Автор работы: Пользователь скрыл имя, 27 Февраля 2014 в 12:02, реферат
Аналітики вважають, що релігія не просто є складовою культури, а може, навіть найголовнішою, фундаментальною її частиною, – яка формує спосіб нашого мислення і всю систему моральних почуттів. Російський академік Д.Лихачов навіть стверджував, що позарелігійної культури не буває. Він тут мав на увазі під культурою певну систему цінностей.
У цій роботі я знамагалась дослідити взаємозв’язок релігії та мистецтва в умовах рабовласницького суспільства.
ВСТУП……………………………………………………..3
Релігія та її функції ……………………………………4
Релігія і культура функції релігії……………………..10
Релігія і мистецтво в умовах рабовласницького суспільства……………………………………………..14
ВИСНОВОК………………………………………………21
ЛІТЕРАТУРА………………………………………….....23
Хоча канони згодом і гальмували розвиток мистецтва, але на ранніх етапах вони сприяли складанню і вдосконалення майстерності давньосхідних художників. Було вироблено і отримав розвиток певне розуміння пластичної форми, композиції, ритму. Художники навчилися зображувати події в їх зв'язку і єдності. Значний технічний прогрес у мистецтві характеризують серйозні успіхи в оволодінні матеріалом архітектури, скульптури та живопису.
Численні народи Стародавнього Сходу створили мистецтво, хоча і схоже в загальних принципових рисах, але дуже різне у кожного з народів за своїми вихідним формам, шляхам розвитку і художнім досягненням. Традиції мистецтва народів Стародавнього Сходу зберігалися протягом багатьох століть і мали важливе значення для художнього розвитку багатьох народів Азії і Європи в наступні часи.
Одним з найбільш ранніх мистецтв Стародавнього Сходу було мистецтво народів західної або, інакше, Передньої Азії.
Різноманітна за природними умовами, відкрита і доступна з усіх сторін територія Передньої Азії була ареною боротьби численних племен, народів і держав. На протягом трьох тисяч років, змінюючи один одного, тут створювалися, а потім гинули різні раннерабовладельческіе деспотії. У Передній Азії знаходяться долини річок Тигру та Євфрату, або Дворіччя, де в 3 - 1 тисячоліття до н.е. виникли спочатку найдавніші шумеро-аккадської держави, а потім Вавилон, Мітанні і Ассирія. Під 2 тисячолітті до н.е. на території Малої Азії, а пізніше і північній Сирії існувала держава хетів. На північному сході, займаючи Вірменське нагір'я, знаходилося держава Урарту, у першій половині 1 тисячоліття відігравало велику роль в Передній Азії і особливо в історії Закавказзя. На заході від Дворіччя в 1 тисячолітті на деякий час тому повиростали Палестина, Фінікія та Сирія. На сході, займаючи територію Іранського плато, лежали давні держави -- Елам, а потім Мідія і Персія (Іран).
Пам'ятники архітектури та мистецтва стародавніх народів Передньої Азії дійшли до нас у невеликій кількості. У цьому позначився низку причин: мало сприятливі природні умови Передньої Азії, вологий грунт, що сприяла руйнування прихованих в її надрах пам'ятників, переважне вживання в Передній Азії самана в як будівельний матеріал архітектурних споруд, а також часте знищення в давнину багатьох творів мистецтв у результаті спустошливих війн та набігів.
Порівняно обмежена кількість збережених пам'яток мистецтва і письмових джерел у багатьох випадках не дає можливості вичерпно пояснити все явища мистецтва і цілком ясно представити деякі, особливо більш ранні періоди його розвитку. Все ж таки є достатньо даних, щоб показати як шляху розвитку мистецтва країн стародавньої Передньої Азії з 4 по 1 тисячоліття до н.е., так і те велике значення, яке мало мистецтво країн Передньої Азії для розвитку художньої культури багатьох народів Сходу.
ВИСНОВОК
Проблема взаємовідносин релігії і мистецтва у рабовласницькому суспільстві може досліджуватись у різних аспектах. Наприклад, у роботах Н.А. Бердяєва, Б.А. Рибакова, Е.Б. Тайлора, Дж.Д. Фрезера та інших. Різні аспекти проблеми мистецтва і релігії розглядали такі історики і філософи, як А.В. Горський, А.В. Карташов, П.А. Флоренський. У сучасній вітчизняній літературі цим аспектам присвячено чимало різних публікацій.
Єдиної думки про взаємини мистецтва та релігії у вчених немає. Перша культурологічна концепція - богословська, або релігійна. Практично всі її представники оголошували релігію основою культури. Цю точку зору з усією повнотою висловив відомий англійський етнограф Дж. Фрезер. Він вважав, що «вся культура - з храму».
Такому підходу протистоїть інший - атеїстичний, взагалі виключає релігію з поняття культури, який вважає їх явищами різними, що протистоять один одному. Витоки таких поглядів сходять до «просвітницької концепції» (Гольбах, Гельвецій, Дідро, Ламетрі, Фейєрбах та ін.) Відповідно до неї релігія протистоїть духовному прогресу. Фейєрбах вважав, що релігія виникає «лише у пітьмі неуцтва, потреби, безпорадності, некультурності» і, отже, тому містить в собі елементи, істотно протидіючі освіті.
Як бачимо, ці точки зору є крайніми, діаметрально протилежними і, отже, взаємно виключають одне одного. Крім них, існують й інші точки зору.
Узагальнюючі, теоретичні роботи з проблем співвідношення релігії та мистецтва у науково-дослідницькій літературі нечисленні. До їх числа відносяться, перш за все, праці професора Є.Г. Яковлєва. [1] Доктор філософських наук Угринович Д.М. в своєму теоретичному нарисі [2] розглянув вузлові теоретичні проблеми співвідношення мистецтва, релігії та атеїзму, показав соціальні витоки мистецтва і релігії, дослідив їх взаємодія в первісному суспільстві. У їхніх працях можна виявити як точки дотику, так і певні розбіжності у трактуванні деяких питань. Такі розбіжності цілком зрозумілі, на думку багатьох вчених, оскільки проблема співвідношення релігії і мистецтва вельми складна і багатоаспектна і поки ще недостатньо вивчена. Її наукове рішення може бути лише результатом зусиль багатьох дослідників.