Засади національно-суспільної системи

Лекція 2.Засади  національно-суспільної системи

План лекції

Національна демократія

Ідеологія соціал-демократії

Чинники  національної ідеології

Література №5 стор 68-87,№3 151-164

Національна демократія

 Еволюція суспільних  систем засвідчує, що чимало  з них розпалися (і розпадаються) через те, що базувалися не  на об'єктивних законах суспільного  розвитку, а на штучно створених  засадах. Політична ідеологія  і практика у процесі історичного  розвитку країн світу ґрунтувалися  на двох ідеях: національній  і соціальній. На основі національної  ідеї сформувалися ідеологія  і партії національно- демократичного  спрямування, на основі соціальної  — со ціал-демократичного спрямування.

Національна демократія —  політико-ідеологічна система, побудована на принципах створення правової держави, соціально орієнтованої економічної  системи за національними ознаками титульної нації країни і рівних конституційних прав розвитку національних меншин.

Національно-демократична ідеологія  обстоює пріоритет людини економічної у розбудові національної економічної системи і правової держави, законодавство якої не регламентує права і свободи людини, а захищає їх. Правова держава набуває ознак національно-демократичної, їі атрибутами є державна мова, національні символи — прапор, герб, гімн тощо. Національно-суспільні системи, як засвідчує досвід більшості поліетнічних країн, є стійкими лише за умови, що вони розвиваються на таких засадни- чих принципах:

• конституційний захист прав і свобод усіх етнічних і соціальних верств населення, їх реалізація чинним законодавством і дотримання у відносинах як громадянами, так і державними чиновниками;
• визнання і дотримання усіма громадянами країни положень конституції держави і чинного законодавства; повага до державних символів і атрибутів, збереження і розвиток культури і традицій корінної нації та етнічних груп населення;
• залежність соціального розвитку кожного громадянина країни від внеску у створення національного продукту, а не від титулу чи посади; неможливість збагачення одних за рахунок погіршення матеріального стану інших, зменшення виробництва національного продукту.

Реалізація цих принципів, у свою чергу, можлива лише за усвідомлення всіма громадянами того, що їх добробут і могутність держави залежать від  продуктивної праці кожного, дотримання законів, почуття патріотизму та ін.

Ідеологія соціал-демократії

В основі ідеології соціал-демократії — соціальна рівність (суспільна  власність на засоби виробництва), справедливий розподіл національного продукту, підтримка  тих соціальних прошарків населення, які не зайняті виробничою діяльністю і не створюють національного  продукту.

Соціал-демократія — система політичних принципів, яка передбачає побудову соціалізму як економічну і політичну форми  людського суспільства завдяки  виробленням демократичних засад

співжиття.

Соціал-демократія сповідує ідеї загальнолюдських цінностей, посилення ролі влади в організації  економічної системи, управління виробництвом, розподілом і споживанням національного  продукту. Її принцип: «сильна влада  — сильна економіка», тобто пріоритет надається здобуттю влади в усіх сферах державного, фінансового і господарського управління представниками соціал-демократичних партій. Згідно з цим принципом зростає роль чиновників і влади у визначенні пріоритетів економічного розвитку, фінансового стану країни і населення. Представники соціал-демократичних партій не відкидають існування в перехідний період приватної власності на засоби виробництва і створюваний продукт, займають «центристську» позицію — між «правими» націонал-демократами і «лівими» соціал-демократами (комуністами, соціалістами, селянськими і аграрними партіями). У країнах, де домінують партії соціал-демократичного спрямування, держава будується за принципами «сильної влади», соціального спокою, регульованої економіки і розподілу національного продукту.

