Сукупний попит і сукупна пропозиція на світових товарних ринках

ВСТУП

В макроекономіці під попитом  і пропозицією розуміються відповідно сукупний попит і сукупна пропозиція. Термін «сукупний» означає що пропозиція і попит розглядаютьтся для всіх товарів і послуг, а не для якихось окремих.

Вивчення процесів сукупного  попиту і сукупної пропозиції є одним з найважливіших завдань для економістів будь-якої країни. Моделі сукупного попиту і сукупної пропозиції, на відміну від моделі попиту і пропозиції для одного товару, дозволяють відповісти на багато принципових питань:

Чому взагалі збільшуються або зменшуються ціни?

Чому загальний рівень цін залишається відносно постійним  в одні періоди і різко підвищується в інші?

Що визначає всю рівноважну кількість певних товарів на внутрішньому ринку, тобто реальний обсяг національного виробництва?

Чому реальний обсяг національного  виробництва зменшується в певні  періоди в порівнянні з попереднім рівнем, а в інші швидко збільшується?

Щоб відповісти на ці та інші запитання, необхідно поєднати, або  агрегувати, всі окремі ринки в  єдиний загальний ринок, тобто проаналізувати сукупні пропозицію та попит.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Сукупний попит і сукупна пропозиція на світових товарних ринках.

1. Сукупний попит, його структура  і фактори, що впливають на нього.

 

З неокласичної теорії макроекономіки відомо, що попит і пропозиція на конкретний товар врівноважують  одне одного, що проявляється у виникненні ціни рівноваги. Якщо перейти від  розгляду попиту та пропозиції на конкретний товар до розгляду попиту та пропозиції  у суспільстві в цілому, необхідно  враховувати попит і пропозицію на всі товари, а також сукупний рівень   цін.

Поняття сукупного попиту та сукупної пропозиції не чужі жодній з провідних шкіл економічної думки. Міжнародна економіка розсовує традиційні рамки трактування сукупного попиту та сукупної пропозиції, ставлячи їх в залежність вже не тільки від внутрішнього обсягу виробництва і рівня цін в рамках певної країни, але і від загальносвітового виробництва і рівня цін світового ринку.

В міжнародній економіці  сукупний попит і сукупна пропозиція трактуються широко - як абстрактні величини, що характеризують обсяги сукупного  виробництва всіх товарів у національних і міжнародних масштабах залежно  від деякої узагальненої світової ціни на них [1, c.17].

Вперше фразу «попит та пропозиція» використав Джеймс Денхем Стюарт у своїй праці «Принципи  політичної економії», щ обула опублікована у 1767 році. Цей термін також був  застосований такими видатними економістами-класиками  як Адам Сміт та Давид Рікардо відповідно у своїх працях «Причини багатства  народів» та «Принципи політичної економії та оподаткування».

Можна сказати, що сукупний попит – це сума всіх індивідуальних попитів на кінцеві товари і послуги, запропоновані на товарному ринку. З цього витікає також наступне: сукупний попит – це модель, що предстваляє різні об’єми товарів і послуг (тобто реальний об’єм виробництва), які споживачі можуть і готові придбати при будь-якому рівні цін [2, c.53].

Сукупний  попит (aggregate demand) – це обсяг виробництва товарів, який споживачі готові колективно придбати при існуючому рівні цін.

Сукупний попит пред'являється зсередини країни та з-за кордону: усередині - з боку споживачів (підприємства, домашніх господарств і уряду) і місцевих інвесторів, а за-за кордону - з боку іноземців [1, c.17].

Сукупний попит містить  чотири компоненти (рис. 1):

Рис.1.1 – Структура сукупного  попиту

 

Споживчі витрати - грошові видатки, які домогосподарства передбачають використати на придбання споживчих товарів та послуг. Їх загальна величина передусім залежить від використовуваного доходу, оскільки переважна частина останнього і спрямовується на ці цілі.

На обсяг споживчих витрат впливає  розподіл одержуваних домогосподарствами доходів на частину, що споживається, і ту, що заощаджується. Розмір споживчих  витрат безпосередньо пов'язаний також  із рівнем цін.

