Реалізація метафори в інформаційному тексті

Отже, маємо досить підстав включати до складу функціональних стилів ще один спеціальний стиль – інформаційний. Це дасть можливість під час вивчення відповідних тем зі стилістики чіткіше представити систему функціональних стилів української мови, теоретично обґрунтувати лінгвостилістичні відмінності між мовленням інформаційним і власне публіцистичним. Фактично дослідники виходили з чинника існування окремого функціонального стилю літературної мови – інформаційного, зі всіма властивими лише йому особливостями. Мова газети, реалізуючи такі різноаспектні функції, як повідомлення і вплив, не може обмежитися рамками одного якогось стилю, а послідовне чергування експресії і стандарту, реалізоване в газетному тексті, дуже різноманітно, ситуативно забезпечує надійне донесення до читача як інформаційного змісту, так і емоційного його впливу.

1.3. Засоби мовної виразності в газетному жанрі

Особлива  роль засобів мовної виразності в газетному жанрі зумовлена ​​взаємодією її основних функцій.

Вже в давнину  знали, що впливова сила промови зростає, якщо вона чимось виділяється. Існує безліч експресивних засобів (емоційно-оцінна лексика, тропи, синтаксичні конструкції, у тому числі фігури тощо), за допомогою яких журналіст намагається привернути увагу читача , розставляючи логічні акценти й експериментуючи з мовою, органічно поєднуючи стандарт і експресію.

На думку  Г. Я. Солганика, категорія експресивності „в межах газетно-публіцистичного стилю доцільно розглядати як видове поняття по відношенню до родового – оцінковості“ [58]. У газетно-публіцистичної мови призначення забарвлених елементів не тільки і не стільки образність (як у художньому стилі), скільки створення оцінного ефекту, позитивного чи негативного.

Оцінність виражається  насамперед у лексиці: в порівняно великій частотності якісно-оціночних за семантикою прикметників та іменників, метафоризації, у відборі фразеології, в особливостях використання синтаксичних засобів.

Завдяки впливовій функції публіцистика перетворює, трансформує слова з різних сфер мови, надаючи їм оцінне звучання. Великою популярністю користуються метафори, зокрема переносне вживання спеціальної лексики. Метонімія дає можливості авторам публікацій реалізувати різні асоціації по суміжності предметів і явищ. Дієвим засобом створення виразності є трансформовані фразеологічні звороти, афоризми, прислів'я. У статтях перефразується назви фільмів, відомих книг, пісень, фрагментів рекламних роликів, відомі висловлювання політиків та ін. У мові газети часто використовуються каламбури – висловлювання, в яких одночасно реалізується різні значення слова (прямі і переносні). Крім того, широко використовуються і прізвища політиків, але, як правило, в негативному контексті і з негативною характеристикою. Утворюються нові форми від прізвищ будь-якого політичного діяча (всілякі -істи, -ізації, -овщини та ін.) Увагу читачів привертають і римованими рядками, які виступають в якості заголовків. Прагнучи дати образний опис предмета, журналісти часто вдаються до створення індивідуально-стилістичних неологізмів, що часто мають іронічне забарвлення. Інформаційніні тексти не обходяться без індивідуальних перифраз – описових зворотів, що вживаються замість слова або словосполучення. У газетах присутня велика кількість запозичень, які використовуються журналістами для залучення уваги до статті. Журналісти нерідко використовують самі ходові, широко поширені слова і вирази розмовно-побутової лексики. У мові преси присутні, крім просторічних і розмовних та іншомовних лексем, елементи підмов (жаргони, арго, діалекти, піджінізми).

Інформаційний стиль відбирає синтаксичні конструкції, що володіють значним потенціалом впливу. Саме виразністю привертають конструкції розмовної мови (стислість, ємність, лаконічність, демократичність, доступність). Для вираження сильних почуттів, переконання, впливу, загострення теми використовуються можливості книжкової мови (паралелізм пропозицій, анафора та епіфора, антитези та інші стилістичні фігури).

Отже, з метою емоційного і естетичного впливу на читача публіцисти використовують найрізноманітніші засоби мовної виразності: метафору, уособлення, метонімію, підбирають лексику і фразеологію, найбільш ефективно і точно виражають думку і привертають увагу, дають яскраві і незвичайні заголовки, органічно поєднують стандарт і експресію.