Графічне зображення нафтовидобувної системи

Рисунок 2. Графічне зображення зовнішнього середовища нафтовидобувної промисловості, входи і виходи системи.

Отже, елементами зовнішнього середовища є:

1. Держава.

2. Споживачі.

3. Фінансово-кредитні організації.

4. Постачальники.

5. Нафтопереробна промисловість.

6. Транспортний комплекс.

7. Машинобудування.

  Для контролю над підприємством держава використовує прямі та непрямі методи, прямі: держконтракти, держзамовлення, субсидії, субвенції, встановлення фіксованих цін, екологічних стандартів. Непрямі: ставки податків,  патентно-ліцензійна політика.

  Споживачі ж прагнуть задовольнити свої потреби, а тим самим формують попит на продукцію, тому центральним завданням оцінки впливу покупців є визначення попиту на продукцію підприємства в даний час і на перспективу.

  Вплив фінансово-кредитних організацій полягає в тому, що кожному підприємству для нормального функціонування потрібно розподіляти, формувати і використовувати фонди грошових коштів, обґрунтовано залучати зовнішні джерела фінансування.

  Також дуже важливою складовою зовнішнього середовища даної галузі та її підприємств є постачальники, оскільки вони забезпечують виробництво обладнанням,запчастинами,матеріалами.

  Після видобутку  нафти її транспортують до  нафтопереробних заводів, де з  неї виготовляють готові нафтопродукти.

  Нафтовидобувна  промисловість тісно взаємодіє  з транспортною системою, яка  надає послуги у перевезенні  нафти за допомогою танкерів, трубопроводів, залізничних транспортів  і т.д.

  Машинобудування  забезпечує нафтовидобувну промисловість  всім необхідним для промислової  діяльності устаткуванням.

  Входами є: капітал, інформація, обладнання необхідні  для промислової діяльності, транспорт  який здійснює перевезення нафти, та закони які суттєво впливають  на розвиток самої промисловості.

  Виходами  є: прибуток, інформація, сировина у  вигляді нафти, оскільки нафтовидобувна  промисловість готової продукції  не виробляє.

 

 

 

 

 

  3.Фактори які впливають на розвиток системи

 На розвиток нафтовидобувної промисловості впливають наступні фактори:

1. Характеристика природно – кліматичних умов;
2. Географічне положення території;
3. Чисельність робочої сили ;
4. Форми зайнятості робочої сили;
5. Стан навколишнього середовища;
6. Впровадження результатів НТП у практику господарювання;
7. Рівень розвитку транспортної системи;
8. Діючі закони;
9. Інвестування в промисловість.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.Центри управління системою

I. Державний департамент нафтової, газової та нафтопереробної  
промисловості  України  (Держнафтогазпром  України)  є центральним  
органом  виконавчої  влади,  який   підпорядкований   Міністерству  
енергетики України.

    Держнафтогазпром України   забезпечує   проведення  державної  
політики в нафтогазовому комплексі.

  Держнафтогазпром  України  у  своїй  діяльності  керується  
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента  
України,  Кабінету Міністрів  України,  цим  Положенням,  а  також  
наказами   Міністерства   енергетики   України.   У   межах  своїх  
повноважень Держнафтогазпром України організовує  виконання  актів  
законодавства, здійснює контроль за їх реалізацією.

     Основними завданнями Держнафтогазпрому України є:

    - здійснення державного  управління   нафтогазовим   комплексом  
України;

    - участь у   формуванні  та  проведення  державної  політики  в  
нафтогазовому комплексі;

    - сприяння розвитку   ринку   природного    газу,    нафти    і  
нафтопродуктів.

    Держнафтогазпром України відповідно до покладених на нього  
завдань:

