Химическая промышленность

1.Вступ:

 

Багато  з того,  що  оточує  нас  у  побуті,  —  це  вироби  хімічної

промисловості.  До  продукції  галузі  належать  лінолеум,  обшивка   ліфта,

сидіння в тролейбусі і  вагонах  метро,  різноманітні  упаковки,  мінеральні

добрива, засоби боротьби зі шкідниками  сільського  господарства,  полімерні

плівки  і  труби,  деталі  комбайнів  і  тракторів.  З  продукції  хімії   —

різноманітних волокон — виробляється одяг.

Хімічна промисловість — одна з провідних галузей промисловості нашої

країни. Їй належить значна роль  у  формуванні  галузевої  і  територіальної

структури господарського комплексу світу. Вона добре комбінується  з  іншими

галузями, особливо металургією, і використовує їхні відходи як сировину.

Розвиток хімічної промисловості в тому чи іншому районі зумовлюється

природними, економічними і  соціальними  причинами.  Спеціалізація  хімічної

промисловості та розміщення її підприємств в світі  залежать  переважно  від

наявності сировини та  необхідності  найповнішої  переробки  відходів  інших

галузей господарства. Важливий  чинник  розміщення  хімічних  підприємств  —

споживач.

       Природно-сировинною базою для хімічної  промисловості  є  кам'яне  і

буре  вугілля, нафта, кам'яна  і  калійна  сіль,  фосфати,  крейда,  вапняки,

супутні і природні гази, сірка тощо.

2. Основна  хімія  виробляє  мінеральні  добрива,  солі,  кислоти.   її

підмурок  — промисловість мінеральних  добрив,  із  розвитком  якої  пов'язана

інтенсифікація  сільського   господарства.   Вона   охоплює   азотно-тукову,

фосфатно-тукову і калійну промисловість. Сировиною для  виробництва  азотних

добрив  є:  кокс,  коксовий  газ,  природний  газ,  відходи  нафтопереробки.

Фосфатні  добрива  виробляють  на  базі  апатитів  і  фосфоритів,  калійні  —

калійних  солей.  Сировиною  для  виробництва сірчаної  кислоти є сірчаний

колчедан, самородна сірка й  гіпси,  газові  відходи  кольорової  та  чорної

металургії, нафтопереробки. Хімія органічного  синтезу виробляє  вуглеводневу

сировину  й напівфабрикати.  Це,  насамперед,  мономери  на  базі  нафтохімії

(етилен,  пропілен),  коксохімії  (бензол,   фенол)   і   напівпродуктів   —

синтетичних полімерів (поліетилен, полістирол).

       Промисловість  полімерів  на  основі   вуглеводневої   сировини   та

напівфабрикатів виробляє полімерні матеріали — синтетичні смоли й  пластичні

маси, хімічні волокна і синтетичний  каучук.

       Переробка полімерних матеріалів дає змогу  виготовляти  гумотехнічні

вироби, шини, вироби із пластичних мас.

       На розміщення окремих галузей хімічної промисловості впливають різні

принципи. Вона належить до сировиномістких галузей. В  окремих  виробництвах

частка  сировини в собівартості готової  продукції становить 40—90%.  В  одних

випадках  це пов'язано з цінністю сировини, в інших  —  із  високими  нормами

витрат.

       Важливою особливістю хімічної промисловості є  активне  використання

води  не  тільки  для  допоміжних  виробництв,  а  й  як  сировини.  Хімічна

промисловість потребує значної кількості палива та енергії.

       Особливий інтерес становлять райони, де  нафтові  й  газові  ресурси

поєднуються  з  гідроенергією,  або  райони  масового   видобутку   дешевого

вугілля,  якщо   їхньою   територією   проходять   магістральні   нафто-   й

газопроводи.

       Споживчий фактор найбільше впливає на основну хімію.  Орієнтація  на

райони  споживання характерна передовсім для  виробництва  мінеральних  добрив

(за  винятком калійних) і сірчаної  кислоти.

 

3. Географічне розміщення хімічної промисловості:

 Хімічна промисловість найбільше розвинута в США, Західній Європі  та

Японії.

 Основні типи розміщення хімічної промисловості:

       1) нафтохімічна промисловість, що працює  на  місцевій  сировині,  —

узбережжя Мексиканської затоки в США, Поволжя  в Росії;

       2) нафтохімічна  промисловість,  що  формується  в портах  на  базі

привізної нафти, — Японія, Нідерланди, Італія;

       3) нафтохімічна промисловість на трасах нафто-і газопроводів — США,

в Росії;

       4)  основна хімічна промисловість   у   поєднанні   з   добуванням

гірничохімічної сировини — Флорида (США),  Урал  (Росія),  долина  р.  Заале

(ФРН);

       5) коксохімічна промисловість старих вугільних басейнів,  яку часом

доповнюють  комплекси  нафтохімічних  виробництв,  —  Донбас  (Україна),  Рур

(ФРН), Мідленд (Великобританія), район  Пітсбурга (США);

       6) органічний синтез на базі енерготехнологічної переробки вугілля в

буровугільних басейнах (ФРН);

       7)  сукупність  галузей   і   виробництв   хімічної   промисловості,

характерна  для  великих  міст  і  густонаселених  районів:  побутова  хімія,

лакофарбова, фармацевтична промисловість та ін. (Нью-Йорк, Париж, Київ).

       Близько  1/3  продукції  хімічної  промисловості  припадає  на  США,

Японію, ФРН, Великобританію, Францію, Італію.

4. Висновок:

З хімізацією народного господарства пов'язано багато екологічні проблеми. Широке впровадження хімічних процесів в різних галузях господарства обумовлює велику кількість викидів в атмосферу, стоків та відходів, небезпечних для природного середовища. Джерелами їх, в першу чергу, є теплові електростанції, металургійні підприємства, автомобільний транспорт. Сама хімічна промисловість у цілому дає викидів і стоків істотно менше. Тільки в центрах великої концентрації хімічних підприємств, особливо в містах, роль хімічних відходів збільшується в небезпечних концентраціях.  
Набагато більшу небезпеку становить безконтрольне використання або неправильне застосування багатьох продуктів хімічної промисловості як у виробничій сфері, так і в побуті. Це обумовлено низькою екологічної грамотністю населення і недоліком спеціальних заходів щодо охорони середовища.

Вже в першій половині XX ст. у хімічній промисловості стали формуватися великі міжнародні об'єднання, що перетворилися у сучасні ТНК. Початок багатьом з них поклали великі хімічні фірми, що виникли ще наприкінці XIX ст. Найбільші з них склалися в США: «Дюпон» найбільша з продажу та «Доу Кемікал», а також у Західній Європі: «БАСФ», «Байєр», «Хехст» (ФРН), «ІКД» (Великобританія). Всі вони створили десятки Філій і підприємств у багатьох країнах. Частина ТНК мають вузьку спеціалізацію, наприклад, «Мішлен» у гумотехнічної виробництві або частіше у фармацевтичній та інших галузях. Ці ТНК Контролюють ринки збуту аналогічної продукції в своїх країнах і за кордоном.