Сучасний стан морських портів Азовського регіону та перспективи їх розвитку

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

 

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

ФАКУЛЬТЕТ ВОДНОТРАНСПОРТНИХ і  ШЕЛЬФОВИХ СПОРУД

 

 

Кафедра «МОРСЬКІ І РІЧКОВІ ПОРТИ, ВОДНІ ШЛЯХИ ТА ЇХ ТЕХНІЧНА ЕКСПЛУАТАЦІЯ»

напрям 6. 060 101 «Будівництво»

                                                                                     

 

 

 

 

 

Р Е Ф Е Р А Т

 

з дисципліни "ВСТУП ДО БУДІВЕЛЬНОЇ СПРАВИ»

за темою: Сучасний стан морських портів Азовського регіону та перспективи їх розвитку. Транспортно-економічні та технічні характеристики. Генплани портів.

 

Розробив студент 1  курсу, групи1 Тертишна Лілія Віталіївна

 

                                    

    Керівник  ст. викладач Калюжна В.Є.__________  

 

      

                                         

 

 

Одеса-  2014 р

 

 

 

 

ЗМІСТ

                                                                                                                       Стор.

 

ВСТУП. . . . . . . . .  .  . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .

1. ІСТОРИЧНА СПРАВКА   .. .. . …… . . . .. . . . . . ..  ..  . . .. .. ..  . . . ..  . . .                                                                                                                      
2. ТРАНСПОРТНО-ЕКОНОМІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ…………..
3. ТЕХНІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ……………… . ……….. . ..  . ..  .. . ..

ЛІТЕРАТУРА. … . . . . ..  . ..  …. .. . … … ……. . …. … . . .. . . .. …. .  … . .. .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Євпаторійський морський торговельний порт

Євпаторійський морський торговельний порт розташований на мисі Карантинний, який замикає із заходу Євпаторійську бухту, яка є північною частиною Каламітської затоки Чорного моря.

 

Історія

 

Історія порту сягає часів давньогрецької колонізації Криму. На початку 19 століття Євпаторія офіційно вважалася найбільшим портом Чорного моря. Рейд порту був постійно заповнений великою кількістю кораблів. У 1828 році почалося регулярне пасажирське сполучення між Одесою і Євпаторією. Окупація Євпаторії надовго загальмувала економічний розвиток міста і порту. Але до кінця XIX століття торговий оборот порту вже становив 10 млн.  рублів.

 

З 1914 по 1920 порт неодноразово закривався. Кількість пасажирських і вантажних перевезень різко скоротилося. Був втрачений майже весь торговий флот. Після закінчення громадянської війни порт був відновлений. До 1930 року через порт щорічно проходило до 254 тонн вантажів: сіль, зерно, черепашник.

 

Під час Великої Вітчизняної Війни порт сильно постраждав - підірвані вокзал і причали. Відновлений порт був до 1950 року.

 

2 березня 2010 Кабінет міністрів  України надав ДП «Євпаторійський  морський торговельний порт»  у користування акваторію в  районі озера Донузлав за умови  недопущення в подальшому передачі акваторії або її частини іншим суб'єктам господарювання. В даний момент має в своєму розпорядженні двома буксирами і двома теплоходами.

 

Євпаторійський морський торговельний порт - державне підприємство, що входить до системи Міністерства транспорту України. 
Потужності порту дозволяють переробляти 800 тис. т вантажів на рік. В останні роки через порт здійснюються вантажопасажирські перевезення на турецькому напрямі. Перевантажується також пісок, який добувається силами порту на вантажному районі в Донузлаві. 
На поромному комплексі порту (приймає судна типу "Ро-Ро") є можливість обробляти до 10 тис. великовантажних автомобілів на рік в експортно-імпортному варіанті. 
У минулі роки внутрішні пасажирські перевезення досягали 2,8 млн пасажирів на рік. В даний час потреба в таких перевезеннях невисока і складає близько 70 тис. 
Територія порту складає 6,6 га. Територія вантажного району в Донузлаві - 1,9 га. Загальна довжина причальної лінії - 938,7 м, пасажирських причалів - 438 м.

Порт розташований в центрі міста Євпаторія. Навігація триває цілий рік, порт практично не замерзає.

 

У порту функціонує поромний термінал, здійснюються перевезення генеральних вантажів і пасажирів. Розташовуючи власним пасажирським флотом, порт активно працює в сфері морського туризму, здійснює морські прогулянки та екскурсії вздовж узбережжя Каламітської затоки.

 

Порт є одним з провідних постачальників сировини на кримський ринок будівельних матеріалів: в акваторії озера Донузлав ведеться промислова розробка родовища карбонатного піску методом рефулювання з подальшим відвантаженням його на судна і автомашини.

 

В даний час порт Євпаторія - це сучасне підприємство, послуги якого мають великий попит на міжнародному ринку морських перевезень.

