Регулирование перевозок автомобильным транспортом

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………….3

1.Поняття та ознаки  міжнародних перевезень……………………………………..4

2.Поняття і особливості міжнародних  автотранспортних перевезень. ………….7

3.Правове регулювання міжнародних  перевезень автомобільним транспортом...............................................................................................................10

Висновок…………………………………………………………………………….18

Список використаної літератури ………………………………………………….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Міжнародні  перевезення або міжнародні сполучення — це перевезення вантажів або пасажирів між кількома країнами, особливістю яких є обов’язковий перетин кордону як мінімум хоча б двох суміжних країн. Здійснюючи міжнародні транспортні операції, перевізники надають власникам вантажу транспортні послуги, що є специфічним товаром міжнародної торгівлі.

Міжнародні  автомобільні перевезення - традиційний вид перевезень, регульованих міжнародним приватним правом. 

Автомобільний транспорт одержав за останні роки значний розвиток і широко використовується при перевезеннях між державами зовнішньоторговельних вантажів та пасажирів. Для вирішення виникаючих у цій галузі міжнародно-правових питань укладено ряд важливих міждержавних угод.

Автотранспортом можуть здійснюватися  збірні перевезення від різних вантажовідправників  різних товарів або партій товарів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або  потрібно перевезти різні вантажі  чи партії вантажів, складається стільки  накладних, скільки транспортних засобів  використовується або скільки вантажів або партій вантажів перевозиться.[1]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Поняття та ознаки міжнародних перевезень.

Міжнародне  перевезення - це перевезення вантажів, пасажирів та їхнього багажу між двома й більше державами, що здійснюється за умовами, установленими міжнародними угодами.

Міжнародні  угоди в галузі перевезень містять вимоги до документації, визначають порядок прийому вантажу для перевезення і видачі його в пункті призначення, умови відповідальності сторін, процедуру подання позовів тощо.

Дійсним вважається перевезення, стосовно якого уклали договір міжнародного перевезення з видачею необхідного транспортного документа.

Сторони договору міжнародного перевезення:

• перевізник-зобов'язується доставити вантаж відправника до пункту призначення та передати його особі (одержувачу), уповноваженій отримати вантаж;
• відправник-зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Транспортні документи, видані перевізником відправникові вантажу, є, по-перше, доказом прийому вантажу, а по-друге - обіговим документом. Вони дають змогу відправникові вантажу отримати від банку платню за проданий товар.

Ознаки міжнародних перевезень:

• переміщення вантажів, пасажирів та їхнього багажу територіями різних держав;
• регламентація таких перевезень міжнародними угодами. Перевезення не є міжнародними, якщо вони не регламентовані належними міжнародними угодами.

У цьому випадку процес переміщення здійснюють окремими етапами з укладанням двох відповідних договорів перевезення:

• до прикордонної станції-за внутрішніми правилами держави відправлення;
• після перетину кордону - за правилами внутрішнього законодавства тієї чи іншої іноземної держави.

Всі ці договори містять  матеріально-правові норми загального характеру відповідних держав. Якщо питання про міжнародні перевезення  не врегульовані матеріальними нормами  конвенцій, то в цих конвенціях містяться уніфіковані колізійні норми з посиланням на законодавство відповідної держави, де ці питання врегульовані, тому очевидність перевезення, а також його міжнародний характер можуть бути встановлені в такий спосіб.

Колізійні прив'язки, які застосовують під час міжнародних перевезень - це закон місця відправлення пасажирів (вантажу), закон місця реєстрації транспортного засобу, закон країни призначення, транзиту, а також закон країни-перевізника.[2]

Класифікація міжнародних перевезень залежить від багатьох різних критеріїв:

1. За видами транспорту - повітряні,  автомобільні, залізничні, морські,  річкові, переміщення трубопровідним  транспортом.

2.Залежно від кількості використовуваного  транспорту-прості (використовують  лише один вид транспорту), змішані  (застосовують декілька видів  транспорту).