Чинники  національної ідеології

Ідеологія, держава і економіка  не повинні бути метою, якої необхідно  досягти, вони — лише засіб досягнення поставлених цілей: свободи людини і нації, захисту прав і соціального  стану людей, легального отримання  належних грошових доходів, забезпечення гідного людини рівня життя та ін. З огляду на це вибір національної ідеології має бути обґрунтований  чинниками, що уможливлюють формування відповідного національно-політичного, національно-економічного і національно-соціального  мислення усіх громадян країни, зокрема  такими, як:

• об'єктивні закони економіки і суспільства, зокрема закон господарської збалансованості {Qn = vP_M), дотримання вимог якого забезпечує збалансованість національних економічних, політичних і соціальних пропорцій і стабільність усього суспільства; закон товарообміну (Q = Г/ц), що спонукає виробника до забезпечення конкурентоспроможності його товару, а споживача — до його платоспроможності; закон товаровиробництва (В = О + dB чи Г = Г₀ + сІГ), дотримання якого уможливлює відшкодування витрат виробництва та отримання валового внутрішнього продукту в його натурально-вартісній і грошовій формах для національних потреб;
• національне мислення як результат самопізнання кожної людини і нації загалом щодо її ставлення і сприйняття нею цінностей політичної, економічної, ідеологічної, соціальної свобод і засобів їх досягнення.

Складовими національного  мислення є:

• національна самосвідомість (спосіб мислення, який відображає усвідомлення людиною своїх коренів, збереження історично сформованих національних рис культури, мови, побуту, освіти тощо);
• національна демократія (політико-ідеологічна система мислення, що базується на принципах побудови правової держави, соціально орієнтованої економічної системи за національними ознаками титульної нації країни та рівних конституційних правах розвитку національних меншин);
• національний патріотизм (рівень національної самосвідомості, для якого характерними є гордість за свою націю і країну, бережливе ставлення до національної (державної) мови, культури, історії, освіти, релігії, культурних та історичних надбань інших народів);
• національна гідність (суспільна, політична, ідеологічна, соціально-економічна позиція людини, яка обстоює національні інтереси своєї країни, нації);
• національно-економічне мислення (пізнання господарських законів і усвідомлення всіма громадянами того, що зростання добробуту залежить від їхньої працездатності, професіоналізму, національно-державного патріотизму та від створених ними конституційних засад держави, економіки, законодавчих актів господарювання);
• національний інтелект (синтетичний показник розвитку нації та її індивідів, який відображає рівень знань природних і суспільних процесів, а також рівень національного самоусвідомлення, гуманістичних відносин, моралі, етики, ідеології, міжнародних зв'язків та ін.);

3) національні інтереси (політичні,  державні, економічні, міжнаціональні відносини, необхідні для національного самовідтворення і входження України до міжнародних політичних, економічних, фінансових, торговельних організацій і союзів).

Для України життєво важливо:

• створення демократичної правової держави, яка б обстоювала національні інтереси народу, забезпечувала захист прав своїх громадян, здійснювала передбачувану, виважену внутрішню і зовнішню політику;
• формування ринкової економічної системи, в якій домінувала б приватна власність на капітал і створюваний продукт, діяли б механізм ринкового регулювання виробництва, розподілу і споживання національного продукту, надійна система соціального захисту тих, хто його потребує;
• сприйняття Україною цінностей політичної демократії і соціального розвитку провідних європейських країн і країн світу, політичне і економічне зближення з ними через інтеграцію в європейські структури, Світову організацію торгівлі (COT) тощо;
• збереження і розвиток рівноправних партнерських економічних і торговельних відносин з країнами СНД і країнами, що розвиваються;

4) національно-громадянське  суспільство з розвинутою політичною  демократією і соціально орієнтованою  ринковою економікою — державно організована нація, для якої пріоритетними є національні та загальнолюдські цінності у сфері державотворення (правова держава), економічної свободи людини, розвитку національних і культурних надбань представниками різних етнічних груп. Суто громадянського суспільства не існує, оскільки жодна країна не має громадянської конституції, а має державну (національну) Конституцію за ознаками титульної нації, тому суспільство цієї країни є національно-громадянським.