 

Обслуговування суден у порту. Порт здійснює постачання судів прісною водою. Бункерування паливом, забезпечення маслами, предметами матеріально-технічного та продовольчого постачання порт і портопункт не виробляють. Нафтоналивні судна, а також судна з небезпечними, вибуховими та легкозаймистими вантажами в порт і вантажний район не приймаються.

Порт має вантажний район, що знаходиться на території кіс Північна і Південна озера Донузлав. Координати акваторії вантажного району в оз. Донузлав .

 

Переважаючими вітрами в Євпаторії є, з одного боку, північно-східні (17,5% загального числа вітрів) з середньою швидкістю 4,6 м / с і східно-північно-східні - 14,6% із середньою швидкістю 7,4 м / с і з іншого - південно-західні - 8,8% зі швидкістю 4,1 м / с і південно-західні - 8,7% зі швидкістю 4,5 м / с.

 

Технічні характеристика причалів:

 

Причал №2, пальовий, використовується, в основному, як захисний мол, довжиною 195,5 м. В даний час виведений з експлуатації через відсутність проектних глибин. На підвищеній частині причалу розташований навігаційний гідрографічний сяючий знак.

 

Причал №3, вантажопасажирський, довжиною 134,02 м. На причалі №3 розташовані дві електричні колонки. Причал обладнаний сліпом під апарель суден з горизонтальним типом навантаження шириною 18 м. Причал може приймати судна з осадкою до 5,2 м.

 

Причали №4 та №5, складають єдиний причальний фронт довжиною 294,9 м., Вантажопасажирські. Довжина причалу №4 - 145,9 м. Довжина причалу №5 - 149 м.

 

На причалі №4 розташовані дві електричні і дві водяні колонки. Причал обладнаний сліпом під апарель суден з горизонтальним типом навантаження шириною 12 м. На причалі №5 розташовані дві електричні колонки.

 

Причали можуть приймати судна з осадкою до 5 м.

 

Причал №6, вантажопасажирський, довжиною 174,4 м. На причалі №6 розташовані три електричні колонки, а також одна водяна колонка. Причал може приймати судна з осадкою до 4,8 м; призначений для роботи пасажирських суден.

 

Керченський морський рибний порт

 

Керченський морський рибний порт створений 24.07.1949г., Розташований на березі Керченської бухти. Канал Керченського морського рибного порту відгалужується від Керченського підхідного каналу і тягнеться на 1,1 милі. Ширина каналу - 80 м.

 

Історія

 

Порт створений 24 липня 1949 року постановою Ради Міністрів та наказом Міністерства рибної промисловості. Тоді-ж рішенням Керченської міської ради була виділена територія під будівництво. В 1954–1955 на території Соленого озера розпочалось будівництво порту. В 1958 році була введена в експлуатацію підводна акваторія площею 35 гектарів, підхідний канал, причальна лінія і залізничними коліями. У 1973 році здане в експлуатацію аміакосховище, розраховане на зберігання 350 тонн аміаку. В вересні 2003 року запрацював склад нафтопродуктів і баластних вод.

 

Характеристика

 

Порт здійснює весь комплекс робіт, пов'язаних з морськими перевезеннями вантажів, їх перевалкою на інші транспортні судна, зберігання вантажів та інші послуги щодо забезпечення прийому суден. Порт має можливість обробки навалювальних, генеральних і наливних вантажів широкої номенклатури.

Порт незамерзаючий. Акваторія ковшового типу, зручна для безпечної стоянки суден у будь-яку погоду. За портом закріплена безпосередньо акваторія порту, акваторія підхідного каналу з охороною зоною по 100 м. На північ і південь від бровок каналу, акваторія нафтобази (по 100 м. На північ і південь від пірса нафтобази).

 

Порт має можливості для зберігання: сирої нафти, моторних мастил, зерна,

зрідженого газу,  контейнерів.

 

КМРП має комплекси:

- для перевалки сирої нафти  за прямим варіантом через  зливні пристрої - 20 цистерн одночасного зливу (продуктивність 480 тн/год);

- для перевалки і зберігання  індустріальних і моторних масел - зливні пристрої на 4 цистерни  для зливу (продуктивність 150 тн/год), ємності для одноразового зберігання 3200 тонн масла;

- для перевалки і зберігання зерна - елеватор на 30 000 м.куб. (3 ємності по 10 000 м.куб.);

- для перевалки і зберігання  дизельного пічного палива і  мазуту - зливні пристрої на 10 цистерн  для зливу (продуктивність 220 тн/год), 8-м ємностей по 5000 м.куб.

 для зберігання нафтопродуктів (5 ємностей для світлих, 3 ємкості для темних);

- для перевалки і зберігання  генеральних вантажів - критий склад (площею 1500кв.м.), відкриті складські  майданчики (загальною площею 10100 кв.м.), 4-х поверховий холодильник (місткість до 7 тис. тонн, температура зберігання 18-20 гр.);

- для перевалки зрідженого газу (ЗВГ) за прямим варіантом через  зливні пристрої - 10 цистерн одночасного  зливу (продуктивність 1000 тн/доба).