• розробляє  концепцію  розвитку  нафтогазового   комплексу,  
  цільові   програми   перспективного   розвитку  науки,  техніки  і  
  технології в цій сфері,  бере  участь  у  прогнозуванні  видобутку  
  нафти, природного газу та газового конденсату;
• готує  пропозиції щодо вдосконалення механізму регулювання  
  його розвитку і структурної перебудови;
• бере  участь  у  формуванні  та  реалізації  інвестиційної  
  політики   в   нафтогазовому  комплексі  виходячи  з  пріоритетних  
  напрямів структурної перебудови економіки;
• вживає заходів,  спрямованих на додержання у нафтогазовому  
  комплексі вимог законодавства України про охорону довкілля;
• розробляє і здійснює у межах своєї компетенції заходи щодо  
  реалізації   державних   програм,   спрямованих    на    ефективне  
  використання  запасів нафти і природного газу,  збільшення обсягів  
  їх видобутку та ефективну переробку;
• координує   роботи,   пов'язані    з    розробленням    та  
  експлуатацією   нафтових,   газових   і  газоконденсатних  родовищ  
  підприємствами   нафтогазового    комплексу,    в    тому    числі  
  геологорозвідувальні   на   нафту  і  природний  газ  на  суші  та  
  континентальному шельфі Чорного і Азовського морів;
• узагальнює  результати  геологорозвідувальних   робіт   та  
  введення  в  дослідно-промислову  експлуатацію  нафтових і газових  
  родовищ добувними підприємствами усіх форм власності;
• забезпечує діяльність з транспортування нафти,  природного  
  газу,   газового   конденсату   та  нафтопродуктів,  їх  експорту,  
  закачування  та  відбору  природного  газу  з  підземних   сховищ,  
  нафтогазопереробки;
• в   установленому   порядку   проводить   експертизу   та  
  затверджує   проекти   на   розроблення   нафтових,   газових    і  
  газоконденсатних   родовищ   та  на  будівництво  і  реконструкцію  
  об'єктів    трубопровідного    транспорту,     нафтогазопереробки,  
  нафтопродуктозабезпечення;
• визначає  обсяги  геологорозвідувальних  робіт на нафту і  
  природний газ;
• може  виступати замовником науково-технічних досліджень у  
  нафтогазовому комплексі;
• розробляє   пропозиції   щодо   вдосконалення   механізму  
  регулювання ціноутворення у нафтогазовому комплексі;
• вживає     заходів,    спрямованих    на    вдосконалення  
  зовнішньоекономічної  діяльності,  захист  інтересів   підприємств  
  нафтогазового  комплексу  на  зовнішньому  ринку,  формує  основні напрями співробітництва із зарубіжними  країнами  у  нафтогазовому комплексі;
• вносить   в   установленому   порядку   пропозиції   щодо  
  вдосконалення  системи   та   умов   оподаткування,   особливостей приватизації, демонополізації в нафтогазовому комплексі;
• у межах своєї компетенції забезпечує проведення державної  
  політики  з  питань  організації  праці,   заробітної   плати   та  
  соціального захисту працівників нафтогазового комплексу;
• забезпечує   проведення   державної   політики   у  сфері  
  зайнятості   населення,   вживає   заходів    щодо    забезпечення  
  нафтогазового комплексу висококваліфікованими працівниками;
• у межах своєї компетенції забезпечує проведення державної  
  політики  у  сфері  охорони  праці,  пожежної  безпеки та здійснює  
  методичне  керівництво   і   контроль   за   діяльністю   об'єктів  
  нафтогазового комплексу з цих питань;
• самостійно  або  за  участю  інших роботодавців проводить  
  переговори і укладає  галузеві  угоди  з  представниками  найманих  
  працівників;

       Держнафтогазпром    України   очолює   Голова   Державного  
департаменту нафтової,  газової та  нафтопереробної  промисловості  
України,   якого   призначає   на  посаду  та  звільняє  з  посади  
Президент України в установленому законодавством порядку.

          У Держнафтогазпромі  України  з  урахуванням  специфіки  його  
діяльності  можуть  утворюватися  й інші консультативні та дорадчі  
органи.  Склад цих органів і положення про них  затверджує  Голова  
Держнафтогазпрому України.

      Держнафтогазпром  України   є   юридичною   особою,   має  
самостійний   баланс,  рахунки  в  установах  банків,  печатку  із  
зображенням  Державного  Герба  України та своїм найменуванням [http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/1499/99].

II. Міненерговугілля України  є  головним   органом   у   системі  
центральних  органів виконавчої влади у формуванні та забезпеченні  
реалізації    державної    політики    в     електроенергетичному,  
ядерно-промисловому,   вугільно-промисловому,   торфодобувному  та  
нафтогазовому комплексах (далі - паливно-енергетичний комплекс), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів  
України.

     Міненерговугілля  України  у  своїй  діяльності  керується  
Конституцією ( 254к/96-ВР ) та законами України, актами Президента  
України та Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства  
України, а також дорученнями Президента України.

     Основними  завданнями Міненерговугілля України  є формування  
та   реалізація   державної   політики   у   паливно-енергетичному  
комплексі.

     Міненерговугілля  України відповідно до покладених  на нього  
завдань[http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/category?cat_id=35016]:

• приймає рішення щодо введення підземних сховищ нафти  
  чи  продуктів  їх  переробки  у  дослідно-промислову та промислову експлуатацію;
• приймає  рішення  щодо  введення  родовища  або  окремого  
  покладу нафти в дослідно-промислову розробку;
• приймає  рішення  щодо  введення  родовища  або  окремого  
  покладу нафти у промислову розробку;
• видає дозвіл на виведення  з  експлуатації  магістральних  
  нафтопродуктопроводів;
• затверджує     перелік      нормативних      втрат      і  
  виробничо-технологічних витрат нафти її видобутку,  підготовки до транспортування і  
  транспортування,  порядок  визначення  їх  розмірів  та ведення їх обліку;
• здійснює моніторин ринку нафти, нетрадиційних  
  джерел та видів енергетичної сировини і продуктів їх переробки;
• затверджує  технологічні  проекти   (схеми)   промислової  
  розробки родовища (покладу), комплексні проекти його облаштування, виконані згідно із законодавством, інвестиційні проекти промислової та дослідно-промислової розробки родовищ нафти і газу;
• формує прогнозні баланси нафти і нафтопродуктів;
• проводить  конкурсний  відбір  інвестиційних  проектів  у  
  паливно-енергетичному  комплексі,  для реалізації яких у реальному секторі економіки надається державна підтримка;

 

5.Сучасний стан системи, основні проблеми її розвитку та заходи щодо їх вирішення. Закордонний досвід функціонування системи.