Інвестиції - це ті витрати, які приватні підприємці (юридичні та фізичні особи) передбачають використовувати для придбання споруд, будівель, устаткування та нагромадження запасів. Розмір цих витрат залежить від обсягу виробництва, витрат на капітал, які зумовлюються рівнем податків і процентних ставок, очікувань на майбутнє. Ця складова сукупного попиту найбільш чутлива до заходів монетарної політики.

Урядові витрати - до них належать ті, що передбачені державними установами на придбання товарів та послуг для задоволення державних потреб. Їх розмір залежить від величини видатків на цілі, визначені державним бюджетом згідно з прийнятими урядовими рішеннями.

Чистий експорт - різниця між вартістю експорту і імпорту товарів та послуг. Найважливішими факторами, що його визначають, є обсяги виробництва і внутрішні доходи країн, які здійснюють торгівлю, обмінні курси національних валют та співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін на обмінювані товари та послуги [3, c.266].

У закритій економіці сукупний попит визначається як загальна кількість товарів та послуг, на які виявляють попит вітчизняні резиденти за певного рівня цін. Цей показник дорівнює сумі споживчого попиту домогосподарств (С), інвестиційного попиту підприємницького сектору (I) та попиту держави (G).Взаємозв’язок складових сукупного попиту описується тотожністю:

AD = C + I + G,

У відкритій економіці сукупний попит визначається як загальний обсяг вітчизняних товарів, попит на які за певного рівня цін виявляють як вітчизняні, так і закордонні покупці. Структура сукупного попиту у відкритій економіці відображається тотожністю:

АD = С +1 + G + NЕ,

де NЕ — чистий експорт, який визначається як різниця між експортом та імпортом.

Рис. 1.2 – Крива сукупного попиту

 

Складність визначення сукупного  попиту у відкритій економіці  полягає в тому, що на цей показник впливає ряд чинників:

• система обмінних курсів (плаваючі чи фіксовані);
• ступінь взаємозамінності у споживанні вітчизняних та зарубіжних товарів;
• ступінь відкритості економіки міжнародному руху капіталу тощо [4, с. 153].

В макроекономічній теорії спадний похил кривої сукупного  попиту пояснюється впливом так  званих цінових факторів:

• ефектом реальних грошових залишків (ефектом багатства)
• ефектом процентної ставки
• ефектом імпортних закупівель.

Ефект реальних грошових залишків. Домогосподарства тримають певну частку активів у вигляді готівки, грошей на поточних рахунках та фінансових активів з фіксованими доходами (наприклад, облігацій). Запас грошей є багатством, оскільки гроші мають певну купівельну спроможність. Розмір багатства залежить від кількості грошей та рівня цін і вимірюється величиною реальних грошових залишків (М/Р). Підвищення цін зменшує багатство, тому що купівельна спроможність запасу грошей зменшується Окрім того, підвищення цін призводить до підвищення процентних ставок внаслідок чого вартість облігацій падає. Усвідомивши, що їхнє багатство зменшилось, люди починають більше заощаджувати і менше витрачати. Обсяг сукупного попиту скорочується.

Ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то продаж і купівля попередньої кількості товарів вимагають більшої кількості грошей. Попит на гроші збільшується. При незмінній пропозиції грошей це веде до зростання процентних ставок. Підвищення процентних ставок скорочує інвестиції та споживання за рахунок кредиту. Величина сукупного попиту зменшується.

Ефект імпортних  закупівель. Підвищення рівня внутрішніх цін при незмінних світових цінах зменшує зовнішній і внутрішній попит на вітчизняні товари. Внутрішній попит на імпортні товари, навпаки, збільшується, тому що вітчизняні товари стають дорожчими за іноземні. Чистий експорт, сукупний дохід і сукупний попит таким чином скорочуються [4, c.103].

На величину сукупного  попиту впливають також фактори, не пов’язані зі зміною рівня цін. Неціновими факторами сукупного попиту є різноманітні шоки — раптові зміни умов загальної рівноваги на внутрішніх ринках, викликані заходами економічної політики, незалежними діями економічних агентів, зовнішньоекономічними, політичними та природними чинниками, що впливають на обсяги споживання, інвестицій, державних видатків або на обсяг чистого експорту країни. 