3.Залежно від об'єкта-перевезення  вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу,  пошти.

4. Залежно від використання транспортних  компаній - перевезення однією або  кількома транспортними організаціями  прямого сполучення (дають один  документ, навіть якщо в перевезенні  беруть участь декілька компаній), кількома послідовними перевізниками  (замовник укладає з кожним  співперевізником окремий договір  зі застосуванням транспортної  документації кожного співперевізника), непрямого сполучення (кожний із  спів перевізників укладає свій  договір перевезення, застосовуючи  власну транспортну документацію  й умови).

5. Залежно від маршруту - міжнародні  перевезення в суміжному сполученні (між двома країнами" що мають  спільний кордон), в транзитному  сполученні (з перетинанням території  іноземної держави), наскрізного  сполучення (коли для перевезення  вантажу до пункту призначення,  який розміщений у тій самій  країні, що й пункт відправлення, необхідно перетнути територію  іншої держави).

6. Залежно від кількості пересадок  - пересадочні, безпересадочні.[3]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2.Поняття і особливості міжнародних автотранспортних перевезень.

Міжнародне транспортне  право - це система принципів і норм, що регулюють правовідносини, які виникають між суб'єктами міжнародного права у зв'язку з використанням транспортних засобів у процесі міжнародного економічного співробітництва

Автомобільний транспорт характеризується високою маневреністю. Він відіграє значну роль у забезпечені змішаних і місцевих перевезень на невеликі відстані. Найкращі автомобільні дороги – автостради, які дають змогу  рухатися з великою швидкістю.

Автоперевезення мають перевагу перед іншими своєї терміновістю і регулярністю доставки вантажу. Основними договором, що регламентує міжнародні автомобільні перевезення, є Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) 1956 р., 

Основним документом в автомобільних  перевезеннях є товаротранспортна  накладна (Road Way Bill), що виконує функції: договору перевезення; товаророзпорядчого документа; розписки перевізника. Товарно-транспортна накладна — це основний документ на вантаж, що повинен оформлятися при здійсненні вантажних автоперевезень. Одночасно з цим товарно-транспортна накладна  виступає первинним документом бухгалтерського обліку.

Накладна складається відправником у чотирьох примірниках (два - для  перевізника і по одному - для  продавця і покупця), підписується відправником і перевізником. Після прибуття вантажу  для розвантаження до покупця  останній повинен зазначити час  прибуття автомобіля під розвантаження  та відбуття з розвантаження, підписати  накладну і поставити свою печатку.

Відправник має право розпоряджатися товарами, зокрема, вимагати від перевізника  призупинити транзит, змінити місце  призначення товарів або передати їх особі, а іншому, ніж зазначено  в накладній.  
           Перевізник несе відповідальність за повну або часткову втрату товарів та за шкоду, заподіяну ним як з моменту прийняття товару до перевезення, так і до моменту їх доставки.

 Однак перевізник звільняється  від відповідальності, якщо втрата, збитки чи затримка в доставці виникли в результаті:

• неправомірних дій або недбалості позивача;
• вказівок позивача, які не пов'язані з неправомірними діями або недбалістю перевізника;
• недоліками товарів, зумовленими специфічними властивостями;
• обставинами, яких перевізник не міг уникнути і наслідки яких він не міг запобігти (ст.17). [4,10]

Автотранспортом можуть здійснюватися  збірні перевезення від різних вантажовідправників  різних товарів або партій товарів. Якщо вантаж має бути завантажений на кілька транспортних засобів або  потрібно перевезти різні вантажі  чи партії вантажів, складається стільки  накладних, скільки транспортних засобів  використовується або скільки вантажів або партій вантажів перевозиться.

Автомобільні тарифи встановлюються в розрахунку за перевезення однієї тонни вантажу залежно від  відстані і можуть передбачати певні  надбавки, знижки і штрафи з установленої суми.

