Аналіз та основні напрямки збільшення обсягів зерновиробництва

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

1.1. Значення і завдання  економічного аналізу 

1.2. Теоретичні основи  аналізу ефективності

1.3. Методика дослідження

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНИХ УМОВ ПСП «НОВОГРИГОРІВСЬКЕ»

          2.1. Аналіз розміру і спеціалізації

          2.2. Аналіз забезпеченості та ефективності  використання ресурсів

          2.3. Аналіз фінансового стану

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА В ПСП «НОВОГРИГОРІВСЬКЕ»

3.1. Аналіз та основні  напрямки збільшення обсягів  зерновиробництва

3.2. Аналіз та резерви  зростання виручки від реалізації  зерна

3.3. Аналіз та напрямки  підвищення ефективності зерновиробництва

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Зерновий сектор України є стратегічною галуззю економіки держави, що визначає обсяги, пропозиції та вартість основних видів продовольства для населення країни, зокрема продуктів переробки зерна і продукції тваринництва, формує істотну частку доходів сільськогосподарських виробників, визначає стан і тенденції розвитку сільських територій, формує валютні доходи держави за рахунок експорту.

Зернова галузь є базою та джерелом сталого розвитку більшості галузей агропромислового комплексу та основою аграрного експорту.

Природно-кліматичні  умови та родючі землі України сприяють вирощуванню всіх зернових культур і дозволяють отримувати високоякісне продовольче зерно, в обсягах, достатніх для забезпечення внутрішніх потреб і формування експортного потенціалу. Разом з тим, подальший розвиток галузі вимагає ґрунтовної економічної оцінки, перегляду цілого ряду позицій щодо технічно-технологічних, організаційно-економічних та ринкових умов функціонування всього комплексу.

Матеріально-технічне забезпечення зерновиробництва та ефективність праці не відповідають світовим стандартам і потребам галузі. Відсутність достатніх фінансових ресурсів стримує впровадження новітніх технологій, використання високоякісного насіння, обмежує застосування інших матеріально-технічних ресурсів. Виробництво зерна стає все більш залежним від впливів погодних факторів.

Нераціональне використання земельних ресурсів і низька культура землеробства призводить до виснаження і деградації ґрунтів, зменшення вмісту в них гумусу та поживних речовин. Недостатніми є якість трудових ресурсів та стан науково-дорадчого супроводження зерновиробництва.

Метою даної курсової роботи  є дослідження та аналіз  ефективності зерновиробництва в ПСП «Новогригорівське» Вознесенського району та пошук резервів підвищення ефективності зерновиробництва в досліджуваному господарстві.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ З ТЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ

 

1.1. Значення і завдання  економічного аналізу 

 

Економічний аналіз є складовою частиною економічної роботи на підприємстві. Він, як завершальний її етап, комплексно охоплює всі інші елементи цієї роботи.

 Економічний аналіз, який  дає змогу правильно оцінити  роботу підприємства і його  підрозділів, виявити причини негараздів  і наявні резерви, уможливлює  значне поліпшення рівня всієї  економічної роботи, робить її  серйозним стимулом науково-технічного  прогресу, підвищення ефективності  виробництва.

 Важливого значення  економічний аналіз набуває за  ринкових реформ, коли на перший  план виходять економічні методи  управління: він має не лише  виявляти хиби, а й розкривати  можливості дальшого зростання  економіки.

 За цих умов аналіз  забезпечує можливість об’єктивної  оцінки економічних результатів  діяльності трудових колективів, визначення їхнього місця в  галузі, регіоні, а також визначення  внеску кожного робітника в  загальний економічний результат  діяльності підприємства відповідно  до кількості та якості його  трудових затрат. Це створює підґрунтя  для розроблення системи матеріального  заохочення працівників на підприємстві  за рахунок фонду оплати праці  та інших джерел.

 Криза економіки України  потребує активної аналітичної  роботи, бо саме економічний аналіз  дає змогу виявити й кількісно  виразити залежності між результатами  діяльності підприємств та ресурсами, заробітком, формами власності. Економічний  аналіз сприяє бережливості, умілому  витрачанню всіх видів засобів, ліквідації безгосподарності, непродуктивних витрат і втрат.

 Ринкові відносини  потребують ґрунтовного аналізу  ринкових ситуацій з тим, щоб  визначити принципи дії ринкових  механізмів. Такий аналіз у розвинутих  країнах виявив цілу низку  об’єктивних закономірностей і  дав змогу планувати кількість  товару відповідно до вимог  споживачів, «підігнати» товар під  наявний на ринку попит. У результаті  відбулась переорієнтація виробництва, а слідом за ним і попиту. Почалось становлення так званого  ринку покупця — практичне  втілення концепції маркетингу.

 Економіку, що відтворює  сама себе, екстенсивно нарощує  витрати, позбавлено гнучкості, мобільності  й дійових стимулів, щоб іти  нарівні з науково-технічним прогресом  і мати за основний критерій  якість продукції. Не спроможна  вона також орієнтуватись на  запити споживачів. Для виправлення  цих деформацій необхідний економічний  аналіз як засіб контролю.

У міру становлення ринкових відносин масштаби виробництва, темпи його зростання повинні прискорюватись. Тому треба скоротити час між проведенням аналізу та використанням його висновків.

 Поліпшення організації  та повніше використання економічного  аналізу в управлінні тісно  пов’язані з усією системою  вдосконалення господарського механізму  в нашій країні, спрямованою на  підвищення ефективності виробництва  і якості праці в усіх ланках  національної економіки.