Сучасний стан і розвиток нафтовидобувної промисловості:

    Трубопроводний транспорт призначений для транспортування нафти, газу та інших рідких, газоподібних та сипучих речовин. Довжина нафтопроводів у межах нашої країни сягає близько 2,5 тис. км, нафтопродуктопроводів - близько 3 тис. км.

  Найбільший нафтопровід "Дружба" є трансєвропейською магістраллю і в межах України має протяжність 680 км. Прокладено декілька нафтопроводів з Росії до великих НПЗ нашої держави в Кременчузі, Лисичанську і Херсоні. В межах України нафтопроводи тягнуться від родовищ нафти до переробних заводів у Передкарпатті.

  Україна має великі перспективні нафтогазоносні площі. За оцінками спеціалістів можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. У підводних надрах Чорного моря є умови для виникнення ділянок з нафтогідратоутворенням на глибинах 700-750 м. Є також перспективи подальшого видобутку нафти і природного газу в районах, де їх видобувають десятки років. Українські геологи розвідують нові родовища нафти. В Україні розвідано біля 300 родовищ, які є базою нафтової промисловості. Найбільш перспективним за видобутком нафти вважається Дніпровсько-Донецький регіон, де зосереджено до 85% ресурсів країни. Нафту в Україні видобувають у Передкарпатті, на Лівобережжі та в Причорноморському нафтогазоносному регіоні. Провідне місце належить Лівобережжю. Тут, у Чернігівській, Сумській та Полтавській областях є родовища високоякісної нафти. Кримсько-Причорноморська нафтогазоносна область охоплює Причорноморську западину (з Кримським півостровом) та Озовське та Чорне моря. В ній розвідано більш 60 родовищ нафти та газу.

  Переважна частина родовищ нафти мають початкові видобувні запаси менше 1 млн. тонн і лише 6 родовищ (Бугруватівське, Глинсько-Розбишівське, Бориславське, Гнідинцівське, Долинське, Леляківське) мали початкові запаси понад 20 млн. тонн. Саме ці 6 родовищ забезпечують близько 22 % від загального видобутку нафти і сьогодні.

  У сучасний розвиток нафтовидобувної промисловості великий вклад здійснило державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - перше промислово-геофізичне підприємство в нафтовій промисловості України. ПУГР створено в 1966 році з метою надання промислово-геофізичних послуг підприємствам нафтогазового комплексу України.

  Державне підприємство „Полтавське управління геофізичних робіт" (ПУГР) Мінпаливенерго України - це сервісне підприємство, що має в своєму розпорядженні передову техніку та технології для проведення усього спектра високоефективних геофізичних досліджень (ГДС) в пошукових, розвідувальних і експлуатаційних свердловинах, а також в свердловинах діючого фонду при контролі за розробкою родовищ нафти та газу і газових сховищ [http://bibliofond.ru/view.aspx?id=437131].

Досягнення підприємства:

• Проведено роботи на 948 свердловинах, які пробурені на 40 площах і родовищах.
• За останні роки відкрито 5 нових родовищ нафти і газу Західно-Вільшанське Східно-Решетняківське Середняківське Веснянське Західно-Радченківське.
• Проінтерпретовано 10000 пластів з яких 925 рекомендовано для випробувань на продуктивність.
• Випробувано 160 об’єктів.

Статистичні данні нафтовидобувної промисловості подані у таблиці 1 [http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=255367&cat_id=35081].

Показники	вересень  2013 р.	порівняно з вереснем   минулого року		січень – вересень   2013 р.	порівняно з   січнем – вереснем   минулого року
		+ / -	%		+ / -	%
НАФТА (тис. тонн)
Видобуток нафти з газовим конденсатом	245,1	-37,0	86,9	2 302,9	-133,9	94,5
у т.ч. НАК «Нафтогаз України»	219,2	-37,6	85,4	2 078,3	-134,3	93,9
Поставка нафти на НПЗ України	314,0	27,9	109,8	2 297,9	-864,4	72,7
у т.ч. імпорт нафти	85,3	-8,9	90,6	320,2	-955,8	25,1
Переробка нафтової сировини на НПЗ України та Шебелинському ГПЗ	324,6	25,6	108,6	2 365,4	-1 225,9	65,9
Транзит нафти	1 417,0	219,1	118,3	11 685,6	1 025,3	109,6