 

Маріупольський морський порт

 

Маріу́польський морськи́й держа́вний торгове́льний порт — морський порт, розташований у місті Маріуполі, є найбільшим портом Східної України та на Азовському морі.

 

Здійснює перевезення морем вугілля, металу, продукції машинобудування, руди, зерна з Донецької, Луганської, Харківської та сусідніх областей України, Росії.

 

Історія

 

Народження Маріупольського порту було логічним продовженням бурхливого розвитку промисловості півдня Російської імперії у другій половині XIX ст. 2 вересня 1889 року на територію порту було подано 18 вагонів, що були завантажені вугіллям. Ця дата вважається початком експлуатації порту, який мав велике значення для країни. За обсягом асигнувань за період 1867—1904 рр.

 

Сьогодні порт входить до четвірки провідних портів України. Його потужності дозволяють переробляти більш ніж 12 млн тон вантажів щорічно. Це найбільший та найрозвинутіший порт Азовського моря, який називають «морськими воротами Донбасу».

 

За 180 км від порту (суходолом) розташоване місто Ростов-на-Дону, великий промисловий центр Росії, що розташований на перехресті багатьох транспортних маршрутів. Тому біля 50% усіх вантажів становлять російські. Через Волго-Донський канал, Маріїнську систему та Біломорсько-Балтійський канал порт з'єднаний з усіма регіонами Європейської частини Росії та має вихід до Каспійського, Балтійського та Білого морів.

 

Територія порту становить 67,6 га. Довжина причальної лінії — 3,2 км. Порт забезпечує переробку навалочних, насипних, генеральних, важковагових, негабаритних, наливних вантажів. Має 16 причалів, які обладнані сучасним устаткуванням. Навігація триває протягом усього року. Важковагові, негабаритні вантажі перевантажуються за допомогою плавкранів вантажопід'ємністю 100 та 150 тон. Порт має спеціальний полігон для прийому суден-ліхтеровозів, що дає змогу зававантажувати та розвантажувати їх на закритій акваторії порту. Порт перевалює мазут за варіантом «борт-борт», запезпечуючи екологічну безпеку цих робіт. Спеціалізований вугленавантажувальний комплекс дозволяє переробляти до 5 млн тон вугілля щорічно. Він обладнаний вагоноперекидачем, конвеєрними лініями, розвантажувальними та завантажувальними машинами, розморожувачами вагонів. Новий високовиробничий контейнерний термінал забезпечує швидкісну обробку контейнеровозів та постачання 20- та 40-футових контейнерів за варіантом «від дверей до дверей

Нещодавно введено в експлуатацію комплекс міжнародних морських вантажопасажирських зв'язків площею 2,1 га, пропускною можливістю 130 осіб у рейс. У порту є автобаза, яка дозволяє здійснювати далекі і закордонні перевозки. Організовані регулярні вантажопасажирські перевезення до Туреччини, Греції, Ізраїлю.

 

Характеристика:

 

• середні глибини на підході до порту становлять 12,0 м і дозволяють обслуговувати судна практично будь-якої вантажопідйомності;

 

• порт відкритий для заходу суден цілий рік;

 

• середня тривалість навігації з льодовою проводкою (в разі суворої зими, з грудня по березень) - 86 діб;

 

• цілодобову і безпечну проводку суден в будь-яку погоду забезпечує Центр регулювання руху суден (ЦРРС);

 

• здійснюється льодова проводка ледоколами порту;

 

• порт оснащений усіма сучасними видами зв'язку, включаючи супутниковий;

 

• порт приймає судна з осадкою до 8,0 м і довжиною до 240м;

 

• територія порту становить 77,7 га;

 

• довжина причальної лінії порту - 3,9 кілометра;

 

• площа критих складів - 11,8 тис. м2;

 

• відкрита складська площа - 240,9 тис.м2;

 

• маріупольський порт пов'язаний з 152 портами всіх континентів.

 

Бердя́нський морськи́й торгове́льний порт

 

Бердя́нський морськи́й торгове́льний порт  — морський порт, розташований в місті Бердянську. Бердянський порт  — єдиний в Запорізькій області і один з двох азовських портів України (разом із Маріупольським).

 

Історія

 

У 1824 році генерал-губернатор Воронцов наказав збудувати новий порт. Місцем для його зведення було обрано Бердянську косу. Будівництво порту завершилося влітку 1830 року. Бердянський порт одразу став важливим пунктом у морський торгових відносинах — вже у 1836 році до Бердянську зайшло перше іноземне судно, а через три роки їх вже налічувалося 100.

 

1924 року до порту були прокладені  залізничні колії, подовжено причальну  лінію.

 

Після Другої світової війни вщент розбитий порт довелося відбудовувати наново.

 

Нині Бердянський порт має велике значення у перевезенні вантажів, забезпечує морське торгове сполучення із Росією та Кавказом.

 

 

 

 

 

Характеристика:

 

Порт розташований на узбережжі Азовського моря.