Мета економічного аналізу - сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

 Основними завданнями  економічного аналізу є:

- об'єктивна оцінка роботи  підприємства і його підрозділів  через порівняння результатів  з витратами;

- виявлення впливу відповідних  факторів на показники, які аналізуються, і вивчення причинних зв'язків;

- пошук наявних резервів  підвищення ефективності виробництва;

- опрацювання конкретних  заходів щодо використання виявлених  резервів та здійснення контролю  за їх виконанням;

- узагальнення результатів  аналізу для прийняття раціональних  управлінських рішень.

 Ці основні завдання  економічного аналізу забезпечують  за їх комплексного вирішення  досягнення кінцевих результатів - виконання планів, поліпшення й  удосконалення економічної роботи  і відповідно дальшого розвитку  підприємств.

 Проте ними не вичерпується  весь склад завдань аналізу. Можна  назвати ще й такі:

- оцінка реальності, напруженості  та оптимальності планів і  обґрунтованості норм споживання  ресурсів;

- виявлення забезпеченості  підприємства матеріальними, трудовими  та фінансовими ресурсами;

- оцінка дійовості поточного  контролю на всіх виробничих  дільницях;

- вивчення новацій і  сприяння їхньому поширенню;

- дослідження конкурентоспроможності  свого підприємства і кон'юнктури  ринку.

 

 

1.2. Теоретичні основи  аналізу ефективності

 

Поняття «ефективність» має низку різних значень – відносний ефект, результативність процесу, операції, проекту, результату до витрат, видатків, які зумовили його отримання.

Ефективність виробництва – найважливіша якісна характеристика господарювання на всіх рівнях. Під економічної ефективністю виробництва розуміється рівень використання виробничого потенціалу, яка виявляється співвідношенням результатів і витрат виробництва.

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва.

 Оцінюючи ефективність  галузі, слід враховувати її особливості, які значно впливають на кінцеві  результати.

Найважливішими вартісними показниками, що характеризують діяльність підприємства, є обсяг валової й товарної продукції, розмір поточних витрат і фондових вкладень, дохідність виробництва. На їх основі можна визначити продуктивність праці, фондовіддачу, матеріаломісткість, обчислити валовий і чистий дохід, а також показники рентабельності.

Показники економічної ефективності поділяються на часткові та загальні. До часткових належать: обсяг виробленої продукції, врожайність сільськогосподарських культур, продуктивність тварин, продуктивність праці, фондовіддача, матеріаловіддача, собівартість продукції.

Обсяг продукції як результат виробництва - це кількість виробленої впродовж певного періоду продукції, яка відображає загальний ефект і залежить від мети підприємства.

Продуктивність праці характеризує ефективність використання живої праці робітників, зайнятих безпосередньо на виробництві певного виду продукції, і показує, яку кількість продукції вироблено за одиницю часу.

Фондовіддача відображає ефективність використання затрат минулої праці, втіленої в основних виробничих фондах, і показує, скільки одержано валової продукції в розрахунку на одиницю фондів.

Матеріаловіддача відображає ефективність використання матеріальних затрат і засвідчує, скільки отримано валової продукції в розрахунку на одиницю матеріальних затрат.

Собівартість продукції в загальному вигляді характеризує ефективність використання всіх спожитих засобів виробництва і показує, що затратило підприємство на виробництво певного виду продукції.

 Визначення економічної  ефективності виробництва окремих  видів продукції рослинництва  і здійснюють на основі системи  показників, які враховують відповідні  особливості галузей. Для порівняння  економічної ефективності виробництва  окремих видів продукції рослинництва  використовують такі показники: виробництво валової продукції  рослинництва (грн.) з розрахунку  на 1 га посіву, на одного середньорічного  працівника, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих  витрат; валовий та чистий доход  і прибуток на 1 га посіву, на 1 люд.-год, на 1 грн. виробничих витрат; рівень рентабельності виробництва, норма прибутку, рівень оплати  праці на 1люд.-год., на 1 середньорічного  працівника.

 Економічну ефективність  виробництва продукції одного  виду (зерна, молока тощо) визначають  за допомогою таких показників, як урожайність сільськогосподарської  культури та продуктивність тварин, затрати праці на 1 ц продукції, витрати кормів на 1 ц продукції (у тваринництві), собівартість 1 ц  продукції, прибуток з розрахунку  на 1 га посіву чи 1 гол. худоби, рівень  рентабельності.

 

 

 

 

1.3. Методика дослідження

 

Метод аналізу реалізується через його науковий апарат, тобто через сукупність прийомів дослідження.

 Найважливішим елементом  методики економічного аналізу  є технічні прийоми та способи  аналізу, які можна назвати інструментарієм  аналізу. Вони використовуються  на різних етапах дослідження  для:

• первинної обробки зібраної інформації;
• вивчення стану та закономірностей розвитку об’єктів, що досліджуються;
• визначення впливу факторів на результати діяльності підприємств;
• підрахунку невикористаних резервів збільшення ефективності виробництва;
• узагальнення результатів аналізу та комплексної оцінки діяльності підприємств;
• обґрунтування планів економічного та соціального розвитку, управлінських рішень, різних заходів.

До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження відносять: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, порівняння, евристичні прийоми.

Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічних явищ і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають можливість визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, визначають стан та структуру економічних явищ, певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми уможливлюють не тільки визначення певних значень показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідження причинно-наслідкових залежностей між явищами, силу впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийоми, що використовуються для дослідження стохастичних взаємозв’язків. До перших відносять ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтегральний, пропорційного ділення, частковoї участі, балансовий прийом. Щодо засобів стохастичного факторного аналізу, то найбільшого поширення набули аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему групу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища: лінійне програмування, теорія масового обслуговування, теорія ігор та ін.