Сутність такого суспільства  реалізується за дотримання загальнолюдських цінностей співжиття:

• прийняття, запровадження і дотримання законів країни, які захищають природні права і свободи людини на працю, доходи, самовираження, освіту, охорону здоров'я, житло;
• забезпечення умов і захисту вільного вибору виду діяльності, місця праці, місця проживання, розвитку національної культури, формування національної самосвідомості всіх етнічних груп населення;
• створення економічних і правових умов, за яких працюючі й непрацездатні громадяни країни отримують грошові доходи, що уможливлює їх платоспроможність і гідний людини рівень життя;
• створення правових і економічних умов, за яких виробники здатні здійснювати виробництво конкурентоспроможних товарів та послуг для відшкодування витрат виробництва і отримання прибутків на внутрішньому і зовнішньому ринках.

Підтвердженням цього  є досвід розвинутих країн, економічна система яких забезпечує високу зайнятість населення і добробут усіх членів суспільства.

Національна демократія

 Еволюція суспільних  систем засвідчує, що чимало  з них розпалися (і розпадаються) через те, що базувалися не  на об'єктивних законах суспільного  розвитку, а на штучно створених  засадах. Політична ідеологія  і практика у процесі історичного  розвитку країн світу ґрунтувалися  на двох ідеях: національній  і соціальній. На основі національної  ідеї сформувалися ідеологія  і партії національно- демократичного  спрямування, на основі соціальної  — со ціал-демократичного спрямування.

Національна демократія —  політико-ідеологічна система, побудована на принципах створення правової держави, соціально орієнтованої економічної  системи за національними ознаками титульної нації країни і рівних конституційних прав розвитку національних меншин.

Національно-демократична ідеологія  обстоює пріоритет людини економічної у розбудові національної економічної системи і правової держави, законодавство якої не регламентує права і свободи людини, а захищає їх. Правова держава набуває ознак національно-демократичної, їі атрибутами є державна мова, національні символи — прапор, герб, гімн тощо. Національно-суспільні системи, як засвідчує досвід більшості поліетнічних країн, є стійкими лише за умови, що вони розвиваються на таких засадни- чих принципах:

• конституційний захист прав і свобод усіх етнічних і соціальних верств населення, їх реалізація чинним законодавством і дотримання у відносинах як громадянами, так і державними чиновниками;
• визнання і дотримання усіма громадянами країни положень конституції держави і чинного законодавства; повага до державних символів і атрибутів, збереження і розвиток культури і традицій корінної нації та етнічних груп населення;
• залежність соціального розвитку кожного громадянина країни від внеску у створення національного продукту, а не від титулу чи посади; неможливість збагачення одних за рахунок погіршення матеріального стану інших, зменшення виробництва національного продукту.

Реалізація цих принципів, у свою чергу, можлива лише за усвідомлення всіма громадянами того, що їх добробут і могутність держави залежать від  продуктивної праці кожного, дотримання законів, почуття патріотизму та ін.

Ідеологія соціал-демократії

В основі ідеології соціал-демократії — соціальна рівність (суспільна  власність на засоби виробництва), справедливий розподіл національного продукту, підтримка  тих соціальних прошарків населення, які не зайняті виробничою діяльністю і не створюють національного  продукту.

Соціал-демократія — система політичних принципів, яка передбачає побудову соціалізму як економічну і політичну форми  людського суспільства завдяки  виробленням демократичних засад

співжиття.

Соціал-демократія сповідує ідеї загальнолюдських цінностей, посилення ролі влади в організації  економічної системи, управління виробництвом, розподілом і споживанням національного  продукту. Її принцип: «сильна влада  — сильна економіка», тобто пріоритет надається здобуттю влади в усіх сферах державного, фінансового і господарського управління представниками соціал-демократичних партій. Згідно з цим принципом зростає роль чиновників і влади у визначенні пріоритетів економічного розвитку, фінансового стану країни і населення. Представники соціал-демократичних партій не відкидають існування в перехідний період приватної власності на засоби виробництва і створюваний продукт, займають «центристську» позицію — між «правими» націонал-демократами і «лівими» соціал-демократами (комуністами, соціалістами, селянськими і аграрними партіями). У країнах, де домінують партії соціал-демократичного спрямування, держава будується за принципами «сильної влади», соціального спокою, регульованої економіки і розподілу національного продукту.