Коли курс національної валюти країни знижується або світові ціни зростають, товари вітчизняного виробництва  стають дешевшими від іноземних. Попит на них зростає, а попит  на імпорт, як правило, скорочується. Чистий експорт і сукупний попит країни в результаті збільшуються. Але знецінення валюти або підвищення зовнішніх  цін матимуть протилежні наслідки, якщо видатки на імпортні товари та послуги, від яких країна не може відмовитись (паливо, електроенергія, обладнання, окремі продовольчі, медичні й побутові товари, міжнародні транспортні послуги), зростуть у підсумку більше, ніж  доходи країни від експорту [5, c. 155].

1.2. Сукупна пропозиція, її  структура та фактори, що впливають  на неї

 

Сукупна пропозиція (aggregate supply) - обсяг виробництва товарів, які виробники готові колективно запропонувати на ринок при існуючому рівні цін.

Сукупна пропозиція забезпечується також зсередини будь-якої країни і з-за кордону - місцевими та іноземними виробниками. Відповідно, сукупна пропозиція складається з внутрішнього виробництва  товарів, визначеного тим чи іншим  способом, та їх імпорту з-за кордону [1, c.17].

У макроекономічній науці  немає єдиної думки стосовно форми  зв’язків між ціною і сукупною пропозицією. В залежності від того, як ціни впливають на сукупну пропозицію, існують дві моделі: класична і кейнсіанська. Розбіжності між цими моделями випливають з різних уявлень їхніх прихильників стосовно гнучкості цін і заробітної плати.

Історично першою є класична модель. Ця модель ґрунтується на таких передумовах:

• економіка працює на повну потужність при повній зайнятості ресурсів;
• обсяг фактичного виробництва дорівнює потенційному;
• ціни та номінальна заробітна плата гнучкі, їх зміна підтримує ринкову рівновагу;
• обсяг випуску залежить тільки від обсягів праці, капіталу та технології і не залежить від рівня цін;
• зміни у факторах виробництва і технологіях відбуваються повільно.

Класична крива сукупної пропозиції поділена на три відрізки і має такий вигляд (рис. 2):

Рис. 1.3 – Класична крива сукупної пропозиції

 

Кожному із відрізків відповідає реальна ситуація в економіці.

Горизонтальний кейнсіанський відрізок відображає ситуацію депресії в економічній системі (неповна зайнятість та незмінні ціни).

Проміжному відрізку відповідає ситуація, що наближається до умов повної зайнятості, коли зростання реального обсягу національного виробництва супроводжується зростанням рівня цін, що пояснюється нерівномірним розвитком окремих галузей економіки.

Вертикальний (класичний) відрізок вказує на ситуацію в економіці, коли наявна повна зайнятість і повне та раціональне використання усіх видів ресурсів [5, c. 367].

Кейнсіанська модель сукупної пропозиції аналізує сукупну пропозицію на таких засадах:

• економіка функціонує в умовах неповної зайнятості та наявності значного обсягу невикористовуваних виробничих потужностей;
• ціни, процент, заробітна плата та інші номінальні величини відносно жорсткі і досить слабко реагують на ринкові коливання;
• реальні величини (обсяг випуску, зайнятість, заробітна плата, процент тощо) значно швидше реагують на кон’юнктурні коливання економіки [6, c. 157].

Цінові  фактори сукупної пропозиції поділяються на дві основні групи:

1. Головною причиною підвищення рівня цін при збільшенні сукупного випуску є зростання витрат виробництва на одиницю продукції кінцевого використання. Причиною загального підвищення цін сукупної пропозиції є тенденція до збільшення індивідуальних витрат підприємств при розширенні випуску. Причинами зростання відносних цін на ресурси є структурні диспропорції та загальна обмеженість вироблених і природних ресурсів виробництва.

 Загальним макроекономічним  наслідком дії зазначених факторів  є поступове збільшення частки  проміжного споживання вироблених  товарів та послуг у виробництві  і зменшення частки продукції,  що залишилась для кінцевого  використання. Обсяг продукції кінцевого  споживання (ВВП) в результаті  збільшення виробництва зростає,  але проміжне споживання і  попит зростають швидше. Тому  суспільні витрати і рівень  цін виробництва при цьому  також підвищуються.

2. Іншою причиною підвищення цін при збільшенні випуску є введення додаткових витрат у ціни.