах.

Ідеї Сухомлинського активно  впроваджують в життя: Павлиська  середня школа ім. В. О. Сухомлинського; Український колеж ім. В. О. Сухомлинського м. Києва; Олександрійське педагогічне  училище Кіровоградської області  ім. В. О. Сухомлинського; Миколаївський  державний педагогічний університет  ім. В. О. Сухомлинського; дитячий навчальний заклад ім. В. О. Сухомлинського; Державна науково-педагогічна бібліотека України  ім. В. О. Сухомлинського.

[ред.]Нагороди та відзнаки

Пам'ятник на могилі Василя Сухомлинського, кладовище селища Павлиш.

За свою педагогічну працю  він був нагороджений двома орденами Леніна, багатьма медалями Союзу РСР. З 1958 року Сухомлинський — член-кореспондент Академії Педагогічних Наук РРФСР, з 1958 р. Заслужений вчитель УРСР. В 1968 року йому було присвоєно звання Героя  Соціалістичної праці. В тому ж році він був обраний членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР.

У 2011 році на честь Василя Сухомлинського названа вулиця в  Києві.[2]

[ред.]Деякі твори

 

Серце віддаю дітям

Сто порад учителеві

Народження громадянина

Батьківська педагогіка

Як виховати справжню людину

Методика виховання колективу

Письма к сыну

О воспитании

 

2.         

Педагогічні ідеї В.Сухомлинського

як  концептуальна основа особистісно-орієнтованого  підходу

Одним із найефективніших підходів до реформування сучасної освіти названо особистісно-орієнтований підхід.

Проте робота щодо розробки теорії і методики особистісно-орієнтованої освіти поки ще далеко від завершення і в першу  чергу це стосується її концептуальної основи.

У працях класиків української педагогіки К.Д. Ушинського, А.С. Макаренка і  В.О. Сухомлинського містяться всі  або майже всі положення, що можуть бути покладені в основі сучасної концепції особистісно-орієнтованого  навчання й виховання.

Поняття особистісно-орієнтований підхід у  працях Сухомлинського відсутнє.

Не  формулювалися ним ні принципи, ні методи особистісно-орієнтованого  підходу. Проте більшість його праць  тією чи іншою мірою присвячена питанням особистісного, індивідуального підходу до учнів і по суті вирішує проблеми його розбудови.

Головною  метою навчально-виховного процесу  В.О.Сухомлинський вважав всебічний  розвиток особистості.

Одним із основних положень у системі поглядів В.О.Сухомлинського на сутність навчально-виховного  процесу є положення про неповторність  кожної дитини.

Положення про неповторність кожної дитини є немовби наріжним каменем, на якому  побудована вся система поглядів В.О. Сухомлинського на проблеми навчання й виховання. Таке ж важливе значення воно має і для концепції особистісно-орієнтованого  підходу, оскільки саме з нього випливає положення про дитину як найвищу  цінність і, відповідно. Головного суб’єкта навчально-виховного процесу. Це дає  змогу сформулювати перший, фундаментальний  принцип особистісно-орієнтованого  підходу до навчання й виховання  – принцип неповторності кожної дитини.

З положенням про неповторність кожної дитини безпосередньо пов’язане  наступне положення В.О. Сухомлинського – про відсутність нездібних, бездарних і лінивих дітей.

Звідси  випливає наступний, другий принцип  особистісно-орієнтованого підходу  до навчання й виховання – принцип  визнання відсутності нездібних  дітей.

З положення про відсутність нездібних, бездарних і лінивих дітей  у свою чергу пов’язане положення  про нерівність розумових здібностей дітей, яке, на перший погляд, йому суперечить. Проте протиріччя тут нема. Наявність  такої нерівності обумовлена різними  розумовими задатками дітей.

Без урахування цього не можна уявити сучасний навчально-виховний процес. Отже, третім принципом особистісно-орієнтованого  підходу є принцип урахування нерівності розумових здібностей дітей.