Крім автотранспортної накладної, із вантажем відправляють товаророзпорядчі документи: пакувальний лист, відвантажувальні специфікації, сертифікати якості й  інші документи, необхідні для ввозу  товару в країну покупця та перетинання  транзитних країн.

Загальна і найбільш важлива  особливість міжнародного автомобільного сполучення полягає в тому, що автотранспортні  засоби однієї країни перетинають державний  кордон і слідують по дорогах іншої  держави. Тому для розвитку міжнародного автомобільного сполучення та забезпечення його безпеки вводиться встановлення однакових правил дорожнього руху, дорожніх знаків і сигналів. Здійснення перевезення по іноземній території передбачає також отримання відповідної санкції (дозволу) компетентних органів цієї іноземної держави. Одночасно виникає необхідність у врегулюванні митних і податкових питань, а також надання технічної допомоги іноземним автотранспортним засобам.[5]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.Правове регулювання  міжнародних перевезень автомобільним  транспортом.

Порівняно з іншими видами транспорту автомобільний є найоперативнішим, забезпечує клієнтурі більш гнучкі графіки та маршрути перевезень, до того ж можливе перевезення вантажів «від дверей до дверей», без зайвих перевантажувань.

Такі переваги автотранспорту зумовили укладення відповідних міжнародних транспортних конвенцій, що регламентують порядок здійснення регулярних і нерегулярних перевезень, визначають правовий статус міжнародних перевізників, порядок оформлення міжнародних перевезень і порядок розрахунків за ними тощо.[6]

1. Конвенція про дорожній рух та Протокол про дорожні знаки і сигнали (Женева, 1949 p.). Сьогодні ці правові акти діють у редакції від 8 листопада 1968 р. у вигляді Конвенції про дорожній рух (в Україні чинна з 21 травня 1977 р.) і Конвенції про дорожні знаки і сигнали (в Україні чинна з 6 квітня 1978 p.).

Конвенція про дорожній рух від 8 вересня 1968 р. (з поправками від 3 березня 1993 р.) містить єдині правила дорожнього руху, що полегшують міжнародне автомобільне сполучення та підвищують безпеку на дорогах. У Конвенції є сім додатків. Вони містять, зокрема, вимоги до реєстраційних номерів, відмітних та розпізнавальних знаків автомобілів та причепів, що перебувають у міжнародному пересуванні ,національних та міжнародних посвідчень водіїв ,а також встановлюють технічні умови щодо автомобілів та причепів .

Країни - учасниці Конвенції взяли на себе взаємні зобов'язання щодо відповідності положенням Конвенції національних правил дорожнього руху і технічних умов, яким повинні відповідати автомобілі та причепи. Також вони зобов'язалися допускати до міжнародного прямування своєю територією автомобілі, причепи та інші транспортні засоби, які відповідають встановленим у Конвенції технічним умовам.

Конвенція встановлює загальні правила для користувачів дороги. Зокрема, вони повинні поводитися таким чином, щоб не створювати небезпеки або перешкод для руху, не наражати на небезпеку людей та не завдавати шкоди державному, суспільному або приватному майну. Країнам-​учасницям рекомендується передбачити в національному законодавстві, що користувачі дороги не повинні заважати дорожньому руху, ставити під загрозу його безпеку, створювати на дорозі будь-​які перешкоди. Водіям також рекомендується проявляти підвищену обережність та намагатися, щоб їхні транспортні засоби не спричинили незручностей користувачам дороги та іншим особам.

У Конвенції встановлено, що напрямок руху повинний бути однаковим на всіх дорогах у межах однієї країни.

Окремо регламентуються правила здійснення обгону, руху в рядах, автомагістралями й тунелями, зустрічного роз'їзду, вимоги щодо швидкості руху і дистанції між транспортними засобами, приписи стосовно здійснення водіями маневрів та загальні принципи щодо транспортних засобів, які здійснюють перевезення на регулярних лініях міського транспорту.